www.apteka24.ua АПТЕКА 24 №❶ в Украине!
Поиск
Поиск
Корзина Ваша корзина пуста

Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 0.2 г Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ТОВ"Фармацевтична компанiя "Здоров я", м. Харків, Україна Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Описание Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки

Кардиодарон обладает антиаритмическим и антиангинальным действием.

Антиаритмическое действие обусловлено удлинением 3-й фазы потен-циала действия за счет снижения тока калия через каналы клеточных мембран кардиомиоцитов. Увеличивает рефрактерный период и уменьшает возбуди-мость миокарда. Препарат неконкурентно блокирует альфа- и бета-адренорецепторы. Замедляет синоатриальную, предсердную и узловую прово-димость, практически не влияет на внутрижелудочковую проводимость. Замед-ляет проведение возбуждения и удлиняет рефрактерный период дополнитель-ных предсердно-желудочковых путей. 

Цена Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки актуальна при заказе на сайте. Купить Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки в городах Украины: Киев, Харьков, Днепр, Одесса, Ровно, Винница, Запорожье, Ивано-Франковск, Краматорск, Кременчуг, Кривой Рог, Львов, Николаев, Полтава, Сумы, Тернополь, Херсон, Черкассы, Черновцы, Южноукраинск.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 0.2 г Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ТОВ"Фармацевтична компанiя "Здоров я", м. Харків, Україна Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C01B D01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки Инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРДІОДАРОН-ЗДОРОВ'Я

(CARDIODARON-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина:  amiodarone;

1 таблетка містить аміодарону гідрохлориду 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антиаритмічні засоби III класу. Код АТС С01В D01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика рецидивів:

– шлуночкової тахікардії, яка становить загрозу для життя хворого: лікування необхідно починати в умовах стаціонару при наявності постійного контролю за станом пацієнта;

– симптоматичної шлуночкової тахікардії (документально підтвердженої), яка призводить до непрацездатності;

– суправентрикулярної тахікардії (документально підтвердженої), що потребує лікування, та у тих випадках, коли інші препарати не мають терапевтичного ефекту або протипоказані;

– фібриляції шлуночків.

Лікування суправентрикулярної тахікардії: уповільнення або зменшення фібриляції або тріпотіння передсердь.

Ішемічна хвороба серця та/або порушення функції лівого шлуночка.

Протипоказання.

Синусова брадикардія, синоатріальна блокада серця за відсутності ендокардіального кардіостимулятора (штучного водія ритму), синдром слабкості синусового вузла за відсутності ендокардіального кардіостимулятора (ризик зупинки синусового вузла), порушення атріовентрикулярної провідності високого ступеня при відсутності ендокардіального кардіостимулятора, дисфункція щитовидної залози, відома гіперчутливість до йоду, аміодарону або до однієї з допоміжних речовин; у комбінації з лікарськими засобами, які можуть індукувати виникнення піруетної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes): протиаритмічні засоби Іа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), протиаритмічні засоби ІІІ класу (соталол, дофетилід, ібутилід), інші лікарські засоби (сполуки миш'яку, бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, деякі нейролептичні засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), еритроміцин внутрішньовенно, пентамідин (для парентерального застосування), мізоластин, вінкаміцин внутрішньовенно, моксифлоксацин, спіраміцин внутрішньовенно, тореміфен. 

Спосіб застосування та дози. Призначати дорослим внутрішньо, під час або після їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Початкове лікування. Зазвичай рекомендована доза для дорослих становить по 200 мг (1 таблетка)    3 рази на добу протягом 8-10 днів.

У деяких випадках на початку лікування можна застосовувати вищі дози (4-5 таблеток на добу), які приймати короткий період часу і під контролем ЕКГ.

Підтримуюче лікування. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Залежно від терапевтичної ефективності у кожного конкретного пацієнта підтримуюча доза для дорослих може становити від   ½ таблетки на добу (або 1 таблетка кожні два дні) до 2 таблеток на добу.

Побічні реакції.

З боку органів зору: мікродепозити у рогівці (складні ліпідні відкладення), у виняткових випадках вони асоційовані з кольоровими гало в сліпучому світлі або з затуманенням зору, не вимагають відміни аміодарону та завжди є повністю зворотніми після відміни препарату; нейропатія (неврит) зорового нерва з нечіткістю зору та погіршенням зору, а також із набряком соска зорового нерва, що може прогресувати до зниження гостроти зору (рекомендується відмінити аміодарон), сліпоти.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: фотосенсибілізація; пігментація шкіри синюшного або синюшно-сірого кольору при тривалому застосуванні високих добових доз, яка повільно зникає після відміни препарату (протягом 10-24 місяців); еритема на тлі променевої терапії; шкірні висипання, зазвичай неспецифічні; ексфоліативний дерматит, хоча зв'язок між його появою та прийомом препарату чітко не встановлений; алопеція; кропив'янка.

З боку ендокринної системи: зміни з боку вмісту гормонів щитовидної залози в крові (збільшений рівень Т4, нормальний або дещо зменшений рівень Т3), що не вимагають відміни препарату; гіпотиреоз (зникає протягом 1-3 місяців після припинення прийому препарату, відміна препарату не обов'язкова); гіпертиреоз (потребує обов'язкової відміни аміодарону та належної терапії кортикостероїдами (1 мг/кг)); рідкісні випадки гіпонатріємії можуть свідчити про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормона, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які можуть індукувати гіпонатріємію.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: інтерстиціальне або дифузне альвеолярне захворювання легень та облітеруючий бронхіоліт з організуючою пневмонією (іноді летальні), що супроводжуються появою задишки при фізичному навантаженні або сухого кашлю, як ізольованих, так і асоційованих із погіршенням загального стану здоров'я (підвищена втомлюваність, зниження маси тіла та невелике підвищення температури тіла), які потребують рентгенологічного обстеження та, при необхідності, відміни препарату, оскільки можуть призводити до легеневого фіброзу; плеврит, зазвичай асоційований з інтерстиціальною пневмопатією; бронхоспазм у пацієнтів з гострою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою; кровохаркання; гострий респіраторний дистрес-синдром, в окремих випадках — з летальним наслідком, іноді у ранньому післяопераційному періоді (можлива взаємодія з високими дозами кисню); легеневі кровотечі, що часто асоційовані з пневмопатією, індукованою аміодароном.

З боку нервової системи: тремор або інша екстрапірамідна симптоматика; порушення сну, у тому числі нічні кошмари; сенсорна, моторна або змішана периферична нейропатія (як правило, зворотні після відміни препарату); міопатія; мозочкова атаксія; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія; головний біль.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: зазвичай помірне та ізольоване підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5-3 рази вище норми); гостре ураження печінки з підвищенням рівнів трансаміназ у крові та/або з жовтяницею, включаючи печінкову недостатність, іноді летальне, яке вимагає відміни препарату; хронічне ураження печінки з гістологічними змінами, що відповідають картині псевдоалкогольного гепатиту (необхідно запідозрити у випадку підвищення трансаміназ у крові, навіть помірного, що виникає після прийому препарату протягом більш ніж 6 місяців); цироз печінки, іноді летальний.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, зазвичай помірна та дозозалежна, порушення провідності міокарда (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада різного ступеня), виражена брадикардія та, у виняткових випадках, відмова синусового вузла, виникнення або погіршення існуючої аритмії, яка іноді супроводжується зупинкою серця.

З боку шлунково-кишкового тракту: легкі розлади травлення (нудота, блювання, дисгевзія).

З боку молочних залоз та репродуктивної системи: епідидиміт, імпотенція.

З боку судин: васкуліт, зниження артеріального тиску, відчуття припливів.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемії.

З боку сечовидільної системи: ураження нирок з помірним підвищенням рівня креатиніну.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Передозування. Випадки гострого передозування аміодарону недостатньо документовані. Повідомлялося про кілька випадків виникнення синусової брадикардії, шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes, та ураження печінки.

Лікування симптоматичне. Рекомендоване моніторування стану пацієнта, особливо серцевої функції, протягом досить тривалого періоду часу.

Аміодарон та його метаболіти не виводяться за допомогою діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Зважаючи на вплив на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний у період вагітності.

Аміодарон та його метаболіти разом з йодом екскретуються у грудне молоко у концентраціях вищих, ніж їхні концентрації у плазмі крові. Через ризик розвитку гіпотиреозу у новонародженого годування груддю протипоказане на період лікування аміодароном.

Діти. Безпека та ефективність аміодарону у дітей на даний час не оцінювалися, тому застосування цього препарату дітям не рекомендується.

Особливості застосування.

Ефекти з боку серця

До початку застосування препарату необхідно зробити ЕКГ.

У пацієнтів літнього віку на тлі прийому препарату може посилюватися сповільнення частоти серцевих скорочень.

Аміодарон індукує зміни ЕКГ. Ці індуковані зміни включають подовження інтервалу QT внаслідок подовженої реполяризації з можливою появою зубця U. Це є ознакою терапевтичної дії препарату, а не його токсичності.

Незважаючи на те, що аміодарон може викликати подовження інтервалу QT, його здатність провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію torsades de pointes є слабкою.

Виникнення на тлі лікування атріовентрикулярної блокади ІІ або ІІІ ступеня, синоатріальної блокади або біфасцикулярної блокади вимагає відміни препарату. Розвиток атріовентрикулярної блокади I ступеня вимагає інтенсифікації нагляду за пацієнтом.

Повідомлялося про випадки, іноді летальні, появи нової аритмії або погіршення вже існуючої та лікованої аритмії (див. розділ «Побічні реакції»).

Аритмогенний ефект аміодарону слабкий або навіть нижчий за такий більшості протиаритмічних засобів і зазвичай проявляється на тлі застосування деяких комбінацій лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») або при наявності електролітних порушень, особливо гіпокаліємії. Важливо враховувати ситуації, що можуть бути асоційованими з гіпокаліємією, яку необхідно усунути до початку застосування аміодарону.

Порушення з боку щитовидної залози

Цей лікарський засіб містить йод, у зв'язку з чим впливає на результати деяких показників функції щитовидної залози (зв'язування радіоактивного йоду, білковозв'язаного йоду). Але визначення інших показників функції щитовидної залози (Т3, Т4, ТТГ) при цьому можливе.

Аміодарон може обумовлювати порушення функції щитовидної залози, особливо у пацієнтів з дисфункцією щитовидної залози в анамнезі. Кількісне визначення вмісту ТТГ рекомендоване у всіх пацієнтів перед початком застосування препарату, а потім регулярно під час лікування та протягом кількох місяців після відміни препарату, а також у випадку клінічної підозри на дисфункцію щитовидної залози (див. розділ «Протипоказання», «Побічні реакції»).

Порушення з боку легень

Поява задишки або сухого кашлю, як ізольованих, так і асоційованих з погіршенням загального стану, має розглядатися як можлива ознака легеневої токсичності препарату, наприклад розвитку інтерстиціальної пневмопатії, та вимагає рентгенологічного обстеження пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»).

Рекомендовано здійснювати за пацієнтами ретельний нагляд під час штучної вентиляції легень.

Порушення з боку печінки

Необхідно регулярно моніторувати функцію печінки, зменшити дозу аміодарону або відмінити цей препарат, якщо рівні трансаміназ зростають більш як у три рази у порівнянні з нормальними значеннями цих показників. При застосуванні аміодарону можуть розвиватися гострі печінкові розлади (включаючи тяжку гепатоцелюлярну недостатність або печінкову недостатність, іноді летальну) та можуть виникати хронічні печінкові розлади (варіабельна гепатомегалія, підвищення рівнів трансаміназ у крові у 1,5-5 разів від норми) (див. розділ «Побічні реакції»).

Нервово-м'язові порушення

Аміодарон може обумовлювати сенсорну, моторну або змішану периферичну нейропатію і міопатію (див. розділ «Побічні реакції»).

При виникненні у поодиноких випадках головного болю необхідно обстежитися для визначення його можливої причини.

Порушення з боку органів зору

При виникненні нечіткості зору або зниженні гостроти зору необхідно негайно виконати повне офтальмологічне обстеження, в тому числі фундоскопію. Розвиток нейропатії або невриту зорового нерва, обумовлених аміодароном, вимагає відміни препарату, оскільки продовження лікування може призвести до прогресування порушень та сліпоти (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення, пов'язані з взаємодіями з іншими лікарськими засобами

Комбінації (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій») з такими препаратами:

-        бета-блокатори, окрім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів при застосуванні),

-        верапаміл та дилтіазем,

мають розглядатися лише для профілактики небезпечних для життя шлуночкових аритмій.

Використання аміодарону не рекомендоване у комбінації з циклоспорином, дилтіаземом (для ін'єкцій) та верапамілом (для ін'єкцій), деякими протипаразитарними засобами (галофантрин, люмефантрин та пентамідин), деякими нейролептиками (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол) та метадоном (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення, пов'язані з допоміжними речовинами

Цей лікарський засіб містить лактозу. У зв'язку з цим він не рекомендований до застосування пацієнтам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози (рідкісні спадкові захворювання).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Слід врахувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протиаритмічні препарати

Багато протиаритмічних препаратів пригнічують серцевий автоматизм, провідність та скоротливість міокарда.

Одночасне застосування протиаритмічних засобів, які належать до різних класів, може забезпечити досягнення сприятливого терапевтичного ефекту, але найчастіше лікування такою комбінацією є дуже делікатним процесом, який потребує ретельного клінічного та ЕКГ моніторування. Одночасне застосування протиаритмічних засобів, які можуть індукувати виникнення  torsades de pointes (таких як аміодарон, дизопірамід, хінідінові сполуки, соталол тощо), протипоказане.

Одночасне застосування протиаритмічних засобів одного і того ж класу не рекомендоване, окрім виняткових випадків, оскільки таке лікування збільшує ризик кардіальних побічних ефектів.

Одночасне застосування з лікарськими засобами, які мають негативну інотропну дію, сприяють сповільненню серцевого ритму та/або сповільнюють атріовентрикулярну провідність, є делікатним процесом, який потребує ретельного клінічного та ЕКГ моніторування.

Лікарські засоби, що можуть індукувати розвиток  torsades de pointes

Ця серйозна аритмія може бути індукована деякими лікарськими засобами, незалежно від того, чи належать вони до протиаритмічних препаратів, чи ні. Сприятливими факторами є гіпокаліємія (див. підрозділ «Препарати, що знижують вміст калію»), брадикардія (див. підрозділ «Препарати, що сповільнюють серцевий ритм») або вроджене чи набуте попередньо існуюче подовження інтервалу QT.

До лікарських засобів, які можуть обумовлювати розвиток torsades de pointes, зокрема належать протиаритмічні препарати Іа і ІІІ класів та деякі нейролептики. Для еритроміцину, спіраміцину та вінкаміцину ця взаємодія реалізується лише при використанні їхніх лікарських форм, які вводять внутрішньовенним шляхом.

Одночасне використання двох лікарських засобів, кожен з яких сприяє виникненню torsades de pointes, зазвичай протипоказане.

Проте метадон і деякі підгрупи препаратів є винятком із цього правила:

-        протипаразитарні препарати (галофантрин, люмефантрин, пентамідин) не рекомендовані до застосування разом із іншими засобами, що сприяють виникненню  torsades de pointes;

-        нейролептики, які можуть індукувати torsades de pointes, також не рекомендовані до застосування разом із іншими засобами, що сприяють виникненню torsades de pointes, але така комбінація не протипоказана.

Препарати, що сповільнюють серцевий ритм

Багато лікарських засобів можуть обумовлювати брадикардію. Це, зокрема, стосується протиаритмічних препаратів Іа класу, бета-блокаторів, деяких протиаритмічних препаратів ІІІ класу, деяких блокаторів кальцієвих каналів, препаратів наперстянки, пілокарпіну та антихолінестеразних препаратів.

Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)

Лікарські засоби, які можуть індукувати виникнення torsades de pointes, крім протипаразитарних препаратів, нейролептиків та метадону; див. підрозділ «Нерекомендовані комбінації»):

-        протиаритмічні засоби Іа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

-        протиаритмічні засоби ІІІ класу (соталол, дофетилід, ібутилід);

-        інші лікарські засоби, такі як: сполуки миш'яку, бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, мізоластин, вінкаміцин внутрішньовенно, моксифлоксацин, спіраміцин внутрішньовенно, тореміфен.

Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо  torsades de pointes.

Нерекомендовані комбінації (див. розділ «Особливості застосування»)

Циклоспорин. Збільшення сироваткових концентрацій циклоспорину через погіршення його метаболізму у печінці, з ризиком прояву нефротоксичних ефектів. Кількісне визначення сироваткових концентрацій циклоспорину, моніторування ниркової функції та коригування дози циклоспорину на фоні лікування аміодароном.

Фторхінолони. Впродовж лікування аміодароном потрібно уникати застосування фторхінолонів.

Дилтіазем для ін'єкцій. Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади. Якщо застосування цієї комбінації уникнути не можна, надзвичайно важливо здійснювати ретельний клінічний нагляд та безперервне моніторування ЕКГ.

Верапаміл для ін'єкцій. Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади. Якщо застосування цієї комбінації уникнути не можна, надзвичайно важливо здійснювати ретельний клінічний нагляд та безперервне моніторування ЕКГ.

Протипаразитарні препарати, які можуть індукувати torsades de pointes (галофантрин, люмефантрин, пентамідин). Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо  torsades de pointes. Якщо можливо, слід відмінити 1 або 2 препарати. Якщо застосування цієї комбінації уникнути не можна, надзвичайно важливо виконати попередню оцінку інтервалу QT та здійснення моніторування ЕКГ.

Нейролептики, які можуть індукувати torsades de pointes (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиксол). Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо  torsades de pointes.

Метадон. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо  torsades de pointes.

Комбінації, які вимагають запобіжних заходів при застосуванні

Пероральні антикоагулянти. Посилення антикоагулянтного ефекту та збільшення ризику геморагічних ускладнень. Більш частий контроль МНВ. Можливе коригування дози перорального антикоагулянту на тлі лікування аміодароном та протягом 8 діб після відміни препарату.

Бета-блокатори, окрім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів при застосуванні). Порушення автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних симпатичних механізмів). ЕКГ та клінічне моніторування.

Бета-блокатори, які застосовуються з приводу серцевої недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол).  Порушення автоматизму та провідності міокарда з ризиком надмірного сповільнення серцевого ритму. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо  torsades de pointes. Клінічне та регулярне ЕКГ моніторування.

Дабігатран. Збільшення плазмових концентрацій дабігатрану з підвищенням ризику геморагічних явищ. Клінічне моніторування та коригування дози дабігатрану при необхідності, але не вище за      150 мг/добу.

Препарати наперстянки. Пригнічення автоматизму (надмірне сповільнення серцевого ритму) та порушення атріовентрикулярної провідності. При використанні дигоксину спостерігається збільшення рівнів дигоксину в крові через зменшення кліренсу дигоксину. ЕКГ та клінічне моніторування, кількісне визначення рівнів дигоксину в крові та, при необхідності, коригування дози дигоксину.

Дилтіазем для перорального застосування. Ризик розвитку брадикардії або атріовентрикулярної блокади, особливо у пацієнтів літнього віку. ЕКГ та клінічне моніторування.

Деякі макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин). Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо  torsades de pointes. ЕКГ та клінічне моніторування на тлі одночасного застосування цих препаратів.

Верапаміл для перорального застосуваня. Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади, особливо у пацієнтів літнього віку. ЕКГ та клінічне моніторування.

Есмолол. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних симпатичних механізмів). ЕКГ та клінічне моніторування.

Препарати, що знижують вміст калію: діуретики, що знижують вміст калію (ізольовано або у комбінації), стимулюючі проносні, амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюкокортикоїди (при системному застосуванні), тетракозактид. Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes (гіпокаліємія є сприятливим фактором). Необхідно усунути гіпокаліємію до призначення лікарського засобу та здійснювати моніторування ЕКГ, вмісту електролітів та клінічне моніторування.

Лідокаїн. Ризик збільшення плазмових концентрацій лідокаїну, з можливими неврологічними та кардіальними побічними ефектами, у зв'язку із пригніченням аміодароном метаболізму препарату в печінці. Клінічне та ЕКГ моніторування, а також, при необхідності, кількісне визначення плазмових концентрацій лідокаїну. У разі необхідності — коригування дози лідокаїну на тлі лікування аміодароном та після його відміни.

Орлістат. Ризик зменшення плазмових концентрацій аміодарону та його активного метаболіту. Клінічне моніторування та, при необхідності,  моніторування ЕКГ.

Фенітоїн (шляхом екстраполяції — також і фосфенітоїн). Збільшення плазмових концентрацій фенітоїну з ознаками передозування, особливо неврологічними ознаками (пригнічення метаболізму фенітоїну у печінці). Клінічне моніторування, кількісне визначення плазмових концентрацій фенітоїну та можливе коригування дози.

Симвастатин. Збільшення ризику виникнення побічних ефектів (концентраційзалежне), таких як рабдоміоліз (пригнічення метаболізму симвастатину у печінці). Враховуючи цей тип взаємодії, не слід перевищувати дозу симвастатину 20 мг на добу або використовувати інший статин.

Такролімус. Збільшення концентрацій такролімусу у крові через пригнічення його метаболізму аміодароном. Кількісне визначення концентрацій такролімусу у крові, моніторування функції нирок та коригування дози такролімусу на тлі одночасного застосування аміодарону та при його відміні.

Препарати, що уповільнюють серцевий ритм. Збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, особливо torsades de pointes. Клінічне та ЕКГ моніторування.

Флекаінид. Аміодарон підвищує плазмові рівні флекаіниду шляхом інгібування цитохрому CYP2D6. Тому слід проводити корекцію дози флекаіниду.

Препарати, які метаболізуються цитохромом Р450 3А4

Коли такі лікарські засоби застосовуються одночасно з аміодароном, інгібітором CYP3A4, це може призводити до підвищення їх плазмових рівнів та до підвищення їхньої токсичності:

-        Циклоспорин: комбінація з аміодароном може призводити до підвищення рівня циклоспорину у плазмі крові. Потрібно проводити корекцію дози.

-        Фентаніл: комбінація з аміодароном може підсилювати фармакологічну дію фентанілу та збільшувати ризик його токсичності.

-        Статини: при одночасному застосуванні аміодарону та статинів, які метаболізуються за допомогою  CYP3A4, таких як симвастатин, аторвастатин та ловастатин, підвищується ризик виникнення м'язової токсичності. При одночасному застосуванні з аміодароном рекомендовано використовувати статини, які не метаболізуються за допомогою CYP3A4.

-        Інші лікарські засоби, які метаболізуються за допомогою CYP3A4: лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, тріазолам, дигідроерготамін, ерготамін.

Комбінації, які потребують особливої уваги

Пілокарпін. Ризик надмірного сповільнення серцевого ритму (адитивні ефекти препаратів, які сповільнюють серцевий ритм).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Антиаритмічні властивості:

-        Подовження Ш фази потенціалу дії кардіоміоцитів обумовлено головним чином зменшенням току іонів калію (клас ІІІ за класифікацією Воген-Вільямса);

-        сповільнення серцевого ритму завдяки пригніченню автоматизму синусового вузла. Цей ефект не блокується атропіном;

-        неконкурентна альфа- та бета-антиадренергічна дія;

-        сповільнення синоатріального, передсердного та вузлового проведення імпульсу у міокарді, яке тим більше виражене, чим швидше ритм;

-        відсутність змін з боку внутрішньошлуночкової провідності;

-        збільшення рефрактерного періоду та зменшення збудливості міокарда на передсердному, вузловому та шлуночковому рівнях;

-        сповільнення провідності та подовження рефрактерних періодів у додаткових атріовентрикулярних провідних шляхах.

Інші властивості:

-        Зменшення споживання кисню через помірне зменшення периферичного опору судин та зменшення частоти серцевих скорочень;

-        Збільшення коронарного кровотоку завдяки прямій дії на гладенькі м'язи судин міокарда та підтримання серцевого викиду на тлі зниженого артеріального тиску і периферичного опору судин та при відсутності негативних інотропних ефектів.

Існують дані, що препарат статистично значуще знижує загальну летальність та летальність з причин, пов'язаних з порушеннями ритму, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда.

Фармакокінетика. 

Аміодарон є сполукою, для якої властиві повільне транспортування та висока тканинна афінність.

Його біодоступність при пероральному прийомі залежно від індивідуальних особливостей пацієнта може бути від 30 % до 80 % (в середньому — 50 %). Після однократного прийому дози препарату максимальні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 3-7 годин.

Терапевтична активність проявляється в середньому протягом одного тижня прийому препарату (від кількох днів до двох тижнів).

Період напіввиведення аміодарону тривалий та характеризується значною міжіндивідуальною варіабельністю (від 20 до 100 днів). Під час перших днів лікування препарат кумулюється у більшості тканин організму, особливо у жировій тканині. Елімінація розпочинається через кілька днів, і співвідношення надходження/виведення препарату досягає рівноваги протягом одного або кількох місяців, залежно від пацієнта.

Такі характеристики обґрунтовують використання навантажувальних доз для швидкого досягнення рівня захоплення препарату тканинами, необхідного для прояву його терапевтичної активності.

Відбувається вивільнення деякої кількості йоду, який виводиться з сечею у вигляді йодиду; при застосуванні аміодарону у добовій дозі 200 мг виведення йоду становить 6 мг/добу. Решта сполуки і, відповідно, більша частина йоду екскретуються з калом після печінкового транспорту.

Оскільки з сечею елімінується незначна кількість препарату, у пацієнтів з нирковою недостатністю можуть використовуватися звичайні дози.

Після відміни препарату його елімінація продовжується протягом кількох місяців. Слід зазначити, що залишкова активність препарату може виявлятися протягом періоду часу від 10 днів до 1 місяця.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з рискою і фаскою.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки по 200 мг № 30 (10х3) у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження. Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.





Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки Отзывы (0)

Все отзывы Все вопросы
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Кардиодарон 0.2 г №30 таблетки аналоги

Если Вам необходим сертификат качества*, обязательно укажите это при оформлении заказа в корзине (поставьте отметку "Добавить к товарам сертификат") или озвучьте данное требование оператору, принимающему заказ.

  • или заключение о качестве ввезенных в Украину лекарственных средств иностранного производства, заключение о соответствии требованиям государственным и международным стандартам медицинских иммунобиологических препаратов или сведений о государственной регистрации лекарственного средства. Виды документов о качестве могут отличаться в зависимости от приобретаемого Вами товара.
Характеристики
Описание
Лікарська форма
Таблетки по 200 мг № 30 (10х3) у блістерах
Виробник
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" (всі стадії виробництва, контроль якості, випуск серії), Україна ТОВ "ФАРМЕКС ГРУП" (всі стадії виробництва, контроль якості), Україна
Вік
дітям не рекомендується.
Міжнародне найменування
Amiodarone
Показання
Профілактика рецидивів: – шлуночкової тахікардії, яка становить загрозу для життя хворого: лікування необхідно починати в умовах стаціонару при наявності постійного контролю за станом пацієнта; – симптоматичної шлуночкової тахікардії (документально підтвердженої), яка призводить до непрацездатності; – суправентрикулярної тахікардії (документально підтвердженої), що потребує лікування, та у тих випадках, коли інші препарати не мають терапевтичного ефекту або протипоказані; – фібриляції шлуночків. Лікування суправентрикулярної тахікардії: уповільнення або зменшення фібриляції або тріпотіння передсердь. Ішемічна хвороба серця та/або порушення функції лівого шлуночка.
Протипоказання
Синусова брадикардія, синоатріальна блокада серця за відсутності ендокардіального кардіостимулятора (штучного водія ритму), синдром слабкості синусового вузла за відсутності ендокардіального кардіостимулятора (ризик зупинки синусового вузла), порушення атріовентрикулярної провідності високого ступеня при відсутності ендокардіального кардіостимулятора, дисфункція щитовидної залози, відома гіперчутливість до йоду, аміодарону або до однієї з допоміжних речовин; у комбінації з лікарськими засобами, які можуть індукувати виникнення піруетної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes): протиаритмічні засоби Іа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), протиаритмічні засоби ІІІ класу (соталол, дофетилід, ібутилід), інші лікарські засоби (сполуки миш'яку, бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, деякі нейролептичні засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), еритроміцин внутрішньовенно, пентамідин (для парентерального застосування), мізоластин, вінкаміцин внутрішньовенно, моксифлоксацин, спіраміцин внутрішньовенно, тореміфен.
Склад
діюча речовина: amiodarone; 1 таблетка містить аміодарону гідрохлориду 200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат.
Термін придатності
4 роки
Українська назва
КАРДІОДАРОН-ЗДОРОВ'Я
Упаковка
блістер
Фармакотерапевтична група
Антиаритмічні засоби III класу.
Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 0.2 г Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ТОВ"Фармацевтична компанiя "Здоров я", м. Харків, Україна Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C01B D01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)


Наверх