Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Корипрен 20 мг/10 мг №56

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Дозировка 20 мг/10мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А., Італія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C09B B02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

Известная европейская фармацевтическая компания Recordati Industria Chimica e Farmaceutica S.p.A., (Italy) выпускает ряд препаратов из различных фармакотерапевтических групп, применение которых показано при лечении гипертонической болезни. Зарегистрированный в Украине медикамент под торговым наименованием Корипрен таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг/10 мг N56 (14х4) блистер, является комбинированным лекарственным средством, которое включает в себя два активных действующих компонента. В соответствии с информацией, которая приведена в инструкции по медицинскому применению и описании активных ингредиентов, ими являются эналаприла малеат и лерканидипина гидрохлорид.


Отзывы


Согласно отзывам специалистов практического здравоохранения, по механизму своего действия эти субстанции не являются аналогами – лерканидипин блокирует кальциевые каналы, а эналаприл – ангиотензинпревращающий фермент. Действуя синергично, эти два вещества снижают артериальное давление и поддерживают его на оптимальном уровне на протяжении длительного времени. Этот препарат не используется в начальных стадиях развития гипертонической болезни. Показаниями к его применению является:


Выраженная артериальная эссенциальная гипертензия умеренной степени тяжести при неосложненном течении и в тех случаях, когда монотерапия уже неэффективна;


Как правило прием лекарственных препаратов, которые стабилизируют артериальное давление на приемлемом уровне - пожизненный. Поэтому пациенты выбирают препараты по принципу оптимального соотношения «цена/качество», а поставщика необходимых препаратов – по уровню ценового предложения. В этом отношении ряд отличных предложений с выгодной стоимостью вам может предложить всеукраинская сеть Аптека24. Наши специалисты всегда помогут сделать вам правильный выбор.


Противопоказания



Лечение с помощью таблетированного препарата Корипрен – это индивидуальная непереносимость компонентов, ангионевротический отек, беременность, нестабильная стенокардия и почечно -печеночная недостаточность. В течение месяца после перенесенного инфаркта миокарда назначение его также запрещено.


Совместимость Корпрена с другими лекарственными средствами, а также возможные нежелательные эффекты и осложнения подробно описаны в соответствующих разделах инструкции.



Как выгодно купить Корипрен. Цена и качество



Купить Корипрен в Украине, включая города Киев, Днепр, Харьков, Одесса, Львов, можно в нашей интернет-аптеке. Цена Корипрен при этом будет везде одинаковая.



Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Дозировка 20 мг/10мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А., Італія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C09B B02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КОРІПРЕН 20 мг/10 мг

(CORIPREN 20 mg/10 mg)

Склад:

діюча речовина: еnalapril; lercanidipine;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 20 мг (відповідає еналаприлу 15,29 мг) та лерканідипіну гідрохлориду 10 мг (відповідає лерканідипіну 9,44 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (К30), натрію гідрокарбонат, магнію стеарат;

оболонка: опудрювач жовтий 02F22330;

вміст опудрювача 02F22330: гіпромелоза 5сР (Е646), титану діоксид (Е171), тальк , макрогол 6000, хіноліновий жовтий (Е104), заліза оксид жовтий (Е172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів: еналаприл та лерканідипін.

Код АТС С09В В02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до будь-якої діючої речовини (еналаприлу або лерканідипіну), до будь-якого інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або дигідропіридинового блокатора кальцієвих каналів, або будь-якого іншого компонента цього лікарського засобу.

- Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.

- Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

- Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

- Одночасне застосування Коріпрену 20 мг/ 10 мг з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з діабетом чи нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).

- Обструкція відтоку з лівого шлуночка, у тому числі при стенозі аорти.

- Нелікована застійна серцева недостатність.

- Нестабільна стенокардія.

- Застосування протягом одного місяця після інфаркту міокарда.

- Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл /хв.) у т.ч. у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі.

- Тяжка печінкова недостатність.

При супутньому прийомі:

• сильних інгібіторів СYР3А4;

• циклоспорину;

• соку грейпфрута.

Спосіб застосування та дози.

Пацієнти, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється окремо дозою 20 мг еналаприлу, можуть підвищити дозу еналаприлу для продовження монотерапії або перейти на прийом препарату з фіксованою комбінацією діючих речовин Коріпрен 20 мг/ 10 мг.

Може бути рекомендовано підбір індивідуальної дози, або, якщо клінічно доречно, прямий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації.

Не слід застосовувати дозу еналаприл 20 мг/ лерканідипін 10 мг для початкового лікування артеріальної гіпертензії.

Дорослі: Таблетки застосовують перорально, рекомендована доза становить 1 таблетка 1 раз на добу. Лікарський засіб слід приймати як мінімум за 15 хвилин до їди.

Пацієнти літнього віку. Лікування пацієнтів залежить від стану функції нирок.

Дозування при нирковій недостатності: Коріпрен 20 мг/10мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.) і пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. На початку лікування пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю слід дотримуватись особливої обережності.

Дозування при печінковій недостатності. Коріпрен 20 мг/10мг протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. На початку лікування пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю слід дотримуватись особливої обережності.

Побічні реакції.

У наведеній нижче таблиці представлені небажані реакції виявлені у клінічних дослідженнях за участю препарату у наступних дозуваннях 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг та 20 мг/20 мг, і для яких існує причинно-наслідковий зв'язок з вказаним препаратом. Небажані реакції перераховані по системно-органним класам MedDRA за наступною частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - <1/100), рідко (≥1/10000 - <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та невідомо (не можна визначити за наявними даними).

Порушення зі сторони крові і лімфатичної системи

Нечасті:

Тромбоцитопенія

Рідкісні:

Зниження рівня гемоглобіну

Порушення зі сторони імунної системи

Рідкісні:

Підвищена чутливість

Порушення зі сторони обміну речовин і харчування

Нечасті:

Гіперкаліємія

Порушення психіки

Нечасті:

Тривожність

Порушення з боку нервової системи

Часті:

Головокружіння та головний біль

Нечасті:

Постуральне головокружіння

Порушення зі сторони органу слуху та рівноваги

Нечасті:

Порушення просторової орієнтації (вертіго)

Рідкісні:

Шум в вухах

Розлади з боку серця

Нечасті:

Тахікардія, відчуття серцебиття

Судинні розлади

Нечасті:

Гіперемія, гіпотензія

Рідкісні:

Судинна недостатність

Порушення зі сторони дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння

Часті:

Кашель

Рідкісні:

Сухість у горлі, орофарингеальний біль

Порушення зі сторони шлунково-кишкового тракту

Нечасті:

Біль в животі,запор, нудота

Рідкісні:

Диспепсія, набряк губ, розлади мови, діарея, сухість у роті, гінгівіт

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Нечасті:

Підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня АСТ

Порушення зі сторонни шкіри і підшкірної клітковини

Нечасті:

Почервоніння шкіри

Рідкісні:

Ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, дерматит, висипи, кропив’янка

Порушення зі сторони опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Нечасті:

Біль у суглобах (артаргія)

Порушення зі сторони нирок і сечовивідних шляхів

Нечасті:

Прискорене сечовипускання (полакіурія)

Рідкісні:

Ніктурія, поліурія

Порушення зі сторони статевих органів та молочної залози

Рідкісні:

Еректильна дисфункція

Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення

Нечасті:

Астенія, втома, відчуття жару, периферичні набряки


Про небажані явища, що виникали лише у одного пацієнта, повідомлялося з частотою «рідкісні».

Побічні реакції, що стосуються діючих речовин препарату окремо.

Побічні реакції, про які повідомлялося при використанні одного з окремих компонентів (еналаприлу або лерканідипіну) препарату, можуть бути потенційними побічними ефектами комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися в клінічних випробуваннях або протягом періоду післяреєстраційного застосування.

Еналаприл окремо

Порушення кровоносної та лімфатичної системи:

нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми);

рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функцій кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

Порушення ендокринної системи:

невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

Порушення метаболізму та травної системи:

нечасто: гіпоглікемія.

Порушення нервової системи та психічні порушення:

часто: депресія, головний біль;

нечасто: сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, вертиго;

рідко: аномальні сновидіння, порушення сну.

Порушення зору:

дуже часто: затуманення зору.

Порушення серця та судинної системи:

дуже часто: запаморочення;

часто: гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль за грудиною, аритмія, стенокардія, тахікардія;

нечасто: ортостатична гіпотензія, прискорене серцебиття, інфаркт міокарда чи гостре порушення мозкового кровообігу*, можливо, вторинне по відношенню до надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком;

рідко: синдром Рейно.

* Частота виникнення була порівнянною з такою в групі плацебо і контрольних групах активного лікування в клінічних випробуваннях.

Порушення дихання, торакальні та медіастинальні порушення:

дуже часто: кашель;

часто: диспное;

нечасто: ринорея, біль у горлі та захриплість, бронхоспазм/астма;

рідко: легеневий інфільтрат, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

Порушення шлунково-кишкового тракту:

дуже часто: нудота;

часто: діарея, біль у животі, зміна смаку (дизгевзія);

нечасто: непрохідність кишечника, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунку, сухість у роті, виразкова хвороба;

рідко: стоматит, афтозний стоматит, глосит;

дуже рідко: ангіоневротичний набряк кишечника.

Порушення печінки та жовчовивідних шляхів:

рідко: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний) або некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю).

Порушення шкіри та підшкірних тканин:

часто: висипання, гіперчутливість, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;

нечасто: гіпергідроз, свербіж, кропив’янка, алопеція;

рідко: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія;

Симптоматичний комплекс, який може включати деякі або всі із нижчезазначених симптомів: може спостерігатися гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, наявність антинуклеарних антитіл (АNA), підвищена швидкість осідання еритроцитів (ESR), еозинофілія і лейкоцитоз, висипання, світлочутливість або інші дерматологічні прояви.

Порушення нирок та сечовивідних шляхів:

нечасто: ниркова недостатність, ниркові пошкодження, протеїнурія;

рідко: олігурія.

Порушення статевої системи та молочних залоз:

нечасто: імпотенція;

рідко: гінекомастія.

Загальні порушення та стан місця введення:

дуже часто: астенія;

часто: втома;

нечасто: м’язові спазми, припливи, дзвін у вухах, загальне нездужання, гарячка.

Зміни у лабораторних показниках:

часто: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну;

нечасто: підвищення сечовини в крові, гіпонатріємія;

рідко: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

Лерканідипін окремо

Побічні реакції, про які найбільш часто повідомлялося в ході контрольованих клінічних досліджень, – це головний біль, запаморочення, периферичний набряк, тахікардія, прискорене серцебиття і припливи. Кожна з вищезазначених реакцій спостерігалася менше ніж у 1 % пацієнтів

Порушення імунної системи:

дуже рідко: гіперчутливість.

Психічні порушення:

рідко: сонливість.

Порушення нервової системи:

нечасто: головний біль, запаморочення.

Порушення серця:

нечасто: тахікардія, прискорене серцебиття;

рідко: стенокардія.

Порушення судинної системи:

нечасто: припливи;

дуже рідко: синкопе.

Порушення шлунково-кишкового тракту:

рідко: нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання.

Порушення шкіри та підшкірних тканин:

рідко: висипання.

Порушення сполучної тканини та скелетно-м’язові порушення:

рідко: міалгія.

Порушення нирок та сечовивідних шляхів:

рідко: поліурія.

Загальні порушення та стан місця введення:

нечасто: периферичний набряк;

рідко: астенія, підвищена втомлюваність.

Протягом періоду післяреєстраційного застосування препарату дуже рідко повідомлялося про наступні небажані реакції (<1/10000): гіпертрофія ясен, оборотне підвищення сироваткового рівня печінкових трансаміназ, гіпотензія, часте сечовипускання і грудний біль.

Деякі дигідропіридини в рідких випадках можуть призводити до виникнення локалізованого болю за грудиною або стенокардії. Дуже рідко у пацієнтів зі стенокардією в анамнезі можуть виникати підвищення частоти, тривалості та тяжкості цих нападів. Існують повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Лерканідипін не впливає на рівень цукру в крові або рівень ліпідів у сироватці крові.

Передозування.

В період післяреєстраційного застосування препарату були зареєстровані випадки навмисного передозування еналаприлу/лерканідипіну в дозах від 100 до 1000 мг для кожного, що вимагали госпіталізації. Повідомлені симптоми (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, занепокоєння, сонливість і біль у боці) також могли бути пов'язаними з супутнім прийомом високих доз інших препаратів (наприклад, бета-адреноблокаторів).

Симптоми передозування еналаприлу і лерканідипіну: найбільш характерним симптомом передозування еналаприлу є гіпотензія (що виникає через приблизно 6 годин після прийому препарату), одночасно з блокадою РААС, і ступор. До симптомів, пов'язаних з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть відноситись судинний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій і кашель. Сироваткові рівні еналаприлату у 100 і 200 разів вищі, ніж зазвичай, спостерігаються після застосування терапевтичних доз еналаприлу 300 мг і 440 мг, відповідно.

Як і у випадку застосування інших дигідропіридинів, передозування лерканідипіном може викликати надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою гіпотензією і рефлекторною тахікардією.

Лікування при передозуванні еналаприлу і лерканідипіну: рекомендоване лікування передозування еналаприлом є внутрішньовенне інфузійне введення фізіологічного розчину. Якщо виникає гіпотензія, пацієнти повинні бути поміщені в протишокове положення. Якщо є можливість, можна використовувати внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або катехоламінів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід вжити заходів щодо виведення еналаприлу малеату з організму (наприклад, блювання, промивання шлунка, введення адсорбентів і сульфату натрію). Еналаприлат можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Використання кардіостимулятора показане при брадикардії, резистентній до терапії. Слід постійно контролювати показники життєво важливих функцій організму, рівень електролітів та креатиніну сироватки крові.

При передозуванні лерканідипіном у випадку розвитку тяжкої гіпотензії, брадикардії і втрати свідомості при застосуванні лерканідипіну може бути корисною підтримка серцево-судинної діяльності з внутрішньовенним введенням атропіну з метою уникнення брадикардії.

З огляду на тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, стан пацієнта, який прийняв надмірну дозу, потрібно контролювати щонайменше 24 години. Інформації щодо ефективності діалізу, немає. Оскільки препарат має високу ліпофільність, дуже малоймовірно, щоб рівень вмісту лерканідипіну в плазмі крові був доказом продовження фази ризику. Діаліз неефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Застосування Коріпрену не рекомендується в період годування груддю.

Фертильність.

Відзначено оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушити запліднення у деяких пацієнтів, які проходять лікування блокаторами кальцієвих каналів. У випадках, коли повторні запліднення in vitro були безуспішними і коли цьому немає інших пояснень, можливою причиною вважаються блокатори кальцієвих каналів

Діти.

Ефективність і безпека застосування Коріпрену для лікування дітей не встановлені. Препарат не застосовують у педіатрічній практиці.

Особливості застосування.

Симптоматична гіпотензія.

У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична гіпотензія - явище рідкісне. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують еналаприл, симптоматична гіпотензія розвивається частіше в тому випадку, якщо у них зменшено обсяг циркулюючої крові, наприклад, внаслідок прийому діуретиків, безсольової дієти, діалізу, діареї або блювання. У пацієнтів з серцевою недостатністю (яка супроводжується або не супроводжується з нирковою недостатністю), спостерігалася симптоматична гіпотензія. Симптоматична гіпотензія, ймовірно, можлива у тих пацієнтів, які страждають тяжкими формами серцевої недостатності, що спостерігається при прийомі високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або при функціональній нирковій недостатності. У цих пацієнтів терапію слід починати під контролем лікаря, і пацієнти повинні чітко дотримуватися режиму лікування щоразу, коли змінюється доза еналаприлу і/або діуретичних засобів. Подібні застереження необхідні для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і при необхідності ввести внутрішньовенно ізотонічний розчин у вигляді інфузії. Минуща гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого призначення препарату у відповідному дозуванні. Лікування може бути продовжене без ускладнень після того, як тиск крові підвищиться після відновлення об’єму рідини в організмі. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким рівнем артеріального тиску при прийомі еналаприлу може спостерігатися додаткове зниження загального артеріального тиску. Цей ефект може бути передбачений і, як правило, не є причиною для відміни лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може виникнути необхідність у зниженні дози та/або скасування діуретичних засобів та/або еналаприлу

Синдром слабкості синусового вузла.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з синдромом слабкості синусового вузла (якщо не імплантований кардіостимулятор).

Дисфункція лівого шлуночка та ішемічна хвороба серця.

Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушення функції шлуночків, слід з обережністю застосовувати блокатори кальцієвих каналів при лікуванні пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Вірогідно, що застосування деяких дигідропіридинів короткої дії може асоціюватися з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Незважаючи на те, що лерканідипін відносять до препаратів пролонгованої дії, його необхідно з обережністю призначати таким пацієнтам. У рідкісних випадках застосування деяких дигідропіридинів може спричинити прекордіальний біль або стенокардію. Дуже рідко пацієнти з попередньою стенокардією можуть відчувати підвищення частоти, тривалості або тяжкості таких нападів. Можуть спостерігатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Застосування при порушенні функції нирок.

Особлива обережність потрібна при призначенні еналаприлу пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції нирок. Постійний моніторинг калію та креатиніну в сироватці крові під час лікування еналаприлом є частиною медичної допомоги цим пацієнтам. Повідомлення про ниркову недостатність, пов'язану з застосуванням еналаприлу, стосувалися, головним чином, пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. У разі своєчасної діагностики та відповідного лікування ниркова недостатність, спричинена застосуванням еналаприлу, зазвичай, є оборотною. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього захворювання нирок поєднання еналаприлу з діуретичним засобом може спричинити підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові. Може знадобитися зниження дози еналаприлу і/або відміна діуретичного препарату. У таких випадках слід враховувати можливість стенозу ниркової артерії.

Реноваскулярна гіпертензія.

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності при терапії інгібіторами АПФ. Втрата функції нирок можлива вже при мінімальних змінах рівня креатиніну в сироватці крові. Таким пацієнтам лікування слід починати під безпосереднім медичним контролем з низьких доз і обережно змінювати дози. У цих хворих, терапію слід розпочинати під ретельним лікарським наглядом з низьких доз і обережного їх титрування та моніторингу функції нирок.

Ниркова трансплантація.

Немає досвіду застосування лерканідипіну або еналаприлу у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок. Отже, лікування цих пацієнтів Коріпреном не рекомендується.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Існують дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). В зв’язку з цим подвійне блокування за допомогою комплексних інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен не рекомендується. Якщо застосування таких комбінацій вважається абсолютно необхідним, така терапія повинна проводитися тільки під наглядом фахівця і в умовах ретельного моніторингу функцій нирок, артеріального тиску та рівня електролітів. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не повинні застосовуватися в поєднанні з аліскіреном у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Печінкова недостатність.

Гіпотензивний ефект лерканідипіну може посилюватися у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Зрідка при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, який починається холестатичною жовтяницею або гепатитом і прогресує до раптового і такого, що швидко розвивається, некрозу печінки (іноді летального). Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких розвинулася жовтяниця або помітно підвищилися печінкові ферменти при прийомі інгібіторів АПФ, повинні припинити прийом інгібіторів АПФ і їм необхідно призначити відповідне лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігається нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. Нейтропенія з'являється в рідкісних випадках у пацієнтів з нормальною нирковою функцією і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із судинним колагенозом, які приймають імунодепресивні засоби, алопуринол, прокаїнамід, або при наявності декількох з цих факторів ризику, особливо при попередньому порушенні функції нирок. У деяких з цих пацієнтів спостерігаються серйозні інфекції, які іноді не реагують на інтенсивне застосування антибіотиків. При застосуванні еналаприлу у таких пацієнтів рекомендується регулярно контролювати лейкоцитарну формулу, а хворих слід проінструктувати щодо необхідності повідомляти свого лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Повідомлялось про випадки ангіоневротичного набряку (набряк Квінке) з поширенням на обличчя, кінцівки, губи, язик, голосові щілини і/або гортань у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл. Це може трапитися в будь-який час лікування. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом еналаприлу. Пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем до виписки зі стаціонару для того щоб переконатися, що симптоми повністю зникли. Навіть у випадках, коли виникає набряк лише язика без респіраторного дистресу, пацієнти можуть потребувати тривалого спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може виявитися недостатнім.

Дуже рідко повідомлялося про летальні наслідки, спричинені ангіоневротичним набряком, включаючи набряк гортані або язика. Пацієнти із набряком язика, голосової щілини або гортані, ймовірно, зазнають обструкції дихальних шляхів, особливо при наявності в анамнезі оперативного втручання на дихальних шляхах.

У випадку, якщо набряк язика, голосової щілини або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно невідкладно призначати відповідне лікування, включаючи підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (від 0,3 мл до 0,5 мл) та/або вжити заходів, що забезпечують надходження повітря в дихальні шляхи. Згідно з повідомленнями, при прийомі інгібіторів АПФ частота виникнення набряку Квінке у пацієнтів з чорним кольором шкіри набагато вища порівняно з пацієнтами, які мають світлий колір шкіри. У пацієнтів, в анамнезі яких є ангіоневротичний набряк не пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, може бути набагато більший ризик розвитку ангіоневротичного набряку, якщо вони отримують інгібітор АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих.

Анафілактоїдні реакції, що загрожують життю, трапляються рідко під час десенсибілізаційної терапії, спрямованої проти отрут для комах і супутнього застосування інгібітору АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасової відміни інгібітору АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактоїдні реакції під час ЛНП аферезу.

Анафілактоїдні реакції, що загрожують життю, рідко трапляються при аферезі ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням сульфату декстрану та супутнім застосуванням інгібітора АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасового припинення прийому інгібітора АПФ перед кожним аферезом.

Гіпоглікемія.

Необхідний ретельний контроль рівня цукру крові в перший місяць лікування інгібіторами АПФ у пацієнтів із цукровим діабетом, які приймають пероральні цукрознижуючі препарати чи інсулін.

Кашель.

У зв'язку із застосуванням інгібіторів АПФ виникає кашель. Як правило, це непродуктивний і стійкий кашель, який зникає після відміни терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, потрібно також враховувати при диференційованому діагнозі кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія.

При серйозному хірургічному втручанні або анестезії із застосуванням засобів, що знижують кров’яний тиск, еналаприл інгібує утворення ангіотензину II, що може призвести до компенсаторної секреції реніну. Якщо артеріальна гіпотензія розвивається в результаті цього механізму, її можна усунути фізичним збільшенням обсягу циркулюючої крові.


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх