Name: Аденіз-Н таблетки по 80 мг/12,5 мг, 30 шт.
Brand: Мікрохім
SKU: 4596009
Price: 111.2 UAH
Availability: InStock

Виробник

Дарниця

ЛС общий режим

Тіара Дуо таблетки від підвищеного тиску по 160 мг / 25 мг, 28 шт.

Тиара Дуо таблетки от повышенного давления по 160 мг/25 мг, 28 шт.

<div class="tooltip-content"><div class="tooltip-header"><h3>Оплачивайте бонусами</h3></div><div class="tooltip-body">Этот товар можно оплатить бонусами. <a target="_blank" href="https://www.apteka24.ua/morkovki/">Читайте подробнее</a> о нашей программе лояльности, чтобы узнать, как можно заработать бонусы.Если у вас уже есть бонусы на счету – смело добавляйте товар в корзину и оплачивайте ими до 50% от его стоимости!</div></div>

Морковки

Оплачивайте бонусами

Аптека24

Є в наявності

Аптека АНЦ

Тіара Дуо таблетки від підвищеного тиску, 80мг/12,5мг, 28 шт.

Тиара Дуо таблетки от повышенного давления, 80мг/12,5мг, 28 шт.

Тіара Дуо таблетки від підвищеного тиску, 160мг/12.5мг, 28 шт.

Тиара Дуо таблетки от повышенного давления, 160мг/12.5мг, 28 шт.

Форма випуску

Фармак

Корсар Н таблетки від підвищеного тиску, 160мг/25мг, 30 шт.

Корсар Н таблетки от повышенного давления, 160 мг/25 мг, 30 шт.

Корсар Н таблетки від підвищеного тиску, 80мг/12,5мг, 30 шт.

Корсар Н таблетки от повышенного давления, 80 мг/12,5 мг, 30 шт.

Корсар Н таблетки від підвищеного тиску, 160мг/12,5мг, 30 шт.

Корсар Н таблетки от повышенного давления, 160 мг/12,5 мг, 30 шт.

Novartis

Ко-Діован таблетки по 160 мг/12,5 мг, 14 шт.

Ко-Диован таблетки по 160 мг/12,5 мг, 14 шт.

Ко-Діован таблетки по 80 мг/12,5 мг, 14 шт.

Ко-Диован таблетки по 80 мг/12,5 мг, 14 шт.

Фарма Старт

Acino

Діокор 160 таблетки при артеріальній гіпертензії по 160 мг, 90 шт.

Диокор таблетки при артериальной гипертензии 160 мг №90

Діокор таблетки при артеріальній гіпертензії 80 мг №90

Диокор таблетки при артериальной гипертензии 80 мг №90

Діокор 80 таблетки при артеріальній гіпертензії по 80 мг, 30 шт.

Диокор таблетки при артериальной гипертензии 80 мг №30

Діокор 160 таблетки при артеріальній гіпертензії, 30 шт.

Диокор 160 таблетки при артериальной гипертензии, 30 шт.

Polpharma

Ванатекс Комбі таблетки від підвищеного тиску, 80 мг/12,5 мг, 28 шт.

Ванатекс Комби таблетки от повышенного давления, 80 мг/12,5 мг, 28 шт.

Ванатекс Комбі таблетки від підвищеного тиску, 160 мг/12,5 мг, 28 шт.

Ванатекс Комби таблетки от повышенного давления, 160 мг/12,5 мг, 28 шт.

KRKA

Вальсакор Н 320 таблетки по 320 мг/12,5 мг, 28 шт.

Вальсакор Н 160 таблетки 160 мг/12,5 мг, 84 шт.

Вальсакор Н 80 таблетки по 80 мг/12,5 мг, 84 шт.

Вальсакор Н 80 таблетки по 80 мг/12,5 мг, 28 шт.

Вальсакор Н таблетки по 160 мг/12,5 мг, 28 шт.

Mistral

Вазар Н 160/12.5 мг №30 таблетки

Teva

Вазар Н таблетки по 80 мг/12,5 мг, 30 шт.

Вальсакор HD 160 таблетки по 160 мг/25 мг, 84 шт.

Вальсакор НD 160 таблетки по 160 мг/25 мг, 28 шт.

Вальсакор HD 320 таблетки по 320 мг/25 мг, 28 шт.

Аналоги з подібним терапевтичним ефектом

Гідрохлортіазид

Валсартан

Діюча речовина

Торгівельна назва

GTIN

Країна виробник

Імпортний

Код АТС/ATX

Код Моріон

Термін придатності

Міжнародна назва

Дозування

Кількість в упаковці

Температура хранения

Температура зберігання

Спосіб введення

Основні

Алергикам с осторожностью

Алергікам

Диабетикам с осторожностью

Діабетикам

Водителям с осторожностью

Водіям

Беременным запрещено

Вагітним

Кормящим матерям запрещено

Годуючим матерям

Детям запрещено

Дітям

Кому дозволено

Взаимодействие с алкоголем нет данных

Взаємодія з алкоголем

Взаємодія

Основні властивості

Мікрохім

Аденіз

Аденіз-Н таблетки по 80 мг/12,5 мг, 30 шт.

Склад

діючі речовини: valsartan, hydrochlorothiazide;
1 таблетка містить:
80 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду;&nbsp;
допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбіновані препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Блокатори рецепторів ангіотензину II та діуретики. Валсартан та діуретики. Код АТХ C09D A03.

Фармакодинаміка

Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, утворений з ангіотензину І за участю ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Ангіотензин ІІ зв&rsquo;язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічної дії, включаючи як безпосередню, так і опосередковану участь у регулюванні артеріального тиску. Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин ІІ чинить пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію і стимулює секрецію альдостерону.
Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Збільшені рівні ангіотензину ІІ внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має жодної часткової активності агоніста щодо АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.
Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не спостерігається ніяких побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р &lt; 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було зафіксовано у 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком &ndash; у 19 % випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 % випадків (Р &lt; 0,05).
У контрольованих клінічних дослідженнях частота кашлю у пацієнтів, які отримували комбінацію валсартану та гідрохлоротіазиду, склала 2,9 %.
Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Застосування препарату пацієнтам із гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається у межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4&ndash;6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому одноразової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2&ndash;4 тижнів і утримується на досягнутому рівні у процесі тривалої терапії. Комбінація з гідрохлоротіазидом ефективніше знижує артеріальний тиск.
Відміна валсартану не призводить до відновлення гіпертензії або інших побічних ефектів.
Валсартан не впливає на рівень загального холестеролу, тригліцеридів, глюкози в сироватці крові або сечової кислоти у пацієнтів із гіпертензією.
Точкою дії тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і де відбувається пригнічення транспортування іонів Na і Cl. Механізм дії тіазидів пов&rsquo;язаний з пригніченням насоса Na+Cl-, що, очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl-. Як результат цього екскреція іонів натрію і хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Через діуретичну дію спостерігається зменшення об&rsquo;єму циркулюючої плазми, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення із сечею калію і, отже, &ndash; зниження концентрації калію в сироватці крові. Взаємозв&rsquo;язок між реніном та альдостероном опосередковується ангіотензином ІІ, тому застосування антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ зменшить втрату калію, пов&rsquo;язану із застосуванням тіазидного діуретика.

Фармакокінетика

Валсартан
Після прийому внутрішньо лікарського засобу всмоктування валсартану і гідрохлоротіазиду відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює у широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності лікарського засобу АДЕНІЗ-Н становить 23 % (діапазон 23 &plusmn; 7). Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t1/2 &alpha; становить &lt; 1 години та t1/2 &beta; &ndash; майже 9 годин).
У діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. При прийомі препарату 1 раз на добу кумуляція незначна. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв&rsquo;язується з білками сироватки крові (94&ndash;97 %), переважно з альбуміном. Об&rsquo;єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л). Порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відносно повільний (приблизно &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;2 л/год). Кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70 % (від величини прийнятої внутрішньо дози), а майже 30 % виводиться із сечею, переважно у незміненому вигляді.
При застосуванні валсартану під час вживання їжі площа під кривою &laquo;концентрація-час&raquo; (AUC) зменшується на 48 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату його концентрація в плазмі крові як при прийомі його натще, так і при прийомі з їжею однакова. Зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.
Гідрохлоротіазид
Всмоктування гідрохлоротіазиду після прийому внутрішньо відбувається швидко (tmax &ndash; приблизно 2 години). Фармакокінетика препарату у фазах розподілу і виведення описується загалом біекспоненційною низхідною кривою; період напіввиведення (t1/2) кінцевої фази становить 6&ndash;15 годин. У терапевтичному діапазоні доз середня AUC зростає прямо пропорційно до збільшення дози. При повторному застосуванні фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінюється, при застосуванні 1 раз на добу кумуляція незначна.
Абсолютна біодоступність гідрохлоротіазиду при прийомі внутрішньо становить 70 %. Виведення відбувається із сечею: понад 95 % дози виводиться у незміненому вигляді і приблизно 4 % &ndash; у вигляді гідролізату &ndash; 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду.
При застосуванні гідрохлоротіазиду під час вживання їжі відзначалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності порівняно з відповідним показником при прийомі натще. Діапазон цих змін незначний і не має клінічної значущості.
Валсартан/гідрохлоротіазид
При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлоротіазиду зменшується приблизно на 30 %. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Проте ця взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану й гідрохлоротіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях був виявлений чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
Пацієнти літнього віку
У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак він не був клінічно значущим. Деякі дані дають змогу припустити, що в осіб літнього віку системний кліренс гідрохлоротіазиду нижчий, ніж у здорових молодих добровольців.
Пацієнти із порушеннями функції нирок
Пацієнтам із кліренсом креатиніну 30&ndash;70 мл/хв корекція дози не потрібна.
Немає даних щодо застосування лікарського засобу АДЕНІЗ-Н пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв) і пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв&rsquo;язування з білками плазми крові і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлоротіазид, навпаки, виводиться з організму при гемодіалізі.
При наявності ниркової дисфункції середні пікові рівні в плазмі та значення AUC гідрохлоротіазиду збільшуються, а рівень екскреції в сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю середній t1/2 майже подвоюється через суттєве зниження кліренсу нирок.
Виведення гідрохлоротіазиду нирками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активної секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функції нирок відіграє велику роль у фармакокінетиці гідрохлоротіазиду, оскільки цей препарат виводиться лише нирками.
При наявності ниркової недостатності середні пікові рівні в плазмі крові та значення AUC гідрохлоротіазиду підвищуються, а рівень екскреції в сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю спостерігається 3-кратне збільшення AUC гідрохлоротіазиду. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю зафіксовано 8-кратне збільшення AUC. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.
Порушення функції печінки
Системний вплив валсартану у пацієнтів зі слабко вираженими (n = 6) і помірно вираженими (n = 5) порушеннями функції печінки був у 2 рази більше, ніж у здорових добровольців. Даних щодо застосування валсартану пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки немає.
Захворювання печінки істотно не впливають на фармакокінетику гідрохлоротіазиду, тому зниження його дози не потрібне.
Немеланомний рак шкіри (НМРШ)
Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв&rsquo;язок між експозицією гідрохлоротіазиду та розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71533 випадки базальноклітинної карциноми (з них 1430833 особи з контрольної групи) і 8629 випадків плоскоклітинної карциноми (з них 172462 особи з контрольної групи). Високе дозування гідрохлоротіазиду (&ge; 50000 мг кумулятивно) було пов&rsquo;язане зі скоригованим співвідношенням ризиків (OR) 1,29 (95 % Cl: 1,23&ndash;1,35) для базальноклітинної карциноми та 3,98 (95 % Cl: 3,68&ndash;4,31) для плоскоклітинної карциноми. Кумулятивна залежність доза-відповідь спостерігалася як при базальноклітинній карциномі, так і при плоскоклітинній карциномі. Інше дослідження показало можливий зв&rsquo;язок між раком губ і застосуванням гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ були зіставлені з 63,067 контрольними групами населення з використання стратегії вибору ризику. Кумулятивна залежність доза-відповідь була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95 % Cl: 1,27&ndash;2,6), збільшуючись до OR 3,9 (3,0&ndash;4,9) при застосуванні високої дози (~ 25000 мг) і OR 7,7 (5,7&ndash;10,5) при застосуванні найвищої дози (~ 100000 мг). Наприклад, сукупна доза 100000 мг відповідає щоденному застосуванню визначеної дози 25 мг протягом періоду більше 10 років.

Показання

<ul>
<li>Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.</li>
<li>Комбінація з фіксованою дозою лікарського засобу АДЕНІЗ-Н призначена для пацієнтів, артеріальний тиск у яких відповідно не регулюється монотерапією валсартаном або гідрохлоротіазидом.</li>
</ul>

Протипоказання

<ul>
<li>Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу АДЕНІЗ-Н або до інших похідних сульфонамідів;</li>
<li>тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки та холестаз;</li>
<li>тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну &lt; 30 мл/хв);</li>
<li>анурія;</li>
<li>рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія;</li>
<li>одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом (І та ІІ типу) або порушеннями функції нирок (ШКФ &lt; 60 мл/хв/1,73 м2);</li>
<li>вагітність, планування вагітності (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;);</li>
<li>спадковий ангіоневротичний набряк або ангіоневротичний набряк під час попереднього застосування інгібіторів АПФ чи АРА.</li>
</ul>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

На початку застосування лікарського засобу (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести до нещасного випадку, з огляду на те, що іноді може виникнути запаморочення або втома. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність
Валсартан
Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ та&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; ІІІ триместрів вагітності викликає у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ застосовували з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа.
Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, потребують ретельного спостереження щодо гіпотензії.
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності обмежений, особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлоротіазиду передбачається, що його застосування протягом II та III триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і викликати у плода та новонародженого такі ефекти, як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія.
Лікар, який призначає препарат, що діє на РААС, повинен інформувати жінку про потенційні ризики під час вагітності.
З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ ризик ембріональних захворювань та захворювань плода не може бути виключений. Згідно з ретроспективними даними, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі пов&rsquo;язане з потенційним ризиком вроджених дефектів. Крім того, були зареєстровані ураження у плода та смерть у зв&rsquo;язку зі застосуванням протягом ІІ та ІІІ триместру препаратів, які безпосередньо впливають на РААС. У людей фетальна ниркова перфузія, яка залежить від розвитку РААС, починається протягом ІІ триместру. Таким чином, ризик, пов&rsquo;язаний із лікуванням валсартаном, вищий протягом II та III триместру вагітності. Були повідомлення про спонтанні аборти, олігогідрамніон та дисфункцію нирок у новонароджених, коли вагітні жінки випадково приймали валсартан.
Новонароджених, які піддавалися впливу препарату внутрішньоутробно, слід ретельно обстежувати щодо наявності достатньої кількості сечі, гіперкаліємії та показників артеріального тиску. Якщо необхідно, вжити відповідних медичних заходів (наприклад, провести регідратацію), щоб видалити препарат з кровообігу.
Внутрішньоматкова дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може спричинити жовтяницю або тромбоцитопенію у плода та новонародженого або інші побічні реакції, які спостерігалися у дорослих.
Період годування груддю
Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо застосування валсартану протягом періоду годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту та у грудне молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може пригнічувати продукування молока. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленим профілем безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини.

Спосіб застосування та дози

Рекомендована доза лікарського засобу АДЕНІЗ-Н &ndash; 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу.
При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3&ndash;4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозування 1 таблетка &nbsp;&nbsp;&nbsp;160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;160 мг/12,5 мг. Якщо і далі при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;320 мг/12,5 мг.
Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.
У разі відсутності ефекту після застосування препарату АДЕНІЗ-Н протягом 8 тижнів необхідно розглянути застосування додаткового або альтернативного лікарського засобу.
Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2&ndash;4 тижнів. Для деяких пацієнтів може бути необхідно 4&ndash;8 тижнів лікування.
Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н можна приймати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Для пацієнтів з легкими та середніми порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) &ge; 30 мл/хв).
Через наявність гідрохлоротіазиду лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (ШГФ &lt; 30 мл/хв) та анурією.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;). Корекція дози гідрохлоротіазиду не потрібна для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю. Через наявність валсартану лікарський засіб АДЕНІЗ-Н протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю або пацієнтам із біліарним цирозом та холестазом.
Пацієнти літнього віку
Підбір дози лікарського засобу АДЕНІЗ-Н не потрібний для пацієнтів літнього віку.

Діти

Лікарський засіб АДЕНІЗ-Н не рекомендується для застосування дітям віком до 18 років у зв&rsquo;язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування

Симптоми
Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що, у свою чергу, може призвести до пригнічення свідомості, циркуляторного колапсу (судинної недостатності) та/або шоку (коми). Крім того, через передозування гідрохлоротіазиду можуть виникати такі ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія та електролітні порушення, пов&rsquo;язані із серцевими аритміями та м&rsquo;язовими спазмами.
Найхарактернішими ознаками передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м&rsquo;язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Лікування
У всіх випадках передозування потрібно вжити загальних підтримувальних заходів, зокрема проводити моніторинг стану пацієнта та заходи для стабілізації серцево-судинної функції. Терапевтичні заходи залежать від того, як давно була прийнята велика доза препарату, а також від тяжкості симптомів, при цьому першочерговим завданням є нормалізація гемоциркуляції.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.
При артеріальній гіпотензії слід покласти пацієнта у горизонтальне положення та невідкладно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.
Валсартан не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу внаслідок його зв&rsquo;язування з білками плазми крові, але для виведення з організму гідрохлоротіазиду гемодіаліз є ефективним.

