Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Диклак 75 мг/3 мл №5

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Раствор
  • Кол-во в упаковке 5 Количество в упаковке
  • Объем 3 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Дозировка 75 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке

ДИКЛАК®
р-р д/ин. 25 мг/мл амп. 3 мл, № 5 
     

Диклофенак натрий    25 мг/мл
Прочие ингредиенты: спирт бензиловый, n-ацетилцистеин, маннитол, натрия гидроксид, пропиленгликоль, вода для инъекций.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: диклофенак натрий (натриевая соль [2-(2,6-дихлорфенил)-амино]-фенилуксусной кислоты) — НПВП группы производных фенилуксусной кислоты, обладающее выраженными противоревматическими, жаропонижающими, анальгезирующими и противовоспалительными свойствами. Механизм действия обусловлен угнетением биосинтеза простагландинов, кининов и других медиаторов боли и воспаления, уменьшением проницаемости капилляров, стабилизирующим влиянием на лизосомальные мембраны. Тормозит агрегацию тромбоцитов, индуцированную аденозиндифосфатом и коллагеном. В опытах in vitro в концентрациях, эквивалентных тем, которые достигаются при лечении пациентов, не угнетает биосинтез протеогликанов хрящевой ткани.
После приема внутрь кишечно-растворимых таблеток диклофенак натрия быстро и полностью абсорбируется из кишечника. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–16 ч, в среднем — через 2–3 ч, после в/м введения — через 10–20 мин.
Высокая концентрация препарата достигается в крови, желчи, печени, миокарде, легких и почках. В синовиальной жидкости концентрация диклофенака на 30% ниже, чем в плазме крови, однако определяется длительнее, чем в плазме. Объем распределения составляет 0,2–0,55 л/кг.
Диклофенак после приема внутрь подвергается выраженному пресистемному метаболизму, только 35–70% абсорбированного активного вещества поступает в системный кровоток в неизмененном виде. Хорошо проникает в ткани, синовиальную жидкость и грудное молоко. Период полувыведения практически не зависит от функции печени и почек и составляет приблизительно 2 ч, из синовиальной жидкости — 3–6 ч. Метаболизируется в печени (путем гидроксилирования и конъюгации). Около 70% выводится с мочой в виде фармакологически неактивных метаболитов и приблизительно 30% — с калом. Связывание с белками плазмы крови — почти 99%.
Таблетки Диклак ID — двухслойные таблетки с комбинацией быстрого (1/6 от общего количества) и постепенного высвобождения (5/6 от общего количества) диклофенака натрия. Такое сочетание эффектов обеспечивает как быстрое начало действия, так и длительную циркуляцию активного вещества в системном кровотоке и терапевтический эффект в течение суток.

ПОКАЗАНИЯ:
воспалительные и дегенеративные заболевания суставов и позвоночника — ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит (болезнь Бехтерева), остеоартроз, спондилоартроз; ревматические заболевания околосуставных мягких тканей; острый подагрический артрит; посттравматическая и послеоперационная боль и воспаление; симптоматическое лечение неревматических воспалительных состояний, которые сопровождаются болевым синдромом (первичная дисменорея, аднексит).

ПРИМЕНЕНИЕ:
дозу препарата определяют индивидуально, в зависимости от возраста пациента и тяжести заболевания. Продолжительность курса не должна превышать 3 нед.
Рекомендуемые дозы для взрослых и подростков от 15 лет — 50–150 мг/сут в 1–3 приема. Максимальная суточная доза препарата — 150 мг. Таблетки Диклак следует принимать после еды, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости (1/2–1 стакан воды).
Взрослым назначают 1 таблетку Диклака ID с модифицированным высвобождением (75 или 150 мг) 1 раз в сутки. Максимальная суточная доза — 150 мг. Таблетку с модифицированным высвобождением активного вещества следует принимать после или во время еды не разжевывая, с достаточным количеством жидкости (1/2–1 стакан воды).
При острых состояниях или обострениях хронических процессов взрослым назначают в/м в дозе 75 мг 1 раз в сутки, а в отдельных случаях допускается введение 2 раза в сутки. Дальнейшую терапию продолжают применением пероральной или ректальной лекарственной форм. При этом не следует превышать максимальную суточную дозу (150 мг).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к диклофенаку или другим компонентам препарата, нарушения кроветворения, пептическая язва желудка или двенадцатиперстной кишки, III триместр беременности, период кормления грудью, возраст до 15 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
в основном дозозависимые и имеют значительные отличия у отдельных лиц. Особенно зависит от дозы и продолжительности применения риск возникновения желудочно-кишечных осложнений (гастрит, эрозии, язвы, кровотечения). В отдельных случаях сообщалось о развитии панкреатита. Наиболее вероятными являются тошнота, рвота, диарея и желудочно-кишечные кровотечения, которые в отдельных случаях могут приводить к анемии. В отдельных случаях возможны проявления диспепсии, спазмы кишечника, анорексия, а также развитие желудочно-кишечных язв (с возможностью кровотечения и перфорации); редко возникает мелена или диарея с кровью. Пациент должен быть проинформирован о необходимости прекращения лечения и срочного обращения к врачу в случае возникновения вышеперечисленных явлений. Существуют отдельные сообщения о развитии стоматита, глоссита, повреждений пищевода, нарушений со стороны нижнего отдела ЖКТ (в частности, проявление болезни Крона, неспецифического язвенного колита), запора, развития диафрагмально-кишечных стриктур.
В редких случаях могут возникать нарушения кроветворения (анемия, лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения); первыми их проявлениями могут быть лихорадка, боль в горле, гриппоподобные проявления, астения, носовые кровотечения, кожные кровоизлияния. В отдельных случаях наблюдалось развитие аллергического васкулита и гемолитической анемии.
Изредка могут наблюдаться реакции повышенной чувствительности, в частности кожные высыпания и зуд, крапивница или алопеция. В отдельных случаях возможно возникновение буллезной экзантемы, экземы, эритемы, фотосенсибилизации, пурпуры (в том числе аллергической пурпуры) и тяжелых кожных реакций (синдром Стивенса — Джонсона, синдрома Лайелла).
В отдельных случаях сообщалось о развитии тахикардии, боли в груди и повышении АД.
Иногда может наблюдаться повышение активности сывороточных трансаминаз. В отдельных случаях возможно повреждение печени (гепатит с желтухой или без нее, иногда с молниеносным течением, даже без продромальных симптомов). Поэтому следует контролировать показатели функции печени при продолжительном применении препарата.
Наблюдались единичные случаи аллергической пневмонии.
Изредка возможно развитие нарушений со стороны ЦНС, в частности головная боль, возбуждение, раздражительность, слабость, сонливость и головокружение. Также возможно развитие нарушений чувствительности, в частности тактильной или вкусовой, зрения (помутнение зрения или диплопия), звон в ушах и обратимые нарушения слуха, нарушения памяти, дезориентация, подергивания мышц, тревожность, ночные кошмары, тремор, депрессия и психотические реакции.
Изредка могут наблюдаться периферические отеки, особенно у пациентов с высоким АД или нарушением функций почек. Также изредка могут возникать повреждения ткани почек (интерстициальный нефрит, папиллярный некроз) с проявлениями ОПН, протеинурии и/или гематурии. В отдельных случаях возможно развитие нефротического синдрома.
Возможно развитие тяжелых аллергических реакций. Они могут проявляться ангионевротическим отеком лица, языка и внутренней поверхности гортани с сужением дыхательных путей, нарушением функции дыхания, и, в частности, астматическими приступами, тахикардией, снижением АД, шоком. При появлении одного из этих симптомов, которые возможны при первом применении препарата, следует назначить адекватную неотложную терапию.
В отдельных случаях могут наблюдаться симптомы асептического менингита, в частности напряженность шейных мышц, лихорадка или потеря сознания. К таким реакциям склонны пациенты с аутоиммунными заболеваниями (системная красная волчанка, коллагенозы).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: диклофенак может применяться только после тщательной оценки соотношения риск/польза в следующих случаях: в I и II триместры беременности, при порфирии, системной красной волчанке, коллагенозах.
Необходимо тщательное медицинское наблюдение в случае желудочно-кишечных расстройств, пептической язвы или воспалительных заболеваний кишечника (неспецифический язвенный колит, болезнь Крона) в анамнезе; АГ и/или сердечной недостаточности; заболеваний почек в анамнезе; тяжелых нарушений функции печени; у пациентов пожилого возраста; непосредственно после обширных хирургических вмешательств; у пациентов с нарушением коагуляции; у пациентов с лихорадкой, полипами полости носа или ХОБЛ, а также с повышенной чувствительностью к другим НПВП.
Поскольку при применении диклофенака натрия могут возникать побочные эффекты со стороны ЦНС, в частности слабость и головокружение, возможно неблагоприятное влияние препарата на способность управлять автомобилем и работать с потенциально опасной техникой. Это особенно выражено при одновременном приеме алкоголя.
1 таблетка содержит меньше 0,01 обменных углеводных единиц.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: диклофенак натрий может ослаблять эффективность ингибиторов АПФ. Кроме того, их совместное применение может повышать риск возникновения нарушений функции почек.
Лекарственные средства, содержащие пробенецид, могут замедлять экскрецию диклофенака натрия.
Совместное применение диклофенака натрия и дигоксина, фенитоина или препаратов лития может повышать концентрацию этих средств в плазме крови.
Диклофенак натрия может ослаблять эффективность диуретиков или антигипертензивных средств.
Совместное применение диклофенака натрия и калийсберегающих диуретиков может приводить к гиперкалиемии; в таких случаях необходим контроль уровня калия в плазме крови.
Совместное применение диклофенака натрия и других НПВП или ГКС повышает риск развития побочных эффектов со стороны ЖКТ.
Применение диклофенака натрия в течение 24 ч до или после приема метотрексата может привести к повышению концентрации метотрексата в плазме крови и, соответственно, к появлению его токсических эффектов.
НПВП могут повышать нефротоксичность циклоспорина.
В отдельных случаях после применения диклофенака натрия отмечаются изменения уровня глюкозы в крови, требующие соответствующей коррекции дозы антидиабетических средств.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:
может проявляться головной болью, головокружением, сонливостью и потерей сознания; возможны боль в животе, тошнота, рвота, желудочно-кишечное кровотечение, нарушение функции печени и почек. Специфического антидота нет. Проводят зондовое промывание желудка, назначают активированный уголь. Лечение симптоматическое.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом месте при температуре до 25 °С.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Раствор
  • Кол-во в упаковке 5 Количество в упаковке
  • Объем 3 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Дозировка 75 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Лек фармацевтична компанія д.д.,Словенія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация M01A B05 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:84622:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ДИКЛАК®

(DICLAC®)

 

Склад:

діюча речовина: diclofenac;

3 мл розчину містять 75 мг диклофенаку натрію (25 мг/мл);

допоміжні речовини: N-ацетилцистеїн, спирт бензиловий, маніт (Е 421), натрію гідроксид,  пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка жовтуватий  розчин практично без видимих часток.

 

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки. Код ATХ M01A B05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

 Диклофенак натрію є нестероїдною сполукою з вираженими протизапальними та знеболювальними властивостями. Основним механізмом дії цієї речовини вважається пригнічення біосинтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у виникненні запалення та болю.

Застосування диклофенаку сприяє збільшенню об’єму рухів в уражених суглобах.

 У дослідах in vitro у концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, диклофенак не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Диклак® проявляє також позитивний вплив у випадку нападів мігрені.

При посттравматичних та післяопераційних станах із наявністю запалення Диклак® полегшує болі під час руху і зменшує набряки, спричинені запаленням та ранами.

Якщо диклофенак натрію застосовують одночасно з опіоїдними знеболювальними засобами для зняття післяопераційного болю, необхідність у них суттєво зменшується.

Диклак®, розчин для інєкцій, особливо необхідний на початку лікування запальних та дегенеративних ревматичних хвороб та больового стану внаслідок запалення неревматичного походження.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після введення 75 мг диклофенаку натрію шляхом внутрішньом’язової ін’єкції абсорбція розпочинається негайно, а середня максимальна концентрація у плазмі крові, що становить приблизно 2,5 мкг/мл (8 мкмоль/л), досягається приблизно за 20 хвилин. Величина абсорбції лінійно залежить від дози. У випадку введення 75 мг диклофенаку натрію шляхом внутрішньовенної інфузії протягом  2 годин середня максимальна концентрація у плазмі крові становить приблизно 1,9 мкг/мл (5,9 мкмоль/л). Площа під концентраційною кривою (AUC) після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення приблизно вдвічі більша, ніж після перорального або ректального застосування, тому що в останньому випадку приблизно половина активної субстанції метаболізується під час першого проходження через печінку. Фармакокінетичні властивості не змінюються після повторного введення. За умов дотримання рекомендованих інтервалів дозування накопичення препарату не відбувається.

Розподіл.

99,7 % диклофенаку зв’язується з протеїнами сироватки крові, головним чином з альбумінами. Уявний об’єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг.

Диклофенак потрапляє до синовіальної рідини, де максимальні концентрації встановлюються через 2-4 години після досягнення пікового значення у плазмі крові. Період напіввиведення із синовіальної рідини складає від 3 до 6 годин. Через 2 години після досягнення пікового значення у плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині перевищує цей показник  і залишається вищою протягом 12 годин.

Біотрансформація.

Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації вихідної молекули, але переважно за рахунок гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, два з яких біологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак.

Виведення.

Загальний  системний  кліренс  диклофенаку з плазми крові становить 263 ± 56 мл/хвилину, період напіввиведення – 1-2 години. Близько 60 % отриманої дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів. Менше 1 % виводиться у вигляді незміненої сполуки, решта  виводиться у вигляді метаболітів із жовчю.

Спеціальні групи пацієнтів.

Не спостерігалося ніякої різниці щодо вікової залежності в абсорбції, метаболізмі або екскреції препарату. Однак у деяких пацієнтів літнього віку після 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії концентрація диклофенаку в плазмі крові була на 50 % вище, ніж це спостерігалось у молодих здорових осіб.

У пацієнтів із порушенням функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування накопичення активної речовини не відбувалось.

У пацієнтів із хронічним гепатитом або цирозом кінетика та метаболізм диклофенаку є такими ж, як і у пацієнтів без захворювання печінки.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат при внутрішньом’язовому введенні призначений для лікування:

         запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого  спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;

         гострих нападів подагри;

         ниркової та біліарної колік;

         болю та набряку після травм і операцій;

         тяжких нападів мігрені.

Препарат при введенні у вигляді внутрішньовенних інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

 

Протипоказання.

·      Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-яких інших компонентів препарату.

·      Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).

·      Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).

·      III триместр вагітності.

·      Як і інші НПЗЗ, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів провокує напади бронхіальної астми, ангіоневротичного набряку, кропив’янки або гострого риніту.

·      Запальні захворювання кишечнику (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт).

·      Печінкова недостатність.

·      Ниркова недостатність.

·      Застійна серцева недостатність (NYHA II –IV).

·      Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень чи цереброваскулярних кровотеч.

·      Лікування періопераційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

·      Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда;

·      Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.

·      Захворювання периферичних артерій.

·      У даній лікарській формі препарат протипоказаний дітям.

 

Тільки щодо внутрішньовенного застосування.

·      Одночасне застосування НПЗЗ або антикоагулянту (в тому числі низьких доз гепарину).

·      Наявність в анамнезі геморагічного діатезу, підтверджена або підозрювана    цереброваскулярна кровотеча в анамнезі.

·      Операції, пов’язані з високим ризиком кровотечі.

·      Бронхіальна астма в анамнезі.

·      Помірне або тяжке порушення ниркової функції (креатинін сироватки крові >160 мкмоль/л).

·      Гіповолемія або зневоднення з будь-якої причини.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Диклак®, розчину для ін’єкцій та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

Дигоксин: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину в сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби: супутнє застосування диклофенаку натрію та інших НПЗЗ із діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад,  бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнтам, особливо особам літнього віку, необхідно ретельно контролювати рівень артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок збільшення ризику нефротоксичності.

Препарати калію, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівнів калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити більш часто.

Інші НПЗЗ та кортикостероїди: супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку травного тракту. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби: рекомендується вжити застережні заходи,  оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі в пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): супутнє введення системних НПЗЗ та СІЗЗС може підвищити ризик кровотечі в травному тракті.

Антидіабетичні препарати: клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як із гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком. Такі стани потребують моніторингу рівнів глюкози в плазмі крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.

Колестипол та холестирамін: одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30 % та 60 % відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти метаболізму, наприклад, рифампіцин, карбамазепин, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку натрію у плазмі крові.

Метотрексат: застосування  НПЗЗ менш ніж за 24 години до або після приймання метотрексату може призводити до підвищення концентрації метотрексату та, відповідно, його токсичних ефектів. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводять до підвищення рівня метотрексату. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 годин. Ця  взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин та такролімус: диклофенак, як і інші НПЗЗ, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину. У зв’язку з цим його слід застосовувати у нижчих дозах, ніж хворим, які циклоспорин не отримують. Такий ризик виникає і при лікуванні такролімусом.

Антибактеріальні хінолони: існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ. Це може спостерігатися у пацієнтів як з наявністю, так і з відсутністю в анамнезі епілепсії або судом. Таким чином, слід проявляти обережність при розгляді питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Потужні інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при спільному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад, з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.

Фенітоїн: При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові у зв’язку з очікувальним збільшенням експозиції фенітоїну.

 

Особливості застосування.

При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів у будь-який час упродовж лікування можуть виникати шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорації з або без попереджувальних симптомів, без серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі,  і вони можуть мати летальні наслідки. Ризик виникнення вищезазначених явищ у хворих літнього віку підвищується. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі диклофенак натрію необхідно відмінити.

Дуже рідко в зв’язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи Диклак®, спостерігались алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні, та реакції з боку шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик виникнення таких реакцій існує на початку терапії, у перший місяць лікування. Застосування препарату Диклак® слід припинити при першій появі висипання на шкірі, уражень слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

НПЗЗ можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв’язку з чим Диклак® не рекомендується застосовувати для лікування післяопераційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування.

Як і інші НПЗЗ, Диклак® завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

 

Застереження.

Загальні.

Слід уникати застосування препарату Диклак® одночасно із системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-якої синергічної дії і можливість розвитку додаткових побічних ефектів.

Слід бути обережними при призначенні препарату особам літнього віку. Зокрема для людей літнього віку зі слабким здоров’ям та для пацієнтів із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.

Астма в анамнезі.

У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергічний риніт, з набряками слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів частота виникнення побічних  реакцій на НПЗЗ зростає. До таких реакцій відносяться: загострення астми (аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка. Таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих на алергію, наприклад, зі шкірними реакціями, свербежем або кропив’янкою.

Особливі застереження рекомендуються пацієнтам із бронхіальною астмою у випадку, коли Диклак® застосовується парентерально, оскільки симптоми можуть загострюватися.

Вплив на травний тракт.

При застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (блювання кров’ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними і спостерігатися у будь-який час у процесі лікування як з попереджувальними симптомами, так і без них, а також при наявності в анамнезі серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають серйозні наслідки в пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються шлунково-кишкові кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, при призначенні препарату Диклак® пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту, обов’язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації зростає при підвищенні дози НПЗЗ, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку, тому лікування їм слід проводити, застосовуючи найнижчу ефективну дозу впродовж якомога коротшого часу.   

Таким пацієнтам, а також пацієнтам, які потребують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти, слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Застереження також потрібні для хворих, які отримують супутні ліки, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти, антитромботичні засоби або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Диклак® необхідно з обережністю призначати хворим, в анамнезі яких є запальні захворювання кишечнику, такі як хвороба Крона або неспецифічні виразкові коліти, та встановлювати ретельний медичний нагляд за ними у зв’язку з можливістю загострення стану.

Вплив на печінку.

Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли Диклак® призначають пацієнтам із порушенням функції печінки, оскільки їх стан може загостритися.

Лікування диклофенаком натрію, як і іншими НПЗЗ, може призвести до підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів, тому під час застосування препарату Диклак® потрібний регулярний нагляд за функцією печінки в якості застережного заходу. Якщо під час лікування функція печінки погіршується або спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування препарату слід припинити. При лікуванні диклофенаком натрію перебіг гепатиту може проходити без продромальних симптомів.

Обережність необхідна у випадку призначення Диклаку® пацієнтам із печінковою порфірією через імовірність провокації нападу.

Вплив на нирки.

Оскільки при лікуванні НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини та набряки, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок (у т. ч. із функціональною нирковою недостатністю на тлі гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчакової нефропатії та декомпенсованого цирозу печінки), артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим літнього

#6851
29.08.2016
Первая помощь при болях в спине. А в моем -то в возрасте диклак-обязательное средство в домашней аптечке. Боль отступает через 5-10 минут.
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх