Трифамокс ІБЛ оральна суспензія (500 мг/5 мл), флакон, 60 мл

діючі речовини: амоксицилін, сульбактам;

5 мл приготованої суспензії містять амоксицилін (у вигляді амоксициліну тригідрату) 250 мг та сульбактам (у вигляді сульбактаму півоксилу) 250 мг;

допоміжні речовини: натрію карбоксиметилцелюлоза, натрію хлорид, натрію бензоат (Е 211), кремнію діоксид колоїдний безводний, ароматизатор банановий, хіноліновий жовтий (Е 104), сахароза.

Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.

Протимікробні засоби для системного застосування. Амоксицилін та інгібітор ферменту. Код АТС  J01C R02.

Комбінований препарат амоксициліну (напівсинтетичного пеніциліну широкого спектра дії) і сульбактаму, необоротного інгібітора бета-лактамаз.

Амоксицилін діє бактерицидно, пригнічує синтез бактеріальної стінки. Активний відносно аеробних грампозитивних бактерій (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus anthracis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Enterococcus faecalis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes; анаеробних грампозитивних бактерій: Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., аеробних грамнегативних бактерій (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Escherichia coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica, Gardnerella vaginalis, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Yersinia multocida, Campylobacter jejuni, Acinetobacter spp.; анаеробних грамнегативних бактерій (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Bacteroides spp., включноBacteroides fragilis

Сульбактам є стабільним необоротним інгібітором бета-лактамаз, які виділяють мікроорганізми, нечутливі до бета-лактамазних антибіотиків. Сульбактам розширює спектр дії препарату у відносно нечутливих штамів, не змінює активності амоксициліну щодо чутливих штамів. Зв’язуючись із деякими пеніцилін-зв’язуючими білками бактерій, виявляє синергізм при одночасному застосуванні з бета-лактамазними антибіотиками. Власної клінічно значущої антибактеріальної активності сульбактам не має, за виняткомNeisseriaceae іAcinetobacter

Після прийому внутрішньо обидва активні компоненти препарату швидко абсорбуються з травного тракту. Біодоступність амоксициліну після перорального застосування становить 80%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Час досягнення максимальної концентрації становить 1-2 години, період напіввиведення – 1 година. Зв’язування з білками плазми – 20 %. Амоксицилін розподіляється у більшості тканин і біологічних рідин організму, проникає через плацентарний бар’єр і в грудне молоко.  Виводиться  переважно  нирками (клубочкова фільтрація і канальцева секреція) – 70-80 % і з жовчю – 5-10 %.

Сульбактаму півоксил гідролізується у травному тракті, що покращує всмоктування сульбактаму. Час досягнення максимальної концентрації становить 1-2 години. Зв’язування з білками – 40 %. Період напіввиведення – 1 година. Сульбактам не впливає на фармакокінетику амоксициліну.

Бактеріальні інфекції, спричинені збудниками, чутливими до препарату та резистентними до монотерапії беталактамними та цефалоспориновими антибіотиками:

– інфекції ЛОР-органів (синусит, середній отит);

– інфекції дихальних шляхів (пневмонія);

– інфекції сечостатевої системи;

– кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз, сальмонельозне носійство);

– інфекції шкіри і м’яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози, абсцес, флегмона, ранова інфекція).

Гіперчутливість до компонентів препарату або до інших бета-лактамних антибіотиків, пеніцилінів та/або цефалоспоринів, інфекційний мононуклеоз, лімфолейкоз, неспецифічний виразковий коліт, регіонарний ентерит або коліт, викликаний антибіотиками, в анамнезі.

Антациди, глюкозамін, проносні лікарські засоби, аміноглікозиди уповільнюють та знижують абсорбцію; аскорбінова кислота підвищує абсорбцію.

Бактерицидні антибіотики (у тому числі аміноглікозиди, цефалоспорини, циклосерин, ванкоміцин, рифампіцин) чинять синергічну дію; бактеріостатичні лікарські засоби (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди) – антагоністичну дію.

Підвищує ефективність непрямих коагулянтів (необхідно слідкувати за показниками згортання крові).

Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється пара-амінобензойна кислота, етинілестрадіолу – ризик розвитку кровотечі «прориву».

Алопуринол підвищує ризик розвитку висипу.

При поєднанні з пеніцилінами кліренс метотрексату знижується і може виникати відповідне підвищення його токсичності.

При одночасному застосуванні пробеніциду та пеніцилінів зменшується ниркова тубулярна секреція пеніцилінів, що призводить до підвищення та пролонгування концентрації у крові, подовження напівперіоду виведення та підвищення ризику токсичності.

Однак пеніциліни та пробеніцид можна застосовувати одночасно для лікування таких інфекцій як захворювання, що передаються статевим шляхом, при яких необхідні високі та/або тривалі рівні антибіотика у сироватці крові та тканинах.

Пацієнти, не толерантні до одного типу пеніцилінів, можуть не переносити інші види.

Пацієнти, не толерантні до цефалоспоринів, цефаміцину, грізеофульвину або пеніциламіну, можуть не переносити пеніцилін.

У пацієнтів, які отримували терапію пеніциліном, повідомлялося про серйозні та іноді летальні (анафілактичні) реакції підвищеної чутливості.

Виникнення таких реакцій найбільш вірогідне у пацієнтів із реакціями підвищеної чутливості до поліалергенів в анамнезі. Існують повідомлення про пацієнтів із підвищеною чутливістю, у яких в анамнезі серйозні реакції виникали при лікуванні цефалоспоринами.

До початку терапії пеніцилінами необхідно отримати дані щодо реакцій підвищеної чутливості до певних препаратів, які виникали раніше, до цефалоспоринів та/або інших алергенів. При виникненні будь-якої алергічної реакції застосування препарату слід негайно припинити та застосувати відповідну терапію.

Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайної реанімаційної терапії епінефрином, разом із застосуванням кисню та внутрішньовенних стероїдів, а також регулювання дихання включно із інтубацією.

Повідомлялося про випадки псевдомембранного коліту, пов’язані з застосуванням протибактеріальних агентів, включаючи композиції антибіотик/інгібітор β-лактамаз. Діапазон серйозності цих випадків різний, та у деяких пацієнтів цей стан може бути дуже складним, тому важливо враховувати можливість цього діагнозу для пацієнтів, у яких після застосування протибактеріального агента присутня діарея.

Слід з обережністю застосовувати препарат при тяжкій печінковій недостатності, захворюваннях шлунково-кишкового тракту (також коліт в анамнезі, пов’язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність, літній вік (якщо пацієнти літнього віку страждають на ниркову недостатність, може бути необхідне регулювання дози, відповідно до кліренсу креатиніну).

При тривалому застосуванні необхідно контролювати печінкову та ниркову функції. Препарат слід відмінити при розвитку суперінфекції, спричиненої Pseudomonasi Candida

При лікуванні Трифамоксом IBL може підвищуватись рівень печінкових трансаміназ, переважно, глютамін-оксалоацетил трансамінази.

Може спостерігатися транзиторне зниження рівнів кон’югованих естріолу та естрону та концентрації естрадіолу у сироватці крові; тому для пацієнток, що застосовують терапію естрогеном або прогестином, рекомендуються альтернативні або додаткові методи контрацепції.

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може бути запаморочення) рекомендується дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами.

Амоксицилін проникає через плацентарний бар’єр і його концентрація у плазмі крові плода становить приблизно 25-30 % від концентрації у плазмі крові матері. Обмежені дані щодо застосування амоксициліну у період вагітності свідчать про відсутність небажаного впливу на плід/новонародженого. Препарат у період вагітності можна призначати після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Амоксицилін проникає у незначній кількості у грудне молоко, тому не можна виключити ризик розвитку гіперчутливості у дитини, яку годують груддю. Застосування препарату у цей період  можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Годування груддю слід припинити, якщо у новонародженого виникли шлунково-кишкові розлади (діарея, кандидоз або висипання на шкірі).

Дози амоксициліну встановлює лікар залежно від віку, маси тіла та стану нирок хворого, а також від чутливості мікроорганізмів та локалізації інфекційного процесу.

Готову суспензію слід приймати нерозведеною, запиваючи водою.

Дози приведені у перерахуванні на амоксициллін.

Дорослі та діти віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг)

У випадку інфекційно-запальних захворювань легкого та середнього ступеня тяжкості дорослим і дітям віком від 12 років (з масою тіла понад 40 кг) рекомендується приймати 500-750 мг 2 рази на добу або 500 мг 3 рази на добу. Зазвичай  добова доза  для дітей становить  30 мг/кг маси тіла, розподілена на 2-3 прийоми.

При лікуванні хронічних захворювань, рецидивах, інфекціях тяжкого перебігу дозу препарату можна збільшити. Рекомендується розподілити дозу на 3 прийоми: дорослим призначають по 750-1000 мг 3 рази на добу; дітям віком від 12 років – до 60 мг/кг/добу, розподілених на 3 прийоми.

Діти віком до 12 років (з масою тіла до 40 кг)

Добова доза для дітей становить 30 мг/кг маси тіла, розподілена на 2-3 прийоми.

Зазвичай дітям віком 1-3 роки призначають по 250 мг 2 рази на добу або 125 мг 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 12 років призначають по 250 мг 3 рази на добу.

УВАГА! Точні добові дози розраховуються відповідно до маси тіла дитини, а не її віку.

При лікуванні хронічних захворювань, рецидивах, інфекціях тяжкого перебігу рекомендується збільшити дозу препарату до 60 мг/кг/добу, розподілених на 3 прийоми (але не більше 3 г/добу).

Тривалість застосування. У випадку інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості препарат приймати протягом 5-7 днів. Однак у випадку інфекцій, спричинених стрептококом, тривалість лікування має становити не менше 10 днів.

При лікуванні хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій тяжкого перебігу тривалість лікування слід визначати за клінічною картиною захворювання.

Прийом препарату потрібно продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання.

Дозування  пацієнтам з нирковою недостатністю

Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) необхідне збільшення інтервалу між дозами або зменшення наступних доз.

Дорослі і діти з масою тіла понад 40 кг

У випадку гемодіалізу слід застосовувати 500 мг амоксициліну  в кінці процедури.

Діти з масою тіла менше 40 кг

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

При порушенні функції печінки зміна дозування не потрібна.

Для приготування суспензії використовувати охолоджену кип’ячену воду. Рідина має доходити до позначки, вказаної на етикетці флакона, вміст флакона збовтати до однорідної маси, потім знову долити водою до позначки.

Готову суспензію необхідно зберігати не більше 7 діб при температурі 2-8 °С у щільно закритій упаковці. Перед застосуванням збовтати.

Препарат призначають дітям від народження.

Симптоми: повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводило до ниркової недостатності; порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея) і водно-електролітного балансу.

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля та осмотичний послаблювальний засіб. Слід підтримувати водний та електролітний баланс. Можливе використання гемодіалізу

Препарат у цілому добре переноситься при застосуванні у рекомендованих дозах. У деяких пацієнтів можуть розвинутися побічні реакції різних типів і складності. Повідомлялося про наступні побічні реакції:

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, епігастралгія, геморагічний коліт, забарвлення язика у чорний колір, знебарвлення зубів, свербіж у ділянці ануса, гепатит, холестатична жовтяниця, помірне збільшення концентрації печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).

З боку нервової системи: гіперкінезія, гіперактивність, запаморочення, судоми.

Алергічні реакції: анафілаксія; синдром, схожий на сироваткову хворобу; алергічний васкуліт, кропив’янка набряк Квінке, макулопапульозні висипи, мультиформна еритема; рідко – анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона.

Гематологічні реакції:лейкопенія,лейкопенія,агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, подовження кровотечі та протромбінового часу, нейтропенія, еозинофілія, анемія, дисфункція тромбоцитів.

З боку шкіри: висипи на шкірі, свербіж, токсичний епідермальний некроліз, бульозний або ексфоліативний дерматит та гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Інші:інтерстиціальний нефрит, кристалурія; оральний кандидоз (або іншої локалізації), як прояв порушень нормальної флори.

При використанні амінопеніцилінів повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці у сухому та недоступному для дітей місці.

По 30 г порошку (відповідає 60 мл суспензії) у флаконі; по 1 флакону разом з мірним ковпачком в картонній коробці.

За рецептом.

Лабораторіос Баго С.А.

Сіудад де Некочеа між ст. Сіудад де Мар дел Плата та Ав. Матіензо; Індастріал Парк, Провінс оф Ла Ріоха (C.P.: F5302CTA), Аргентинська Республіка.