Риносинусит: симптоми, як лікувати захворювання та які препарати для носа потрібно використовувати

Проблема такої патології як риносинусит не вимагає актуалізації, оскільки є одним із найпоширеніших захворювань людства. В Україні показник поширеності гострих ринітів, риносинуситів та ринофарингітів сягає 489,9 випадків на 10 000 населення.

«Рино» — у перекладі з давньогрецької означає «ніс», «синус» від латинського — «пазуха», а суфікс «іт» означає запалення.

Гострий риносинусит — запалення слизової оболонки носа та навколоносових пазух (синусів). Але що таке синус? Це невеликі пазухи, заповнені повітрям, які перебувають у деяких кістках черепа. Розрізняють гайморові пазухи, решітчасті, лобові, основні пазухи.

Якщо запалення локалізоване у лобових пазухах, такий синусит називається ще фронтальним або фронтитом, у верхньощелепних пазухах — гайморит. Якщо йдеться про решітчасті пазухи, то це етмоїдит, запалення в основній пазусі — сфеноїдит.

Оскільки всі синуси пов'язані з порожниною носа, запальний процес охоплює одночасно і порожнину носа, і пазухи. Тому захворювання називається риносинусит.

Слизова оболонка, що вистилає стінки пазух, є продовженням слизової оболонки носа. Вона продукує слиз, який витікає в носову порожнину через невеликі сполучення, що з'єднують порожнину носа та пазухи.

Ізольоване ураження пазух рідко зустрічається, крім одонтогенної поразки, коли інфекційний процес поширюється з уражених інфекцією зубів верхньої щелепи чи попаданням пломбувального матеріалу в порожнину пазухи під час лікування зубів.

Класифікація риносинуситу наступна:

• гострий — тривалість симптомів до 12 тижнів;
• хронічний — симптоми зберігаються понад  12 тижнів;
• рецидивуючий характеризується 4 і більше епізодами на рік, кожен із цих епізодів триває не менше 7 днів.

Виділяють форми гострого риносинуситу:

• вірусний;
• поствірусний;
• бактеріальний.

Ці форми — три послідовні стадії розвитку патологічного процесу.

Існує безліч причин розвитку риносинуситу, але що саме найчастіше викликає цей стан?

1. Гострі респіраторні інфекції, зокрема грип. Найчастіше віруси спочатку ушкоджують слизову оболонку порожнини носа, потім приєднується бактеріальна інфекція, яка може ускладнювати перебіг хвороби.
2. Поразка зубів. У деяких випадках запалення, яке виникає у гайморовій пазусі, поширюється з уражених інфекцією зубів верхньої щелепи.
3. Алергічний риніт. Алергія може викликати набряк слизової оболонки носа і блокувати пазухи — це робить пазухи більш сприйнятливими до інфекції.
4. Аномалії носової порожнини (деформація носової перегородки).
5. Травми чи хірургічні операції.
6. Бронхіальна астма.
7. Знижений імунний статус.
8. Муковісцидоз.

На початку розвитку захворювання з'являється нежить, до якого надалі можуть приєднатися інші симптоми.

Слизова оболонка носа разом з навколоносовими пазухами є єдиною системою повітроносних шляхів. Ця система забезпечує кондиціювання повітря, що вдихається, яке полягає в його очищенні, зволоженні, терморегуляції. Важливу роль у виконанні цих функцій порожнини носа та носових пазух грає слизова оболонка.

Слизова оболонка дихальних шляхів покрита миготливим епітелієм. Епітеліальні клітини — перший бар'єр, який контактує з вірусами чи бактеріями. Вони продукують слиз, який перешкоджає фіксації мікроорганізмів. У секреті слизової оболонки є різні захисні фактори, такі як: лізоцим, лейкоцити (поглинають різні патогенні мікроорганізми які осідають на слизову оболонку).

Бокаловидні клітини епітелію виробляють слизовий секрет, який виносить пил, мікроби, віруси. Швидкість руху цього слизу залежить від кількості вій миготливого епітелію, їх синхронного руху. Кожна клітина миготливого епітелію містить близько 200 вій, які здійснюють до 260 коливань на хвилину. Цей процес називається мукоциліарним транспортом або природним очищенням дихальних шляхів, що змиває збудників, не дає їм зафіксуватися та розмножуватися відповідним чином.

При зниженні загального імунітету бар'єри не спрацьовують, розвивається запалення, спричинене інфекцією. Віруси ушкоджують миготливий епітелій, що призводить до зниження природного очищення дихальних шляхів, в результаті накопичується секрет. Надалі можливе приєднання бактерій, які утворюють біоплівки.

Утворення бактеріальних біоплівок починається з прикріплення бактерій до епітелію, потім бактерії починають ділитися, слизовий матрикс який  виділяється бактеріями  утримує колонію бактерій і утворює навколо неї шар, який захищає її від клітин імунної системи організму (фагоцитів).

Антибактеріальні препарати ефективно впливають на колонії мікробів. При запаленні слизової оболонки носа та навколоносових пазух утворюваний секрет, спочатку він серозного характеру, потім слизово-гнійного. Внаслідок запалення порушується дренаж навколоносових пазух. Це основна причина затяжного перебігу даної патології.

Гострий риносинусит у дорослих визначається як раптова поява двох або більше симптомів:

• закладеність носа (або утруднене носове дихання) або виділення носа (це обов'язковий симптом);
• біль або тиск у ділянці обличчя (біль часто має пульсуючий  характер і посилюється при нахилі голови вперед);
• зниження чи втрата нюху.

Інші симптоми можуть включати підвищення температури, неприємний запах з рота, загальну слабкість.

Гострий вірусний риносинусит починається, як правило, проявами ГРВІ. Симптоми тривають до 10 днів (відсутнє погіршення симптомів після 5-го дня від початку захворювання).

Основні збудники, що викликають вірусні риносинусити, це:

• риновіруси;
• коронавіруси;
• аденовіруси;
• віруси грипу та парагрипу.

Найбільш поширені  — це риновіруси, які у 50% випадків викликають розвиток цієї патології. Вірус, проникаючи в організм, порушує слизову оболонку порожнини носа. Продукти життєдіяльності вірусу токсично впливають на організм, руйнують природний процес очищення слизової від мікроорганізмів, викликають запалення слизової (епітелііт). Згодом ці зміни сприяють дисфункції співусть навколоносових пазух.

Гострий поствірусний риносинусит виникає якщо симптоми зберігаються понад 10 днів або спостерігається погіршення симптомів після 5-го дня від початку захворювання. Симптоми такі самі, як і при вірусному риносинуситі.

Гострий бактеріальний риносинусит. Визначається за наявності як мінімум 3-х із наступних симптомів:

• виділення з порожнини носа (переважно з одного боку) та одночасно наявність слизових або гнійних виділень у носовій порожнині (при огляді лор-лікарем порожнин носа);
• значний локальний біль (переважно однобічний);
• температура більша за 38°С.

Бактерії, які найчастіше викликають гострий бактеріальний риносинусит — це:

• гемофільна паличка;
• золотистий стафілокок;
• пневмокок;
• мораксела катараліс.

Вони виділяють токсини, спрямовані проти імунної системи, лейкоцитів, епітеліальних клітин, що дозволяє їм легше проникати та розмножуватися у товщі слизової оболонки.

Найбільш важко протікає бактеріальний риносинусит, який супроводжується блокуванням пазух, накопичення гнійного секрету, виникають зміни в крові запального характеру. Ступінь тяжкості гострого риносинуситу зазвичай визначається характером клінічних проявів і самопочуття пацієнта.

Прояв риносинуситу у дітей з віком має свої особливості.

Симптоми риносинуситу у дитини

Для дітей раннього віку характерна вузькість носового ходу, нижня носова раковина становить 2/3 порожнини, що зумовлює швидке настання набряклості, утруднення носового дихання. У зв'язку з цим порушується вигодовування, виникає зниження ваги дитини.

Така анатомічна особливість як коротка та широка слухова труба, що призводить до швидкого проникнення інфекції в середнє вухо, викликає ускладнення — середній отит (запалення середнього вуха).

До 3-х років у дітей здебільшого виникає запалення решітчастих пазух, що становить близько 80-90% випадків у зв'язку з тим, що інші пазухи слабо розвинені.

У дітей від 3-7 років виникає запалення не тільки у решітчастій, а й у верхньощелепній пазусі. Тому у дітей від року до трьох років основні симптоми риносинуситу включають назальні прояви, тобто закладеність носа або утруднене дихання та виділення з носа, а ось біль або відчуття тиску в області носових пазух не є основним симптомом, оскільки пазухи у маленьких дітей ще недостатньо розвинені. 

У дітей гострий риносинусит визначається як раптове виникнення таких симптомів як:

• закладеність носа або утруднене дихання;
• виділення із носа;
• кашель (в денний або вечірній час).

Також можуть зустрічатися такі симптоми:

• дратівливість;
• дискомфорт у вухах;
• гугнявість.

За якими діагностичними критеріями можна розпізнати розвиток цієї патології?

Для визначення даної патології лікарем необхідне проведення наступних діагностичних маніпуляцій:

• огляд носа (передня риноскопія проводиться за допомогою носового дзеркала);
• пальпація у проєкції пазух (визначається локальна болючість у ділянці пазух);
• огляду ротоглотки (проводиться за допомогою шпателя, при якому можна виявити стікання слизово-гнійного секрету по задній стінці глотки);
• ендоскопічне обстеження, яке дає змогу виявити стан порожнини носа, стан носоглотки, стан середнього носового ходу.

Застосовується також додаткові методи дослідження такі як комп'ютерна томограма (для дослідження функціонального стану пазух співустей), а також лабораторні дослідження: загальний аналіз крові, с-реактивний білок.

Лікування залежить від клінічної форми цього захворювання.

Гострий риносинусит є захворюванням доброякісного перебігу. З появою перших ознак хвороби необхідно звернутися до лікаря. Як правило, необхідна комплексна медикаментозна терапія, яка має впливати на основні фактори захворювання:

• усувати назальну обструкцію;
• зменшувати в'язкість секрету, набряк слизової оболонки;
• покращувати стан секрету слизової оболонки;
• покращувати функцію співустей.

Внаслідок такого лікування відновлюється дренаж навколоносових пазух.

Призначаються такі групи препаратів як:

• антигістамінні препарати (протиалергічні);
• місцеві глюкокортикоїдні препарати;
• муколітики (зменшують в'язкість секрету);
• краплі в ніс із судинозвужувальною дією;
• жарознижувальні та знеболювальні препарати.

Для зменшення набряку та відновлення прохідності співустей у придаткових пазухах носа використовують судинозвужувальні препарати. Найчастіше у дітей використовують краплі в ніс із судинозвужувальною дією, такі як Називін, Отривін Бебі, Нокспрей малюк. Їх можна використати до 10 днів.

При підвищенні температури призначаються препарати як ібупрофен, парацетамол.

Використання сольових розчинів може допомогти при видаленні слизу із порожнини носа (Аква Маріс, Но-Соль, Пшик).

Муколітик прямої дії, такий як ацетилцистеїн (наприклад, АЦЦ), зменшує в'язкість секрету і здатний запобігати розвитку бактеріальних біоплівок.

Комбінований препарат Ринофлуімуцил містить ацетилцистеїн і назальний деконгестант (судинозвужувальний препарат) і вводиться в порожнину носа у вигляді аерозолю.

Для лікування бактеріального риносинуситу призначають антибактеріальні препарати.

За показаннями проводиться промивання порожнини носа методом переміщення рідини по Проєтцю, найчастіше цей метод називають «зозуля».

При неефективності консервативного лікування виникає необхідність проведення хірургічного методу: зондування пазух чи пункція.

• сильний біль або припухлість у передній частині голови;
• набряк навколо очей чи почервоніння;
• набряк м'яких тканин обличчя;
• двоїння в очах;
• зниження гостроти зору;
• виражений одно- або двосторонній головний біль;
• кров'яні виділення з носа.

Також дізнайтесь докладніше як лікувати нежить і які 5 засобів для носа лікарі рекомендують як найефективніші.

Ми знаємо, що найчастіше причиною нежиті є ГРВІ. Однак ГРВІ - це інфекція, яка може бути спричинена величезною кількістю вірусів. Залежно від того, який вірус уразив дихальні шляхи, відрізнятиметься симптоматика та тяжкість перебігу. Дізнайтеся, які існують види вірусів ГРВІ та як їх відрізнити за симптомами.

Дізнайтесь більше про здоров'я на apteka24.ua.

Джерела

РИНОФЛУІМУЦИЛ / mozdocs

УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) ТА ТРЕТИННОЇ (ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ГОСТРИЙ РИНОСИНУСИТ / dec.gov.ua

Sinus Infection (Sinusitis) / medicinenet