Сексуальне здоров'я

Сексуальне здоров'я: що це?

Сексуальне здоров'я — це насамперед стан, що дозволяє людині повною мірою відчувати статевий потяг і реалізовувати його, одержуючи при цьому задоволення поряд з підтримкою фізичного, емоційного, психічного, а також соціального благополуччя.

У зв'язку з тим, що люди часто живуть на підвищених ритмах, що дорівнює постійному стресу, це може значно впливає на сексуальне здоров'я. Підвищений кортизол (гормон стресу) знижує лібідо, що своєю чергою призводить до зменшення сексуального збудження та, зрештою, до відсутності будь-якого інтересу до сексу.

Сексуальне здоров'я складається із 4 компонентів:

• соціальний;
• психологічний;
• соціально-психологічний;
• біологічний.

Здатність людей досягти, а також не втратити сексуальне здоров'я, здебільшого залежить від наступних факторів:

• доступ до докладної та якісної інформації про секс, а також сексуальність;
• знання ризиків та наслідків, з якими можна зіткнутися при незахищеному статевому акті;
• можливість доступу до послуг з охорони сексуального здоров'я;
• життя в умовах, що підтримують та сприяють сексуальному здоров'ю;
• доступ до точної інформації та безпечного, ефективного, доступного та прийнятного методу контрацепції на свій вибір;
• інформація та повноваження для захисту від інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Незважаючи на важливість моральних і психічних аспектів сексуального здоров'я, особливу увагу слід приділити біологічному фактору, а саме наслідкам для здоров'я. Зокрема йдеться про захворювання, що передаються статевим шляхом.

Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) — це інфекції, що викликаються вірусами, бактеріями або паразитами, які передаються статевим шляхом, зокрема через незахищений анальний, вагінальний та оральний секс.

Чоловіче сексуальне здоров'я

Чоловіче сексуальне здоров'я належить до стану благополуччя, яке дозволяє чоловікові повною мірою брати участь у сексуальній активності та отримувати від неї задоволення. На сексуальне здоров'я чоловіка впливає низка фізичних, психологічних, міжособистісних та соціальних факторів.

Оптимальне чоловіче сексуальне здоров'я включає сексуальне бажання (лібідо) та здатність викликати, а також підтримувати ерекцію (еректильна функція).

Запорукою повноцінного чоловічого сексуального здоров'я, втім, як і жіночого, являється не просто відсутність будь-яких захворювань. Різні проблеми з еректильною функцією можуть, крім хвороб, провокувати також стрес, депресію і проблеми у взаєминах.

Еректильна дисфункція

Еректильна дисфункція або імпотенція — це нездатність до досягнення або підтримання ерекції, необхідної для сексуального задоволення.

Еректильна дисфункція — термін відносно новий, який запропонували американські лікарі натомість поняття «імпотенція». Це пов'язано з тим, що термін «імпотенція» звучить занадто категорично і буквально заводить чоловіка в глухий кут, не даючи йому шансів на лікування.

За статистикою ймовірність успішного лікування еректильної дисфункції становить 98%. На жаль, останнім часом є тенденція до підвищення контингенту чоловіків, які страждають на еректильну дисфункцію.

Насамперед цей стан призводить до порушення якості життя:

• депресія;
• проблеми на роботі;
• проблеми в родині.

Згідно зі статистикою у всьому світі на еректильну дисфункцію страждає близько 150 мільйонів чоловіків. Щороку із цією проблемою зустрічається понад 900 тисяч чоловіків. Передбачається, що через 25 років кількість хворих чоловіків зросте вдвічі.

Причини пізнього звернення до лікаря:

• сором;
• не вірять у одужання;
• самостійний прийом препаратів;
• думають, що це процес старіння;
• страх виявити серйозніше захворювання.

Види еректильної дисфункції

1. Органічна. Викликана соматичними факторами, а саме супутніми захворюваннями.

2. Психогенна. Часто даний вид імпотенції пов'язаний із тривожністю очікуванням сексуальної невдачі, депресією та слабким прагненням до статевого життя.

3. Змішана. При змішаному перебігу органічна імпотенція погіршується і натомість психогенної, завдяки чому ще більше погіршує ситуацію.

Механізм ерекції у чоловіка досить складний. Це цілий ланцюг нервово-судинних реакцій. Ерекція починається в лімбічній системі (в головному мозку), потім передається сигнал по статевих нервах на судини, внаслідок чого виникає їхнє розширення. Внаслідок цього виникає ригідність (еластичність) статевого члена. Після закінчення ерекції виникає розслаблення внаслідок відтоку крові від пеніса.

Симптоми еректильної дисфункції

Існує 4 основні симптоми еректильної дисфункції:

• недосягнення повноцінної ерекції;
• ерекція пропадає під час статевого акту;
• короткий статевий акт;
• пропадання ранкової ерекції.

Причини еректильної дисфункції

Причини імпотенції умовно можна поділити на 8 груп:

• серцево-судинні захворювання;
• метаболічні порушення (цукровий діабет);
• негормональні порушення;
• ураження нервової системи;
• хвороби статевого члена (хвороба Пейроні);
• психогенні фактори;
• тривалий прийом препаратів;
• результати перенесених операцій.

Захворювання, що провокують еректильну дисфункцію

1. Діабет – 33%. Діабет найчастіше призводить до еректильної дисфункції у зв'язку з ураженням на рівні мікроциркуляції у дрібних судинах.

2. Серцево-судинні захворювання – 24%. Ця проблема насамперед пов'язана з такими показаннями:

• холестерин;
• тригліцериди;
• ліпопротеїди високої та низької щільності.

3. Психогенні захворювання – 20%. Найчастіше виникають в осіб молодого віку, пов'язані з такими показниками:

• тривожність;
• невдалий статевий акт.

Ця проблема вирішується паралельно із сексологами.

4. Наслідки операцій – 10%.

5. Ушкодження хребта – 6%.

6. Гормональні розлади – 5%.

7. Розсіяний склероз – 2%.

Діагностика еректильної дисфункції

Якщо ви відзначили у себе симптоми, характерні для еректильної дисфункції, необхідно звернутися до лікаря, який проведе необхідну діагностику. Існує 4 основні етапи діагностики еректильної дисфункції:

• анамнез (опитування пацієнта);
• анкетування;
• урологічний огляд;
• вимірювання артеріального тиску та індексу маси тіла;
• лабораторні та інструментальні методи дослідження.

На підставі скарг, а також результатів обстеження ставиться правильний діагноз та призначається лікування.

Лікування еректильної дисфункції

Лікування імпотенції, як правило, класифікується залежно від причини та ступеня тяжкості.

1. Медикаментозна терапія. Є найпопулярнішим видом лікування імпотенції. На сьогодні використовуються такі види медикаментозного лікування:

• золотим стандартом лікування є препарати інгібітори фосфодіестерази 5-го типу;
• інтракавернозні ін'єкції (укол у статевий член).

2. Хірургічне лікування. Здебільшого застосовується, коли інші методи виявилися неефективними. Найчастіше хірургічне лікування має на увазі фалопротезування. На сьогодні використовується найчастіше 2 види протезів:

• напівжорсткі (протези з пам'яттю);
• 2-х і 3-х компонентні протези є найсучаснішими.

3. Психотерапія. За наявності у пацієнта психологічних проблем, пов'язаних з імпотенцією, лікарі часто спрямовують його до сексолога та паралельно займаються його лікуванням.

Профілактика еректильної дисфункції

1. Активний спосіб життя. Фізичні вправи сприяють виробленню тестостерону.
2. Правильне харчування. Включати в раціон продукти, які благотворно впливають на чоловічу потенцію.
3. Відмова від куріння. Ця згубна звичка негативно впливає на судини, у тому числі і сечостатевої системи.
4. Позитивний погляд життя. Уникати стресів.
5. Відвідувати уролога двічі на рік. Цей захід є обов'язковим, оскільки за статистикою імпотенція з'являється у 35% у пацієнтів із хронічним простатитом. У пацієнтів з аденомою простати – 45%.

