Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Лорикацин 500 мг 2 мл №10

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Раствор
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Объем 2 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Дозировка 500 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке

ЛОРИКАЦИН
амп. 500мг 2мл N10*

1 мл раствора содержит амикацина (в виде амикацина сульфата) 50 мг или 250 мг;
вспомогательные вещества: натрия цитрат дигидрат, натрия метабисульфит, кислота серная 30%, вода для инъекций.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:Фармакодинамика. Амикацин активно проникает через бактериальную клеточную мембрану. Необратимо связывается с одним или более специфичным рецепторным протеином с 30S субъединицей бактериальной рибосомы и взаимодействует с начальным комплексом между переносчиком РНК и 30S субъединицей. ДНК не может быть прочитана, поэтому вырабатывая нефункциональные протеины, полирибосомы распадаются и теряют способность синтезировать протеин. Это проявляется в ускоренном транспортировании аминогликозидов, повышая количество разрывов у бактериальных цитоплазматических мембранах, что приводит к гибели клеток.. Амикацин имеет бактерицидные свойства, тогда как большинство других антибиотиков, взаимодействующих с протеиновым синтезом, являются бактериостатичными.
К спектру действия амикацина входят аэробные Гр- бактерии и некоторые Гр+ микроорганизмы. Он практически не активен по отношению к анаэробным бактериям.
Антибактериальное действие аминогликозидов по отношению к различным штаммам микроорганизмов колеблется. Амикацин активен по отношению к Гр- бактериям, таких как Pseudomonas species, Escherichia coli, Proteus, Providencia species, Klebsiella, Enterobacter, Serratia species, Acinetobacter species. Амикацин проявляет активность при стафилококковых инфекциях, и его при некоторых условиях можно применять как базовую терапию при лечении известных заболеваний, вызванных чувствительными штаммами стафилококков у пациентов с аллергией на другие антибиотики, и при смешанных стафилококковых Гр- инфекциях.
Фармакокинетика. Быстро всасывается после внутримышечного введения. Максимальная концентрация достигается через 1 час после введения препарата, терапевтические концентрации амикацина сохраняется на протяжении 10-12 часов. После внутривенного капельного введения концентрация препарата в плазме крови превышает ту, что наблюдается при внутримышечном введении, максимальная концентрация достигается через 30 минут. Терапевтическая концентрация амикацина сохраняется на протяжении 10–12 часов.
Распределение. Амикацин распределяется в лёгких, печени, миокарде, селезенке, костной ткани, плевральном и перитонеальном экссудатах, синовиальной жидкости, бронхиальном секрете, желчи. Выборочно накапливается в корковом слое почек. Амикацин проникает через гематоэнцефалический барьер в спинномозговую жидкость. Амикацин проникает через плацентарный барьер и выявляется в крови плода и амниотической жидкости.
Выведение. Период полувыведения в плазме крови составляет 2,2 – 2,5 часа. Связывание с белками крови составляет <10%. Выводится в неизменённом виде почками путём клубочковой фильтрации, образовывая высокую концентрацию в моче.
У больных с нарушением выделительной функции почек выведение амикацина замедляется, что приводит к увеличению его концентрации в плазме крови.

ПОКАЗАНИЯ К ПРИМЕНЕНИЮ.Заболевания, вызванные чувствительными к амикацину возбудителями:
- бактериальная пневмония, вызванная Гр- бактериями;
- инфекции центральной нервовой системы (включая менингит и вентрикулит);
- внутрибрюшные инфекции (включая перитонит);
- инфекции желчевыводящих путей;
- инфекции костей и суставов;
- инфекции кожи и мягких тканей (включая инфекции ожоговых ран);
- бактериальная септицемия;
- осложнённые инфекции мочевыводящих путей;

СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ И ДОЗЫ.Применяют Лорикацин внутримышечно или внутривенно. Обычные дозы для детей от 12 лет и взрослых по 5 мг/кг каждые 8 часов или по 7,5 мг/кг каждые 12 год на протяжении 7 – 10 дней. Максимальные дозы для взрослых – до 15 мг/кг в сутки, распределяя дозу на 2 введения. В тяжёлых случаях и при инфекциях вызванных Рseudomonas, суточную дозу распределяют на 3 введения. Максимальная суточная доза – 1,5 г. Максимальная курсовая доза не должна превышать 15 г. Длительность лечения обычно составляет 3 – 7 дней при внутривенном введении и 7 – 10 дней – при внутримышечном.
Недоношенным новорожденным назначают в начальной дозе 10 мг/кг, а потом каждые 18 – 24 часов по 7,5 мг/кг на протяжении 7 – 10 дней. Доношенным новорожденным и детям до 12 лет сначала назначают 10 мг/кг, потом 7,5 мг/кг каждые 12 часов на протяжении 7 – 10 дней.
При лечении больных с нарушенной функцией почек суточную дозу необходимо снизить и/или увеличить интервалы между введениями. Дозу уменьшают в зависимости от содержания креатинина в плазме крови и массы тела пациента. Интервал между введениями антибиотика рассчитывают путём умножения значения уровня креатинина в плазме крови на 9; например, если уровень креатинина 2 мг, препарат назначают каждые 18 часов.
Вводить Лорикацин путём внутривенной инфузии взрослым и детям необходимо используя объём жидкости, достаточный для капельного введения, на протжении 60 – 90 мин (со скоростью 50 капель в 1 мин), а новорожденным – 1 – 2 часов. Концентрация раствора Лорикацина при внутривенном введении не должна превышать 5 мг/мл. Внутривенную инъекцию Лорикацина необходимо делать очень медленно (на протяжении 2 – 7 мин.).

ПОБОЧНОЕ ДЕЙЯТВИЕ.При длительных проявлениях следующих побочных реакций необходимо особое внимание врача: нефротоксичность (значительное увеличение или снижение частоты выделения мочи или количества мочи, повышенная жажда, потеря аппетита, тошнота, рвота), протеинурия, цилиндрурия, повышение уровня креатинина, остаточного азота, нейротоксичность (дрожь в мышцах, приступы эпилепсии, звон в ушах), ототоксичность, вестибюлярная токсичность.
Редко встречаются осложнения в форме гиперчувтсвительности или нейромышечного блокирования (затруднение дыхания, тяжесть и слабость).
Аллергические реакции, изменение составапериферической крови, повышение активности трансаминаз крови.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ. Лорикацин противопоказан в случаях индивидуальной непереносимости амикацина или другого антибиотика аминогликозидной группы и её производных. Препарат противопоказан для лечения больных с тяжёлой почечной недостаточностью и невритом слухового нерва. Лорикацин противопоказан беременным и кормящим матерям.

ПЕРЕДОЗИРОВКА. Возможно проявление ото- и нефротоксичности. Специального антидота против передозировки Лорикацином не существует. Лечение носит симптоматический характер. Необходимо провести чистку желудка. Пациент должен получать достаточное количество жидкости. Пациенты с подозрением на передозировку должны пройти консультацию у психиатра.
Избыток Лорикацина выводится путём гемодиализа или перитонеального диализа из крови пациентов с почечной недостаточностью.
Нейромышечное блокирование, угнетение или паралич дыхания, которые могут наблюдаться при совместном применении двух и более гликозидов, лечиться применением антихолинестеразных агентов или кальциевых солей, а также применением искусственной вентиляции лёгких.

ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ.Перед применением Лорикацина необходимо определить перекрестную гиперчувствительность к аминогликозидам.
Лорикацин может вызвать нейромышечную блокаду. При наличии у больного миастении или паркинсонизма оно может проявиться в дальнейшей скелетно-мышечной слабости.
У пациентов с почечной недостаточностью или обезвоживанием организма возможность риска развития токсичности увеличивается из-за повышения концентрации препарата в сыворотке.
Рекомендуется применение Лорикацина в меньших дозах при определённых интервалах или в нормальных дозах при более длительных интервалах для лечения пациентов спочечной недостаточностью.
Применение препарата в период беременности и лактации возможно только при условии угрозы для жизни или серьезных заболеваниях, при которых другие препараты не могут приниматься или являются неэффективными. Кормление грудью в таком случае необходимо прекратить.
Лорикацин применяют с осторожностью для лечения недоношенных и доношенных младенцев, т.к. из-за неполного развития выделительной системы выведение аминогликозидов может продолжаться, вызывая явления токсичности.
Пациентам пожилого возраста необходимо уменьшать дозу Лорикацина в связи со снижением функциональной активности почек и возможным снижением массы тела. Необходимо регулярно оценивать функциональную активность почек. Необходим анализ мочи до или во время лечения.
Необходимо периодическое обследование и запись аудиограммы, определение вестибулярной функции. Если наблюдается почечная , вестибулярная или слуховая недостаточность необходимо уменьшение дозы или прекращение приёма Лорикацина.
Применение Лорикацина может изменить следующие лабораторные анализы: определение сывороточной аланинаминотрансферазы, алкалинфосфата, аспсртат-аминотрансферазы, билирубина, лактатдегидрогеназы, азота в моче, креатинина, ионов кальция, магния, калия, натрия.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. При одновременном применении двух или более аминогликозидов или при одновременном применении капреомицина с амикацином возможно повышение риска развития ототоксичности, нефротоксичности и нейромышечной блокады. Также одновременное применение двух и более аминогликозидов может проявиться в уменьшении бактериального всасывания каждого, т.к. препараты конкурируют по механизму поглащения. Приготовление смеси бета-лактамных препаратов ( пенициллинов и цефалоспоринов) и амикацина может привести к взаимной неэффективности. Если они принимаются одновременно, их нельзя смешивать в одном шприце, а введение необходимо делать в разные зоны мышц.
Когда Лорикацин применяется одновременно с внутривенным введением индометацина
у недоношенных младенцев, происходит повышение концентрации препарата в плазме и возникает риск токсичности.
Сопутсвующее применение метоксифлюрана, парентеральных полимиксинов, других нефротоксичных или ототоксичных препаратов с амикацином может привести к повышению их ототоксичности и нефротоксичности.
Применение препаратов с нейромышечной блокирующей акитвностью, включая галогеновый гидрокарбон, ингаляционные анестетики, опиоидные анальгетики, а также большие переливания цитратной антикоагулянтной крови, должно контролироваться при одновременном применении с Лорикацином в связи с повышением риска возникновения нейромышечной блокады и эффекта антимиастении на скелетные мышцы.

УСЛОВИЯ И СРОК ХРАНЕНИЯ.Хранить в тёмном месте при температуре от +15 до +25°С.
Хранить в недоступном для детей месте!
Не допускается замораживание!
Срок годности – 3 года.

УСЛОВИЯ ОТПУСКА. По рецепту.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Раствор
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Объем 2 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Дозировка 500 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Ексір Фармасьют.Компані, Іран Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация J01G B06 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:72854:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЛОРІКАЦИН

(LORIKACIN®)

 

Склад:

діюча речовина:amikacin;

1 мл розчину містить амікацину сульфат в кількості, що відповідає амікацину 50 мг або       250 мг;

допоміжні речовини: натрію цитрат, натрію метабісульфіт (Е 223), кислота сірчана,

вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, від безбарвного до жовтуватого кольору, без запаху.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозидні антибактеріальні засоби. Інші аміноглікозиди. Амікацин.

Код АТХ J01GB06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амікацин – напівсинтетичний антибіотик групи аміноглікозидів широкого спектра дії. Проявляє бактерицидну дію. Активно проникаючи через мембрану бактерій, необоротно зв’язується з 30S субодиницею рибосом, що пригнічує синтез білка збудника.

Високоактивний відносно аеробних грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Providencia stuartii.

Активний також щодо деяких грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp., (у т.ч. штамів, стійких до пеніциліну, метициліну, деяких цефалоспоринів), деяких штамів Streptococcus spp.

Неактивний щодо анаеробних бактерій.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після внутрішньом’язового введення всмоктується швидко і повністю. Максимальна концентрація (Cmaх) у плазмі крові при внутрішньом’язовому введенні препарату у дозі

7,5 мг/кг – 21 мг/мл, після в/в інфузії у дозі 7,5 мг/кг протягом 30 хв – 38 мкг/мл. Час досягнення максимальної (Cmaх) концентрації у плазмі крові після внутрішньомязового введення – приблизно 1,5 години.

Розподіл.

Рівномірно розподіляється у позаклітинній речовині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитична, перикардіальна, синовіальна, лімфатична і перитонеальна рідина); у високих концентраціях виявляється у сечі; у низьких – у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковій рідині. Легко проникає у всі тканини організму, де накопичується внутрішньоклітинно. Високі концентрації виявляються в органах з інтенсивним кровопостачанням: легенях, печінці, міокарді, селезінці та особливо у кірковій речовині нирок; більш низькі концентрації – у м’язах, жировій тканині та кістках.

У дорослих пацієнтів у середніх терапевтичних дозах (у нормі) амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, при запаленні мозкових оболонок – проникнення різко збільшується. У немовлят досягаються більш високі концентрації у спинномозковій рідині, ніж у дорослих.

Амікацин проникає через плацентарний бар’єрвиявляється у крові плода та амніотичній рідині.

Об’єм розподілу (Vd) у дорослих – 0,26 л/кг, у дітей – 0,2-0,4 л/кг, у немовлят віком менше тижня із масою тіла менше 1,5 кг – до 0,68 л/кг, у віці менше тижня і масою тіла більше 1,5 кг – до 0,58 л/кг, у хворих на муковісцидоз – 0,3-0,39 л/кг.

Середня терапевтична концентрація при внутрішньовенному або внутрішньомязовому введенні зберігається протягом 10-12 годин.

Метаболізм.

Не метаболізується.

Виведення.

Період напіввиведення (Т½) у термінальній (b) фазі у дорослих – 2-4 години, у немовлят

– 5-8 годин, у дітей – 2,5-4 години. Кінцева величина Т ½ – понад 100 годин

(вивільняється з внутрішньоклітинних депо).

Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (65-94%) переважно у незміненому вигляді. Нирковий кліренс – 79-100 мл/хв.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

При порушенні функції нирок у дорослих Т ½ варіює залежно від ступеня порушення – до 100 годин, у хворих із муковісцидозом – 1-2 години. У хворих з опіками і гіпертермією Т½ може бути коротший із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу.

Виводиться при гемодіалізі (50 % за 4-6 годин) і перитонеальному діалізі (25 % за

48-72 години).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до амікацину штамами мікроорганізмів, резистентними до інших аміноглікозидів.

 

Протипоказання.

- Ниркова недостатність;

- неврит слухового нерва;

- підвищена чутливість до амікацину або до будь-якого іншого антибіотика аміноглікозидної групи та їх похідних;

- підвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату;

- myasthenia gravis;

- порушення функції вестибулярного апарату;

- азотемія (залишковий азот вище 150 мг %);

- попереднє лікування ото- або нефротоксичними препаратами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспорином, капреоміцином, амфотерицином В, гідрохлоротіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом.

Амікацин проявляє синергізм при взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих із тяжкою хронічною нирковою недостатністю при одночасному застосуванні з бета-лактатними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів).

Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатін і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- і нефротоксичності.

При одночасному застосуванні з пеніциліном, цефалоспоринами, сульфаніламідами, ванкоміцинами, метоксифлураном, енфлураном, нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), рентгеноконтрастними засобами, циклоспорином, цисплатином, амфотерицином В, цефалотином, поліміксином та діуретиками (особливо фуросемідом) підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії.

Індометацин, фенілбутазон та інші НПЗЗ, що порушують нирковий кровотік, можуть уповільнювати швидкість виведення амікацину. Якщо амікацин застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням індометацину недоношеним немовлятам, відбувається підвищення концентрації препарату у плазмі крові та виникає ризик розвитку токсичності.

Посилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів.

Метоксифлуран, поліміксин для парентерального введення, капреоміцин та інші лікарські засоби, що блокують нервово-мязову передачу (галогенізовані вуглеводні препарати у якості препаратів для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання великого об’єму крові з цитратними консервантами – підвищують ризик зупинки дихання.

Парентеральне введення індометацину підвищує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів (збільшення Т ½ і зниження кліренсу).

Амікацин зменшує ефективність лікарських засобів, що застосовуються при myastheniagravis.

При одночасному застосуванні з ефіром етиловим і блокаторами нервово-м`язової передачі підвищується ризик пригнічення дихання.

Ризик розвитку ототоксичної дії зростає при одночасному застосуванні амікацину з фурасемідом та етакриновою кислотою.

Комбінація антибіотиків – амікацин+цефтазидим та амікацин+цефотаксим проявляють найбільш адитивний та синергічний ефект по відношенню до Pseudomonas aeruginosa.

 

Особливості застосування.

Перед застосуванням препарату слід визначити чутливість виділених збудників.

Не слід застосовувати амікацин хворим із підвищеною чутливістю до інших аміноглікозидів через небезпеку перехресної алергії.

З обережністю слід застосовувати препарат при паркінсонізмі, міастенії (окрім M. gravis, при якій застосування протипоказане), ботулізмі (аміноглікозиди можуть спричиняти порушення нервово-м’язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення кістякової мускулатури), дегідратації, немовлятам (особливо недоношеним), хворим літнього віку.

У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва та вестибулярного апарату.

Імовірність розвитку нефротоксичного впливу вища у хворих із порушенням функції нирок, а також при застосуванні препарату у високих дозах або протягом тривалого часу (цій категорії пацієнтів потрібен щоденний контроль функції нирок).

При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату слід зменшити або припинити лікування.

Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовидільних шляхів рекомендується вживати багато рідини.

Основним токсичним ефектом препарату при парентеральному введенні є його дія на

VIII пару черепно-мозкових нервів, що проявляється спочатку глухотою у діапазоні звуків високої частоти. У хворих із порушенням функції нирок ризик розвитку ототоксичних ускладнень значно вищий. До початку лікування необхідно провести корекцію водно-електролітного балансу у пацієнта. У період лікування амікацину сульфатом необхідно вживати достатню кількість рідини, часто визначати концентрацію креатиніну у плазмі крові та при необхідності коригувати схему дозування.

Пацієнтам літнього віку слід зменшувати дозу амікацину у зв'язку зі зниженням функціональної активності нирок і можливим зниженням маси тіла. Слід регулярно оцінювати функціональну активність нирок. Потрібен аналіз сечі до або під час лікування.

Застосування амікацину може змінити такі лабораторні показники: сироваткова аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, білірубін, лактатдегідрогеназа, алкалінфосфат, сечовий азот, креатинін, іони кальцію, магнію, калію, натрію.

У пацієнтів з порушенням функції нирок добова доза має бути зниженою та/або інтервал між дозами збільшений відповідно до концентрації креатиніну у сироватці крові для запобігання накопиченню препарату у крові та зведення до мінімуму ризику ототоксичності. Якщо з’являються ознаки подразнення нирок (наприклад, альбумінурія, мікрогематурія, лейкоцитурія), гідратація має бути збільшена та знижене дозування. Ці прояви зазвичай зникають після завершення лікування. Якщо з’являються ознаки ототоксичності (наприклад, запаморочення, дзвін, шум у вухах або зниження слуху) або нефротоксичності (наприклад, зниження кліренсу креатиніну, олігурія), застосування амікацину слід припинити або слід зменшити дозу. Якщо виникають прояви азотемії або наростає олігурія, лікування слід зупинити.

Одночасне застосування амікацину сульфату та діуретиків швидкої дії, наприклад, похідних етакринової кислоти, фуросеміду, маніту (особливо якщо діуретик вводити внутрішньовенно), може призвести до розвитку невідновлювальної глухоти.

Не можна призначати одночасно два аміноглікозиди або замінювати один препарат іншим, якщо перший аміноглікозидз астосовували протягом 7-10 днів. Повторний курс можна проводити не раніше ніж за 4-6 тижнів.

При відсутності позитивної клінічної динаміки слід пам’ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити лікування і розпочати відповідну терапію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У зв’язку з тим, що амікацин проникає крізь плаценту та може здійснювати нефротоксичну дію на плід, препарат протипоказаний для застосування у період вагітності.

Під час застосування препарату годування груддю слід припинити, оскільки амікацин у низьких концентраціях проникає у грудне молоко та може впливати на мікрофлору кишечнику дитини, яка знаходиться н

#6996
30.08.2016
Достаточно сильный антибиотик широкого спектра действия. Прием препарата детьми следует проводить под присмотром врача
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх