Таблетки покрытые оболочкой Оксилитен 20 мг №10 цена, инструкция, применение | Купить ОКСИЛІТЕН в Украине: инструкция, цена, отзывы | Купити ціна | apteka24.ua
www.apteka24.ua АПТЕКА 24 №❶ в Украине!
Поиск
Поиск
Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Таблетки покрытые оболочкой Оксилитен 20 мг №10

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки покрытые оболочкой
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 20 мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель Анфарм Еллас С.А., Греція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки

Оксилитен 20 мг №10 представляет собой противовоспалительный препарат нестероидного типа. Ввиду активного воздействия на внутренние процессы, лекарственное средство Оксилитен реализовывается в Украине только по предъявлению рецепта от врача.

Краткая инструкция по применению препарата Оксилитен

Согласно инструкции, дозировка и определение длительности терапии Оксилитеном должно производиться исключительно лечащим врачом. Однако в качестве общей рекомендованной дозы препарата для применения взрослыми пациентами, является 1 таблетка в сутки. Главная особенность применения данного препарата, это необходимость ежедневного приема таблеток строго в одно и то же время. Именно так, происходит максимально эффективное воздействие основного вещества медпрепарата Оксилитен на симптомы воспаления. Оксилитен имеет множество аналогов среди противовоспалительных препаратов. Однако, в большинстве случаев, их стоимость значительно превышает цену на данное средство.

Медикамент имеет в качестве основного действующего вещества в своем составе теноксикам. Вспомогательными составляющими противовоспалительного лекарственного средства являются:

  • лактоза;

  • кукурузный крахмал;

  • моногидрат;

  • тальк;

  • стеарат магния.

Применение Оксилитена рекомендуется в случаях проявлений воспалительных процессов и болевых симптомов, вызванных остеоартритом и ревматоидным артритом. Помимо этого, данное средство может активно применяться для устранения боли при механических повреждениях работы опорно-двигательного аппарата, к которым относятся повреждения мягких тканей, включая вывихи и растяжения.

Описание препарата содержит полноценную информацию о противопоказаниях к использованию данного средства. Так употребление лекарства не рекомендуется в таких случаях:

  • повышенная индивидуальная чувствительность к компонентам лекарства, а также ибупрофену, ацетилсалициловой кислоте и прочим противовоспалительным средствам нестероидного типа;

  • тяжелые формы сердечной, печеночной, а также почечной недостаточности;

  • наличие пептической язвы желудка и кровотечения, возникающие на стадии ее обострения.


Как выгодно купить Оксилитен. Цена и качество

Купить Оксилитен 20 мг №10 в Украине, включая города Киев, Днепр, Харьков, Одесса, Львов, Николаев и многих других можно в нашей интернет-аптеке. Цена на Оксилитен 20 мг №10 при этом будет везде одинаковая.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки покрытые оболочкой
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 20 мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель Анфарм Еллас С.А., Греція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация M01A C02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОКСИЛІТЕН

(OXILITEN)

Склад:

діюча речовина: tenoxicam;

1 таблетка містить теноксикаму 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат; оболонка: гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні засоби. Оксиками. Код АТС М01А С.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування болю та запалення при остеоартриті та ревматоїдному артриті.

Короткочасне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату, включаючи вивихи та інші травми м’яких тканин.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до теноксикаму, до інших компонентів препарату, до ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) (симптоми бронхіальної астми, риніту, ангіоневротичний набряк або кропив’янка); тяжка серцева, печінкова та ниркова недостатність; активна пептична виразка, кровотечі з травного тракту у стадії загострення, виразки або кровотечі в анамнезі (два або більше виражених встановлених епізодів утворення виразок або кровотечі); шлунково-кишкові кровотечі або перфорація (в анамнезі), пов’язані з попереднім застосуванням НПЗЗ.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи рідиною, бажано з їжею або після їди.

Дорослі: рекомендована доза – 1 таблетка (20 мг) 1 раз на добу  в один і той же час щоденно.

Не слід перевищувати рекомендованих доз, оскільки це не дає значного терапевтичного ефекту, але в той же час збільшується ризик розвитку побічних ефектів.

При гострих захворюваннях опорно-рухового апарату термін лікування зазвичай перевищує 7 днів, але у тяжких випадках прийом можна продовжити максимум до 14 днів.

Пацієнти літнього віку.

