Ирифрин 2.5% 5 мл №1 капли

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ІРИФРИН
(IRIFRIN)

Склад:

діюча речовина: фенілефрин;

1 мл препарату містить фенілефрину гідрохлориду 25 мг;

допоміжні речовини: бензалконію хлорид, динатрію едетат, гіпромелоза, натрію метабісульфіт (Е 223), натрію цитрат, кислота лимона безводна, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Краплі очні.

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в офтальмології. Мідріатичні і циклоплегічні засоби. Код АТХ S01F В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат має виражену стимулюючу дію на постсинаптичні альфа-адренорецептори, при цьому вплив на бета-адренорецептори серця майже не виражений. Препарат виявляє вазоконстрикторну дію, подібну дії норадреналіну, але при цьому у нього практично відсутня хронотропна та інотропна дія на серце. Вазопресорний ефект препарату менш виражений, ніж у норадреналіну, але значно триваліший. При застосуванні у звичайних дозах не виявляє значного стимулюючого впливу на центральну нервову систему. Після інстиляції фенілефрин скорочує дилататор зіниці, тим самим спричиняючи її розширення, і гладкі м’язи артеріол кон’юнктиви. Відсутній вплив на циліарний м’яз, тому мідріаз виникає без циклоплегії.

Фармакокінетика.

Фенілефрин легко проникає у тканини ока, розширення зіниці наступає протягом                      10-60 хв після одноразового закапування. Мідріаз зберігається протягом 4-6 годин. Унаслідок значного скорочення дилататора зіниці через 30-45 хв після інстиляції у волозі передньої камери ока можуть виявлятися часточки пігменту з пігментного листка райдужної оболонки. Це явище необхідно відрізняти від проявів переднього увеїту або від наявності формених елементів крові у волозі передньої камери.

Клінічні характеристики.

Показання.

·         Іридоцикліт, передній увеїт (з метою лікування та профілактики  виникнення  задніх синехій та зменшення ексудації з райдужної оболонки ока).

·         Діагностичне розширення зіниці  під час  офтальмоскопії та інші діагностичні процедури, необхідні для визначення стану заднього відрізка ока.

·         Проведення провокаційного тесту у пацієнтів з вузьким профілем кута передньої камери та підозрою на закритокутову глаукому.

·         Диференціальна діагностика типу ін’єкції очного яблука.

·         Розширення зіниці при проведенні лазерних втручань на очному дні та вітрео-ретинальній хірургії.

·         Синдром «червоного ока» (для зменшення гіперемії та подразнення оболонок ока).

·         Комплексна терапія спазму акомодації у дітей шкільного віку.

·         Лікування та профілактика астенопії.

Протипоказання.

─ Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

─ Вузькокутова або закритокутова глаукома.

─ Значні порушення з боку серцево-судинної системи (хвороби серця, артеріальна гіпертензія, аневризма, тахікардія), особливо у пацієнтів літнього віку.

─ Інсулінозалежний  цукровий діабет.

─ Тиреотоксикоз.

─ Гіпертиреоз.

─ Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та застосування протягом 2 тижнів після припинення лікування інгібіторами МАО.

─ Додаткове розширення зіниці під час хірургічного втручання у хворих з порушенням цілісності очного яблука або при порушенні функції сльозовиділення.

─ Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами, антигіпертензивними препаратами (у т. ч. бета-блокаторами).

─ Вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатгідрогенази.

─ Печінкова порфірія.

─ Протипоказано новонародженим з низькою масою тіла.

─ Протипоказано новонародженим та немовлятам з кардіо- або цереброваскулярними розладами.

─ Протипоказано пацієнтам літнього віку з важкими артеріосклеротичними, серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мідріатичий ефект фенілефрину підсилюється при місцевому застосуванні атропіну, а при місцевому застосуванні інших очних препаратів, що містять міотичні засоби, ─ послаблюється. Препарат може пригнічувати здатність міотичних засобів зменшувати внутрішньоочний тиск.

Мідріатичий ефект фенілефрину підсилюється при місцевому застосуванні атропіну.

Антигіпертензивні лікарські засоби (у т. ч. бета-адреноблокатори) протипоказано застосовувати одночасно з фенілефрином для місцевого застосування, оскільки можливе виникнення артеріальної гіпертензії або зворотна дія антигіпертензивних лікарських засобів з летальними наслідками.

Інгібітори МАО. Протипоказане одночасне застосування фенілефрину при застосуванні інгібіторів моноаміноксидази та застосування протягом 2 тижнів після припинення лікування інгібіторами МАО. Застосування фенілефрину протягом 21 дня після закінчення застосування інгібіторів МАО слід здійснювати з обережністю, тому що можливий розвиток системних адренергічних ефектів.

Трициклічні антидепресанти протипоказано застосовувати одночасно з фенілефрином. Вазопресорна дія адренергічних агентів може потенціюватися трициклічними антидепресантами (існує ризик виникнення серцевої аритмії, у тому числі і протягом кількох днів після припинення їх застосування), пропранололом, резерпіном, гуанетидином, метилдопою і м-холіноблокаторами.

Інгаляційний наркоз. Препарат може потенціювати пригнічення серцево-судинної діяльності при інгаляційному наркозі. Через підвищений ризик фібриляції шлуночків препарат  з обережністю слід застосовувати під час загальної анестезії з анестетиками, такими як, наприклад, галотан (фторотан), що спричиняють підвищення чутливості міокарда до симпатоміметиків.

Серцеві глікозиди чи хінідин. Підвищений ризик виникнення аритмії.