Name: Іринотекан-Віста концентрат, 20 мг/мл, 5 мл/100мг
Brand: Mistral
SKU: 2360025
Price: 2141.7 UAH
Availability: InStock

Іринотекан

Діюча речовина

Торгівельна назва

GTIN

Країна виробник

Виробник

Імпортний

Термін придатності

Міжнародна назва

Температура хранения

Температура зберігання

Лікарська форма

Дозування

Форма випуску

Спосіб введення

Об'єм

Кількість в упаковці

Код Моріон

Основні

Алергикам с осторожностью

Алергікам

Диабетикам с осторожностью

Діабетикам

Водителям с осторожностью

Водіям

Беременным с осторожностью

Вагітним

Кормящим матерям запрещено

Годуючим матерям

Детям запрещено

Дітям

Кому дозволено

Взаимодействие с алкоголем нет данных

Взаємодія з алкоголем

Взаємодія

Основні властивості

Mistral

ЛС Ограниченного отпуска

Іринотекан-Віста концентрат, 20 мг/мл, 5 мл/100мг

Склад

діюча речовина: іринотекан;
1 мл концентрату містить 20 мг іринотекану гідрохлориду тригідрату;&nbsp;
допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), кислота молочна, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розбавлена, вода для ін&rsquo;єкцій.

Концентрат для приготування розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Іринотекан. Код АТХ L01X X19.

Фармакодинаміка

Фармакокінетика

Вираженість основних проявів токсичності, що мали місце при застосуванні іринотекану &nbsp;(наприклад лейкопенія та діарея), пов&rsquo;язані з рівнем експозиції (AUC) діючої речовини та метаболіту SN-38. Була встановлена значуща кореляція між вираженістю гематологічної токсичності (мінімальні значення, до яких знижувалися рівні лейкоцитів та нейтрофілів) або діареї та значеннями AUC для іринотекану та метаболіту SN-38 при монотерапії.
Пацієнти зі зниженою активністю UGT1A1
Уридиндифосфат-глюкуронілтрансфераза 1А1 (UGT1A1) бере участь у метаболічній інактивації SN-38, активного метаболіту іринотекану, з утворенням неактивного SN-38-глюкуроніду (SN-38G). Ген UGT1A1 характеризується високим поліморфізмом, що забезпечує наявність різних варіантів інтенсивності метаболізму у групі. Перший особливий варіант гена UGT1A1 містить поліморфну ділянку у ділянці промотора; цей варіант носить назву UGT1A1*28. Такий варіант, а також інші спадкові порушення експресії UGT1A1 (такі як синдром Жильбера або синдром Кріглера-Найяра) пов&rsquo;язують зі зниженою активністю цього фермента. Результати мета-аналізу свідчать, що пацієнти із синдромом Кріглера-Найяра (тип 1 та 2) або гомозиготи за алелем UGT1A1*28 (синдром Жильбера) входять до групи підвищеного ризику виникнення гематологічної токсичності (3 та 4 ступенів) після введення середніх або високих доз іринотекану (&gt;150 мг/м2). Взаємозв&rsquo;язок між генотипом UGT1A1 та виникненням діареї внаслідок дії іринотекану не встановлено.
Пацієнтам, що є відомими гомозиготами за алелем UGT1A1*28, слід застосовувати звичайну початкову дозу іринотекану. Водночас за такими пацієнтами слід спостерігати щодо проявів гематологічної токсичності. Для пацієнтів, у яких під час попередніх курсів лікування вже виникали прояви гематологічної токсичності, слід розглянути можливість зниження початкової дози іринотекану. Точний обсяг зниження початкової дози у цій групі пацієнтів не встановлювали. Будь-які подальші зміни дозування слід проводити, виходячи з того, як пацієнт переносить лікування (див. розділи &laquo;Спосіб застосування та дози&raquo; та &laquo;Особливості застосування&raquo;).
На даний час недостатньо клінічних даних для висновку щодо доцільності генотипування пацієнтів за алелями UGT1A1.
Після внутрішньовенної інфузії у людини концентрація іринотекану у плазмі крові знижується мультиекспоненційно, при цьому середнє значення періоду напіввиведення становить 6 годин. Середнє значення періоду напіввиведення SN-38 становить 10 годин. Середні значення періоду напіввиведення лактонної та гідроксильної аніонної форми іринотекану та SN-38 подібні таким для іринотекану і SN-38 в цілому, оскільки ці форми перебувають у рівновазі.
У дослідженні І фази з участю 60 пацієнтів, які отримували іринотекан у дозах від 100 до 750 мг/м2 поверхні тіла у вигляді 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії, було продемонстровано, що профіль виведення іринотекану має двофазний характер. Середній кліренс іринотекану з плазми становив 15 л/год/м2, а об&rsquo;єм розподілу у рівноважному стані (Vss) дорівнював 157 л/м2 поверхні тіла. Середній період напіввиведення з плазми у першій фазі трифазної моделі дорівнював 12 хвилин, у другій фазі &ndash; 2,5 години, а період напіввиведення дорівнював 14,2 годинам. Виведення SN-38 носить двофазний характер, а середня тривалість періоду напіввиведення цієї сполуки дорівнює 13,8 годинам. Наприкінці інфузії при введенні рекомендованої дози 350 мг/м2 поверхні тіла середні значення максимальної концентрації у плазмі становили 7,7 мкг/мл для іринотекану та 56 г/мл для SN-38, а середні значення площі під фармакокінетичною кривою (AUC) становили 34 мкг&bull;год/мл та 451 нг&bull;год/мл відповідно. Для SN-38 зазвичай характерні виражені індивідуальні зміни фармакокінетичних характеристик.