Оксилітен, як і інші НПЗЗ, слід застосовувати з обережністю через більш низьку толерантність до побічних ефектів, ніж у молодших пацієнтів. Літні пацієнти частіше отримують супутні препарати

або мають порушення функції нирок, печінки, серцево-судинної системи. Якщо необхідно застосовувати НПЗЗ, слід призначати низькі дози протягом тривалого часу. Стан пацієнтів слід контролювати, оскільки можлива прихована кровотеча з травного тракту, протягом 4 тижнів після початку терапії.

Пацієнти з порушенням функцій нирок та печінки

Кліренс креатиніну

Дозування

Більше 25 мл/хв

Під контролем лікаря без корекції режиму дозування

Нижче 25 мл/хв

Недостатньо даних для рекомендації щодо дозування


Слід бути обережним при низьких концентраціях альбуміну (наприклад при нефротичному синдромі) або при високій концентрації білірубіну у плазмі крові, оскільки теноксикам зв’язується з білками плазми крові у високому співвідношенні.

Стосовно пацієнтів з недостатністю функції печінки недостатньо даних для рекомендації щодо дозування препарату Оксилітен.

Побічні реакції.

Найчастіше проявляються побічні ефекти з боку травного тракту − ерозивно-виразкові ураження травного тракту, у тому числі ульцерогенна дія.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, запор, печія, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, епігастральний дистрес, гематимезис, метеоризм, виразкові стоматити, шлунково-кишкові геморагії, гастрит, пептичні виразки або шлунково-кишкові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гепатити, жовтяниця, можливе підвищення у крові рівня трансаміназ.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія; тромбоцитопенічна пурпура; нейтропенія; агранулоцитоз; апластична анемія та гемолітична анемія; зниження рівня гемоглобіну, не пов’язане з кровотечами; лейкопенія; еозинофілія.

З боку обміну речовин: гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла.

З боку нервової системи: збудження, неврит зорового нерва, парестезії, депресії, нервозність, галюцинації (сплутаність свідомості), сонливість або безсоння, порушення сну, шум у вухах, нездужання, слабкість, підвищена втомлюваність, головний біль, запаморочення, тремор.

З боку органів зору: подразнення та набряк очей, затуманення зору.

Не було випадків порушень зору, виявлених при дослідженні за допомогою щілинної лампи або офтальмоскопа.

З боку серцево-судинної системи: набряки, диспное, тахікардія, відчуття серцебиття. Можливий розвиток серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, асоційовані з лікуванням НПЗЗ. Особам літнього віку з серцевими функціональними порушеннями слід застосовувати обережно, оскільки збільшення набряків може призвести до застійної серцевої недостатності.

НПЗЗ (при високих дозах і тривалому застосуванні) можуть підвищувати ризик виникнення тромбозу артерій (інфаркт міокарда, інсульт).

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність, що включає інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та ниркову недостатність.

Реакції гіперчутливості: неспецифічні алергічні реакції, анафілактичні реакції, реактивність дихальних шляхів, що включає бронхіальну астму, бронхоспазм або диспное; шкірні порушення – висипання, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (включаючи токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему та ексфоліативний дерматит), можливі алопеція, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона.

Лабораторні показники: підвищення в крові рівня трансаміназ, гіперглікемія, оборотне підвищення азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові.

При виникненні будь-якої з побічних реакцій лікування слід припинити. Побічні реакції можуть бути мінімізовані при застосуванні низьких ефективних доз протягом коротшого часу.

Передозування.

Не було повідомлень про тяжкі випадки передозування теноксикамом.

Симптоми: головний біль, запаморочення, нудота, блювання, діарея, біль або неприємні відчуття в епігастрії, діарея, шлунково-кишкові кровотечі, втрата орієнтації, збудження, кома, сонливість, запаморочення, шум у вухах, слабкість, непритомність, іноді судоми. Можливі активна ниркова або печінкова недостатність при тяжких отруєннях.

Лікування. У разі необхідності проводять симптоматичну терапію. У першу годину отруєння слід промити шлунок і прийняти активоване вугілля. Слід забезпечити добре відходження сечі. Необхідно контролювати функції нирок та печінки. Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря протягом 4 годин після передозування. При частих і тривалих судомах внутрішньовенно вводять діазепам. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують.

На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Вплив на немовлят при грудному годуванні невідомий.

Діти.

Відсутні дані щодо безпеки застосування теноксикаму дітям, тому його не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

При застосуванні Оксилітену потрібно стежити за функцією травного тракту. При виявленні перших ознак ульцерогенезу або шлунково-кишкової кровотечі препарат необхідно негайно відмінити. З обережністю застосовувати пацієнтам із порушенням функції нирок, проводити постійний моніторинг при посиленні ниркової недостатності, застосуванні діуретиків та нефротоксичних препаратів, збільшенні азоту сечовини крові, креатиніну сироватки, маси тіла, при діабетичній нефропатії, периферійних набряках у пацієнтів літнього віку, застійній серцевій недостатності, гіповолемії. При нирковій недостатності пацієнтам з кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв необхідний контроль лікаря без корекції режиму дозування. З обережністю слід застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки, при низькій концентрації альбуміну у плазмі крові, наприклад при нефротичному синдромі або при високій концентрації білірубіну. Якщо при лікуванні Оксилітеном спостерігається значне підвищення трансаміназ, що зберігається у процесі терапії, препарат необхідно відмінити. Оксилітен може затримувати іони калію, літію, а також рідину. Тому в осіб з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю теноксикам може погіршувати перебіг вказаних захворювань. Відповідного контролю потребують пацієнти, які мають в анамнезі середню та/або тяжку серцеву недостатність з появою набряків при проведенні терапії НПЗЗ. Теноксикам зменшує агрегацію тромбоцитів і може збільшити час згортання крові. Це слід мати на увазі, якщо хворі, які перенесли тяжкі операції (наприклад суглобів), коли необхідно ретельно контролювати час згортання крові. Пацієнти, яким перорально призначають антикоагулянти або гіпоглікемічні препарати, повинні бути під ретельним контролем, і препарат не слід застосовувати, якщо проведення моніторингу неможливе.

Не слід застосовувати Оксилітен з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Дихальна система

Обережність необхідна при лікуванні пацієнтів, які страждають або мають в анамнезі бронхіальну астму, оскільки препарат може спричинити бронхоспазм у таких хворих.

Серцево-судинні, печінкові та ниркові порушення

Застосування НПЗЗ у рідкісних випадках може спричинити інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз  і  гломерулонефрит,  нефротичний   синдром.  Такі   засоби  пригнічують  синтез ниркових

простагландинів, які відіграють допоміжну роль у підтриманні ниркової перфузії у хворих, і на цьому тлі зменшується об’єм крові і нирковий кровотік. Введення НПЗЗ може спровокувати ниркову недостатність, яка минає відразу після відміни прийому препарату. Пацієнти мають найбільший ризик такої реакції тоді, коли вже є  захворювання нирок (у тому числі, хворі на цукровий діабет з порушеннями функції нирок), нефротичний синдром, дегідратація, захворювання печінки, застійна серцева недостатність, а також якщо вони отримують супутню терапію з діуретинами або потенційно нефротоксичними препаратами. Таким хворим необхідно ретельно контролювати ниркову, печінкову і серцеву функції, а доза повинна бути нижчою, ніж в іншій  групі пацієнтів. НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявністю в анамнезі серцевої недостатності або артеріальної гіпертензії, оскільки є повідомлення, що набряки, які з’являються на тлі прийому НПЗЗ, можуть бути пов’язані з прийомом теноксикаму. Були повідомлення про підвищення трансаміназ сироватки крові або інших показників функції печінки. У більшості випадків це були невеликі і минущі зміни. Якщо відхилення є значними або постійними, необхідно припинити прийом Оксилітену і продовжувати контролювати рівень показників функції печінки до відновлення нормальних значень.

Серцево-судинні порушення

Відповідний моніторинг і консультації необхідні для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або легкою або помірною серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки затримка рідини і набряки були зареєстровані при застосуванні НПЗЗ. Клінічні дослідження показали, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркт міокарда або інсульт). Є достатньо даних, щоб виключити такий ризик при прийомі теноксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід застосовувати теноксикам після ретельного аналізу стану. Цей аналіз необхідно зробити до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразок і перфорація

Були повідомлення, що при застосуванні НПЗЗ виникали шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація, яка може мати летальний наслідок.

Ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорації вищий при застосуванні високих доз НПЗЗ у пацієнтів, які мають в анамнезі виразку, особливо при тяжких кровотечах або перфорації. Ці пацієнти повинні розпочинати лікування з нижчої дози. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які потребують супутньо низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, можлива комбінована терапія із захисними засобами (наприклад місопрололом або інгібіторами протонної помпи) для зниження ризику для травного тракту. Хворим, які мають  в анамнезі гастроінтестинальні порушення, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомити лікаря про будь-які симптоми з боку травного тракту (зокрема шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що збільшують ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну  або тромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота).

Якщо під час лікування Оксилітеном у пацієнта виникають шлунково-кишкова кровотеча або виразку, слід негайно припинити терапію препаратом.

Хворим із шлунково-кишковими хворобами в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона) препарат слід призначати з обережністю, оскільки теноксикам може загострити їхні прояви.

Пацієнти, хворі на системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучних тканин, мають підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.

Дерматологія

Під застосування НПЗЗ були поодинокі повідомлення про виникнення тяжких шкірних реакцій, деякі з них мали летальний наслідок, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

На ранніх етапах терапії існує високий ризик виникнення таких реакцій: прояви спостерігаються у перші місяці лікування.

Лікування Оксилітеном слід припинити при перших проявах висипань на шкірі, ураженнях слизової оболонки або інших реакцій підвищеної чутливості.

Послаблення фертильності

Застосування Оксилітену може погіршити жіночу фертильність, тому його не рекомендується призначати жінкам, які бажають завагітніти.

Теноксикам не слід призначати жінкам, які не можуть завагітніти або у яких діагностовано безпліддя.

Небажані офтальмологічні реакції

Під час прийому НПЗЗ були зареєстровані небажані ефекти з боку органів зору, тому пацієнтам, у яких розвиваються порушення зору під час лікування Оксилітеном, слід проводити оцінку функції зору.

Під час застосування теноксикаму були повідомлення про виникнення небезпечних для життя шкірних реакцій (синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз).

Необхідно контролювати стан пацієнтів з ознаками шкірних реакцій.

Протягом перших тижнів лікування існує великий ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу.

Якщо виникли ознаки синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу (наприклад прогресуючі шкірні висипання, частіше з пухирцями, або макулопапульозні ураження) лікування теноксикамом необхідно припинити.

Найкращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу досягаються при ранньому діагностуванні і безпосередньому припиненні прийому будь-якого підозрюваного лікарського засобу.

Теноксикам не можна більше призначати хворим, у яких при його застосуванні проявляються синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Але, враховуючи побічні реакції препарату з боку нервової системи та органів зору, не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Терапевтичні дози теноксикаму не мають фармакокінетичної взаємодії з антацидами, циметидином, пероральними антикоагулянтами або гіпоглікемічними засобами; проте він може посилювати ефект таких антикоагулянтів, як кумарин та варфарин.

Пробенецид: посилює елімінацію теноксикаму.

Серцеві глікозиди: не повідомлялося про взаємодію з дигоксином, нестероїдні протизапальні препарати можуть посилювати серцеву недостатність, знижувати індекс гломерулярної фільтрації та збільшувати рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.

Діуретики: нестероїдні протизапальні препарати здатні затримувати іони калію, натрію, а також рідину та зменшувати натрійуретичну дію діуретиків, посилюючи ризик нефротоксичності. Тому в осіб з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю теноксикам може погіршувати перебіг указаних захворювань.

Літій: рекомендується постійний контроль. При прийомі препаратів літію можливі прояви інтоксикації літієм як результат зниження його елімінації.

Метотрексат: можливі прояви інтоксикації метотрексатом як результат зниження його елімінації.

Циклоспорин: зростає ризик нефротоксичності.

Міфепристон: нестероїдні  протизапальні препарати не слід застосовувати протягом 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗП здатні знижувати ефект міфепристону.

Інші аналгетики: слід уникати одночасного прийому двох або більше нестероїдних протизапальних препаратів у зв’язку з посиленням ризику розвитку кровотечі та виразок травного тракту.

Саліцилати: небажано приймати Оксилітен одночасно з саліцилатами, що конкурують з теноксикамом за місце зв`язування з білками, посилюючи його кліренс та розподілення. Одночасного застосування слід уникати через ризик збільшення побічних реакцій (особливо з боку травного тракту).

Кортикостероїди: підвищується ризик кровотечі у травному тракті.

Антикоагулянти: може посилювати антикоагулянтний ефект варфарину та інших антикоагулянтів. Особливо уважно слід контролювати ефект антикоагулянтів та пероральних гіпоглікемічних препаратів на початкових стадіях лікування теноксикамом.

Хінолонові антибіотики: при одночасному прийомі зростає ризик розвитку судом.

Антиагреганти та блокатори серотонінових рецепторів: посилюється ризик кровотечі у травному тракті.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Теноксикам – нестероїдний протизапальний препарат класу оксикамів. Він чинить знеболювальну та протизапальну дію, жарознижувальний ефект виражений менше. В основі механізму дії лежить неселективне блокування активності ізоферментів ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушується метаболізм арахідонової кислоти, внаслідок чого знижується синтез простагландинів в місці запалення, а також інших тканинах організму. Крім того, теноксикам знижує накопичення лейкоцитів в місці запалення. Теноксикам знижує проникність капілярів, стабілізує лізосомальні мембрани; гальмує виділення макроергічних сполук (перш за все АТФ) в процесах окислювального фосфорилювання; гальмує синтез або інактивує медіатори запалення (простагландини, гістамін, брадикініни, лімфокіни, фактори комплементу та ін.). Блокує взаємодію брадикініну з тканинними рецепторами, відновлює порушену мікроциркуляцію і знижує больову чутливість в місці запалення. Впливає на таламічні центри больової чутливості (локальна блокада синтезу PgEl, PgE2 і РgF2альфа).

Аналгетична дія обумовлена зниженням концентрації біогенних амінів, які мають альгогенні властивості, і збільшенням порогу больової чутливості рецепторного апарату. Купірує або зменшує інтенсивність больового синдрому будь-якої етіології, зменшує ранкову скутість, збільшує рухливість уражених суглобів. При тривалому застосуванні виявляє десенсибілізувальну дію. Особливістю теноксикаму є тривала дія.

Фармакокінетика. Швидко та повністю всмоктується з травного тракту. Вживання їжі уповільнює швидкість абсорбції. Біодоступність становить 100 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 2 години після введення. Період напіввиведення становить 60-75 годин. Препарат на 99 % зв’язується з білками плазми крові, добре проникає в синовіальну рідину, 67 % виводиться з сечею. В печінці гідроксилюється, утворює 5-гідрокситеноксикам. Легко проходить через гістогематичні бар’єри. Основна частина виводиться у вигляді неактивних метаболітів з сечею, залишок – з жовчю.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: коричнювато-жовті круглі двоопуклі таблетки.

Несумісність.

Не виявлена.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

10 таблеток у блістері, по 1 блістері у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Анфарм Еллас С.А.

Місцезнаходження.

Схіматарі Віотіас, 32009, Греція.

Заявник.

Гранд Медикал Групп АГ.

Місцезнаходження.

Корнмаркт 10, СН-6004, Люцерн, Швейцарія. 


#10302
12.01.2017
Тут лучшая цена из всех сетей по Харькову. Прозвонила уже три сети
Оцените отзыв: 1
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Характеристики
Описание
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг № 10 у блістерах
Виробник
Анфарм Еллас С.А., Греція
Вік
не застосовують дітям.
Міжнародне найменування
Tenoxicam
Показання
Лікування болю та запалення при остеоартриті та ревматоїдному артриті. Короткочасне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату, включаючи вивихи та інші травми м’яких тканин.
Протипоказання
Підвищена чутливість до теноксикаму, до інших компонентів препарату, до ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) (симптоми бронхіальної астми, риніту, ангіоневротичний набряк або кропив’янка); тяжка серцева, печінкова та ниркова недостатність; активна пептична виразка, кровотечі з травного тракту у стадії загострення, виразки або кровотечі в анамнезі (два або більше виражених встановлених епізодів утворення виразок або кровотечі); шлунково-кишкові кровотечі або перфорація (в анамнезі), пов’язані з попереднім застосуванням НПЗЗ.
Склад
1 таблетка містить теноксикаму 20 мг
Термін придатності
3 роки
Українська назва
ОКСИЛІТЕН
Упаковка
Блістер
Фармакотерапевтична група
Нестероїдні протизапальні засоби. Оксиками. Код АТС М01А С.
Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки покрытые оболочкой
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 20 мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель Анфарм Еллас С.А., Греція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация M01A C02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)


Наверх