Побічні реакції

Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялося у процесі клінічних досліджень застосування валсартану з гідрохлоротіазидом порівняно з плацебо та в постмаркетинговий період, наведено нижче за системами органів.
Частоту небажаних побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (1/10), часто (1/100, &lt; 1/10), нечасто (1/1000, &lt; 1/100), рідко (1/10000, &lt; 1/1000), дуже рідко (&lt; 1/10000), частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних). У межах кожної групи за частотою небажані реакції наведені у порядку зменшення тяжкості.
Небажані реакції валсартану/гідрохлоротіазиду
Інфекції та інвазії: нечасто &ndash; вірусні інфекції, гарячка.
З боку метаболізму та обміну речовин: нечасто &ndash; дегідратація; частота невідома &ndash; гіпокаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто &ndash; головний біль, втома, запаморочення; нечасто &ndash; астенія, запаморочення, безсоння, тривога, парестезія; рідко &ndash; депресія; частота невідома &ndash; синкопе.
З боку органів зору: нечасто &ndash; нечіткість зору; рідко &ndash; кон&rsquo;юнктивіт.
З боку органів слуху та лабіринту: нечасто &ndash; середній отит, дзвін у вухах.
З боку серця: нечасто &ndash; відчуття серцебиття, тахікардія.
З боку судин: нечасто &ndash; набряки, артеріальна гіпотензія, гіпергідроз.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто &ndash; кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто &ndash; бронхіт, задишка, синусит, фаринголарингеальний біль, сухість у роті; дуже рідко &ndash; епістаксис; частота невідома &ndash; некардіогенний набряк легенів.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто &ndash; діарея; нечасто &ndash; біль у животі, порушення травлення, нудота, гастроентерит.
З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: часто &ndash; біль у спині, артралгія; нечасто &ndash; біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, судоми м&rsquo;язів, міалгія.
З боку нирок і сечовидільної системи: нечасто &ndash; часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; дуже рідко &ndash; порушення функції нирок.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто &ndash; еректильна дисфункція.
Загальні порушення: нечасто &ndash; підвищена втомлюваність.
Дослідження: частота невідома &ndash; підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові, підвищення рівня білірубіну та креатиніну в плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовини в крові, нейтропенія.
Зниження рівня калію в сироватці крові більше ніж на 20 % спостерігалося у 3,7 % пацієнтів, які отримували комбінацію валсартан/гідрохлоротіазид, та у 3,1 % пацієнтів, які отримували плацебо. Підвищення вмісту креатиніну та азоту сечовини в крові спостерігалося відповідно у 1,9 % та 14,7 % пацієнтів, які приймали комбінацію валсартан/гідрохлоротіазид, і у 0,4 % та 6,3 % відповідно пацієнтів, які отримували плацебо в контрольованих клінічних дослідженнях.
Під час клінічних досліджень у пацієнтів з гіпертензією спостерігались нижченаведені явища незалежно від причинно-наслідкового зв&rsquo;язку із досліджуваним лікарським засобом: гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв&rsquo;язок, розтягнення м&rsquo;язів, закладеність носа, назофарингіт, біль у шиї, периферичний набряк, закладеність пазух.
Нижчеописані реакції були пов&rsquo;язані з монотерапією валсартаном, але не спостерігалися при застосуванні комбінації валсартан/гідрохлоротіазид.
У рідкісних випадках терапія валсартаном може бути пов&rsquo;язана зі зниженням рівня гемоглобіну та гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях про значне &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(&gt; 20 %) зниження гематокриту та рівня гемоглобіну спостерігалося відповідно у 0,8 % та 0,4 % пацієнтів. У 0,1 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося зниження гематокриту або рівня гемоглобіну.
Нейтропенія спостерігалась у 1,9 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 1,6 % пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.
У контрольованих клінічних дослідженнях значне підвищення рівня креатиніну, калію та загального білірубіну в сироватці крові спостерігалося відповідно у 0,8 %, 4,4 % та 6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 1,6 %, 6,4 % та 12,9 % пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.
У пацієнтів, які отримували валсартан, нечасто спостерігалося підвищення показників функції печінки.
Немає необхідності проводити спеціальний моніторинг лабораторних показників у пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.
Нижченаведені реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу: абдомінальний біль у верхній частині живота, занепокоєння, артрит, біль у спині, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія, задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв&rsquo;язок, судоми м&rsquo;язів, розтягнення м&rsquo;язів, нудота, закладеність носа, застійні явища у навколоносових пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, полакіурія, підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв&rsquo;язок із терапією.
У постмаркетинговий період були повідомлення про синкопе і про дуже рідкісні випадки ангіоневротичного набряку, висипу, втрату свідомості та про інші реакції гіперчутливості, такі як сироваткова недостатність та васкуліт, а також про випадки дисфункції нирок. Повідомлялося про бульозний дерматит, частота виникнення якого невідома.
Додаткова інформація щодо окремих компонентів
Небажані реакції, що виникали при застосуванні валсартану та гідрохлоротіазиду окремо, можуть бути потенційними небажаними ефектами також і при застосуванні комбінації валсартан/гідрохлоротіазид, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.
Небажані реакції при застосуванні валсартану
З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома &ndash; зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: частота невідома &ndash; інші реакції гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу.
З боку метаболізму та обміну речовин: частота невідома &ndash; підвищення рівня калію в плазмі, гіпонатріємія.
З боку органів слуху та лабіринту: нечасто &ndash; вестибулярне запаморочення (вертиго).
З боку судин: частота невідома &ndash; васкуліт.
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто &ndash; біль у животі, гастроентерит.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома &ndash; підвищення показників функції печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома &ndash; набряк, ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит.
З боку нирок і сечовидільної системи: частота невідома &ndash; ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.
З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: часто &ndash; артралгія.
З боку нервової системи: нечасто &ndash; астенія, безсоння, запаморочення; рідко &ndash; невралгія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто &ndash; зниження лібідо.
З боку серця: дуже рідко &ndash; серцева аритмія.
Є повідомлення про один випадок ангіоневротичного набряку.
Реакції, що спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу незалежно від їхнього причинного зв&rsquo;язку із досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синусит, запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
Небажані реакції при застосуванні гідрохлоротіазиду
Гідрохлоротіазид широко застосовують протягом багатьох років, часто у вищих дозах, порівняно з тими, які містяться у лікарському засобі АДЕНІЗ-Н. Нижчезазначені небажані реакції були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, як монотерапію.
З боку метаболізму та обміну речовин: дуже часто &ndash; при застосуванні високих доз &ndash; збільшення рівня ліпідів крові, гіпокаліємія; часто &ndash; гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія; рідко &ndash; гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення метаболізму у хворих на цукровий діабет; дуже рідко &ndash; гіпохлоремічний алкалоз.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко &ndash; тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; дуже рідко &ndash; агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку; частота невідома &ndash; апластична анемія.
З боку імунної системи: дуже рідко &ndash; реакції гіперчутливості.
З боку психіки: рідко &ndash; депресія, порушення сну.
З боку нервової системи: рідко &ndash; головний біль, запаморочення, парестезія.
З боку органів зору: рідко &ndash; нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування; частота невідома &ndash; хоріоїдальний випіт, гостра міопія та гостра закритокутова глаукома.
З боку серця: рідко &ndash; аритмія.
З боку судин: часто &ndash; постуральна гіпотензія, яка може посилюватись при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко &ndash; дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто &ndash; втрата апетиту, легка нудота і блювання; рідко &ndash; запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея; дуже рідко &ndash; панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко &ndash; внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто &ndash; кропив&rsquo;янка та інші види висипу; рідко &ndash; фотосенсибілізація; дуже рідко &ndash; некротичний васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри; частота невідома &ndash; мультиформна еритема.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто &ndash; імпотенція.
З боку нирок і сечовидільної системи: частота невідома &ndash; гостра ниркова недостатність, ниркові розлади.
Загальні порушення: частота невідома &ndash; підвищення температури, втома.
З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: частота невідома &ndash; м&rsquo;язові спазми.
Новоутворення: частота невідома &ndash; НМРШ (базальноклітинний рак та плоскоклітинний рак).

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 &deg;С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Категорія відпуску

ТОВ НВФ &laquo;МІКРОХІМ&raquo;.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 24-в.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Адениз-Н таблетки по 80 мг/12,5 мг, 30 шт.

Не подлежит возврату

Товари надійної якості не підлягають обміну та поверненню.

Немає в наявності