Ускладнення, які можуть виникнути внаслідок тонзиліту: чого боятися?

Тонзиліт (запалення піднебінних мигдалин) часто проходить протягом 3-4 днів, а пропасниця та інші симптоми зазвичай проходять протягом тижня. Однак у деяких людей симптоми не покращуються або навіть можуть погіршитися після цього часу. Внаслідок цього можуть виникати ускладнення даного стану, які негативно впливають на інші органи та системи організму.

Мигдалини — це є дві маленькі залози лімфоїдної тканини, розташовані по обидва боки горла. Вони функціонують як частина імунної системи, щоб запобігти попаданню мікробів та інших сторонніх частинок у горло. Тобто вони служать бар'єром і запобігають подальшому проникненню інфекції далі в горло, бронхи та легені.

Більшість випадків тонзиліту викликано вірусною інфекцією, такою як віруси, які викликають застуду або вірус грипу.

Деякі випадки можуть бути викликані бактеріальною інфекцією, зазвичай штамом бактерій, званих стрептококами групи А. Ці типи інфекцій легко поширюються.

Тонзиліт може часто зустрічатися, особливо у дітей. Він може виникати іноді або повертатися знову і знову протягом короткого проміжку часу.

Є три типи тонзиліту:

• гострий тонзиліт. Симптоми зазвичай тривають 3 або 4 дні, але можуть тривати до 2 тижнів;
• рецидивуючий тонзиліт. Це коли кілька разів на рік людина хворіє на ангіну;
• хронічний тонзиліт. Саме цей вид найчастіше може призводити до більш тяжких ускладнень для здоров'я.

Симптоми тонзиліту

Основними симптомами тонзиліту є запалені та опухлі мигдалини, іноді настільки сильно, що важко дихати через рот. Інші симптоми включають:

• біль у горлі та підвищена чутливість при вживанні їжі або пиття;
• висока температура тіла та озноб;
• червоні та опухлі мигдалини;
• галіт на мигдалинах, також можуть виділятися гнійні грудочки;
• болючі пухирі або виразки на горлі;
• пухкі гланди;
• головний біль;
• втрата апетиту;
• біль та/або закладеність у вухах;
• проблеми із ковтанням;
• опухлі лімфатичні вузли на шиї або щелепі;
• неприємний запах із рота;
• скрипучий чи приглушений голос;
• скутість (ригідність) м'язів шиї.

У дітей, крім перерахованих вище симптомів, можуть відзначатися такі стани як:

• розлад шлунку;
• блювання;
• біль в животі;
• слинотеча;
• відмова від їжі через труднощі з ковтанням.

Причини тонзиліту

Більшість випадків тонзиліту спричинено вірусною інфекцією. До вірусів, які можуть спричинити цю хворобу, відносяться:

• риновіруси — викликають застуду;
• вірус грипу;
• вірус парагрипу — викликає ларингіт та круп;
• ентеровіруси;
• аденовірус — часта причина діареї;
• вірус краснухи — викликає кір.

У поодиноких випадках тонзиліт також може бути викликаний вірусом Епштейна-Барр (інфекційний мононуклеоз), що викликає залізисту лихоманку. При цьому людина почувається дуже погано. Виникає сильний біль у горлі, лімфатичні вузли сильно опухають, а також відзначається лихоманка та сильна втома.

Також може виникати бактеріальний тонзиліт, який може бути викликаний рядом різних мікробів, але зазвичай це стрептококи групи А.

У минулому серйозні бактеріальні інфекції, такі як дифтерія та ревматизм, були пов'язані з тонзилітом. Проте нині це рідкість, тому що проти цих станів проводиться вакцинація, і лікування значно покращилося.

Лікування тонзиліту

Запалення мигдалин можна лікувати за допомогою домашніх засобів, таких як льодяники від горла (наприклад, Деквадол), полоскання горла солоною водою або  розчином із содою, багато пити. Для полегшення болю в горлі та зняття симптомів рекомендується використання спреїв для горла, наприклад, Максефект спрей для горла з прополісом.

Бактеріальна ангіна виникає, коли мигдалини інфіковані бактеріями, званими стрептококами, які зазвичай класифікуються за двома різними штамами — А і В. Стрептокок зазвичай вражає дітей, хоча дорослі теж можуть хворіти на ангіну.

Під час цієї інфекції мигдалини зазвичай сильно запалюються, і в людини можуть бути білі пустули на мигдалинах, а також білий гній, що накопичується в горлі. Саме такий вид тонзиліту може призводити до різних ускладнень.

Для лікування бактеріального тонзиліту потрібна антибактеріальна терапія. Зазвичай першочергово лікарі призначають антибіотики з пеніцилінового ряду. Часто використовуються бета-лактамні антибіотики. Для людей, які мають в анамнезі алергічну реакцію на цю групу антибіотиків, призначають протимікробні засоби з інших груп, наприклад, макроліди або лінкозаміди.

При неправильному лікуванні тонзиліту, він може перейти в запущену стадію, внаслідок чого можуть виникати різні ускладнення. Тонзиліт може перейти у хронічну форму, проте найчастіше вона має спадковий характер. У деяких випадках може навіть знадобитися операція з видалення мигдалин (тонзилектомія), якщо вони більше не можуть утримувати інфекцію, а також якщо вони несуть більше проблем для здоров'я, ніж користі.

Причин для тонзилектомії кілька. До таких відносяться:

1. Інфекція. Є найпоширенішою причиною. Багато людей мають повторювані проблеми з тонзилітом кілька разів на рік. Тонзиліт викликає сильний біль у горлі або біль при ковтанні (також звану одинофагією) і часто супроводжується підвищенням температури вище 38°C. Це також може викликати кашель або головний біль, і досить часто виникає біль у вусі, тому що ложе мигдалин та вуха мають загальне нервове постачання, і у людини може відзначатися так званий «відбитий» біль.
2. У деяких людей можуть виникнути проблеми з хронічним тонзилітом, який є біль у горлі, який є більш тривалим періодом часу, часто з випадковими загостреннями гострого тонзиліту.
3. Іноді навколо мигдалин може утворюватися абсцес або скупчення гною. Це називається ангіною або паратонзилярним абсцесом, і зазвичай потрібно дренування гною в екстреному порядку.

Коли варто задуматися про видалення мигдалин? Якщо у людини був рецидивуючий тонзиліт:

• протягом одного року та понад сім разів за останній рік;
• п'ять разів на рік протягом останніх двох років;
• тричі на рік протягом трьох і більше років.

Якщо людина мала більше однієї ангіни, є ймовірність, що вона повториться, тому слід розглянути можливість тонзилектомії.

Хропіння та апное уві сні. Великі мигдалини можуть призвести до часткового блокування верхніх дихальних шляхів під час сну. Це змушує м'які тканини вібрувати, створюючи звук хропіння. У крайніх випадках дихальні шляхи можуть бути тимчасово повністю заблоковані, що призводить до зупинки дихання на кілька секунд. Цей стан відомий як обструктивне апное сну (ОАС). У дітей великі мигдалини часто пов'язані з великими аденоїдами та можуть сприяти храпу та ОАС. Аденоїди можна видалити одночасно з видаленням мигдалин.

Мигдалини різного розміру (асиметричні). У більшості людей мигдалини приблизно однакового розміру. Якщо одна мигдалина явно більша за іншу, іноді доцільно видалити мигдалини і відправити їх на дослідження патологоанатому, щоб з'ясувати, чому вони відрізняються за розміром. Найчастіше причин для занепокоєння немає, а різниця викликана інфекцією чи варіантною анатомією.

До менш поширених причин відносять:

1. Іноді мигдалини можуть викликати неприємний запах із рота через залишки їжі, які застряють у них. У деяких випадках можуть утворюватися камені мигдалин (тонзиліти). Це білі або кремові шматочки піску в мигдалинах, які можуть спричинити дискомфорт. В особливо тяжких випадках мигдалини можуть бути вилучені.
2. Якщо мигдалини дуже великі, вони можуть викликати проблеми з ковтанням, і знову ж таки іноді може знадобитися тонзилектомія.

Найчастіше ця операція показана дітям, проте дорослим вона також може проводитись за деякими показаннями.

Тонзилектомія може бути виконана різними способами. Операція проводитиметься під загальним наркозом, поки людина спить. За часом вона зазвичай займає від 20 до 30 хвилин. Зазвичай видаляють всі мигдалини, але деяким пацієнтам може допомогти часткова тонзилектомія.

Хірург використовуватиме техніку, яка найкраще підходить для конкретного пацієнта. Найбільш поширені способи видалення мигдалин включають:

1. Електрокоагуляція. Цей метод використовує тепло для видалення мигдалин та зупинки кровотечі.
2. Препарування холодним, сталевим ножем. Мигдалини видаляються скальпелем. Потім кровотечу зупиняють за допомогою швів або електрокоагуляції (сильне нагрівання).
3. Гармонійний скальпель. Цей метод використовує ультразвукові коливання для одночасного розрізання та зупинки кровотечі з мигдалин.

Інші методи включають використання методів радіочастотної абляції, вуглекислотного лазера та/або мікродебридера.

У більшості випадків тонзиліт просто викликає біль у горлі з лихоманкою або без неї. Зазвичай це триває кілька днів і проходить із курсом антибіотиків або без них. Встановлено, що антибіотики скорочують тривалість тонзиліту на 1-2 дні та знижують ризик виникнення інших проблем (ускладнень).

Ускладнення, які можуть виникнути в результаті тонзиліту, частіше зустрічаються у людей, які неодноразово хворіли на тонзиліт або якщо він став хронічним.

Тонзиліт може викликати апное уві сні тимчасово, а іноді й довше

Приблизно від 2% до 4% дорослого населення страждають на синдром обструктивного апное уві сні, коли під час сну відбувається повторне звуження верхніх дихальних шляхів. Це переривання призводить до погіршення якості сну та денної втоми, а також пов'язане зі значною серцево-судинною захворюваністю та смертністю.

Апное уві сні може бути викликане дуже великими мигдалинами, які перешкоджають нормальному диханню під час сну. Таким чином, тонзиліт, який може викликати збільшення мигдалин через інфекцію та запалення, є потенційною причиною апное уві сні (тимчасово або постійно, якщо тонзиліт повторюється або викликає тривале запалення мигдалин).

Тонзиліт може поширитися та стати вушною інфекцією

Інше ускладнення у тому, що інфекція мигдалин може перерости у вторинну інфекцію середнього вуха (отит). Мигдалини, які видно за язиком, коли людина відкриває рот, є лише частиною великого скупчення лімфоїдної тканини, відомої як кільце мигдалин Вальдейєра (включаючи піднебінні, аденоїдні, трубні та язичні мигдалини). Коли людина хворіє на ангіну, вся ця тканина запалюється і збільшується в розмірах.

Середнє вухо є герметичною порожниною тільки з одним отвором, званим євстахієвою трубою. Аденоїдна тканина, або найвища частина мигдалин, розташована в задній частині носа поруч із євстахієвою трубою. Коли аденоїдна тканина опухає через інфекцію, вона може заблокувати євстахієву трубу та призвести до підвищення тиску у вусі. Це може викликати випіт (скупчення рідини) у вусі, який може інфікуватися.

Тонзиліт може спричинити паратонзилярний абсцес

Якщо фарингіт або тонзиліт не проходять (самі по собі або при лікуванні), вони можуть прогресувати в інфекцію, яка називається тонзилярним целюлітом. Цей стан може в деяких випадках викликати скупчення гною навколо мигдалин, що називається паратонзилярним абсцесом (ПТА). Цей абсцес у просторі за мигдалинами може спричинити компресію дихальних шляхів, що дуже болісно.

Симптоми паратонзиллярного абсцесу включають лихоманку, біль у горлі і навіть тризм щелепи (правець). Таке скупчення гною проштовхує мигдалину всередину. Хворі із цим захворюванням часто взагалі не можуть ні їсти, ні пити. Зазвичай це лікується онімінням задньої частини горла та введенням голки або скальпеля для дренування гною.

Дуже рідко абсцес може утворюватися в задній частині горла або поширюватися через шию до грудної клітки.

Якщо тонзиліт викликаний стрептококом, він може спричинити ревматичну лихоманку

Якщо тонзиліт викликаний інфекцією стрептококового фарингіту, бактерії можуть потрапити в систему крові і викликати стан, званий ревматичною лихоманкою (РЛ) — запальне захворювання, що в основному зустрічається у дітей віком від 6 до 16 років.

Цей стан може вплинути на серце, суглоби та інші тканини та іноді спричиняє незворотні пошкодження. Симптоми включають біль у горлі, опухлі та червоні мигдалини, лихоманку, головний біль, біль у м'язах та суглобах.

РЛ може викликати запалення суглобів (артрит), серця (кардит) та клапанів серця (вальвуліт), а також вплинути на мозок та нерви, викликаючи незвичайний руховий розлад, званий «хорея Сіденгама» (мимовільні рухи). Іноді уражається шкіра із заснуванням вузликів.

Пошкодження серцевого клапана, відоме як ревматична хвороба серця, може вплинути на людину на все її життя.

Також певні типи стрептококів групи А найчастіше вражають нирки. У хворих на тонзиліт через цей різновид бактерій можуть виникнути проблеми із запаленням нирок. Постстрептококовий гломерулонефрит (ПСГН) — це рідкісне запальне захворювання нирок, яке може бути спричинене стрептококовою інфекцією. Ним може захворіти будь-хто після одужання від гострого тонзиліту, скарлатини або імпетиго, але це частіше зустрічається у дітей, ніж у дорослих. Ці хвороби змушують нирки працювати менш ефективно.

Люди з ПСГН зазвичай одужують протягом кількох тижнів без будь-яких додаткових чи тривалих ускладнень, хоча у дуже рідкісних випадках може виникнути довгострокове ушкодження нирок. Це може призвести до появи крові в сечі та, в окремих випадках, до ниркової недостатності. Однак при правильному лікуванні результат, як правило, сприятливий.

Скарлатина

Скарлатина викликається токсином, що виділяється стрептококами групи А, який викликає яскраво-червоний висип зі злегка піднятими ділянками, що часто надає шкірі вигляду наждачного паперу. Зазвичай починається в паху та пахвах.

Синдром токсичного шоку

Синдром токсичного шоку (СТШ) — рідкісне, але дуже серйозне ускладнення тонзиліту. Це спричиняє падіння артеріального тиску і недостатність органів і може призвести до смерті в 30-60% випадків.

Менінгіт та абсцес головного мозку

Інфекції з мигдалин можуть дуже рідко поширюватися на оболонки головного мозку (менінгіт) або викликати скупчення гною (абсцеси) у головному мозку.

Тромбофлебіт яремної вени (синдром Лем'єра)

Це відбувається, коли інфекція з мигдалин поширюється на яремну вену, яка є великою кровоносною судиною, що відводить кров від головного мозку, області голови та шиї. Це стан, який найчастіше зустрічається у здорових молодих людей. Інфекція викликає одночасно запалення яремної вени, яке може блокуватися утворенням тромбу. Зазвичай це викликає високу температуру (понад 39°C), біль у горлі та/або шиї та утруднене дихання. Іноді шматочки інфікованого згустку (септичні емболи) можуть відриватися і поширюватися в інші частини тіла, зазвичай, у легкі.

Некротичний фасциїт

Це ще одне дуже рідкісне, але серйозне ускладнення тонзиліту, викликаного стрептококом групи А. Це агресивна інфекція, що викликає відмирання м'яких тканин. Лікування зазвичай полягає у хірургічному видаленні мертвої інфікованої тканини із введенням сильнодіючих антибіотиків, введених безпосередньо в кровотік.

Тонзиліт нерідко супроводжується бактеріальною інфекцією. При цьому найчастіше призначають курс антибіотикотерапії, а також не менш ефективні місцеві антисептичні засоби для горла. Вони добре вимивають із мигдалин бактеріальний наліт та борються з мікробами. Тому рекомендуємо вам ознайомитися з нашою статтею про найпоширеніші та найефективніші антисептики для горла, таких як Хлоргексидин і Фурацилін: чим полоскати горло і який антисептик краще?

Біль у горлі є симптомом різних отоларингологічних захворювань. Залежно від виду болю у горлі та супутніх симптомів можна визначити вид конкретної хвороби, щоб розпочати правильне лікування. Місцеві засоби для горла — це те, з чого потрібно починати терапію. Проте як вибрати спрей для горла: коли потрібні спреї для горла з антибіотиками, антисептичні та протизапальні препарати, ділимося з вами про це на нашому блозі.

Дізнайтесь більше про здоров'я на apteka24.ua.

Цей редакційний матеріал пройшов перевірку на достовірність лікарем-отоларингологом другої категорії медичного центру Medical Plaza — Кались Оленою Валеріївною.

Джерела

Tonsillitis / WebMD (англ.)

Everything You Need to Know About Tonsillitis / Healthline (англ.)

Tonsillitis / MedlinePlus (англ.)

Tonsillitis / Cleveland Clinic (англ.)

How to treat tonsillitis symptoms at home / Medical News Today (англ.)

What other problems (complications) can tonsillitis cause? / JH (англ.)

Complications That Can Result From Tonsillitis / Everyday Health (англ.)

Tonsillitis Complications /NewsMedical.net (англ.)

Tonsillitis and Peritonsillar Abscess Clinical Presentation / Medscape (англ.)

Acute tonsillitis and its complications: an overview / PubMed (англ.)

Tonsillitis / Mayo Clinic (англ.)