Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Алотендин 10/5мг №3x10

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 5 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ЗАТ ФЗ ЕГІС/ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина/Угорщина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Таблетированный препарат Алотендин 10/5мг №3x10 который производится на известном европейском фармацевтическом предприятии ЗАО Фармацевтический завод ЭГИС из Венгрии, согласно инструкции и описанию активных действующих веществ является комплексным препаратом для применения у пациентов с артериальной гипертензией. В описании отмечено, что активными действующими веществами препарата являются Бисопролола фумарат и Амлодипин в определенном рецептурой содержании. Амлодипин является блокатором кальциевых каналов и способствует расширению периферических сосудов за счет релаксации гладкой мускулатуры. Бисопролол представляет собой избирательный бета1 – адреноблокатор, который оказывает свое антигипертоническое воздействие путем уменьшения минутного объема сердца, выделения ренина почками и специфической стимуляции периферических сосудов. 


Согласно отзывам практикующих специалистов, прием Алотендина или его аналогов вызывает максимальный лечебный эффект через 3 - 4 часа. Стойкий эффект развивается через 2 недели после начала приема. Показаниями к назначению этого препарата является артериальная гипертония различной степени тяжести как в сочетании с другими препаратами, так и в виде монотерапии, а также стабильная стенокардия. Стандартная дозировка препарата предполагает прием одной таблетки в сутки, желательно утром, не привязываясь к приему пищи. Детям, до достижения ими восемнадцатилетнего возраста препарат не назначается. Коррекция дозировки в зависимости от возраста у взрослых пациентов не требуется. Противопоказано применение Алотендина при нестабильной стенокардии и стенозе аорты. Нежелательные побочные эффекты и осложнения при приеме препарата подробно изложены в соответствующих разделах инструкции по его медицинскому применению. Признаки передозировки препарата должны строго дифференцироваться по клинической симптоматике, поскольку симптоматическая терапия будет направлена на коррекцию тех изменений, которые повлекла за собой передозировка одного или второго активного действующего вещества.


Стоимость препарата в сети Аптека24 является выгодной для наших покупателей. Помимо этого, мы гарантируем высокий уровень сервисного обслуживания клиентов, профессиональные консультации и оригинальное качество реализуемой продукции.    


Как выгодно купить Алотендин. Цена и качество



Купить Алотендин в Украине, включая города Киев, Днепр, Харьков, Одесса, Львов, можно в нашей интернет-аптеке. Цена Алотендина при этом будет везде одинаковая. 

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 5 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ЗАТ ФЗ ЕГІС/ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина/Угорщина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C07F B07 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

АЛОТЕНДИН

(ALOTENDIN Ò)

 

Склад:

діючі речовини: амлодипін, бісопролол;

1 таблетка Алотендину 5 мг/5 мг містить 5 мг бісопрололу фумарату та 5 мг амлодипіну, що відповідає 6,95 мг амлодипіну бесилату;

1 таблетка Алотендину 10  мг/5 мг містить 10 мг бісопрололу фумарату та 5 мг амлодипіну,  що відповідає 6,95 мг амлодипіну бесилату;

1 таблетка Алотендину 5 мг/10 мг містить 5 мг бісопрололу фумарату та 10 мг амлодипіну, що відповідає 13,9 мг амлодипіну бесилату;

1 таблетка Алотендину 10 мг/10 мг містить 10 мг бісопрололу фумарату та 10 мг амлодипіну, що відповідає 13,9 мг амлодипіну бесилату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг/5 мг: білого або майже білого кольору, продовгуваті, трохи двоопуклі таблетки без запаху, з рискою з одного боку і з гравіруванням MS з іншого боку; 

таблетки по 10 мг/5 мг: білого або майже білого кольору, овальні, трохи двоопуклі таблетки без запаху, з рискою з одного боку і з гравіруванням MS з іншого боку; 

таблетки по 5 мг/10 мг: білого або майже білого кольору, круглі, пласкі з фаскою таблетки, без запаху, з рискою з одного боку і з гравіруванням MS з іншого боку; 

таблетки по 10 мг/10 мг: білого або майже білого кольору, круглі, трохи двоопуклі таблетки без запаху, з рискою з одного боку і з гравіруванням MS з іншого боку. 

 

Фармакотерапевтична група. Селективні β-блокатори та інші гіпотензивні засоби.  

Код АТХ С07 FB.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амлодипін – антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), що блокує трансмембранний потік іонів кальцію до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямою релаксуючою дією на гладеньку мускулатуру судин. Антиангінальний ефект амлодипіну забезпечується двома механізмами:

-          розширення периферичних артеріол і, як результат, зменшення загального периферичного опору (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;

-          розширення основних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню до міокарда

- у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Завдяки повільному початку дії амлодипіну різкого зниження артеріального тиску не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією амлодипін подовжує загальний час виконання фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та збільшує час до виникнення значущої депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не спричиняє небажаних метаболічних ефектів або змін рівня ліпідів у плазмі крові, тому його можна застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Бісопролол – селективний блокатор β1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності, а також він не має суттєвих мембраностабілізуючих властивостей.

Блокує бета1-адренорецептори та зменшує дію на них катехоламінів. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію.

Механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинного об'єму  серця,   зменшення   симпатичної   стимуляції  периферичних   судин   і   пригнічення вивільнення реніну нирками.

Антиангінальна дія пов'язана з блокадою β1-адренорецепторів, що призводить до зниження   потреби   міокарда  у   кисні   за  рахунок  негативної  хронотропної  та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.

Максимальний ефект з’являється через 3-4 години після перорального застосування. Зазвичай максимальний гіпертензивний ефект проявляється через 2 тижні застосування.

Фармакокінетика.

Амлодипін.

Після перорального прийому у терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6-12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно

93–98 % циркулюючого амлодипіну зв`язується з білками плазми крові.

Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10 % препарату виводиться з сечею у незмінному стані, 60 % – у вигляді метаболітів, 20-25 % – з калом.

Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу.

Бісопролол майже повністю (до 90 %) всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою (приблизно 10 %), абсолютна біодоступність приблизно 90 %. Період напіввиведення з плазми крові становить 10-12 годин, це забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому добової дози.

Об’єм розподілу – 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові – 30 %.

Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. 50 %  метаболізується печінкою до неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. Останні 50 % виводяться нирками  у незмінному стані. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія, як монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Хронічна стабільна стенокардія, як монотерапія або  у комбінації з іншими антиангінальними засобами.

Як замісна терапія у пацієнтів, у яких артеріальний тиск та/або хронічна стабільна стенокардія адекватно контролюється одночасним застосуванням амлодипіну і бісопрололу у тих самих дозуваннях.

 

Протипоказання.

Для таблеток амлодипін/бісопролол: підвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридину, бісопрололу та/або до будь-якої допоміжної речовини.

Для амлодипіну.

– Нестабільна стенокардія.

– Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

– Шок (включаючи кардіогенний шок).

– Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня).

– Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Для бісопрололу:

- гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує  інотропної терапії

- кардіогенний шок;

- AV-блокада II-III ступенів;

- синдром слабкості синусного вузла;

- синоатріальна блокада, брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 на хвилину), перед початком лікування артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт. ст.);

- бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легенів;

- виражені порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно;

-  нелікована феохромоцитома;

-  метаболічний ацидоз.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Для амлодипіну.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності: з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, нестероїдними протизапальними засобами, антибіотиками та пероральними цукрознижувальними препаратами.

Одночасне застосування  амлодипіну  з дигоксином не призводить до зміни концентрації дигоксину у плазмі крові та не впливає на його нирковий кліренс.

Одночасне застосування амлодипіну з циметидином  не впливає на фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування амлодипіну з варфарином  суттєво не впливає на протромбіновий час.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4.

Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін, немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Дантролен (інфузії).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу при супутньому застосуванні амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів  такролімусу в крові та, у разі необхідності, корекція дозування.

Циклоспорин.

Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин.

Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Для бісопрололу.

Не рекомендується одночасне призначення

Антагоністи кальцію (верапаміл і меншою мірою дилтіазем): негативно впливають на скорочення, передсердно-шлуночкову провідність та артеріальний тиск.  Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які застосовують β-блокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.

Гіпертензивні препарати центральної дії (клонідин, метилдопа, моксонодин, рилменідин): одночасне призначення цих препаратів може призвести до уповільнення ЧСС (частота серцевих скорочень), хвилинного об’єму серця і вазодилатації. Раптова відміна препарату може підвищити ризик синдрому відміни у вигляді артеріальної гіпертензії.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності

- Антагоністи кальцію типу  дигідропіридину, такі як ніфедипін: через підвищення ризику артеріальної гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.

- Антиаритмічні препарати класу 1 (наприклад, дизопірамід, хінідин, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): у зв'язку зі зростанням негативного впливу на інотропну функцію міокарда, AV-провідність.

- Антиаритмічні препарати класу III (наприклад, амідарон): у зв'язку зі зростанням впливу на передсердно-шлуночкову провідність.

- Парасимпатоміметики: при одночасному застосуванні може викликати зростання часу передсердно-шлуночкової провідністі і тим самим підвищити ризик брадикардії.

- Місцеві засоби, що містять β-блокатори (очні краплі для лікування глаукоми) можуть доповнювати системну дію бісопрололу.

- Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби:  посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-аренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії.

- Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, подовження атріовентрикулярної провідності.

- Нестероїдні протизапальні засоби: зниження антигіпертензивного ефекту.

- β-симпатоміметики (ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знизити ефекти обох препаратів.

- Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін): підвищують артеріальний тиск. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних β-блокаторів.

-   Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.

- Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а також інші антигіпертензивні засоби: збільшують ризик артеріальної гіпотензії.

Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводів (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран) при одночасному застосуванні з β-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій.

Дія недеполяризуючих блокаторів нервово-м’язової передачі може посилюватися і подовжуватися під впливом β -адреноблокаторів.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обговорення:

- Мефлокін: підвищується ризик брадикардії.

- Інгібітори моноамінооксидази ( за винятком інгібіторів МАО-В): посилення гіпотензивного ефекту бета-блокаторів, а також підвищення ризику гіпертензивного кризу.

- Рифампіцин: можливе незначне зниження напіврозпаду бісопрололу у зв’язку з впливом на метаболізм препарату печінкових ферментів. Але коригування дози не потрібно.

 

Особливості застосування.

Для амлодипіну.

Безпечність та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювали.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів амлодипін слід застосовувати з обережністю. У ході довготривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти із порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендацій стосовно доз препарату немає. Тому даній категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельне спостереження за станом пацієнта.

Пацієнти літнього віку.

Збільшувати дозу препарату даній категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю.

Даній категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

 

Фертильність.

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Для бісопрололу.

Пацієнтам з ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Бісопролол слід призначати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією, яка пов’язана з серцевою недостатністю.

Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.

Бісопролол слід застосовувати з обережністю при наступних станах:

- цукровий діабет зі значним коливанням рівня глюкози крові; симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися;

- суворе голодування або дієта;

- супутня десенсибілізуюча терапія. Бісопролол може підвищувати чутливість до алергенів і вираженість анафілактоїдних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний  ефект.

- AV-блокада першого ступеня;

- стенокардія Принцметала;

- облітеруюче захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);

- хворим на псоріаз або при наявності псоріазу в анамнезі, застосовують тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик);

- при лікуванні бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть приховуватися;

- пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол можна застосовувати тільки після терапії блокаторами α-адренорецепторів;

- перед проведенням загальної анестезії необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів β-адренорецепторів. У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування β-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда протягом наркозу, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування β-блокаторів під час інтраопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадиаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації зниження тиску. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії;

- при бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів; незважаючи на те, що кардіоселективні β-блокатори (β1) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними β-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх β-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності бісопролол слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати з найнижчої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

Зазначений препарат містить активну субстанцію, яка дає позитивні результати при

антидопінговому контролі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Для амлодипіну.

Безпечність застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх