Name: Моксетеро таблетки по 400 мг, 10 шт.
Brand: Hetero
SKU: 2487032
Availability: InStock

моксифлоксацин

Діюча речовина

Торгівельна назва

GTIN

Країна виробник

Виробник

Імпортний

Форма випуску

Код АТС/ATX

Дозування

Термін придатності

Только с рецептом

Рецептурна видача

Міжнародна назва

Температура хранения

Температура зберігання

Спосіб введення

Кількість в упаковці

Код Моріон

Основні

Алергикам с осторожностью

Алергікам

Диабетикам с осторожностью

Діабетикам

Водителям с осторожностью

Водіям

Беременным запрещено

Вагітним

Кормящим матерям запрещено

Годуючим матерям

Детям запрещено

Дітям

Кому дозволено

Взаимодействие с алкоголем нет данных

Взаємодія з алкоголем

Взаємодія

Основні властивості

Hetero

ЛС общий режим

Моксетеро таблетки по 400 мг, 10 шт.

МОКСЕТЕРО

Склад

діюча речовина:moxifloxacin;
1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду еквівалентно моксифлоксацину 400&nbsp;мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат, OpadryPink 03B34285 (гіпромелоза (Е&nbsp;464), макрогол, титану діоксид (Е&nbsp;171), оксид заліза червоний (Е&nbsp;172), оксид заліза жовтий (Е&nbsp;172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, капсулоподібної форми, двоопуклі, з написом &laquo;80&raquo; з одного боку та &laquo;І&raquo; &ndash; з іншого.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M A14.

Фармакодинаміка

Механізм дії
Моксифлоксацин &ndash; 8-метоксифторхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії. In&nbsp;vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.
Встановлено, що моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, стійких до &beta;-лактамних та макролідних препаратів.
Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів ІІ топоізомерази (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК.
Вважають, що С8-метокси залишок сприяє покращенню активності та зниженню селекції резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов&rsquo;язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних бактерій.
Моксифлоксацин володіє залежною від концентрації бактерицидною активністю. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК), як правило, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).
Вплив на кишкову флору у людей 
У двох дослідженнях за участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалась кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsiella spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостерігалося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі норми упродовж двох тижнів.
Резистентність
Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар&rsquo;єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.
Формування резистентності до моксифлоксацину in&nbsp;vitro спостерігали як поступовий процес, який полягає в точних мутаціях обох типів ІІ топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомерази&nbsp;IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку у грам-позитивних мікроорганізмів.
Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак, оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схожою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.
Контрольні точки
Таблиця 1
Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01.01.2012) за даними EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості )
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="635">
<tbody>
<tr>
<td width="309">
Мікроорганізм
</td>
<td width="156">
Чутливий
</td>
<td width="170">
Резистентний
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
Staphylococcus spp.
</td>
<td width="156">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 24 мм
</td>
<td width="170">
&gt; 1 мг/л
&lt; 21 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
S. pneumoniae
</td>
<td width="156">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 22 мм
</td>
<td width="170">
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 22 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
Streptococcus, групи A, B, C, G
</td>
<td width="156">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 18 мм
</td>
<td width="170">
&gt; 1 мг/л
&lt; 15 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
H. influenzae
</td>
<td width="156">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 25 мм
</td>
<td width="170">
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 25 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
M. catarrhalis
</td>
<td width="156">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 23 мм
</td>
<td width="170">
&gt; 0,5 мг/л
&lt; 23 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
Enterobacteriaceae
</td>
<td width="156">
&le; 0,5 мг/л
&sup3; 20 мм
</td>
<td width="170">
&gt; 1 мг/л
&lt; 17 мм
</td>
</tr>
<tr>
<td width="309">
Контрольні точки, не пов&rsquo;язані з видом*
</td>
<td width="156">
&le; 0.5 мг/л
</td>
<td width="170">
&gt; 1 мг/л
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
* Контрольні точки, не пов&rsquo;язані з видом, були визначені головним чином на підставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольні точки за окремими видами, та не використовують щодо видів, в яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.
Мікробіологічна чутливість
Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі види інфекційних збудників, залишається під сумнівом.
Чутливі види
Аеробні грампозитивні мікроорганізми 
Gardnerella&nbsp;vaginalis
Staphylococcus&nbsp;aureus* (чутливий до метициліну)
Streptococcus&nbsp;agalactiae (група B)
Streptococcus&nbsp;milleri group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)
Streptococcus&nbsp;pneumoniae*
Streptococcus&nbsp;pyogenes* (група A)
Streptococcus&nbsp;viridans група (S.&nbsp;viridans, S.&nbsp;mutans, S.&nbsp;mitis, S.&nbsp;sanguinis, S.&nbsp;salivarius, S.&nbsp;thermophilus)
Аеробні грамнегативні мікроорганізми 
Acinetobacter&nbsp;baumanii
Haemophilus&nbsp;influenzae*
Haemophilus&nbsp;parainfluenzae*
Legionella&nbsp;pneumophila
Moraxella&nbsp;(Branhamella)&nbsp;catarrhalis*
Анаеробні&nbsp;мікроорганізми
Fusobacterium&nbsp;spp.
Prevotella&nbsp;spp.
Інші&nbsp;мікроорганізми
Chlamydophila&nbsp;(Chlamydia)&nbsp;pneumoniae*
Chlamydia&nbsp;trachomatis*
Coxiella&nbsp;burnetii
Mycoplasma&nbsp;genitalium
Mycoplasma&nbsp;hominis
Mycoplasma&nbsp;pneumoniae*
Види з можливою набутою резистентністю
Аеробні грампозитивні мікроорганізми 
Enterococcus&nbsp;faecalis*
Enterococcus&nbsp;faecium*
Staphylococcus&nbsp;aureus (метицилінрезистентний)+
Аеробні грамнегативні мікроорганізми 
Enterobacter&nbsp;cloacae*
Escherichia&nbsp;coli*#
Klebsiella&nbsp;pneumoniae*#
Klebsiella&nbsp;oxytoca
Neisseria&nbsp;gonorrhoeae*+
Proteus&nbsp;mirabilis*
Анаеробні мікроорганізми 
Bacteroides&nbsp;fragilis*
Peptostreptococcus&nbsp;spp.*
Резистентні види
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Pseudomonas&nbsp;aeruginosa
*&nbsp;Продемонстровано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під час клінічних досліджень у рамках затверджених клінічних показань.
#&nbsp;Штами, які виробляють ESBL, є зазвичай резистентними до фторхінолонів.
+&nbsp;Показник резистентності &gt; 50% в одній чи більше країн.

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність
При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91&nbsp;%.
У діапазоні доз 50&ndash;800&nbsp;мг при одноразовому прийомі та у дозах по 600&nbsp;мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох днів. Після прийому пероральної дози 400&nbsp;мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0,5&ndash;4 годин і становить 3,1&nbsp;мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації в рівноважному стані (400&nbsp;мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6&nbsp;мг/л відповідно.
Розподіл
Моксифлоксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, після застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об&rsquo;єм розподілу в рівноважному стані дорівнює 2&nbsp;л/кг. Як встановлено в експериментах in&nbsp;vitro та ex&nbsp;vivo, зв&rsquo;язування з білками крові становить приблизно 40-42 % та не залежить від концентрації препарату.
Таблиця 2
Пікова концентрація (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг.
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="662">
<tbody>
<tr>
<td width="226">
Тканина
</td>
<td width="167">
Концентрація
</td>
<td width="268">
Місцевий рівень &ndash; рівень у плазмі крові
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Плазма
</td>
<td width="167">
3,1 мг/л
</td>
<td width="268">
&ndash;
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Слина
</td>
<td width="167">
3,6 мг/л
</td>
<td width="268">
0,75 &ndash; 1,3
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Вміст пухиря
</td>
<td width="167">
1,61 мг/л
</td>
<td width="268">
1,71
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Слизова оболонка бронхів
</td>
<td width="167">
5,4 мг/кг
</td>
<td width="268">
1,7 &ndash; 2,1
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Альвеолярні макрофаги
</td>
<td width="167">
56,7 мг/кг
</td>
<td width="268">
18,6 &ndash; 70,0
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Рідина епітеліальної вистілки
</td>
<td width="167">
20,7 мг/л
</td>
<td width="268">
5 &ndash; 7
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Гайморова порожнина
</td>
<td width="167">
7,5 мг/кг
</td>
<td width="268">
2,0
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Етмоїдальні пазухи
</td>
<td width="167">
8,2 мг/кг
</td>
<td width="268">
2,1
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Назальні поліпи
</td>
<td width="167">
9,1 мг/кг
</td>
<td width="268">
2,6
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Інтерстиціальна рідина
</td>
<td width="167">
1,02 мг/л
</td>
<td width="268">
0,8 &ndash; 1,42,3
</td>
</tr>
<tr>
<td width="226">
Жіночі статеві органи*
</td>
<td width="167">
10,24 мг/кг
</td>
<td width="268">
1,724
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
* внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг
1 10 годин після введення
2 вільна концентрація
3 від 3 годин до 36 годин після введення дози
4 в кінці інфузії
Метаболізм
Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкоронідів (М2). М1 та М2 є метаболітами, релевантними для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень in&nbsp;vitro та клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформації фази І за участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окислювального метаболізму немає.
Виведення з організму
Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24&ndash;53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19 % &ndash; лікарський засіб у незміненому вигляді, близько 2,5 % &ndash; М1 та близько 14 % &ndash; М2) та калом (близько 25 % &ndash;- лікарський засіб в незміненому вигляді, близько 36 % &ndash; М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла
У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові.
Ниркова недостатність.
Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1,73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкороніду) збільшується до показника 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну &lt;30 мл/хв/1,73 м2).
Порушення функції печінки.
На підставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатністю (клас А - С за класифікацією Чайлда-П&rsquo;ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов&rsquo;язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає.

Показання

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, у пацієнтів віком від 18 років. Препарат Моксетеро слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним.
<ul>
<li>Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності).</li>
<li>Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включно з бронхітом (діагностоване з високим ступенем вірогідності).</li>
<li>Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.</li>
<li>Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані з тубооваріальним абсцесом чи абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату Моксетеро не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості, але може застосовуватися в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину до Neisseria&nbsp;gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамів gonorrhoeae).</li>
</ul>
Таблетовану форму препарату Моксетеро можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:
<ul>
<li>негоспітальна пневмонія;</li>
<li>ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.</li>
</ul>
Таблетована форма препарату Моксетеро не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур чи у разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.
Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

<ul>
<li>Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.</li>
<li>Вік пацієнта до 18 років.</li>
<li>Вагітність або період годування груддю (див. розділ &laquo;Застосування у період вагітності або годування груддю&raquo;).</li>
<li>Захворювання сухожиль, пов&rsquo;язані з лікуванням хінолонами, в анамнезі.</li>
</ul>
У ході досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказаний пацієнтам з:
<ul>
<li>вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;</li>
<li>порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;</li>
<li>клінічно значущою брадикардією;</li>
<li>клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;</li>
<li>симптоматичними аритміями в анамнезі.</li>
</ul>
Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ &laquo;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій&raquo;).
У зв&rsquo;язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда-П&rsquo;ю) та пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ (у 5 разів вище верхньої межі норми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія може призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи &laquo;піруетну&raquo; шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ &laquo;Протипоказання&raquo;):
<ul>
<li>антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);</li>
<li>антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);</li>
<li>антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);</li>
<li>трициклічні антидепресанти;</li>
<li>деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);</li>
<li>деякі антигістаміни (терфенадин, астемізол, мізоластин);</li>
<li>інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).</li>
</ul>
Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов&rsquo;язана з клінічно значущою брадикардією.
Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що містять залізо чи цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал близько 6 годин.
При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400&nbsp;мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80&nbsp;% внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв&rsquo;язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ &laquo;Передозування&raquo;).
Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Смax дигоксину на приблизно 30&nbsp;% у рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення &laquo;концентрація&ndash;час&raquo;). Отже, потреби у застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.
Під час досліджень за участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21%. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємодії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.
У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, в тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися численні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв&rsquo;язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника МНВ. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози перорального коагулянта.
Для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін при парентеральному введенні, пробенецид. Дослідження in&nbsp;vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. Беручи до уваги зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є маловірогідною.
Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молочні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Особливості застосування

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (таких як запаморочення; гостра тимчасова втрата зору, або гостра короткотривала втрата свідомості). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність
Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини не встановлений.
У зв&rsquo;язку з ризиком пошкоджувального впливу фторхінолонів на несучі суглоби незрілих тварин та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не можна призначати вагітним жінкам (див. розділ &laquo;Протипоказання&raquo;).
Годування груддю
Моксифлоксацин, як і інші хінолони, спричиняє ураження у хрящі суглобів молодих тварин. Невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає даних щодо застосування препарату у період лактації жінкам.
Унаслідок цього жінкам, які годують груддю, застосування моксифлоксацину протипоказано (див. розділ &laquo;Протипоказання &raquo;).

Спосіб застосування та дози

Дорослі
Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.
Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.
Тривалість терапії
Тривалість терапії таблетованою формою препарату Моксетеро залежить від типу інфекцій і становить:
-&nbsp;загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включно з бронхітом &ndash; 5-10 днів;
-&nbsp;негоспітальна пневмонія &ndash; 10 днів;
-&nbsp;гострий бактеріальний синусит &ndash; 7 днів;
-&nbsp;запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості &ndash; 14 днів.
За даними досліджень тривалість лікування таблетованою формою препарату Моксетеро становила до 14 днів.
Ступінчаста (внутрішньовенна/пероральна) терапія
Під час досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетками та розчином для інфузій Моксетеро становить 7&nbsp;-&nbsp;14 днів для негоспітальних пневмоній та 7&nbsp;-&nbsp;21 день для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних тканин.
Перевищувати вказану дозу (400&nbsp;мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.
Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла 
Корекція дози для пацієнтів літнього віку/пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.
Порушення функції печінки
Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.
Ниркова недостатність
Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну &lt; 30 мл/хв/1,73 м2), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Діти

Моксетеро протипоказаний дітям та підліткам (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям та підліткам не встановлені.

Передозування

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв&rsquo;язку з можливістю подовження інтервалу QT.
Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400&nbsp;мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу більше ніж на 80%. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою збільшення системної дії моксифлоксацину.