Жіноче сексуальне здоров'я

Говорячи про сексуальне здоров'я жінки, основними показниками вважаються лібідо, сексуальне збудження та наявність задоволення від сексу загалом. Проте всі ці параметри важкодосяжні або зовсім неможливі, якщо є якісь проблеми або захворювання, про які повинна знати кожна жінка. Це базові знання, які дозволять зберегти інтимне здоров'я та виявити будь-які відхилення.

По суті, жіноче сексуальне здоров'я — це прогнозоване поняття. Для підтримки сексуального і репродуктивного здоров'я кожна жінка повинна мати певні знання про фізіологію, анатомію, а також психологічні зміни, що відбуваються в різних вікових періодах життя.

Менструація

З того моменту, як з'явилася менструація, батьки повинні грамотно підготувати свою дитину до того, з чим вона може зіткнутися. Якщо батьки розуміють, що у них не вистачає знань для цього, то краще вдатися до допомоги фахівця, у спілкуванні з яким підліток не почуватиметься некомфортно.

Під час початку менструації мають бути дотримані дві основні умови — регулярність місячних, а також дотримання гігієни під час них.

Через недотримання гігієни можуть виникнути наслідки, часто у вигляді різних запальних процесів, які надалі можуть вплинути на статеву функцію, якість менструації, а також розвиток побічних захворювань.

Регулярність циклу. Якщо є проблеми із регулярністю менструації, то насамперед необхідно звернутися до фахівця.

Менструальний цикл має бути 21-35 днів. При цьому відхилення у 2-3 дні є нормою. Однак якщо місячні починають сильно змінюватись, наприклад, був цикл 28-29 днів, а потім став 35 і поступово подовжується, то це є приводом звернутися до гінеколога.

Болючість. Поняття, що болючі місячні — це норма, є поширеним, покладаючись на спадковість або індивідуальні особливості організму. Як правило, хвороблива менструація є критерієм різноманітних порушень жіночих репродуктивних органів.

Кількість виділень. Поняття рясності місячних можна з'ясувати за кількістю використаних прокладок, наприклад:

• використання у денний час нічних прокладок;
• використання на день понад 4 прокладки;
• використання прокладки разом із тампоном;
• зміна прокладок у нічний час;
• тривалість місячних понад 7 днів;
• сильна втома, слабкість під час менструації;
• постійне використання прокладки з максимальною кількістю крапель.

Основним наслідком рясних місячних є залізодефіцитна анемія. Цей стан проявляється таким чином:

• хронічна втома;
• втрата волосся;
• задишка;
• депресія;
• дистрофія нігтів;
• підвищена чутливість до холоду;
• часті головні болі;
• синдром втомлених ніг.

Одними з найпатологічніших наслідків залізодефіцитної анемії є такі стани:

• зниження імунітету;
• ризик передчасних пологів;
• низька вага плода;
• гіпертрофія міокарда лівого шлуночка.

Гінекологічні захворювання

Крім нерегулярних чи болючих місячних вплинути на сексуальне та загальне здоров'я можуть різні гінекологічні порушення чи захворювання.

Особливу роль у гінекологічних захворюваннях відіграють «жіночі види раку», наприклад:

• рак шийки матки;
• рак матки;
• рак яєчників;
• рак молочної залози.

На сьогодні за частотою захворювання у жінок лідирують онкологія шийки матки та молочної залози. Рак шийки матки з великою ймовірністю (більше 90%) можна запобігти. Для цього необхідно регулярно відвідувати гінеколога, а також проводити ПАП тест.

Якщо йдеться про профілактику раку молочної залози, то насамперед це щомісячне самообстеження грудей у ​​перші дні після закінчення менструації.

У зв'язку з тим, що багато патологій проходять безсимптомно, кожна жінка має проходити щонайменше двічі на рік профілактичний огляд. Він включає в себе:

• огляд гінеколога;
• збирання анамнезу;
• огляд молочних залоз;
• мазок на флору.

Додатково щорічно для своєчасного виявлення захворювань шийки матки кожна жінка повинна складати цитологічний мазок або ПАП-тест. Мазок Папаніколау або ПАП-тест – дослідження, що допомагає виявити різні зміни будови клітин шийки матки, які можуть призводити до розвитку раку.

Також щороку слід проводити ультразвукове обстеження органів малого тазу для своєчасного виявлення патологічних захворювань органів даної системи, наприклад:

• міома матки — доброякісна пухлина, що виходить із стінок міометрію, м'язової оболонки стінки матки;
• поліпи;
• кісти яєчників — пухлиноподібні утворення, порожнина яких заповнена різними тканинами, у тому числі кров'ю, слизом та рідиною.

У разі виявлення будь-яких відхилень спеціаліст призначає додаткові методи дослідження для уточнення діагнозу, наприклад:

• розширена кольпоскопія;
• визначення гормонів крові;
• обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом.

Дані процедури дають можливість кожній жінці відстежити найменші зміни у своєму організмі та запобігти окрім онкологічних захворювань та інших гінекологічних хвороб, наприклад:

• дисплазія шийки матки;
• пролапс тазового дна;
• синдром полікістозних яєчників;
• нетримання сечі.

Зниження лібідо

Однією з найголовніших причин зниження лібідо у жінок є післяпологовий період. В такому випадку, зниження сексуального бажання пов'язане як з фізіологічними, так і психоемоційними причинами.

1. Грудне вигодовування. Зниження лібідо після пологів та під час лактації з фізіологічного погляду є нормою. Лактація переважно залежить від гормону пролактину. Цей гормон є антагоністом естрогену, який відповідає за сексуальне бажання та збудження. Однак головне пам'ятати, що в перші 4-6 місяців жінка перебуває у найтіснішому контакті зі своїм малюком.

2. Сухість слизових. Багато жінок фізіологічно внаслідок зниження естрогенів відчувають сухість у піхві.

3. Незадоволеність зовнішнім виглядом. Також частою причиною зниження лібідо після пологів є незадоволення своїм тілом. Жінки, чия фігура змінилася після пологів, вважають, що сексуально непривабливі через збільшення ваги та розтяжки. У разі дуже важлива підтримка партнера.

Контрацепція: види

Контрацепція – це метод запобігання вагітності. Контрацепція здатна розв'язувати проблеми, пов'язані не лише з настанням вагітності, але й такі, як:

• захист від захворювань, що передаються статевим шляхом;
• розв'язання деяких проблем зі здоров'ям (порушення циклу, гормональні порушення);
• відстрочення місячних.

Біологічні методи контрацепції

1. Календарний метод — полягає у вираховуванні імовірної дати овуляції та утримання від статевих контактів у дані дні;
2. Перерваний статевий акт — припинення статевого контакту безпосередньо перед сім'явипорскуванням, яке відбувається поза піхвою жінки;
3. Метод лактаційної аменореї. Багато жінок, чиї діти знаходяться на грудному вигодовуванні, можуть розраховувати на метод лактаційної аменореї, щоб уникнути небажаної вагітності. Цей метод може бути ефективним за дотримання певних правил. Жінка повинна годувати своє немовля виключно грудьми при частоті не рідше 6-10 разів на добу. Важливим чинником цього має бути повна відсутність менструації. Коли режим харчування дитини починає змінюватися, а тривалість періодів між годуваннями збільшується, разом з цим і збільшується можливість відновлення овуляції.