Аналіз популяційної фармакокінетики іринотекану був проведений у вибірці 148 пацієнтів з метастатичним колоректальним раком. Ці пацієнти отримували іринотекан у різних дозах та за різними схемами дозування у дослідженнях ІІ фази. Фармакокінетичні параметри, встановлені за допомогою трикамерної моделі, були подібними до параметрів, отриманих під час досліджень І фази. Результати всіх досліджень свідчать, що експозиція іринотекану (СРТ-11) та SN-38 зростає пропорційно до дози СРТ-11. Фармакокінетика цих сполук не залежить від кількості попередніх циклів лікування та схеми дозування.
У діапазоні доз 50-350 мг/м2 площа під кривою &laquo;концентрація&ndash;час&raquo; (AUC) для іринотекану збільшується лінійно та дозозалежно; AUC для SN-38 збільшується повільніше, ніж підвищується доза. Максимальна концентрація SN-38 досягається через 1 годину після закінчення 90-хвилинної інфузії іринотекану.
Іринотекан помірно зв&rsquo;язується з білками плазми крові (30-68 %). SN-38 інтенсивно зв&rsquo;язується з білками плазми крові (приблизно 95 %). Іринотекан та SN-38 переважно зв&rsquo;язуються з альбуміном. &nbsp;
Метаболічна конверсія іринотекану в активний метаболіт SN-38 опосередкована ферментом карбоксилестеразою і відбувається у печінці. Надалі SN-38 утворює глюкуронідний метаболіт шляхом кон&rsquo;югації. SN-38-глюкуронід має 1/50-1/100 цитотоксичної активності SN-38 при аналізі на двох лініях клітин in vitro. Розподіл іринотекану у людини не повністю вивчений. Екскреція &nbsp;іринотекану з сечею становить 11-20 %, SN-38 &ndash; менше 1 %, SN-38-глюкуроніду &ndash; 3 &nbsp;%. Кумулятивна екскреція іринотекану і його метаболітів (SN-38 і SN-38-глюкуроніду) з жовчю і сечею протягом 48 годин після введення іринотекану коливається від 25 % (100 мг/м2) до 50 % &nbsp;(300 мг/м2).&nbsp;
Дослідження балансу маси та метаболізму із застосуванням іринотекану, міченого ізотопом 14С, продемонстрували, що більше 50 % введеної внутрішньовенно дози іринотекану виводиться у незміненому вигляді, причому 33 % дози виводиться з калом (переважно за допомогою жовчі) та 22 % &ndash; із сечею.
Кожен з двох наступних шляхів метаболізму забезпечує перетворення мінімум 12 % дози:
<ul>
<li>гідроліз під дією карбоксилестерази з утворенням активного метаболіту SN-38, що виводиться з організму переважно за рахунок глюкуронізації з подальшим виведенням глюкуронового кон'югату за допомогою печінки та нирок (менше 0,5 % дози іринотекану). Вважається, що SN-38-глюкуронід у подальшому зазнає гідролізу у кишковому тракті;</li>
<li>окислення за допомогою цитохромів P450 3A призводить до розриву зовнішнього піперидинового кільця з утворенням похідного амінопепнатоєвої кислоти та похідного первинного аміну (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).</li>
</ul>
Фармакокінетика в окремих популяціях
Особи літнього віку. Дослідження не виявили різниці фармакокінетики іринотекану, SN-38 і SN-38-глюкуроніду в осіб літнього віку та осіб віком до 65 років. Кінцевий термін напіврозпаду іринотекану в осіб віком до 65 років становив 5,5 години, а в осіб віком понад 65 років &ndash; 6 годин. AUC0-24 для SN-38 у пацієнтів віком понад 65 років була на 11 % вище, ніж у пацієнтів молодшого віку. Ця різниця не була статистично достовірною.
Стать. Фармакокінетика іринотекану не залежить від статі.
Раса. Особливості фармакокінетики іринотекану у пацієнтів різних рас не досліджували.
Печінкова недостатність. Кліренс іринотекану знижується у пацієнтів з порушеннями функцій печінки, при цьому концентрації SN-38 зростають. Вираженість цього ефекту залежить від ступеня порушень функцій печінки, визначеного шляхом оцінки концентрацій загального білірубіну і трансаміназ у сироватці крові.
У пацієнтів з рівнем білірубіну вище верхньої межі норми у 1,5‑3 рази, кліренс іринотекану знижується на 40 %. У пацієнтів цієї групи введення 200 мг/м2 поверхні тіла іринотекану призводить до такої ж експозиції препарату у плазмі крові, як і при введенні 350 мг/м2 поверхні тіла іринотекану пацієнтам з нормальними показниками функції печінки.&nbsp;
Ниркова недостатність. Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику іринотекану не досліджували.

Показання

Лікування пацієнтів з поширеним колоректальним раком:
<ul>
<li>у комбінації з 5-фторурацилом (5-ФУ) та фолінієвою кислотою (ФК) пацієнтам, які не отримували попередньої хіміотерапії для лікування поширеного захворювання;</li>
<li>монотерапія для пацієнтів, у яких лікування із застосуванням 5-фторурацилу було неефективним.</li>
</ul>
Іринотекан у комбінації з цетуксимабом показаний для лікування пацієнтів з метастатичним колоректальним раком з диким типом гена KRAS, що супроводжується посиленою експресією рецептора епідермального фактора росту (РЕФР), які раніше не отримували хіміотерапію, або після неефективної цитотоксичної терапії, яка включала іринотекан.&nbsp;
Іринотекан у комбінації з 5-фторурацилом, фолінієвою кислотою та бевацизумабом показаний для лікування метастатичної карциноми товстої і прямої кишки як терапія першої лінії.
У комбінації з капецитабіном (з додаванням бевацизумабу або без нього) іринотекан застосовувати як першу лінію терапії пацієнтам із метастатичним колоректальним раком.

Протипоказання

<ul>
<li>Хронічні запальні захворювання кишечнику та/або обструкція кишечнику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;);</li>
<li>підвищена чутливість до іринотекану гідрохлориду або до &nbsp;інших інгредієнтів препарату;</li>
<li>період годування груддю;</li>
<li>гіпербілірубінемія (рівень білірубіну в крові у 3 рази перевищує верхню межу норми);</li>
<li>виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення;</li>
<li>загальний стан пацієнта &gt; 2 (за класифікацією ВООЗ);</li>
<li>тяжка нейтропенія (менше 1,5 &times; 109/л);</li>
<li>сумісне застосування &nbsp;з препаратами звіробою продірявленого;</li>
<li>живі атенуйовані вакцини.</li>
</ul>
У разі комбінованого лікування з цетуксимабом, бевацизумабом або капецитабіном &ndash; додаткові протипоказання до застосування, наведені в інструкціях для медичного застосування відповідних лікарських засобів.
Особливі заходи безпеки
При приготуванні та введенні іринотекану слід бути обережними та користуватися окулярами, маскою та рукавичками. Якщо концентрат або приготовлений розчин для інфузій потрапив на шкіру, його слід негайно повністю змити водою з милом. Якщо концентрат або приготовлений розчин для інфузій потрапив на слизові оболонки, їх слід негайно промити водою.
Знищення&nbsp;
Усі матеріали, що використовувалися для розведення і введення препарату, слід знищити відповідно до стандартних процедур для цитостатиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказане одночасне застосування наступних лікарських засобів із препаратом Іринотекан-Віста (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
<ul>
<li>Вакцини проти жовтої гарячки через ризик розвитку генералізованої реакції на вакцину &nbsp;з летальним наслідком.</li>
<li>Живі атенуйовані вакцини (крім вакцини проти жовтої гарячки) &ndash; через &nbsp;ризик виникнення системних захворювань з можливим летальним наслідком (наприклад інфекції). Цей ризик збільшується, якщо у пацієнтів уже має місце пригнічення імунної системи, спричинене основним захворюванням. Одночасне застосування живих атенуйованих вакцин протипоказано під час лікування іринотеканом та протягом 6 місяців після закінчення хіміотерапії. Можливе застосовування інактивованих вакцин (вакцина поліомієліту), але відповідь на такі вакцини може бути знижена.</li>
<li>Концентрація активного метаболіту SN-38 знижується у пацієнтів, які застосовують іринотекан одночасно з препаратами звіробою (Hypericum perforatum). У невеликому дослідженні фармакокінетики (n = 5), де іринотекан у дозі 350 мг/м2 поверхні тіла вводили у комбінації зі звіробоєм (Hypericum perforatum) у дозі 900 мг, спостерігалося зниження концентрації SN-38, активного метаболіту іринотекану, у плазмі крові на 42 %. Застосування цих препаратів варто припинити принаймні за 1 тиждень до першого циклу терапії іринотеканом і не призначати їх під час терапії іринотеканом.</li>
</ul>
Не рекомендовано одночасно застосовувати наступні лікарські засоби із препаратом Іринотекан-Віста.&nbsp;
Одночасне застосування іринотекану та індукторів/інгібіторів цитохром P450 3A4 (CYP3A4) може призводити до зміни інтенсивності метаболізму іринотекану, тому слід його уникати (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
Сильні індуктори CYP3A4 та/або UGT1A1 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал або фенітоїн
Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори (наприклад кетоконазол) або індуктори (наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал або фенітоїн) метаболізму лікарських препаратів через цитохром P450 3A4.
Результати декількох досліджень продемонстрували, що одночасне застосування протисудомних препаратів-індукторів CYP3A (наприклад карбамазепін, фенобарбітал або фенітоїн) знижує рівень експозиції іринотекану, SN-38 та SN-38-глюкуроніду, та призводить до зменшення фармакодинамічного ефекту. Дія таких протисудомних препаратів полягала у зниженні AUC для SN-38 та SN-38-глюкуроніду на 50 % або навіть більше. Крім індукції цитохрому P450 3A, зниження рівня експозиції іринотекану та його метаболітів може бути зумовлене також посиленою глюкуронізацією та більш інтенсивним виведенням з жовчю.
Необхідно з обережністю призначати лікування антиконвульсантами, неіндукуючими ферментами, принаймні протягом 1 тижня до початку застосування іринотекану.
Кліренс іринотекану значно знижений у пацієнтів, котрі застосовують комбіновану терапію кетоконазолом, зумовлюючи підвищення концентрації SN-38. Застосування кетоконазолу варто припинити за 1 тиждень до початку терапії іринотеканом і не призначати його під час терапії іринотеканом.
Фенітоїн &ndash; через ризик загострення судом внаслідок зниження інтенсивності поглинання фенітоїну у травному тракті під впливом цитотоксичного препарату або через ризик посилення токсичності внаслідок зростання інтенсивності метаболічного перетворення під впливом фенітоїну.
Сильні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітроконазол, вориконазол, позаконазол, інгібітори протеази, кларитроміцин, еритроміцин, телитроміцин).
У результаті дослідження було встановлено, що одночасне застосування кетоконазолу призводило до зниження AUC метаболіту APC на 87 %, а AUC метаболіту SN-38 знижувалася на 109 % порівняно з застосуванням іринотекану як монотерапії.
Інгібітори UGT1A1 (наприклад, атазанавір, кетоконазол, регорафеніб)
Одночасне застосування атазанавіру сульфату, інгібітора CYP3A4 і UGT1А1 може підвищувати системну концентрацію SN-38, активного метаболіту іринотекану. Лікарям слід враховувати цю можливість при одночасному призначенні цих 2 препаратів.
Інші інгібітори CYP3A4 (наприклад, крізотініб, іделалізіб)
Ризик збільшення токсичності іринотекану внаслідок зниження його метаболізму при одночасном застосуванні з крізотінібом або іделалізібом.
Наступні лікарські засоби застосовувати разом з препаратом Іринотекан-Віста слід з обережністю.
У зв&rsquo;язку з підвищенням ризику виникнення тромбозів у пацієнтів з пухлинними захворюваннями часто використовують антикоагулянти. При наявності показань до призначення антикоагулянтів&ndash;антагоністів вітаміну К необхідно частіше, ніж зазвичай, контролювати показник МНВ (Міжнародне нормалізоване відношення). Це пов&rsquo;язано з вузьким терапевтичним діапазоном цих препаратів, високою індивідуальною варіабельністю показників тромбогенності крові та можливістю взаємодії антикоагулянтів для внутрішнього застосування та протиракових хіміотерапевтичних препаратів.
Імунодепресанти (наприклад, циклоспорин, такролімус) &ndash; через ризик надмірного пригнічення імунної системи з ризиком розвитку проліферації лімфоцитів
Блокатори нейром&rsquo;язової взаємодії: не можна виключити взаємодію між іринотеканом і блокаторами нервово-м&rsquo;язової передачі. Оскільки іринотекан має антихолінестеразну активність, можливе збільшення тривалості нервово-м&rsquo;язової блокади при застосуванні суксаметонію, також можлива антагоністична взаємодія щодо нервово-м&rsquo;язової передачі при одночасному застосуванні з недеполяризувальними міорелаксантами.
Інші комбінації
Такі побічні ефекти іринотекану як мієлосупресія і діарея можуть посилюватися іншими протипухлинними засобами, що мають подібний профіль токсичності.
Застосування дексаметазону як антиеметичного засобу підвищує імовірність розвитку лімфоцитопенії, однак значних опортуністичних інфекцій і специфічних ускладнень, характерних для лімфоцитопенії, не виникало.&nbsp;
При застосуванні іринотекану у хворих на цукровий діабет або при зниженні толерантності до глюкози визначали гіперглікемію. Можливий розвиток гіперглікемії у деяких пацієнтів внаслідок застосування дексаметазону як антиеметичного засобу.
Проносні засоби, які застосовують протягом терапії іринотеканом, можуть погіршити переносимість препарату або збільшити ступень тяжкості діареї.
Іринотекан може спричинити розвиток вторинної дегідратації внаслідок блювання або діареї, у зв&rsquo;язку з чим може виникнути необхідність у відміні сечогінних засобів під час лікування іринотеканом або при вираженому блюванні чи діареї.
Взаємодії, характерні для всіх цитотоксичних препаратів
Відомості про вплив цетуксимабу на профіль безпечності іринотекану або про аналогічний вплив іринотекану на цетуксимаб відсутні.
Бевацизумаб. Результати специфічного дослідження взаємодії між лікарськими засобами не продемонстрували значного впливу бевацизумабу на фармакокінетику іринотекану та його активного метаболіту SN-38. Однак це не виключає будь-якого підвищення токсичності внаслідок їхніх фармакологічних властивостей.
5-фторурацил/фолінова кислота. Одночасне застосування 5-ФУ/ФК у складі комбінованої терапії не змінює фармакокінетику іринотекану.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтів слід попереджати про можливість появи під час лікування іринотеканом запаморочення і зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин, і рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та роботи з потенційно небезпечними механізмами, якщо є необхідність у застосуванні препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Період вагітності
Даних щодо застосування іринотекану вагітним жінкам немає. У дослідженнях на тваринах було продемонстровано, що іринотекан має ембріотоксичну та тератогенну дію. Таким чином, беручи до уваги результати досліджень на тваринах та механізм дії іринотекану, не слід застосовувати Іринотекан-Вісту у період вагітності, за винятком крайньої необхідності.&nbsp;
Жінки, які можуть завагітніти
Жінкам репродуктивного віку слід вживати ефективні заходи для запобігання вагітності протягом лікування та 1 місяця після лікування, а чоловікам &ndash; протягом лікування та &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;3-х місяців після закінчення курсу лікування.
Вплив на репродуктивну функцію
Інформація стосовно впливу іринотекану на репродуктивну функцію людини відсутня. У дослідженнях на тваринах були документально зареєстровані побічні реакції іринотекану на репродуктивну функцію потомства тварин.
Період годування груддю
Мічений 14С іринотекан був виявлений у молоці самок щурів. Невідомо, чи проникає іринотекан у грудне молоко людини. Відповідно, через можливість виникнення побічних реакцій у дітей, яких годують груддю, на час лікування препаратом Іринотекан-Віста &nbsp;годування груддю слід призупинити (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).

Спосіб застосування та дози

Призначений для лікування дорослих пацієнтів.
Розчин іринотекану для інфузій вводити у периферичну або центральну вену.
Приготування до внутрішньовенного введення розчину.
Подібно до інших препаратів для введення шляхом ін&rsquo;єкції, розчин препарату Іринотекан-Віста слід готувати з дотриманням вимог асептики. Якщо у флаконі до або після розчинення є помітний преципітат, препарат не можна застосовувати, його слід утилізувати з дотриманням стандартних процедур утилізації цитотоксичних препаратів.
Дотримуючись норм асептики, набрати каліброваним шприцом необхідну кількість концентрованого розчину препарату Іринотекан-Віста з флакона та ввести дозу в пакет або пляшку об&rsquo;ємом 250 мл, що містить або 0,9 % розчин натрію хлориду, або 5 % розчин глюкози. Обертаючи контейнер вручну, ретельно перемішати розчин.
Рекомендовані дози
Монотерапія (для пацієнтів, які попередньо лікувалися): рекомендована доза препарату становить 350 мг/м2 поверхні тіла, яку слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин. При застосуванні іринотекану гідрохлориду як монотерапії схема дозування &ndash; 1 раз на 3 тижні. Однак можна застосовувати схему дозування &ndash; 1 раз на тиждень &ndash; пацієнтам, які мають ризик виникнення тяжкої нейтропенії та потребують подальшого ретельного нагляду.&nbsp;
Комбінована терапія (для пацієнтів, які попередньо не лікувалися)
Іринотекану гідрохлорид + 5-ФУ/ФК через кожні 2 тижні: рекомендована доза іринотекану становить 180 мг/м2, введених шляхом внутрішньовенної інфузії за період тривалістю 30-90 хвилин 1 раз на 2 тижні з подальшим введенням шляхом інфузії фолієвої кислоти або 5-фторурацилу.&nbsp;
Дози і спосіб застосування цетуксимабу при його одночасному застосуванні з іринотеканом слід визначати за затвердженими схемами лікування.&nbsp;
Зазвичай іринотекан слід застосовувати у таких самих дозах, що і в останніх циклах попередньої схеми з його застосуванням. Іринотекан не слід вводити раніше ніж через 1 годину після завершення інфузії цетуксимабу.
Дози і спосіб застосування бевацизумабу, капецитабіну при його одночасному застосуванні з іринотеканом слід визначати за &nbsp;затвердженими схемами лікування.
Корекція дози
Іринотекан слід вводити після зникнення всіх побічних ефектів до рівня токсичності 0 або 1 відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC) і лише після того, як діарея, зумовлена лікуванням, буде повністю усунена. На початку наступної інфузії дози іринотекану гідрохлориду і 5-ФУ необхідно зменшити залежно від найвищого рівня токсичності, який спостерігався під час попередньої інфузії. У разі необхідності лікування слід відкласти на 1-2 тижні до повного зникнення побічних ефектів, що виникли під час лікування.&nbsp;
Дозу іринотекану гідрохлориду і 5-ФУ необхідно зменшити на 15-20 % при появі таких побічних ефектів:
<ul>
<li>гематологічні симптоми токсичності (нейтропенія ІV рівня токсичності, нейтропенія, що супроводжується пропасницею (нейтропенія III-IV рівня токсичності і пропасниця &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; II-IV рівня токсичності), тромбоцитопенія і лейкопенія (IV рівень токсичності);</li>
<li>не гематологічні симптоми токсичності (III-IV рівень).</li>
</ul>
Пацієнтам віком від 65 років при застосуванні іринотекану та капецитабіну рекомендується знижувати дозу капецитабіну до 800 мг/м2 поверхні тіла 2 рази на добу.
Тривалість лікування: лікування іринотеканом необхідно продовжувати до об&rsquo;єктивного прогресування захворювання або до розвитку ознак неприпустимої токсичності.&nbsp;
Пацієнти з порушенням функції печінки
Як монотерапія: при рівні загального білірубіну в сироватці крові в 3 рази вище верхньої межі норми (ВМН) у пацієнтів із загальним станом &le; 2 (за класифікацією ВООЗ) необхідно визначити початкову дозу іринотекану гідрохлориду. У таких пацієнтів з гіпербілірубінемією і протромбіновим часом більше 50 % кліренс іринотекану зменшується, і тому ризик гематотоксичності збільшується. Тому у цій популяції необхідно щотижнево контролювати гематологічні показники крові.
<ul>
<li>Пацієнтам при концентрації загального білірубіну в сироватці крові в 1,5 раза вище верхньої межі норми рекомендована доза іринотекану становить 350 мг/м2.</li>
<li>Пацієнтам при концентрації загального білірубіну в сироватці крові в 1,5-3 рази вище верхньої межі норми рекомендована доза іринотекану становить 200 мг/м2.</li>
<li>Пацієнтам при концентрації загального білірубіну в сироватці крові в 3 рази вище верхньої межі норми іринотекан &nbsp;не слід застосовувати.</li>
</ul>
Дані про пацієнтів з порушенням функції печінки, які лікувалися іринотеканом у складі комбінованої терапії, відсутні.&nbsp;
Пацієнти з порушенням функції &nbsp;нирок
Іринотекан не рекомендується для застосування пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки &nbsp;дослідження у цій популяції не проводили (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo; та &laquo;Фармакокінетика&raquo;).
Пацієнти літнього віку
Спеціальних досліджень фармакокінетики у пацієнтів літнього віку не проводили. Однак слід з обережністю підбирати дозу у кожному конкретному випадку через зниження біологічних функцій. Ця група пацієнтів потребує пильного нагляду (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
При застосуванні іринотекану гідрохлориду як засобу монотерапії схема дозування його становить 1 раз на 3 тижні. Однак схему дозування &ndash; 1 раз на тиждень &ndash; можна застосовувати пацієнтам, які потребують подальшого ретельного спостереження або які мають ризик виникнення тяжкої нейтропенії.

Діти

Іринотекан не застосовувати для лікування дітей.

Передозування

При передозуванні відзначалося посилення побічних ефектів. Передозування, що вдвічі перевищує рекомендовану терапевтичну дозу, може мати летальний наслідок. Найбільш значущими побічними ефектами при передозуванні були тяжкі нейтропенія тяжкого ступеня і діарея тяжкого ступеня. Специфічного антидоту до іринотекану немає. Слід негайно застосувати інтенсивну підтримувальну терапію для того, щоб попередити дегідратацію внаслідок діареї, а також провести лікування інфекційних ускладнень. Терапія симптоматична.

Побічні реакції

3 роки.
Розчин препарату Іринотекан-Віста у розчинах для інфузій (після розведення 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози) зберігає фізичну та хімічну стабільність протягом 12 годин при температурі 15&ndash;25 &deg;C та протягом 48 годин при неяскравому освітленні та температурі 2&ndash;8 &deg;C.
Водночас з метою зниження ризику мікробіологічної контамінації рекомендовано готувати розчини для інфузії безпосередньо перед введенням та проводити інфузії якомога швидше після приготування розчину. Якщо розчин не введено одразу після приготування, то відповідальність за умови та термін зберігання розчину до моменту його введення несе користувач. Якщо розчин готували не в контрольованих і валідованих асептичних умовах, то його слід зберігати при 2‑8 &deg;C не довше ніж 24 години.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 &deg;С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.&nbsp;
Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами. Несумісність препарату невідома.

Упаковка

По 5 мл (100 мг) у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

Актавіс Італія С.п.А.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віа Пастер, 10 - 20014 Нервіано (Мілан), Італія.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Иринотекан-Виста концентрат, 20 мг/мл, 5мл/100мг

Не подлежит возврату

Товари надійної якості не підлягають обміну та поверненню.