Побічні реакції

Нижче наведено побічні ефекти, отримані на підставі досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400&nbsp;мг (пероральна та ступінчаста терапія), та їх частота. Побічні реакції, наведені у колонці &laquo;часті&raquo;, спостерігалися з частотою менше 3&nbsp;%, за винятком нудоти та діареї.
В кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часто (&ge;&nbsp;1/100, &lt;&nbsp;1/10), нечасто (&ge;&nbsp;1/1000, &lt;&nbsp;1/100), рідко (&ge;&nbsp;1/10000, &lt;&nbsp;1/1000), дуже рідко (&lt;&nbsp;1/10000).
Таблиця 3
<div class="table-responsive custom-scroll">
<table class="table" style="border-collapse: collapse; width: 100%;" border="1px" width="673">
<tbody>
<tr>
<td width="18%">
Класи систем органів / частота
</td>
<td width="81%">
Побічні реакції
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
Інфекційні ускладнення
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Часто
</td>
<td width="81%">
Суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної чи грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку кровоносної та лімфатичної систем
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/ збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ, агранулоцитоз,
панцитопенія
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку імунної системи
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Алергічні реакції (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю) (див.&nbsp;розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку ендокринної системи
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Синдром невідповідної секреції антидіуретичного гормону (SIADH)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку метаболізму та харчування
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Гіперліпідемія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Гіперглікемія, гіперурикемія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку психіки*
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/збудження
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) (див.&nbsp;розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), галюцинації, делірій
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку нервової системи*
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Часто
</td>
<td width="81%">
Головний біль, запаморочення
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Парестезії/дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Гіпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand&nbsp;mal напади) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Гіперестезія
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку органів зору*
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Порушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Фотофобія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), увеїт і двостороння трансілюмінація ірису (див.&nbsp;розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку серця**
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Часто
</td>
<td width="81%">
Подовження QT- інтервалу у хворих із гіпокаліємією (див. розділи &laquo;Особливості застосування&raquo;, &laquo;Протипоказання&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Подовження QT-інтервалу (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Шлуночкові тахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Неспецифічні аритмії, &laquo;піруетна&raquo; шлуночкова тахікардія (torsade&nbsp;de&nbsp;pointes) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), зупинка серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку судинної системи**
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Вазодилатація
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Васкуліт
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Задишка (включаючи астматичний стан)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку травного тракту
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Часто
</td>
<td width="81%">
Нудота, блювання, біль в животі, діарея
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Часто
</td>
<td width="81%">
Підвищення рівня трансаміназ
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутамілтранспептидази), підвищення в крові рівня лужної фосфатази
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку шкіри та підшкірної клітковини
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Свербіж, висипання, кропив&rsquo;янка, сухість шкіри
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Невідомо
</td>
<td width="81%">
Гострий генералізований екзематозний пустульоз (AGEP)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Артралгія, міалгія
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Тендиніт (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), посмикування м&rsquo;язів, судоми м&rsquo;язів, м&rsquo;язова слабкість
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Дуже рідко
</td>
<td width="81%">
Розрив сухожиль (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;), артрити, ригідність м&rsquo;язів, загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Невідомо
</td>
<td width="81%">
Рабдоміоліз
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
З боку нирок та сечовидільних шляхів
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Дегідратація
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;)
</td>
</tr>
<tr>
<td colspan="2" width="100%">
Загальні розлади*
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Нечасто
</td>
<td width="81%">
Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз
</td>
</tr>
<tr>
<td width="18%">
Рідко
</td>
<td width="81%">
Набряк
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
</div>
Були дуже рідкісні випадки наступних побічних ефектів, повідомлених після лікування іншими фторхінолонами, які, можливо, також трапляться під час лікування моксифлоксацином: підвищення внутрішньочерепного тиску (у тому числі псевдотумор головного мозку), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, реакції фоточутливості (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
*&nbsp;Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпають кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомлялося про невропатії, пов&rsquo;язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам&rsquo;яті, порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), що пов&rsquo;язані із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).
**&nbsp;У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ &laquo;Особливості застосування&raquo;).

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25&nbsp;&deg;С у&nbsp;недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

Гетеро Лабз Лімітед / Hetero Labs Limited.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Юніт-V, Блок&nbsp;V і V-А, ТСIIC&nbsp;-&nbsp;Формулейшн СЕЗ, С.&nbsp;№№ 439, 440, 441 і 458, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія / Unit-V, Block&nbsp;V and V-A, &nbsp;TSIIC&nbsp;-&nbsp;Formulation SEZ, S.&nbsp;Nos 439, 440, 441 &amp; 458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, India.

Джерело інструкції

Інструкцію лікарського засобу взято з офіційного джерела — <a href='http://www.drlz.com.ua/' target='_blank'>Державного реєстру лікарських засобів України</a>.

Не подлежит возврату

Товари надійної якості не підлягають обміну та поверненню.