Бар'єрні методи

1. Презерватив — виріб з найтоншого латексу, що перешкоджає проникненню сперми в піхву, а також захисту від багатьох патогенів, що передаються статевим шляхом;
2. Фемідом (жіночий презерватив) — виріб з поліуретану або подібного еластичного матеріалу, який вводиться в піхву перед сексом для запобігання вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом;
3. Піхвова діафрагма — куполообразна мембрана, що дозволяє при введенні її в піхву закрити шийку матки і перешкоджати проникненню сперматозоїдів;
4. Матковий ковпачок — виріб з латексу у формі шапочки, який вдвічі менший за діафрагму, що встановлюється на шийку матки для перешкоди проникнення в неї сперматозоїдів.

Гормональна контрацепція

1. Комбіновані оральні контрацептиви – таблетовані лікарські препарати, що містять 2 гормони – естроген та прогестин для попередження небажаної вагітності.
2. Міні-пілі — препарати, що містять невелику дозу штучного гормону прогестерону, що діють за допомогою згущення цервікального слизу, що є основним бар'єром для сперматозоїдів. Завдяки цьому сперматозоїди не можуть пройти через густу, щільну субстанцію. Найчастіше прогестинові оральні контрацептиви пригнічують овуляцію, у своїй вони досить активно впливають внутрішній шар тіла матки — ендометрій, зменшуючи його товщину. Відповідно, навіть якщо сперматозоїд зміг пройти через слизовий бар'єр шийного каналу, імплантація заплідненої яйцеклітини в тонкий ендометрій неможлива.
3. Гормональні ін'єкції — високоефективний метод контрацепції, що містить у собі введення гормональних контрацептивів ін'єкційним шляхом. Жінкам роблять внутрішньом'язові ін'єкції прогестерону кожні 3 місяці. Цей метод поступається оральним контрацептивам, оскільки ін'єкційне введення прогестерону, як будь-яка інша ін'єкція, є хворобливим методом.
4. Гормональні пластирі — трансдермальна терапевтична система, що є пластинкою, часто тілесного кольору, що містить гормони, ідентичні оральним контрацептивам. Пластир може приклеюватися на будь-яку ділянку сухої, неушкодженої шкіри.

Хірургічні методи

1. Вазектомія (чоловіча стерилізація) — створення механічної перешкоди на шляху струму сперматозоїдів від придатка яєчка до сечівника. Операція виконується під місцевою анестезією. За допомогою невеликих розрізів 1-1,5 см з правої та лівої половини мошонки здійснюється доступ до насіннєвих проток.
2. Жіноча стерилізація — різновид хірургічної незворотної контрацепції, що зазвичай передбачає створення непрохідності маткових труб хірургічним шляхом.

Який гель-змазка краще?

Лубриканти – це спеціалізовані засоби у вигляді гелю, призначені для полегшення тертя під час сексу.

При збудженні у жінок виділяється природна змазка або вагінальний секрет. У жінок цей компонент присутній завжди, проте значно сильніше виділяється перед статевим актом або під час нього. Природна змазка задумана природою для того, щоб полегшити проникнення члена у піхву, зменшуючи цим болючість статевого акту.

Однак існує безліч підстав, що передбачають використання спеціальних лубрикантів, наприклад:

• природна змазка не виділяється у потрібній кількості;
• природна змазка не виділяється своєчасно під час збудження;
• статевий акт передбачає інші види сексу, крім вагінального (анальний, оральний);
• прелюдія чи масажі.

Основи для лубрикантів

При виборі лубриканта обов'язково потрібно звертати увагу, на якій основі вони виготовлені. Якщо розглянути глобально, то основи для змазок класифікуються на водну, силіконову та олійну.

1. Лубриканти на водяній основі. Даний вид змазок найпоширеніший. Їхньою перевагою є те, що вони не залишають після себе слідів, а також є максимально схожими на природну змазу. Недоліком змазок на водній основі є те, що вони швидко висихають, внаслідок чого у процесі статевого акту їх необхідно використовувати кілька разів. Лубриканти на водній основі сумісні з латексними презервативами, а також підходить для використання з тими секс-іграшками, які виготовлені з латексу або силікону.
2. Лубриканти на силіконовій основі. Вони зовсім не схожі на водні лубриканти, крім того, мастила на силіконовій основі дорожчі в ціні, проте їх безперечним плюсом є економічність використання через відсутність висихання. Невеликого нанесення силіконової мастила вистачає для всього процесу статевого акту, скільки б він не продовжувався. Незначним мінусом силіконових змазок є те, що вони можуть залишати сліди на білизні та ліжку, а також їх несумісність із презервативами, виготовленими з латексу та деякими іграшками, оскільки можуть пошкодити їхню поверхню.
3. Змазки на олійній основі. Є гарною альтернативою натуральним силіконовим змазкам. На відміну від силіконових лубрикантів, олія має натуральне походження. Перевагою масляних лубрикантів є їхня універсальність, дозволяючи без дискомфорту використовувати їх не тільки час сексу, але і для різних видів масажу. Мастила на масляній основі так само як і лубриканти на силіконовій, не можна використовувати з латексними презервативами.

Крім того, що змазки мають різну текстуру і основу, вони ще діляться між собою на велику кількість видів:

• розігрівальні та охолоджуючі лубриканти;
• що містять анестетики;
• змазки-пролонгатори;
• що посилюють ерекцію;
• змащення зі смаковими добавками.

Якщо ви ніколи не використовували змазки і користуєтеся презервативами, однозначно кращим вибором будуть лубриканти на водній основі. Якщо ж ви використовуєте інші методи контрацепції і не застосовуєте презерватив як бар'єрний захист, рекомендується вибрати змазку на силіконовій основі. Якщо ви любите масажі, які переходять в статевий акт, то найкращим вибором стануть змазки на масляній основі.

Інтимний догляд: що вибрати?

Догляд за різними частинами тіла потребує окремого підходу. Ставлення до інтимного здоров'я полягає не лише у відвідуванні гінеколога 2 рази на рік. Не менш важливим аспектом є правильні звички, які сприяють уникненню багатьох проблем у цій сфері.

Регулярне використання звичайного мила та гелю для душу як засіб для інтимної гігієни не рекомендується. Це з тим, що мікрофлора інтимної зони складається на 95-98% з лактобактерій, які є природним захистом від патогенних мікроорганізмів. Вироблена бактеріями молочна кислота руйнується при використанні неспеціалізованого засобу. Однак загибелі лактобактерій можна уникнути, якщо використати спеціальні засоби для інтимної гігієни.
 
Засоби для інтимного догляду забезпечують необхідний догляд та захист інтимної зони жінок.

Завдяки молочній кислоті та допоміжним активним інгредієнтам у вигляді екстрактів рослин, вони сприяють підтримці природного балансу інтимної зони, забезпеченню свіжості, а також усуненню дискомфорту.

Останнім часом асортимент засобів для інтимного догляду значно збільшився, а також став більш вузькоспрямованим щодо показань до їх застосування, наприклад:

• зволожуючий засіб — при сухості в інтимній зоні та менопаузі;
• заспокійливий засіб — при печінні, почервонінні, свербежі, а також подразненні шкіри;
• антибактеріальні засоби – у період вагітності, менструації, після статевого акту чи занять спортом;
• протигрибкові засоби — грибкова інфекція та дискомфорт, викликаний нею;
• освіжаючі засоби — забезпечують довгострокову свіжість в інтимній зоні;
• засоби для маленьких дівчаток та підлітків – заспокоюють та зволожують ніжну шкіру, а також не містять ароматизаторів.

Також крім поширених форм засобів інтимного догляду у вигляді гелю, виходячи з переваг існують також наступні:

• гель-мус;
• пінка;
• масло;
• крем;
• серветки.

На серветках для інтимної гігієни слід зупинитись докладніше. Оптимальним вибором серветок для інтимної гігієни вважаються ті вироби, які не містять у складі спирту, різких ароматів та інших зайвих компонентів. На упаковці відповідного виробу має бути позначка «для інтимної гігієни».

Ідеальний варіант повинен містити у складі екстракти різних лікарських рослин та молочну кислоту. Дані вироби необхідні тільки як тимчасовий захід, коли немає доступу до повноцінних джерел гігієни — ванні або душу.

Обов'язкові правила для інтимної гігієни дівчат

Існує чимало поширених помилок в інтимній гігієні, при уникненні яких можна запобігти безлічі наслідків і навіть захворювань з боку жіночого здоров'я.

1. Підмиватися потрібно 1-2 десь у день, рухами спереду тому. Цього вже достатньо, щоб змити шкідливі бактерії та зберегти корисні. Однак якщо після миття водою все одно залишається дискомфорт, зайві виділення або неприємний запах краще звернутися до гінеколога та здати аналізи;
2. Рушник для інтимної гігієни має бути окремим, завжди чистим та свіжим. Ще можна використовувати паперові рушники, таким чином можна точно себе уберегти від попадання непотрібних бактерій;
3. У жодному разі не можна користуватися мочалкою в інтимній зоні, адже на ній зазвичай накопичується велика кількість бактерій. Крім того, шорстка поверхня мочалки може пошкодити ніжну поверхню статевих органів;
4. Часта заміна повноцінного підмивання використання серветок для інтимної гігієни може вплинути на поширення бактерій. Справа в тому, що серветки не справляються повноцінно з ефективною очисткою шкіри, а також знищенням бактерій навіть якщо мають схожі властивості із засобами для інтимної гігієни;
5. Під час критичних днів рекомендується замінити прийом ванної душ, а також відмовитися від інтимної близькості;
6. Не варто недооцінювати важливість спідньої білизни. Воно має бути виготовлене з натуральних, дихаючих матеріалів, які добре поглинають вологу - натуральна бавовна або подібні матеріали. Синтетичні матеріали створюють умови для розмноження патогенних бактерій, а також появі подразнення на ніжній шкірі;
7. Міняти прокладки та тампони слід кожні 4 години.

Чим корисні харчові добавки?

Біологічно активні харчові добавки для покращення або підтримання сексуального здоров'я існують як для чоловіків, так і для жінок. Дані засоби, як правило, мають активні речовини у вигляді екстрактів або витяжок з різних рослин або молюсків, вітамінів, а також амінокислот.

Харчові добавки для чоловіків виявляють такі види активності:

• тонізуючу дію;
• усунення втоми та стресу;
• посилення фізичної витривалості;
• надають профілактичну дію запальних захворювань органів малого тазу;
• покращують статеву функцію завдяки стимулюючій дії на серцево-судинну, ендокринну, імунну, кровотворну та центральну нервову системи, а також покращують клітинний метаболізм та обмін ліпідів;
• усувають статеву слабкість у чоловіків.

Найбільш популярними добавками для чоловіків вважаються:

• Золотий коник;
• Вітапрост комбі;
• Простосан;
• Правенор форте;
• Фертил комбі;
• Стимулекс.

Харчові добавки для покращення сексуального здоров'я жінок виявляють таку дію:

• усунення фригідності у жінок;
• загальнозміцнюючу дію;
• підвищення працездатності та стресостійкості;
• нормалізація менструального циклу;
• зменшення симптомів клімактеричного періоду (дратівливість, пітливість, озноб, підвищений артеріальний тиск).

Для нормалізації сексуального здоров'я жінок використовуються такі добавки:

• Солгар трав'яний комплекс для жінок;
• Фемозитол ДУО;
• Пробіз Феміна;
• Лібіфем Мено;
• Вагісан капсули.

 

 

Джерела

9 Ways to Improve Sexual Performance / Healthline (англ.)

Male sexual problems / NHS (англ.)

Male Sexual Problems: Retrograde Ejaculation, Lack of Desire, Premature Ejaculation, and More / WebMD (англ.)

Female sexual problems / NHS (англ.)

Healthy Sex Life for Women / Healthline (англ.)