Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Торвакард 20 мг N30

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 20 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Зентіва АТ, Словацька Республіка Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

ТОРВАКАРД
табл. п/о 20 мг блистер, № 30   

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: аторвастатин — селективный конкурентный ингибитор редуктазы метилглютарил-коэнзима А (ГМГ-КoА) — энзима, регулирующего скорость преобразования ГМГ-КоА в мевалонат — прекурсор стеролов (в том числе ХС). У пациентов с гомо- и гетерозиготной наследственной гиперхолестеринемией, ненаследственными формами гиперхолестеринемии и со смешанной дислипидемией применение аторвастатина снижает общий уровень ХС, ХС ЛПНП и аполипопротеина В. Аторвастатин также снижает концентрацию ЛПОНП и ТГ.
Препарат снижает уровень ХС и липопротеидов в плазме крови путем угнетения ГМГ-КoА-редуктазы, синтеза ХС в печени и увеличения количества рецепторов ЛПНП на поверхности гепатоцитов, что усиливает захват и катаболизм ЛПНП.
Аторвастатин быстро всасывается после перорального применения; максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 ч. Скорость всасывания и концентрация в плазме крови повышаются пропорционально дозе препарата. Абсолютная биодоступность аторвастатина составляет около 12%, а системная доступность ингибирующей активности относительно ГМГ-КоА-редуктазы — около 30%.
Аторвастатин метаболизируется в орто- и парагидроксилированные производные и разные продукты β-окисления. In vitro угнетение ГМК-КоА-редуктазы орто- и пара-гидроксил-метаболитами эквивалентно угнетению аторвастатином. Приблизительно 70% циркулирующей ингибиторной активности ГМГ-КоА-редуктазы принадлежит активным метаболитам. Исследования in vitro указывают на важность метаболизма аторвастатина печеночным цитохромом P450 3A4 соответственно повышенным плазматическим концентрациям аторвастатина у людей, одновременно получающих эритромицин, который является известным ингибитором изоэнзима. При исследованиях in vitro также установлено, что аторвастатин является слабым ингибитором цитохрома P450 3A4. Одновременное применение аторвастатина и терфенадина — соединения, которое в основном метаболизируется цитохромом P450 3A4, не дало значимого эффекта повышения концентрации терфенадина в плазме крови. Следовательно, маловероятно, что аторвастатин будет значительно изменять фармакокинетику других субстратов цитохрома P450 3A4.
Аторвастатин и его метаболиты частично выводятся с желчью после печеночного и внепеченочного метаболизма. Тем не менее препарат, вероятно, не проходит через энтеропеченочную рециркуляцию. Средний период полувыведения аторвастатина из плазмы крови человека составляет около 14 ч. Полупериод ингибиторной активности ГМГ-КоА-редуктазы составляет приблизительно 20–30 ч в связи с присутствием активных метаболитов. Менее 2% дозы аторвастатина при пероральном приеме выводится с мочой.

ПОКАЗАНИЯ:
лечение пациентов с повышенными уровнями ХС, ХС ЛПНП, аполипопротеина В и ТГ; пациентов с первичной гиперхолестеринемией (гетерозиготной формой семейной гиперхолестеринемии и полигенной гиперхолестеринемией) и смешанного вида (комбинированной) гиперлипидемии, соответствующей типу IIа или типа IIb по Фредриксону, повышенными уровнями ТГ (типа IV по Фредриксону) и пациентам с дисбеталипопротеинемией (типа III по Фредриксону), если эффект соблюдения специальной диеты был недостаточным. Терапия препаратом проводится при продолжении соблюдения специальной диеты.
Для снижения общего уровня ХС и ХС ЛПНП у пациентов с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, если диета и другие нефармакологические терапевтические действия не дали достаточного эффекта.
Для вторичной профилактики инфаркта миокарда, уменьшения риска смерти или повторной госпитализации по поводу стенокардии у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями и/или с дислипидемией.

ПРИМЕНЕНИЕ: перед началом лечения Торвакардом рекомендуется придерживаться стандартной диеты, снижающей уровень ХС; такой диеты необходимо придерживаться на протяжении всего курса лечения аторвастатином.
Лечение, как правило, начинают с 10 мг аторвастатина 1 раз в сутки. Дозирование изменяют индивидуально соответственно с исходным значением уровня ХС ЛПНП по сравнению с целевыми уровнями ХС ЛПНП и в зависимости от реакции пациента на проводимую терапию. Дозирование корригируется в течение 4 нед лечения, при необходимости — больше. Максимальная доза составляет 80 мг аторвастатина в сутки.
Первичная гиперхолестеринемия и смешанная гиперлипидемия
В большинстве случаев достаточно дозы 10 мг один раз в сутки. Результат лечения заметен через 2 нед, стабильный максимальный терапевтический эффект — через 4 нед.
Гомозиготная наследственная гиперхолестеринемия
В исследовании, где аторвастатин применяли у пациентов с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, большинство пациентов реагировали на лечение аторвастатином в дозе 80 мг, вызывая в более 15% случаях (18–45%) снижение ХС ЛПНП.
Применение у пациентов с почечной недостаточностью
Поражение почек не влияет ни на плазматическую концентрацию, ни на влияние Торвакарда на уровень ХС ЛПНП. Поэтому нет необходимости в коррекции дозы у таких больных.
Применение у детей
Информация относительно лечения детей ограничена применением аторвастатина в дозе до 80 мг в сутки у 8 пациентов (дети в возрасте до 14 лет) с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией. В результате исследования у пациентов не отмечали ни клинических, ни биохимических отклонений.
Применение у пациентов пожилого возраста
Разницы между пациентами преклонного возраста и пациентами других возрастных групп относительно безопасности, эффективности или достижения результатов лечения не выявлено.
Таблетку нужно принимать целой, запивая достаточным количеством воды.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
гиперчувствительность к любому компоненту препарата; острое заболевание печени; печеночная недостаточность; повышенный уровень печеночных трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза); период беременности и кормления грудью.
В связи с отсутствием опыта лечения аторвастатином детей его должны назначать только специалисты для лечения серьезных форм гиперхолестеринемии у детей, а также гомозиготной формы наследственной гиперхолестеринемии, особенно при наличии высокого риска развития раннего атеросклероза и его клинических осложнений.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: наиболее частыми побочными эффектами (1% и больше), которые отмечали при лечении Торвакардом, были такие:
общие: головная боль, астения, боль в животе, аллергические реакции, боль в спине, груди, общая утомляемость;
ЖКТ: диспепсия, тошнота, рвота, анорексия, гепатит, панкреатит, холестатическая желтуха, метеоризм, запор, диарея;
ЦНС: миалгия, парестезия, периферическая нейропатия, головокружение, амнезия;
опорно-двигательный аппарат: миалгия, миозит, миопатия, артралгия, рабдомиолиз;
кожа и слизистые оболочки: зуд, алопеция, везикулезные высыпания, уртикарная сыпь, мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона;
мочеполовая система: эректильная дисфункция;
нарушения метаболизма и питания: гипогликемия, гипергликемия, периферические отеки/эдемы, увеличение массы тела;
гематологическая и лимфатическая системы: тромбоцитопения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: необходимо прекратить лечение при острых состояниях с риском развития почечного коллапса в связи с рабдомиолизом, например при хирургических вмешательствах, травмах, эндокринных и электролитных нарушениях, при гипотензии, неконтролируемых конвульсивных состояниях и острых инфекциях.
Влияние на печень
Как и для других гиполипидемических веществ этой же группы, отмечали повышение уровня печеночных трансаминаз при лечении аторвастатином (более чем в 3 раза). Функцию печени необходимо определять до начала лечения и периодически на протяжении всего курса лечения. При повышении активности печеночных трансаминаз пациенты должны находиться под наблюдением до нормализации показателей, при этом дозу Торвакарда необходимо снизить или отменить лечение.
Во время лечения не рекомендуется употреблять алкогольные напитки. Применение Торвакарда не влияет на выполнение работ, требующих повышенного внимания, скорости психических и физических реакций (управление транспортными средствами и механизмами, высотные работы и т.п.).
Влияние на опорно-двигательный аппарат
Во время лечения Торвакардом могут отмечать миалгию. Пациентов нужно предупредить о возможном возникновении боли в мышцах, выраженной слабости мышц, иногда с повышением температуры. В случаях повышения уровня креатинин фосфаткиназы (КФК), уточненного или вероятного диагноза миопатии, лечение Торвакардом нужно немедленно прекратить.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: риск возникновения миопатии как побочного действия статинов выше при одновременном применении: циклоспорина, фибриновой кислоты и ее производных, макролидных антибиотиков, антимикотических азолов или ниацина.
Амлодипин: при одновременном применении 80 мг аторвастатина и 10 мг амлодипина не выявлено изменений фармакокинетики Торвакарда.
Антипирин: поскольку Торвакард не изменяет фармакокинетику антипирина, взаимодействие между другими препаратами, метаболизирующимися с помощью цитохрома, маловероятно.
Эритромицин/кларитромицин: одновременное применение аторвастатина и эритромицина (по 500 мг 4 раза в сутки) или кларитромицина (по 500 мг 2 раза в сутки), известных ингибиторов цитохрома P450 3A4, привело к росту плазматической концентрации аторвастатина.
Дигоксин: одновременное повторное применение дигоксина и 10 мг аторвастатина не изменяло плазматической концентрации дигоксина при стабильном состоянии. Тем не менее концентрация дигоксина повышалась приблизительно на 20% при одновременном применении дигоксина и аторвастатина в дозе 80 мг 1 раз в сутки. Необходимо проводить мониторинг пациентов, получающих Торвакард и дигоксин с целью коррекции дозы дигоксина.
Пероральные контрацептивы: одновременное применение пероральных контрацептивов, содержащих норэтистерон и этинилэстрадиол, увеличивало значение AUC для норэтистерона приблизительно на 30%, этинилэстрадиола — на 20%. Такое повышение концентрации необходимо учитывать при выборе пероральных контрацептивов женщинами, которые получают Торвакард.
Холестипол: плазматическая концентрация аторвастатина снижалась при одновременном применении аторвастатина и холестипола (приблизительно на 25%) при более выраженном гиполипидемическом эффекте, чем у одного преперата.
Антациды: при одновременном приеме антацидов, содержащих гидроксид магния и алюминия вместе с Торвакардом, плазматическая концентрация аторвастатина и его активных метаболитов снижалась приблизительно на 35%, но снижение уровня ХС ЛПНП не изменялось.
Варфарин: сравнительные исследования взаимодействия варфарина и аторвастатина не выявили никаких клинически значимых взаимодействий.
Феназон: поскольку аторвастатин не влияет на фармакокинетику феназона, не предусмотренны взаимодействия с другими препаратами, метаболизирующимися посредством тех же цитохромных изоэнзимов.
Циметидин: при исследовании сочетанного применения циметидина и аторвастатина не было отмечено никакого взаимодействия.
Азитромицин: на плазматическую концентрацию аторвастатина не влияет одновременное применение аторвастатина (по 10 мг 1 раз в сутки) и азитромицина (по 500 мг 1 раз в сутки).
Терфенадин: одновременное применение аторвастатина и терфенадина не вызывало клинически значимого влияния на фармакокинетику терфенадина.
Ингибиторы протеаз: одновременное применение аторвастатина с ингибиторами протеаз, угнетающими действие цитохрома P450 3A4, сопровождается повышением концентрации аторвастатина в плазме крови.
Сопутствующая терапия: во время клинических исследований Торвакард применяли одновременно с антигипертензивными средствами и эстрогензамещающими препаратами без существенных эффектов взаимодействия. Взаимодействие со специфическими агентами не изучалось.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: специфического лечения при передозировке аторвастатином не существует. В случае передозировки проводят симптоматическую и поддерживающую терапию (промывание желудка, назначение активированного угля или слабительных средств).
Если отмечают миопатию с дальнейшим развитием рабдомиолиза и ОПН (редкий, но серьезный побочный эффект), требуется немедленная отмена препарата и назначение диуретиков и натрия бикарбоната. Рабдомиолиз может привести к гиперкалиеимии, в таком случае необходимо в/в введение кальция хлорида или кальция глюконата, инфузии глюкозы с инсулином, ионообменными средствами для нормализации обмена калия.
Поскольку аторвастатин связывается с белками плазмы крови, гемодиализ не приводит к существенному снижению концентрации препарата в плазме крови.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при комнатной температуре.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 20 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Зентіва АТ, Словацька Республіка Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C10A A05 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65680:"

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
 ТОРВАКАРД® 10
(TORVACARD®10)
ТОРВАКАРД® 20
(TORVACARD®20)
ТОРВАКАРД® 40
(TORVACARD®40)

 

Склад:

діюча речовина: аторвастатин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить аторвастатину 10 мг, або 20 мг, або 40 мг (у формі аторвастатину кальцієвої солі);

допоміжні речовини: магнію оксид важкий, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6 000, титану діоксид (Е 171), тальк.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Основні фізико-хімічні властивості:

Торвакард® 10: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 9,0х4,5 мм;

Торвакард® 20: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 12,0х6,0 мм;

Торвакард® 40: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 13,9х6,9 мм.

 

Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТХ C10A A05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Аторвастатин являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент A (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат – ранній етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення.

Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A в мевалонат, речовину-попередник стеролів, у тому числі холестерину. Холестерин та тригліцериди циркулюють у кровотоку у комплексі з ліпопротеїнами. Ці комплекси розділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності), ЛППЩ (ліпопротеїни проміжної щільності), ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності) та ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності). Тригліцериди (ТГ) та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ та вивільняються у плазму крові для транспортування у периферичні тканини. ЛПНЩ формуються з ЛПДНЩ та катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами ЛПНЩ. Підвищені рівні загального холестерину (ЗХ), холестерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) та аполіпопротеїну В (aпo B) у плазмі крові сприяють розвитку атеросклерозу у людини та є факторами ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, у той час як підвищені рівні холестерину ЛПВЩ пов’язані зі зниженим ризиком серцево-судинних захворювань.

В експериментальних моделях у тварин аторвастатин знижує рівень холестерину та ліпопротеїнів у плазмі шляхом інгібування у печінці ГМГ-КоА-редуктази і синтезу холестерину та шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання та катаболізму ЛПНЩ; аторвастатин також зменшує продукування ЛПНЩ та кількість цих частинок. Аторвастатин зменшує рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.

Підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та aпo B (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Подібним чином знижені рівні холестерину ЛПВЩ (та його транспортного комплексу – апо A) пов’язані з розвитком атеросклерозу. Існують дані, що серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно до рівня загального холестерину та холестерину ЛПНЩ та зворотно пропорційно до рівня холестерину ЛПВЩ.

Аторвастатин знижує рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та апо В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. Аторвастатин також знижує рівні холестерину ЛПДНЩ та ТГ, а також зумовлює нестійке підвищення рівня холестерину ЛПВЩ та аполіпопротеїну A-1. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПДНЩ, апо В, тригліцеридів та ХС-не-ЛПВЩ, а також підвищує рівень холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС-ЛППЩ у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією.

Подібно до ЛПНЩ ліпопротеїни, збагачені холестерином та тригліцеридами, у тому числі ЛПДНЩ, ЛППЩ та рештки, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні тригліцеридів у плазмі крові часто виявляються у тріаді з низькими рівнями ХС-ЛПВЩ та маленькими часточками ЛПНЩ, а також у сполученні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцеридів плазми як такий є незалежним фактором ризику для розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, не було встановлено незалежного впливу підвищення рівня ЛПВЩ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної та серцево-судинної захворюваності та летальності.

Аторвастатин, як і його деякі метаболіти, є фармакологічно активними у людини. Головним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНЩ. Доза препарату, на відміну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНЩ. Індивідуальний підбір дози препарату слід здійснювати залежно від терапевтичної відповіді (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

 

Фармакокінетика.

Всмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому та максимальні його концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно до дози аторвастатину. Абсолютна біодоступність аторвастатину (вихідний лікарський засіб) становить приблизно 14 %, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30 %. Низьку системну доступність препарату пов’язують з передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або передсистемною біотрансформацією у печінці. Хоча їжа зменшує швидкість та ступінь абсорбції лікарського препарату приблизно на 25 % та 9 % відповідно, виходячи з показників Cmax та AUC, зниження рівня холестерину ЛПНЩ є подібним незалежно від того, приймається аторвастатин з їжею або окремо. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація у плазмі крові була нижчою (приблизно на 30 % для Cmax та AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня холестерину ЛПНЩ є однаковим незалежно від часу прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл. Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 літр. Понад 98 % препарату зв’язується з білками плазми крові. Концентраційне співвідношення кров/плазма, що становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі спостережень у щурів вважається, що аторвастатин здатний проникати у грудне молоко (див. розділи «Протипоказання», «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Особливості застосування»).

Метаболізм. Аторвастатин інтенсивно метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. При дослідженнях in vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто- та парагідроксильованими метаболітами еквівалентне інгібуванню аторвастатину. Приблизно 70 % циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов’язано з активними метаболітами. Дослідження in vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину цитохромом P450 3A4, що узгоджується з підвищеними концентраціями аторвастатину у плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ізоферменту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Екскреція. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму, однак цей препарат, очевидно, не зазнає кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові людини становить приблизно 14 годин, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 годин через внесок активних метаболітів. Після перорального прийому препарату з сечею виділяється менш ніж 2 % дози.

Популяції хворих.

Пацієнти літнього віку. Концентрації аторвастатину у плазмі є вищими (приблизно 40 % для Cmax та 30 % для AUC) у здорових пацієнтів літнього віку (віком від 65 років), ніж у молодих дорослих людей. Існують дані, що свідчать про більший ступінь зниження ЛПНЩ при застосуванні будь-якої дози препарату пацієнтам літнього віку порівняно з молодими людьми (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Фармакокінетичні дані для групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

Стать. Концентрації аторвастатину у плазмі крові жінок відрізняються від концентрацій у плазмі чоловіків (приблизно на 20 % вище для Cmax та на 10 % нижче для AUC). Однак немає клінічно значущої відмінності у зниженні рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину у чоловіків та жінок.

Порушення функції нирок. Захворювання нирок не мають впливу на концентрації аторвастатину у плазмі крові або зниження ХС-ЛПНЩ, а, отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібне (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Гемодіаліз. Незважаючи на те, що у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводили, вважається, що гемодіаліз не підвищує значним чином кліренс аторвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв’язується з білками плазми крові.

Печінкова недостатність. Концентрації аторвастатину у плазмі крові помітно підвищені у пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки. Значення показників Cmax та AUC у 4 рази вищі у пацієнтів із захворюванням печінки класу А за шкалою Чайлда-П’ю. У пацієнтів із захворюванням печінки класу В за шкалою Чайлда-П’ю значення показників Cmax та AUC підвищуються приблизно 16-кратно та 11-кратно відповідно (див. розділ «Протипоказання»).

Таблиця 3.

Вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину.

Одночасно застосовувані препарати та режим дозування

Аторвастатин

 

Доза (мг)

Зміна AUC&

Зміна Cmax&

#Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, стабільна доза

10 мг 1 раз на добу впродовж 28 днів

­ 8,7 раза

­ 10,7 раза

#Типранавір 500 мг двічі на добу/ритонавір 200 мг двічі на добу, 7 днів

10 мг РД

­ 9,4 раза

­ 8,6 раза

#Телапревір 750 мг кожні 8 годин, 10 днів

20 мг РД

­ 7,88 раза

­ 10,6 раза

#, ‡Саквінавір 400 мг двічі на добу/
ритонавір 400 мг двічі на добу, 15 днів

40 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

­ 3,9 раза

­ 4,3 раза

#Кларитроміцин 500 мг двічі на добу, 9 днів

80 мг 1 раз на добу впродовж 8 днів

­ 4,4 раза

­ 5,4 раза

#Дарунавір 300 мг двічі на добу/
ритонавір 100 мг двічі на добу, 9 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

­ 3,4 раза

­ 2,25 раза

#Ітраконазол 200 мг 1 р/добу, 4 дні

40 мг РД

­ 3,3 раза

­ 20 %

#Фосампренавір 700 мг двічі на добу/
ритонавір 100 мг двічі на добу, 14 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

­ 2,53 раза

­ 2,84 раза

#Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

­ 2,3 раза

­ 4,04 раза

#Нелфінавір 1250 мг 2 рази на добу, 14 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 28 днів

­ 74 %

­ 2,2 раза

#Грейпфрутовий сік, 240 мл 1раз на добу*

40 мг 1 раз на добу

­ 37 %

­ 16 %

Дилтіазем 240 мг 1 раз на добу, 28 днів

40 мг 1 раз на добу

­ 51 %

Без зміни

Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів

10 мг 1 раз на добу

­ 33 %

­ 38 %

Амлодипін 10 мг, разова доза

80 мг 1 раз на добу

­ 15 %

¯ 12 %

Циметидин 300 мг 1 раз на добу, 4 тижні

10 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів

¯ Менш ніж 1 %

¯ 11 %

Колестипол 10 мг 2 рази на добу, 28 тижнів

40 мг 1 раз на добу впродовж 28 тижнів

Не визначено

¯ 26 %**

Маалокс TC® 30 мл 1 раз на добу, 17 днів

10 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів

¯ 33 %

¯ 34 %

Ефавіренз 600 мг 1 раз на добу, 14 днів

10 мг впродовж 3 днів

¯ 41 %

¯ 1 %

#Рифампін 600 мг 1 раз на добу, 7 днів (при одночасному введенні)

40 мг 1 раз на добу

­ 30 %

­ 2,7 раза

#Рифампін 600 мг 1 раз на добу, 5 днів (окремими дозами)

40 мг 1 раз на добу

¯ 80 %

¯ 40 %

#Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів  

40 мг  1 раз на добу

­ 35 %

¯ Менш ніж
1 %

#Фенофібрат 160 мг 1 раз на добу, 7 днів

40 мг 1 раз на добу            

­ 3 %

­ 2 %

#Боцепревір 800 мг 3 рази на добу, 7 днів

40 мг 1 раз на добу

­ 2,30 разу

­ 2,66 раза


&       Дані, зазначені як зміна у x разів, являють собою просте співвідношення між випадками одночасного застосування препаратів та застосування тільки аторвастатину (тобто однократний = без зміни). Дані, зазначені у % зміни, являють собою % різницю відносно показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто, 0 % = без зміни).

 #     Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

*     Повідомлялося про більші підвищення AUC (до 2,5 раза) та/або Cmax (до 71 %) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (750 мл – 1,2 літра на добу або більше).

** Поодинокий зразок, взятий через 8-16 годин після прийому дози препарату.

      † Через механізм подвійної взаємодії Рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з Рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування Рифампіну пов’язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові.

     Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні у клінічних умовах, імовірно, буде вищим, ніж те, яке спостерігалося у цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у найнижчій необхідній дозі.

Таблиця 4.

Вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосовуваних лікарських засобів.

Аторвастатин

Одночасно застосовуваний лікарський засіб та режим дозування

Препарат/доза (мг)

Зміна AUC

Зміна Cmax

80 мг 1 раз на добу впродовж 15 днів

Антипірин, 600 мг 1 раз на добу

­ 3 %

↓ 11 %

80 мг 1 раз на добу впродовж 14 днів

#Дигоксин 0,25 мг 1 раз на добу, 20 днів

­ 15 %

­ 20 %

40 мг 1  раз на добу впродовж 22 днів

Пероральні контрацептиви 1 раз на добу, 2 місяці

– норетистерон 1 мг

– етинілестрадіол 35 мкг


­ 28 %

­ 19 %

 

­ 23 %

­ 30 %

10 мг раз на добу

Типранавір 500 мг 2 рази на добу /ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 7 днів

Без зміни

Без зміни

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

 

Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів

¯ 27 %

¯ 18 %

10 мг 1 раз на добу впродовж 4 днів

Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 14 днів

Без зміни

Без зміни


# Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Клінічні характеристики.

Показання.

Запобігання серцево-судинним захворюванням.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі, аторвастатин показаний для:

      - зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

- зменшення ризику виникнення інсульту;

- зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

Для пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, аторвастатин показаний для:

     - зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

     - зменшення ризику виникнення інсульту.

Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця аторвастатин показаний для:

     - зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;

     - зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;

     - зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;

     - зменшення ризику госпіталізації у зв’язку із застійною серцевою недостатністю;

     - зменшення ризику виникнення стенокардії.

Гіперліпідемія.

    - Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи IIa та IIb за класифікацією Фредріксона).

    - Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).

    - Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією   Фредріксона), у випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним.

    - Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ) або якщо такі методи лікування недоступні.

    - Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчат після початку менструацій віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

a) холестерин ЛПНЩ залишається ³ 190 мг/дл або

б) холестерин ЛПНЩ ³ 160 мг/дл та:

·                               у сімейному анамнезі наявні ранні серцево-судинні захворюваня або

·                               два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань

присутні у пацієнта дитячого віку.

 

Протипоказання.

- Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення рівнів    печінкових трансаміназ невідомої етіології.

- Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив на аторвастатин лікарських засобів, що призначаються разом із ним.

Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом для транспортних білків, наприклад, для транспортеру OATP1B1, який опосередковує печінкове захоплення препарату. Супутнє застосування лікарських засобів, які є інгібіторами CYP3A4 або транспортних білків, може обумовлювати збільшення плазмових концентрацій аторвастатину та підвищення ризику розвитку міопатії. Цей ризик також може зростати при супутньому застосуванні аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які здатні індукувати міопатію, наприклад, похідними фіброєвої кислоти та езетимібом (див. розділ «Особливості застосування»).

Потужні інгібітори CYP 3A4. Одночасне застосування аторвастатину з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 3 та детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії та підсилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта (див. таблицю 3).

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 3). Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Досліджень взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводили. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано також проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 та можуть підвищувати концентрації аторвастатину у плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу).

Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати аторвастатин у дозі вище 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому для пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір, слід уникати одночасного застосування з аторвастатином. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Для пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг та застосовувати їх слід з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). При застосуванні пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг, також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.

Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину перевищує 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки аторваститину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).

Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у таблиці 2 (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Таблиця 2.

Взаємодії лікарських засобів, пов’язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу.

Препарати, що взаємодіють

Медичні рекомендації щодо застосування

Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір)

Уникати застосування аторвастатину

Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір)

Застосовувати з обережністю та у найменшій необхідній дозі

Кларитроміцин, ітраконазол,

інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір)

Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добу

Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір)

Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір)

Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добу


*Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі.

Гемфіброзил. У зв’язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування аторваститину з гемфіброзилом (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, аторвастатин слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами (див. розділ «Особливості застосування).

Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м’язів може збільшуватися при застосуванні препарату у комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину (див. розділ «Особливості застосування»).

Рифампін або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов’язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові.

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові.

Циметидин. Ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.

Антациди. Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.

Колестипол. Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Азитроміцин. Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові.

Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див. таблицю 3). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендоване зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див. таблицю 3).

Езетиміб. Застосування езетимібу як монотерапії пов’язують з розвитком явищ з боку м’язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.

Фузидова кислота. Досліджень взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводили. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетинговому періоді при одночасному прийомі аторвастатину та фузидової кислоти спостерігалися явища з боку м’язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують пильного нагляду, може потребуватися тимчасове призупинення лікування аторвастатином.

Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз аторвастатину та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину у плазмі крові підвищуються приблизно на 20 %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину з пероральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Ці підвищення слід брати до уваги при виборі перорального контрацептива для жінки, яка приймає аторвастатин.

Варфарин. Аторвастатин не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні пацієнтам, які проходили довготривале лікування варфарином.

Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.

Інші лікарські засоби. Одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжувалось клінічно значущими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводили.

 

Особливості застосування.

Дослідження з вивчення профілактики інсульту шляхом агресивного зниження рівнів холестерину (SPARCL [Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels]).

За результатами post hoc аналізу за підтипами інсульту у пацієнтів з ішемічною хворобою се
#1296
24.07.2015
Прекрасный препарат ,для снижения холестерина,и цена приемлемая! Спасибо вам за Ваши услуги Аптека24
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх