Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Воритаб 50 мг N10

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 50 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Сінмедик Лабораторіз, Індія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Таблетки Воритаб 50 мг N10 – действенный противогрибковый препарат, относящийся к группе производных триазола. Предназначено лекарство для системного использования. Активный компонент медикамента – вориконазол, имеет широкий спектр фунгицидного действия. Назначается средство для терапии различного вида кандидоза, аспергиллеза, а также в профилактических целях для предотвращения присоединения грибковой инфекции при некоторых заболеваниях.


Перед применением лекарственного средства Воритаб необходимо предварительно получить консультацию квалифицированного специалиста о целесообразности употребления данных таблеток и ознакомится с инструкцией, прилагаемой к препарату. В описании свойств медикамента Воритаб, изложенных в аннотации к средству, приведена детальная информация о его взаимодействии с иными фармпрепаратми и веществами, способ использования и соответствующие дозировки согласно различным схемам лечения. А также противопоказания и возможные побочные проявления после приема таблеток.


Препарат назначается взрослым, а также детям начиная с двухлетнего возраста. Во время использования лекарства следует осуществлять лабораторный контроль за функциональным состоянием печени. При наличии у детей в возрасте до 12 включительно лет: синдрома мальабсорбции или меньшего за возрастную норму веса, биодоступность средства при употреблении его вовнутрь, может быть снижена. Вследствие этого лечащий врач должен решить вопрос о целесообразности назначения препарата Воритаб, в форме инфузионных растворов, для использования внутривенно или же заменить медикамент его аналогом, со схожим спектром действия. Перед приобретением Воритаба, есть смысл также ознакомиться с отзывами людей, принимавших данное лекарственное средство и сравнить ценовую категорию на аналогичные лекарства.


Купить таблетки Воритаб возможно в Украине по адекватной стоимости при наличии рецепта назначения квалифицированного медработника, осуществляющего лечение данным препаратом. Воритаб реализуется через аптечные сети в различных городах страны: Запорожье, Черкассах, Черновцах, Киеве и др. по конкурентоспособной цене. А также возможно приобретение посредством интернет-заказа в Аптеке24.


Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 50 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Сінмедик Лабораторіз, Індія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация J02A C03 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВОРИТАБ® – 50

(VORITAB® – 50)


Склад:

діюча речовина: voriconazole;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг або 200 мг вориконазолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, калію полакрилін, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору (для 50 мг); продовгуваті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до слабо жовтого кольору, з рискою для поділу з одного боку. Допускається мармуровість (для   200 мг).

Фармакотерапевтична група.

Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу.

Код АТХ J02A C03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вориконазол – протигрибковий засіб групи триазолів. Основний механізм дії даного препарату пов’язаний з інгібуванням найважливішого етапу біосинтезу ергостеролу – деметилювання 14α-ланостерола, опосередкованого грибковим цитохромом Р450. Акумуляція 14α-метилстеролів корелює з подальшою втратою ергостеролу в клітинній мембрані грибків і зумовлює противогрибкову активність вориконазолу. Було продемонстровано, що вориконазол проявляє велику селективність стосовно цитохром Р450-залежним ензимам грибків, ніж до різних цитохром Р450-залежним ферментним системам ссавців.

У ході 10 терапевтичних досліджень вориконазолу медіана середнього та максимального рівня концентрацій для окремих досліджуваних становила відповідно 2425 нг/мл (межквартільний діапазон 1193-4380 нг/мл) і 3742 нг/мл (межквартільний діапазон 2027-6302 нг/мл). Позитивного взаємозв’язку між середньою, максимальною або мінімальною концентрацією вориконазолу в плазмі крові і його ефективністю в ході терапевтичних досліджень не виявлено.

ФК/ФД аналіз даних клінічних досліджень виявив позитивний зв’язок між рівнем концентрації вориконазолу в плазмі крові з відхиленнями показників маркерів функції печінки, а також з порушеннями зору.

In vitro вориконазол демонструє протигрибкову активність широкого спектра проти видів Candida (включаючи резистентний до флуконазолу вид С. krusei та резистентні штами С. glabrata і С. albicans) та фунгіцидну активність проти всіх досліджених видів Aspergillus. Крім того, вориконазол in vitro демонструє фунгіцидну активність проти нових патогенних грибків, включаючи такі види як Scedosporium або Fusarium, що характеризуються обмеженою чутливістю до існуючих протигрибкових засобів.

Клінічна ефективність (з частковою або повною відповіддю) вориконазолу була продемонстрована при інфекціях, спричинених різними видами Aspergillus, включаючи      A. flavus, A. fumigatus, A. terreus, A. niger, A. nidulans, різними видами Candida, включаючи С. albicans, С. glabrata, С. krusei, С. parapsilosis та С. tropicalis, обмеженою кількістю штамів видів С. dubliniensis, С. inconspicua та С. guilliermondii, різними видами Scedosporium spp., включаючи S. apiospermum, S. prolificans, та різними видами Fusarium.

Інші грибкові інфекції, проти яких ефективний вориконазол (часто як з частковою, так і з повною відповіддю), включають окремі випадки інфекцій, спричинених різними видами Alternaria, Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, різними видами Cladosporium, Coccidioides immitis, Conidiobolus coronatus, Cryptococcus neoformans, Exserohilum rostratum, Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, різними видами Penicillium spp., включаючи P. marneffei, Phialophora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis, та різними видами Trichosporon, включаючи інфекції, спричинені T. beigelii.

In vitro активність проти клінічних штамів спостерігалася для різних видів Acremonium, різних видів Alternaria, різних видів Bipolaris, різних видів Cladophialophora, Histoplasma capsulatum, при цьому інгібування більшості штамів відбувалося при концентраціях вориконазолу в діапазоні від 0,05 до 2 мкг/мл.

Продемонстровано іn vitro активність препарату проти різних видів Curvularia та різних видів Sporothrix, але клінічна значущість цієї активності ще не з’ясована.

Перед тим як розпочати терапію, необхідно отримати зразки грибкової культури та провести інші належні лабораторні дослідження (серологічні, гістопатологічні) для виділення та ідентифікації патогенних мікроорганізмів, які є причиною інфекції. Терапію можна розпочати до того, як стануть відомі результати культуральних та лабораторних досліджень; однак, як тільки результати цих досліджень стануть доступними, слід відповідно скоригувати етіотропну терапію.

Види, що найчастіше спричиняють інфекційні захворювання у людини, включають С. albicans, С. parapsilosis, С. tropicalis, С. glabrata та С. krusei, причому для всіх цих видів мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) вориконазолу становить менше ніж 1 мг/л.

Однак in vitro активність вориконазолу проти різних видів Candida не є однаковою. Зокрема, для С. glabrata MIК вориконазолу для резистентних до флуконазолу штамів пропорційно вища, ніж для штамів, чутливих до флуконазолу. Таким чином, слід докласти усіх можливих зусиль для ідентифікації Candida до рівня виду. Якщо доступні результати тестування чутливості збудників до протигрибкових препаратів, дані про МІК можуть бути інтерпретовані з використанням критеріїв меж чутливості, встановлених Європейським комітетом з питань тестування чутливості збудників до антимікробних засобів (EUCAST).

Межі чутливості EUCAST:

Види Candida

Межові значення MIC (мг/л)

≤ S (чутливий)

> R (резистентний)

Candida albicans1

0,125

0,125

Candida tropicalis1

0,125

0,125

Candida parapsilosis1

0,125

0,125

Candida glabrata2

Доказові дані недостатні

Candida krusei3

Доказові дані недостатні

Інші види Candida4

Доказові дані недостатні

- Штами з величинами МІК вище межі чутливості (S) рідкісні або про них ще не повідомлялося. Ідентифікацію будь-якого з таких штамів та тестування його чутливості до протимікробних засобів необхідно виконати повторно, і у випадку підтвердження отриманого результату штам повинен бути направлений до референтної лабораторії.

2 - У клінічних дослідженнях у пацієнтів з інфекціями, спричиненими С. glabrata, відповідь на вориконазол була на 21 % нижчою порівняно з відповіддю С. albicans, С. parapsilosis та С. tropicalis. Однак ця знижена відповідь не корелювала з підвищеними рівнями МІК.

3 - У клінічних дослідженнях у пацієнтів з інфекціями, спричиненими С. krusei, відповідь на вориконазол була співставною з відповіддю С. albicans, С. parapsilosis та С. tropicalis. Однак, оскільки для аналізу EUCAST було доступно лише 9 випадків такої інфекції, дотепер недостатньо доказових даних для встановлення клінічних меж чутливості для С. krusei.

4 - EUCAST не встановив для вориконазолу визначених меж чутливості, що не залежать від виду збудника.


Фармакокінетика.

Абсорбція.

Вориконазол швидко та майже повністю абсорбується після перорального застосування з Cmax через 1-2 години після застосування препарату. Абсолютна біодоступність вориконазолу після його перорального застосування становить 96 %. При багаторазовому застосуванні вориконазолу з їжею з високим вмістом жирів рівні Cmax та AUCτ знижувалися на 34 % та 24 % відповідно. Зміни pH шлункового соку не впливають на абсорбцію вориконазолу.

Розподіл.

Об’єм розподілу вориконазолу в рівноважному стані оцінюється на рівні 4,6 л/кг, що свідчить про його значний розподіл у тканини. Зв’язування вориконазолу з білками плазми крові оцінюється на рівні 58 %.

Метаболізм.

Дослідження іn vitro продемонстрували, що вориконазол метаболізується ізоферментами цитохрому P450 – CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. Вориконазол характеризується високою міжіндивідуальною варіабельністю фармакокінетики.

У дослідженнях іn vivo було продемонстровано, що CYP2C19 відіграє значну роль у метаболізмі вориконазолу. Цей фермент характеризується генетичним поліморфізмом. Наприклад, можна очікувати, що 15-20 % пацієнтам азіатського походження буде властивий повільний метаболізм цього препарату. Серед представників європеоїдної та негроїдної раси кількість осіб із повільним метаболізмом становить 35 %. Дослідження, проведені за участю здорових добровольців європеоїдної раси та японців, продемонстрували, що у «повільних метаболізаторів» вориконазолу експозиція препарату (AUCτ) в середньому в 4 рази вища, ніж у групі порівняння – у гомозиготних «швидких метаболізаторів» вориконазолу. Гетерозиготні «швидкі метаболізатори» вориконазолу мають в середньому в 2 рази вищу експозицію препарату, ніж у групі порівняння – у гомозиготних «швидких метаболізаторів».

Головним метаболітом вориконазолу є N-оксид, що становить 72 % від усієї кількості мічених радіоактивним ізотопом метаболітів, що циркулюють у плазмі крові. Цей метаболіт характеризується мінімальною протигрибковою активністю та не впливає на загальну ефективність вориконазолу.

Екскреція.

Вориконазол виводиться з організму шляхом печінкового метаболізму, менш ніж 2 % застосованої дози виводиться із сечею в незміненому вигляді.

При використанні міченого радіоактивним ізотопом вориконазолу в сечі визначалося приблизно 80 % радіоактивності після багаторазового внутрішньовенного застосування препарату та 83 % – після багаторазового перорального застосування. Більша частина (> 94 %) радіоактивних речовин виводилася з організму протягом перших            96 годин як після внутрішньовенного, так і після перорального застосування препарату.

Тривалість періоду напіввиведення вориконазолу залежить від дози та становить приблизно 6 годин після перорального застосування 200 мг препарату. Завдяки нелінійній фармакокінетиці період напіввиведення не використовується для оцінки акумуляції або елімінації вориконазолу.

Клінічні характеристики.

Показання.

-       Інвазивний аспергільоз.

-       Кандидемія, що не супроводжується нейтропенією.

-       Тяжкі інвазивні інфекції, спричинені збудниками виду Candida (включаючи С. krusei), резистентні до флуконазолу.

-       Тяжкі грибкові інфекції, спричинені збудниками видів Scedosporium і Fusarium.

Пацієнтам із прогресуючими інфекціями та інфекціями, що потенційно загрожують життю, препарат слід застосовувати у якості стартової терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вориконазол пригнічує активність та метаболізується за допомогою ізоферментів цитохрому P450: CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. Інгібітори або індуктори цих ізоферментів здатні відповідно підвищувати або знижувати плазмові концентрації вориконазолу. Вориконазол має потенціал підвищувати плазмові концентрації субстанцій, які метаболізуються цими ізоферментами цитохрому P450.

Інформацію щодо взаємодії вориконазолу та інших лікарських засобів наведено у таблиці нижче.

Символи та скорочення, використані в таблиці, та їх значення:

↔ - «знаходиться у межах» 80-125 %;

↑ - «вище» 80-125 %;

↓- «нижче» 80-125 %;

* - двобічні взаємодії.

AUCτ - площа під кривою над дозовим інтервалом;

AUCt - площа під кривою від часу «0» до часу із показником, що визначається;

AUC0- - площа під кривою від часу «0» до нескінченності.

Взаємодії в таблиці наведені у наступному порядку: одночасне застосування протипоказано, одночасне застосування вимагає підбору дози, та ретельного клінічного та біологічного спостереження, одночасне застосування не має значущих фармакокінетичних взаємодій але може викликати клінічну зацікавленість у даній терапевтичній області.

Лікарський засіб

(механізм взаємодії)

Взаємодія

Середнє геометричне змін, %

Рекомендації щодо одночасного застосування

Астемізол, цизаприд, пімозид, хінідин та терфенадин (CYP3A4 субстрати)

Хоча відповідні дослідження не проводилися, одночасне застосування може призводити до подовження інтервалу QTс та зрідка − до розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Протипоказано.

Карбамазепін та барбітурати тривалої дії (наприклад фенобарбітал, мефоорбітал) (потужні індуктори CYP450)

Незважаючи на відсутність відповідних досліджень, вірогідно, що карбамазепін та барбітурати тривалої дії можуть значно знижувати плазмові концентрації вориконазолу.

Протипоказано.

Ефавіренз (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази) (індуктор CYP450; інгібітор та субстрат CYP3A4)

Високі дози (400 мг 1 раз на добу)

Низькі дози (300 мг 1 раз на добу одночасно з    400 мг вориконазолу 2 рази на добу*)

Cmax ефавірензу ↑ 38 %

AUCτ ефавірензу ↑ 44 %

Cmax вориконазолу ↓ 61 %

AUCτ вориконазолу ↓ 77 %

Порівняно з 600 мг ефавірензу 1 раз на добу:

Cmax ефавірензу ↔

AUCτ ефавірензу ↑ 17 %

Порівняно з 200 мг вориконазолу 2 рази на добу:

Cmax вориконазолу ↑ 23 %

AUCτ вориконазолу ↓ 7 %

Одночасне застосування стандартних доз вориконазолу та стандартних доз ефавірензу протипоказане.

При одночасному застосуванні вориконазолу та ефавірензу підтримуюча доза вориконазолу повинна бути збільшена до 400 мг 2 рази на добу, а доза ефавірензу повинна бути знижена на 50 %, тобто до 300 мг 1 раз на добу. Після відміни вориконазолу слід повернутися до початкової дози ефавірензу.

Алкалоїди ріжків (наприклад ерготамін та дигідроерготамін) (субстрати CYP3A4)

Хоча відповідні дослідження не проводилися, вориконазол може підвищувати плазмові концентрації алкалоїдів ріжків і призводити до розвитку ерготизму.

Протипоказано.

Рифабутин (потужний індуктор CYP450).

300 мг 1 раз на добу

300 мг 1 раз на добу (одночасно з вориконазолом 350 мг 2 рази на добу*)

300 мг 1 раз на добу (одночасно з вориконазолом 400 мг 2 рази на добу*)

Cmax вориконазолу ↓ 69 %

AUCτ вориконазолу ↓ 78 %

Порівняно із 200 мг вориконазолу 2 рази на добу:

Cmax вориконазолу ↓ 4 %

AUCτ вориконазолу ↓ 32 %

Cmax рифабутину ↑ 195 %

AUCτ рифабутину ↑ 331 %

Порівняно із 200 мг вориконазолу 2 рази на добу:

Cmax вориконазолу ↑ 104 %

AUCτ вориконазолу ↑ 87 %

Слід уникати одночасного застосування вориконазолу та рифабутину, якщо тільки користь не переважає ризик.

Підтримуюча доза вориконазолу може бути підвищена до 5 мг/кг внутрішньовенно 2 рази на добу або з 200 мг до 350 мг перорально 2 рази на добу (від 100 мг до 200 мг перорально 2 рази на добу у пацієнтів з масою тіла нижче 40 кг).

При одночасному застосуванні рифабутину та вориконазолу рекомендовано проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та побічних реакцій, пов’язаних із рифабутином (наприклад увеїт).

Рифампіцин (600 мг              1 раз на добу) (потужний індуктор CYP450)

Cmax вориконазолу ↓ 93 %

AUCτ вориконазолу ↓ 96 %

Протипоказано.

Ритонавір

(інгібітор протеаз) (потужний індуктор CYP450; інгібітор та субстрат CYP3A4)

Високі дози

(400 мг 2 рази на добу)

Низькі дози

(100 мг 2 рази на добу)

Cmax та AUCτ ритонавіру ↔

Cmax вориконазолу ↓ 66 %

AUCτ вориконазолу ↓ 82 %

Cmax ритонавіру ↓ 25 %

AUCτ ритонавіру ↓ 13 %

Cmax вориконазолу ↓ 24 %

AUCτ вориконазолу ↓ 39 %

Одночасне застосування вориконазолу та високих доз ритонавіру (400 мг та вище 2 рази на добу) протипоказане.

Одночасного застосування вориконазолу та низьких доз ритонавіру (100 мг 2 рази на добу) слід уникати, якщо тільки користь від застосування вориконазолу не переважає ризик.

Препарати звіробою

(індуктор CYP450; індуктор

P-глікопротеїну) 300 мг 3 рази на добу (одночасне застосування із разовою дозою вориконазолу 400 мг)

У незалежному опублікованому дослідженні AUC0- вориконазолу ↓ 59 %

Протипоказано.

Еверолімус

(субстрат CYP3Ф4, субстрат р-глікопротеїну)

Хоча відповідні дослідження не проводилися, передбачається, що вориконазол спричиняє значне підвищення плазмової концентрації еверолімусу.

Одночасне застосування еверолімусу та вориконазолу не рекомендується, оскільки передбачається, що вориконазол спричиняє значне підвищення концентрації еверолімусу.

Флуконазол

(інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4), 200 мг 1 раз на добу

Cmax вориконазолу ↑ 57 %

AUCτ вориконазолу ↑ 79 %

Cmax флуконазолу – н/з

AUCτ флуконазолу – н/з

Не встановлено, яке зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу та флуконазолу необхідне для уникнення цього ефекту. При застосуванні вориконазолу безпосередньо після флуконазолу рекомендується проводити моніторинг побічних реакцій, пов’язаних із вориконазолом.

Фенітоїн

(субстрат CYP2C9 та потужний індуктор CYP450).

300 мг 1 раз на добу

300 мг 1 раз на добу (одночасно з 400 мг вориконазолу 2 рази на добу)*

Cmax вориконазолу ↓ 49 %

AUCτ вориконазолу ↓ 69 %

Cmax фенітоїну ↑ 67 %

AUCτ фенітоїну ↑ 81 %

Порівняно із 200 мг вориконазолу 2 рази на добу:

Cmax вориконазолу ↑ 34 %

AUCτ вориконазолу ↑ 39 %

Слід уникати одночасного застосування вориконазолу та фенітоїну, якщо тільки користь не переважає ризик. При одночасному застосуванні фенітоїну та вориконазолу рекомендовано проводити ретельний контроль рівня фенітоїну в плазмі крові.

Фенітоїн можна застосовувати одночасно з вориконазолом за умови підвищення підтримуючої дози вориконазолу до 5 мг/кг внутрішньовенно 2 рази на добу або з 200 мг до 400 мг перорально 2 рази на добу (від 100 мг до 200 мг на добу перорально 2 рази на добу у пацієнтів із масою тіла нижче 40 кг).

Антикоагулянти

Варфарин

(субстрат CYP2C9)

(разова доза 3 мг варфарину одночасно з 300 мг вориконазолу 2 рази на добу)

Інші пероральні кумарини

(такі як фенпрокумон, аценокумарол) (субстрати CYP2C9 та CYP3A4)

Максимально протромбіновий час збільшувався приблизно вдвічі.

Хоча відповідні дослідження не проводилися, вориконазол може підвищувати плазмові концентрації кумаринів та, таким чином, може спричинити подовження протромбінового часу.

Рекомендується ретельно контролювати протромбіновий час і інші відповідні показники згортання крові та здійснювати відповідну корекцію доз антикоагулянтів.

Бензодіазепіни

(наприклад мідазолам, триазолам, алпразолам) (субстрати CYP3A4)

Хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися, ймовірно, що вориконазол може підвищувати рівень бензодіазепінів, що метаболізуються CYP3A4 у плазмі крові, та сприяє подовженню седативного ефекту.

Слід розглянути доцільність зниження дози бензодіазепінів.

Імуносупресанти

(субстрат CYP3A4)

Сиролімус

(разова доза 2 мг)

Циклоспорин

(при застосуванні реципієнтам, які знаходяться у стабільному стані після трансплантації нирок та постійно застосовують циклоспорин)

Такролімус

(разова доза 0,1 мг/кг)

У незалежному опублікованому дослідженні:

Cmax сиролімусу ↑ у 6,6 разів, AUC0- сиролімусу ↑ в 11 разів

Cmax циклоспорину ↑ 13 %

AUCτ циклоспорину ↑ 70 %

Cmax такролімусу ↑ 117 %

AUCt такролімусу ↑ 221 %

Одночасне застосування протипоказано.

На початку терапії вориконазолом у пацієнтів, які вже застосовують циклоспорин, рекомендується зниження дози циклоспорину в 2 рази та ретельне спостереження за його рівнем. Підвищений рівень циклоспорину асоціюється із нефротоксичними ефектами. Після відміни вориконазолу слід ретельно контролювати рівень циклоспорину та, за необхідності, підвищити його дозу.

На початку терапії вориконазолом у пацієнтів, які вже застосовують такролімус, рекомендується зниження дози такролімусу до третини від початкової дози та ретельний моніторинг рівня такролімусу. Підвищений рівень такролімусу асоціювався із нефротоксичними ефектами. Після відміни вориконазолу слід ретельно контролювати рівень такролімусу та підвищення його дози згідно з показаннями.

Опіати тривалої дії

(субстрати CYP3A4)

Оксикодон

У незалежному опублікованому дослідженні:

Cmax оксикодону ↑ в 1,7 раза AUC0- оксикодону ↑ у 3,6 раза

При одночасному застосуванні опіатів тривалої дії та вориконазолу слід розглянути можливість зниження дози оксикодону та інших опіатів тривалої дії, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад гідрокодону).

Рекомендується ретельний та частий моніторинг побічних реакцій, асоційованих із опіатами.

Метадон (субстрат CYP3A4)
(32-100 мг 1 раз на добу)

Cmax R-метадону (активного)

↑ 31 %

AUCτ R-метадону (активного)

↑ 47 %

Cmax S-метадону ↑ 65 %

AUCτ S-метадону↑ 103 %

При одночасному застосуванні метадону з вориконазолом рекомендується постійний нагляд щодо розвитку побічних реакцій та токсичних ефектів, асоційованих із підвищеними плазмовими концентраціями метадону, включаючи подовження інтервалу QT. Може бути необхідним зниження дози метадону.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

(субстрати CYP2C9)

Ібупрофен                          (разова доза 400 мг)

Диклофенак

(разова доза 50 мг)

Cmax S-ібупрофену ↑ 20 %

AUC0- S-ібупрофену ↑     100 %

Cmax диклофенаку ↑ 114 %

AUC0- диклофенаку ↑ 78 %

Рекомендується здійснювати частий моніторинг щодо розвитку побічних реакцій та проявів токсичності, пов’язаних із НПЗП. Може бути необхідною корекція дози НПЗП.

Омепразол

(інгібітор CYP2C19; субстрат CYP2C19 та CYP3A4).

40 мг 1 раз на добу

Cmax омепразолу ↑ 116 %

AUCτ омепразолу ↑ 280 %

Cmax вориконазолу ↑ 15 %

AUCτ вориконазолу ↑ 41 %

Метаболізм інших інгібіторів протонної помпи, що є субстратами CYP2C19, також може пригнічуватися вориконазолом, що може призвести до підвищення їх плазмових концентрацій

Корекція дози вориконазолу не рекомендується.

На початку терапії вориконазолом у пацієнтів, які вже застосовують омепразол (40 мг або вище), рекомендується зниження дози омепразолу вдвічі.

Пероральні контрацептиви.

(субстрати CYP3A4, інгібітори CYP2C19)

Норетистерон/етиніл-естрадіол

(1 мг/ ,035 мг, 1 раз на добу)

Cmax етинілестрадіолу ↑       36 %

AUCτ етинілестрадіолу ↑          61 %

Cmax норетистерону ↑ 15 %

AUCτ норетистерону ↑ 53 %

Cmax вориконазолу ↑ 14 %

AUCτ вориконазолу ↑ 46 %

Рекомендується здійснювати частий моніторинг щодо розвитку побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням пероральних контрацептивів та вориконазолу.

Опіати короткої дії

(субстрати CYP3A4)

Альфентаніл

(разова доза 20 мкг/кг, одночасно з налоксоном)

Фентаніл

(разова доза 5 мкг/кг)

У незалежному опублікованому дослідженні:

AUC0- альфентанілу ↑ в 6 разів.

У незалежному опублікованому дослідженні:

AUC0- фентанілу ↑ в 1,34 раза.

При одночасному застосуванні із вориконазолом слід розглянути доцільність зниження дози альфентанілу та структурно подібних до нього опіатів короткої дії, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад фентанілу та суфентанілу).

Рекомендовано здійснювати частий моніторинг щодо пригнічення дихання та побічних реакцій, асоційованих із застосуванням опіатів.

Статини

(субстрати CYP3A4) (наприклад, ловастатин)

Хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися, відомо, що вориконазол, ймовірно, здатний підвищувати рівень статинів, що метаболізуються CYP3A4, у плазмі крові, що може призводити до рабдоміолізу.

Рекомендовано розглянути доцільність зниження дози статинів.

Похідні сульфонілсечовини (субстрати CYP2C9)

(наприклад толбутамід, гліпізид, глібурид)

Хоча відповідні дослідження не проводилися, вориконазол може підвищувати рівень похідних сульфонілсечовини у плазмі крові, і, таким чином, спричиняти гіпоглікемію.

При одночасному застосуванні таких препаратів необхідний ретельний моніторинг рівня глюкози крові. Рекомендовано розглянути доцільність зниження дози похідних сульфонілсечовини.

Алкалоїди барвінку

(субстрати CYP3A4) (наприклад вінкристин та вінбластин).

Хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися, відомо, що вориконазол здатний підвищувати рівень алкалоїдів барвінку у плазмі крові та призводити до розвитку нейротоксичних ефектів.

Рекомендовано розглянути доцільність зниження дози алкалоїдів барвінку.

Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

  • картинка Вифенд 200 мг №1 от интернет-магазина Аптека24 Вифенд 200 мг №1
    Форма Выпуска: Порошок для приготовления раствора для инфузий
    4279.5 грн.
Наверх