Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Виагра 100мг N1

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 100 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Пфайзер Пі.Джі.Ем., Франція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

ВИАГРА®
табл. п/о 100 мг, № 1    
   

Сильденафила цитрат    100 мг
Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, кальция гидрофосфат безводный, натрия кроскармеллоза, магния стеарат, opadry голубой (OY-LS-20921), opadry прозрачный (YS-2-19114-A).

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Фармакодинамика. Виагра является пероральным препаратом, который применяется для лечения нарушений эрекции у мужчин. Препарат представляет собой цитратную соль сильденафила, селективный ингибитор цГМФ специфической ФДЭ-5.
Физиологический механизм эрекции полового члена состоит в освобождении оксида азота (NO) в кавернозном теле при сексуальной стимуляции. NO активирует фермент гуанилатциклазу, что служит причиной повышения уровня цГМФ, расслабления гладких мышц кавернозного тела и усиления к ним притока крови.
Сильденафил не оказывает непосредственного релаксирующего влияния на изолированное кавернозное тело человека, однако значительно повышает эффективность NO путем угнетения ФДЭ-5, отвечающей за расщепление цГМФ в кавернозном теле. Когда при сексуальной стимуляции происходит локальное освобождение NO, угнетение ФДЭ-5 сильденафилом приводит к повышению концентрации цГМФ в кавернозном теле, вследствие чего происходит расслабление гладкой мышцы и усиливается прилив крови к кавернозному телу. Применение сильденафила в рекомендуемых дозах будет неэффективным без сексуальной стимуляции.
Исследованиями in vitro установлено, что сильденафил обладает селективностью в отношении ФДЭ5. Его влияние на ФДЭ-5 более выражено, чем в отношении других известных ФДЭ (в 10 раз сильнее, чем в отношении ФДЭ-6, в 80 раз — по сравнению с ФДЭ-1, в 700 раз — по сравнению с ФДЭ-2, ФДЭ-3, ФДЭ-4, ФДЭ-7–ФДЭ-11. В частности, сильденафил имеет в 400 раз лучшую селективность относительно ФДЭ-5, чем ФДЭ-3, цГМФ специфической изоформы ФДЭ, которая принимает участие в процессах регуляции сердечных сокращений.
Нарушение зрения.При применении сильденафила в дозе 100 мг у некоторых пациентов через 1 ч выявлено (с помощью теста «Famsworth-Munsell 100») легкое преходящее нарушение различения цвета (синего/зеленого); через 2 ч после приема препарата эти нарушения исчезают. Вероятным механизмом нарушения цветного зрения считают угнетение ФДЭ-6, которая принимает участие в процессе передачи света в сетчатке. Результаты исследования in vitrо показывают, что эффект сильденафила на ФДЭ-6 в 10 раз уступает его активности относительно ФДЭ-5. Сильденафил не влияет на остроту зрения, контрастность восприятия, электроретинограмму, внутриглазное давление или пупилометрию.
Эффективность. Эффективность сильденафила, которую оценивали относительно способности препарата обеспечивать наступление и сохранение эрекции, достаточной для проведения полового акта, была продемонстрирована и сохранялась при продолжительном применении препарата (1 год).
В исследовании при приеме сильденафила в дозах 25, 50, 100 мг улучшение эрекции наблюдалось в 62, 74, 82% соответственно. Кроме улучшения эректильной функции, анализ международного индекса эректильной функции показал, что лечение сильденафилом усиливает оргазм и чувство удовлетворения от полового акта. При лечении сильденафилом улучшение было отмечено у 59% больных сахарным диабетом; у больных, перенесших радикальную простатектомию, — 43%, у больных с травмой спинного мозга — 83%.
Фармакокинетика. В пределах рекомендованного диапазона доз фармакокинетика сильденафила пропорциональна дозе. Препарат выводится из организма преимущественно путем биотрансформации в печени (в основном при участии цитохрома P450 3A4) с образованием активного метаболита со свойствами, подобными сильденафилу.
Всасывание. Сильденафил быстро всасывается после приема внутрь с абсолютной биодоступностью в среднем 41% (25–63%). Сильденафил угнетает ФДЭ-5 фермент in vitro до 50% при концентрации 3,5 нМ. Средняя концентрация в плазме крови после употребление сильденафила в дозе 100 мг приблизительно 18 нг/мл или 38 нМ. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 30–120 мин (в среднем через 60 мин) после перорального приема натощак. Абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет 40% (в пределах 25–63%). В случае, если препарат принимают с жирной пищей, скорость всасывания снижается и время достижения максимальной концентрации в плазме крови увеличивается в среднем на 60 мин, а максимальная концентрация в плазме крови снижается в среднем на 29%, однако степень абсорбции не нарушается (AUC уменьшалась на 11%).
Распределение. Средний объем распределения сильденафила в равновесном состоянии (Vss) равняется 105 л, что свидетельствует о его проникновении в ткани. Как сильденафил, так и его главный циркулирующий N-дисметиловый метаболит, приблизительно на 96% связанный с белками плазмы крови.
Связывание с белками не зависит от общих концентраций препарата.
У здоровых добровольцев, которые получали сильденафил (1 раз в дозе 100 мг), через 90 мин после приема препарата в эякуляте было зарегистрировано ≤0,0002% вещества (в среднем 188 нг) от принятой дозы.
Метаболизм. Сильденафил метаболизируется главным образом изоферментами печени, локализованными в микросомах, CYP 3A4 (главный путь) и CYP 2C9 (второстепенный путь).
Главный циркулирующий метаболит образовывается вследствие N-диметиляции сильденафила. Этот метаболит характеризуется селективностью к ФДЭ-5, подобной силденафилу, но его активность относительно ФДЭ-5 in vitro составляет приблизительно 50% селективности исходного препарата. Концентрации этого метаболита в плазме крови составляют приблизительно 40% соответствующих концентраций сильденафила. N-дисметиловый метаболит метаболизируется и в дальшем, период его конечного полувыведения составляет приблизительно 4 ч.
Выведение. Общий клиренс сильденафила составляет 41 л/ч, период полувыведения — 3–5 ч. При пероральном применении сильденафил экскретируется в виде метаболитов, главным образом с калом (приблизительно 80% принятой дозы) и в меньшей степени — с мочой (приблизительно 13% принятой дозы).
Фармакокинетика у специальных групп пациентов.
Пациенты пожилого возраста. Здоровые добровольцы пожилого возраста (65 лет и старше) имели сниженные показатели клиренса сильденафила, а концентрации сильденафила и его N-дисметилового метаболита приблизительно на 90% выше, чем у здоровых добровольцев молодого возраста (18–45 лет). Учитывая возрастную зависимость в связывании белков, повышение концентрации свободного сильденафила в плазме составляет почти 40%.
Пациенты с недостаточностью функции почек. У добровольцев с легкой (клиренс креатинина 50–80 мл/мин) и умеренно выраженной (клиренс креатинина 30–49 мл/мин) недостаточностью функции почек фармакокинетика сильденафила после приема внутрь в разовой дозе 50 мг не изменялась. У добровольцев с тяжелой (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) недостаточностью функции почек клиренс сильденафила снижался, что приводило к увеличению AUC (на 100%) и повышению максимальной концентрации в крови (на 88%) по сравнению с добровольцами того же возраста без нарушений функции почек. Кроме того, значения AUC и максимальной концентрации в крови для Ν-дисметилового метаболита значительно повышались (соответственно на 200% и 79%) у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.
Пациенты с недостаточностью функции печени. У добровольцев с легким и умеренно выраженным циррозом печени (функциональный класс А и В по классификации Чайлд-Пью) клиренс сильденафила снижался, что приводило к увеличению AUC (на 84%) и повышению максимальной концентрации в плазме крови (на 47%) по сравнению c таковыми у добровольцев того же возраста без печеночной недостаточности. Фармакокинетику сильденафила у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени не изучали (класс С по Чайлд-Пью).
Результаты доклинических исследований, которые базировались на общепринятых исследованиях безопасности, токсичности доз, которые повторяются, генотоксичности, канцерогенности и токсичного влияния на репродукцию, не выявили особого риска для человека.

ПОКАЗАНИЯ: лечение нарушений эрекции, которые определяются как неспособность достичь и поддержать эрекцию полового члена, необходимую для успешного полового акта. Для эффективного действия Виагры нужно сексуальное возбуждение.

ПРИМЕНЕНИЕ: таблетки предназначены для перорального приема. Для реализации эффекта сильденафила необходимо половое возбуждение.
Применение у взрослых. Рекомендуемая доза для взрослых составляет 50 мг, которую принимают по необходимости приблизительно за 1 ч до сексуальной активности. Учитывая эффективность и переносимость, дозу можно повышать до 100 мг или снижать до 25 мг.
Максимальная рекомендуемая доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендуемая частота приема — 1 раз в сутки. Время проявления активности Виагры может увеличиваться при приеме с пищей по сравнению с приемом натощак.
Применение у пациентов с нарушениями функции почек. У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина 30–80 мл/мин) режим дозирования не изменяется. Поскольку у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) клиренс сильденафила снижен, применение препарата нужно начинать с дозы 25 мг.
Применение у пациентов с нарушениями функции печени. Поскольку у пациентов с печеночной недостаточностью клиренс сильденафила снижен, например при циррозе, применение препарата нужно начинать с дозы 25 мг.
Применение у пациентов, которые применяют другие виды лечения. Учитывая степень взаимодействия у пациентов, которые получают сопутствующую терапию ритонавиром, рекомендуется не превышать максимальную одноразовую дозу 25 мг сильденафила на протяжении 48 ч. Стартовая доза 25 мг должна рекомендоваться пациентам, которые получают сопутствующее лечение ингибиторами CYP 3A4 (например эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол).
С целью снижения риска развития постуральной гипотензии следует достичь стабилизации состояния пациентов на фоне терапии α-блокаторами до применения Виагры. Кроме того, назначение препарата следует начинать с более низких доз.
Применение у детей. Виагра не показана для применения лицам младше 18 лет.
Применение у пациентов пожилого возраста. Для пациентов пожилого возраста изменение дозирования не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: применение Виагры противопоказано пациентам с повышенной чувствительностью к действующему веществу или к любому другому компоненту препарата.
Благодаря влиянию на обмен NO/цГМФ, сильденафил усиливает гипотензивное действие нитратов при их одноразовом или продолжительном применении, поэтому его одновременное применение с донаторами NO, органическими нитратами или органическими нитритами в любой форме постоянно или периодически противопоказано.
Препараты для лечения нарушений эрекции, в том числе сильденафил, не следует применять у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна (например пациенты с тяжелыми формами сердечно-сосудистых заболеваний, такими как нестабильная стенокардия или тяжелая сердечная недостаточность).
Прием Виагры противопоказан пациентам с потерей зрения на один глаз вследствие неартериальной передней ишемической оптической нейропатии, независимо от того, произошло ли это вследствие приема ингибитора ФДЭ-5 или нет.
Безопасность сильденафила не изучалась в таких подгруппах пациентов, и потому его применение противопоказано: пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени, с артериальной гипотензией (АД ≤90/50 мм рт. ст.), с недавно перенесенным инсультом или инфарктом миокарда и с известными наследственными дегенеративными заболеваниями сетчатки, такими как пигментный ретинит (меньшая часть таких пациентов имеет генетическое заболевание ФДЭ сетчатки).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: были транзиторными, легкими или умеренно выраженными. Во время исследований частота и тяжесть побочных эффектов увеличивались при повышении дозы. Природа побочных эффектов в исследованиях с вариабельной дозой, которая в большей степени отображала рекомендованный режим дозирования, была подобной исследованиям с фиксированной дозой. Наиболее частыми побочными эффектами были головная боль и приливы.
Очень частые побочные явления (1/10)
Со стороны нервной системы: головная боль.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация (приливы).
Частые (1/100–1/10)
Со стороны нервной сыстемы: головокружение.
Со стороны органа зрения: аномальное зрение (затуманенность зрения, повышенная чувствительность к свету), хроматопсия (умеренной степени, транзиторная, главным образом цветное зрение).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пальпитация (ощущение сердцебиения).
Со стороны дыхательной системы: ринит (заложенность носа).
Со стороны ЖКТ: диспепсия.
При применении препарата в дозах, превышающих рекомендуемые, побочные эффекты подобны, но возникают чаще.
Применение сильденафила не влияет на частоту заболеваемости инфарктом миокарда и показатель летальности от сердечно-сосудистых заболеваний.
В послерегистрационный период наблюдались нетипичные или малораспространенные реакции на фоне приема препарата:
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (включая кожные высыпания).
Со стороны нервной системы: эпилептический приступ, рецидив эпилептического приступа.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, гипотензия, синкопе, носовые кровотечения.
Со стороны ЖКТ: рвота.
Со стороны органа зрения: боль в глазах, покраснение глаз.
Со стороны репродуктивной системы: пролонгированная эрекция и/или приапизм.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: для диагностики нарушений эрекции, определения возможных причин заболевания и назначения адекватного лечения необходимо тщательно выучить историю болезни пациента и провести тщательное медицинское обследование. Для эффективности действия Виагры необходима сексуальная стимуляция.
С сексуальной активностью связана определенная степень риска в связи с возможностью сердечного приступа. Прежде чем начать курс любого лечения нарушений эрекции, врач должен проверить состояние сердечно-сосудистой системы пациента. Препараты, предназначенные для лечения эректильной дисфункции, не следует применять у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна.
В период после внедрения препарата в широкую медицинскую практику сообщалось о серьезных сердечно-сосудистых осложнениях, которые за временем совпадают с приемом сильденафила. К ним относятся инфаркт миокарда, внезапная сердечная смерть, вентрикулярная аритмия, цереброваскулярная геморрагия и транзиторная ишемическая атака. Большинство из этих пациентов имели в анамнезе сердечно-сосудистые факторы риска. Преобладающее количество таких случаев наблюдалось на протяжении или сразу после сексуальной нагрузки, незначительная часть — через короткий период после приема сильденафила без сексуальной активности. Другие случаи происходили через часы или дни после использования сильденафила и сексуальной нагрузки. Таким образом, невозможно установить прямую зависимость таких случаев с применением сильденафила, сексуальной нагрузки, с сопутствующими сердечно-сосудистыми заболеваниями, комбинацией этих факторов или другими факторами. У здоровых добровольцев при разовом приеме сильденафила в дозах до 100 мг не выявлено клинически существенных изменений ЭКГ. Среднее максимальное снижение систолического АД в горизонтальном положении после перорального приема препарата в дозе 100 мг составляло 8,34 мм рт. ст. Соответствующее изменение диастолического АД в горизонтальном положении составляло 5,3 мм рт. ст. Ниже, чем всегда, но кратковременно, АД снижалось у пациентов, которые одновременно принимали нитраты.
В исследованиях сильденафил проявлял системное вазодилатирующее действие, которое приводило к преходящему снижению АД. Этот эффект имеет небольшое значение или вообще не приводит к каким либо последствиям у большинства пациентов. Тем не менее при назначении сильденафила врач должен тщательно взвешивать риск побочных проявлений вазодилатирующего действия препарата у пациентов с определенными сопутствующими заболеваниями, особенно на фоне сексуальной активности. Повышенная чувствительность к вазодилататорам наблюдается у больных с левожелудочковой обструкцией (аортальный стеноз, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия), а также с множественными проявлениями системной атрофии, которые отмечаются в единичных случаях и проявляются тяжелыми нарушениями вегетативного контроля АД.
Виагра в дозе 100 мг 1 раз в сутки при пероральном приеме у пациентов с тяжелыми заболеваниями сердца (стеноз 70% как минимум одной коронарной артерии) снижает показатели среднего систолического АД покоя и диастолического АД на 7% и 6% соответственно по сравнению с исходным уровнем. Среднее легочное систолическое давление снижается на 9%. Сильденафил не оказывает никакого эффекта на сердечный выброс и кровоток в стенозированных коронарных артериях вследствие улучшения (приблизительно на 13%) аденозин-стимулированного резерва кровотока (в коронарных артериях с и без стеноза).
У больных с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, которые регулярно принимали антиангинальные препараты (за исключением нитратов) и применяли сильденафил 100 мг 1 раз в сутки внутрь, было отмечено увеличение продолжительности тредмил-теста (19,9 с; 95% доверительный интервал 0,9–38,9 с) и среднего времени выполнения упражнения до обострения симптомов стенокардии 423,6 и 403,7 с по сравнению с плацебо.
У пациентов с сопутствующей АГ, которые одновременно принимают 2 и более антигипертензивних препарата, сильденафил в дозе 100 мг 1 раз в сутки внутрь улучшал эрекцию на 71%, увеличивал количество успешных сексуальных попыток на 62%. Количество побочных эффектов было одинаковым по сравнению с пациентами в других популяциях, которые принимали 3 и более антигипертензивных препаратов.
Во всех исследованиях с использованием ингибиторов ФДЭ-5, включая сильденафил, сообщалось о неартериальной передней ишемической невропатии зрительного нерва (NAION), что является причиной снижения или потери зрения. Большинство этих пациентов имели такие факторы риска, как уменьшенное соотношение глубина/площадь («застойный диск»), возраст старше 50 лет, сахарный диабет, АГ, заболевание коронарных сосудов, гиперлипидемия и курение. Не было установлено причинных связей между применением ингибиторов ФДЭ-5 и возникновением NAION. Врач должен предупредить пациентов, которые уже имели проявления NAION, о возможном рецидиве NAION. Пациенты должны быть предупреждены о необходимости немедленно обратиться к врачу в случае внезапного ухудшения зрения.
У пациентов с возрастной дегенерацией сетчатки сильденафил в дозе 100 мг 1 раз в сутки внутрь переносился хорошо и не вызывал клинического эффекта при исследовании зрительных функций в тестах (острота зрения, сетка Амслера, распознание цвета, «искусственный поток света», периметрия по Гамфрею и фотостресс).
Сильденафил рекомендуется применять с осторожностью пациентам, которые одновременно применяют α-адреноблокаторы, поскольку в некоторых случаях это может привести к симптоматической гипотензии. Для того чтобы минимизировать риск развития постуральной гипотензии, следует достичь стабилизации показателей АД с помощью α-блокаторов до применения сильденафила. Следует начинать применять сильденафил с низких доз. Кроме того, врачи должны рассказать пациентам, что делать в случае возникновения симптомов постуральной гипотензии.
У некоторых пациентов с врожденным пигментным ретинитом отмечены генетические дефекты ФДЭ сетчатки. Нет никакой информации относительно безопасности назначения сильденафила пациентам с пигментным ретинитом, поэтому этой группе пациентов сильденафил следует назначать с осторожностью.
Исследование тромбоцитов человека in vitro свидетельствуют, что сильденафил усиливает антиагрегационный эффект натрия нитропруссида (донатора NO). Нет ни одной информации о безопасности относительно назначения сильденафила пациентам со склонностью к кровотечению или с острой язвой желудка, поэтому этой группе пациентов сильденафил следует назначать с осторожностью.
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, необходимо применять с осторожностью у пациентов с анатомическими деформациями пениса (такими как ангуляции, кавернозные фиброзы или болезнь Пейрони) или пациентам с заболеваниями, которые могут привести к развитию приапизма (такие как серповидноклеточная анемия, множественная миелома или лейкемия).
Безопасность и эффективность комбинаций сильденафила с другими видами лечения эректильной дисфункции не изучались, поэтому использовать такие комбинации не рекомендуется.
После перорального приема разовой дозы 100 мг сильденафила не наблюдалось никакого влияния на подвижность и морфологические свойства сперматозоидов у здоровых добровольцев.
О внезапном снижении и потере слуха сообщалось в незначительном количестве случаев в постмаркетинговых исследованиях при применении ингибиторов ФДЭ-5, включая сильденафил.
Большая часть этих пациентов имели факторы риска для внезапного снижение или потери слуха. Причинных связей применения ингибиторов ФДЭ-5 и внезапного снижения и потери слуха у пациентов не установлено. В случае внезапного снижение и потери слуха пациентам следует рекомендовать прекратить применение сильденафила и немедленно проконсультироваться с врачом.
Период беременности и кормления грудью. Виагра не предназначена для применения у женщин.
Дети. Виагра не показана для использования лицами младше 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Исследования влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами не проводили. Поскольку во время клинических исследований сильденафила наблюдались головокружение и нарушение зрения, пациенты должны знать свою реакцию на прием Виагры, прежде чем управлять транспортными средствами или работать с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
Влияние других препаратов на сильденафил.
Исследования in vitro: метаболизм сильденафила опосредуется главным образом цитохромом Р450 (CYP), в частности его изоформами ЗА4 (основной путь) и 2С9 (второстепенный путь). Таким образом, ингибиторы этих изоферментов могут уменьшить элиминацию сильденафила, индукторы этих ферментов могут увеличить его выведение.
Исследования in vivo: популяционный фармакокинетический анализ результатов клинического исследования продемонстрировал снижение клиренса сильденафила при одновременном применении его с ингибиторами CYP 3A4 (такими как кетоконазол, эритромицин, циметидин). Циметидин (800 мг), ингибитор цитохрома Р450 и неспецифический ингибитор CYP 3A4 при одновременном назначении здоровым добровольцам в дозе 50 мг вызывал повышение концентрации сильденафила в плазме крови на 56%. В случае применения Виагры в дозе 100 мг одновременно с эритромицином, специфическим ингибитором CYP 3A4 (500 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней), наблюдалось увеличение AUC сильденафила на 182%.
Одновременное назначение ингибитора ВИЧ–протеазы саквинавира (1200 мг 3 раза в сутки), который является также ингибитором CYP 3A4 и сильденафила приводило к повышению максимальной концентрации сильденафила в сыворотке крови на 140% и к увеличению AUC на 210%. Виагра не влияет на фармакокинетику саквинавира. Сильные ингибиторы CYP 3A4, такие как кетоконазол и итраконазол, проявляют более выраженное действие.
Одновременный прием ритонавира — ингибитора протеазы ВИЧ, который является высокоспецифическим ингибитором Р450, в равновесном состоянии (500 мг 2 раза в сутки) с сильденафилом (100 мг однократно) приводит к повышению до 300% (в 4 раза) максимальной концентрации сильденафила в сыворотке крови и к увеличению на 1000% (в 11 раз) AUC сильденафила в плазме крови. Через 24 ч концентрация сильденафила в плазме крови составляла приблизительно 200 нг/мл, тогда как в случае приема только сильденафила его концентрация составляла 5 нг/мл. Это обусловлено влиянием ритонавира на изоферменты Р450. Сильденафил не влияет на фармакокинетику ритонавира. Когда доза сильденафила для субъектов, которые получают ингибитор CYP 3A4, применялась согласно рекомендациям, концентрация сильденафила в плазме крови не превышала 200 нМ для любого пациента, и препарат имел хорошую толерантность.
Однократный прием антацида (гидроксид магния/гидроксид алюминия) не влияет на биодоступность сильденафила.
Ингибиторы CYP 2C9 (такие как толбутамид, варфарин), ингибиторы CYP 2D6 (такие как селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазидные и тиазидоподобные диуретики, ингибиторы АПФ, блокаторы кальциевых каналов, не влияли на фармакокинетику сильденафила.
У здоровых добровольцев не доказано влияние приема азитромицина (500 мг/сут на протяжении 3 дней) на AUC, максимальную концентрацию в крови и время ее достижения, клиренс и период полувыведения сильденафила и его основных метаболитов.
Влияние Виагры на другие препараты.
Исследования in vitro: cильденафил является слабым ингибитором изоформ цитохрома Р450, а именно изоферментов 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 и ЗА4 (IK50 150 μМ). В случае применения его в рекомендуемых дозах максимальная концентрация сильденафила в плазме крови достигает около 1 μМ, потому маловероятно, что Виагра способна изменить фармакокинетику субстратов этих изоферментов.
Исследования in vivo: сильденафил усиливает гипотензивный эффект при кратковременном и продолжительном применении нитратов, поэтому одноразовое или курсовое применения донаторов NO, органических нитратов или органических нитритов в любых формах с сильденафилом противопоказано.
Когда сильденафил (25; 50 и 100 мг) применялся у больных с доброкачественной гиперплазией простаты одновременно с терапией α-блокатором доксазозином (4 и 8 мг), которая поддерживалась на стабильном уровне, прослеживалось дополнительное снижение АД на 7/7 рт. ст., 9/5 рт. ст. и 8/4 рт. ст. соответственно и средние дополнительные сокращения АД 6/6 рт. ст., 11/4 рт. ст. и 4/5 рт. ст. соответственно. Когда сильденафил и доксазозин назначали одновременно пациентам, стойким к доксазозин-терапии, наблюдались нечастые случаи симптоматической постуральной гипотензии. Ее признаками являются головокружение и нарушение координации при действии света, но без потери сознания. Сопутствующее лечение сильденафилом пациентов, которые применяют α-адреноблокаторную терапию, может привести к возникновению симптоматической гипотензии у некоторых пациентов.
Признаков существенного взаимодействия сильденафила (50 мг) с толбутамидом (250 мг) или варфарином (40 мг), каждый из которых метаболизируется CYP 2C9, не выявлено.
Сильденафил (100 мг) не изменяет равновесное состояние фармакокинетики ингибиторов ВИЧ-протеазы, саквинара и ритонавира, которые являются ингибиторами CYP 3A4.
Сильденафил (50 мг) не приводит к увеличению продолжительности кровотечения, вызванного ацетилсалициловой кислотой (150 мг).
Сильденафил (50 мг) не усиливал гипотензивного эффекта алкоголя у здоровых добровольцев, которые имели максимальный уровень алкоголя в крови 0,08% (80 мг/дл).
Не отмечено взаимодействия сильденафила (100 мг) и амлодипина у больных с АГ. Среднее дополнительное снижение систолического АД — 8 мм рт. ст. и 7 мм рт. ст. — диастолического.
Анализ безопасности показал отсутствие отличия в профиле побочных реакций у пациентов, принимающих сильденафил как монотерапию и сочетанно с антигипертензивными препаратами.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:
в исследованиях на здоровых добровольцах при однократном приеме препарата в дозах до 800 мг побочные эффекты были подобны тем, которые наблюдались при приеме Виагры в более низких дозах, но частота их развития и степень тяжести повышались. В случае передозировки нужно, по необходимости, провести поддерживающую терапию. Диализ не ускоряет элиминацию препарата, поскольку сильденафил прочно связывается с белками плазмы крови и не выводится с мочой.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
при температуре до 25 °С.

Видеобзор
Описание механизма действия таблеток Виагра Аптека24
Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 100 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Пфайзер Пі.Джі.Ем., Франція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация G04B E03 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:74161:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ВІАГРА®

(VIAGRA®)

 

Склад:

діюча речовина: силденафіл;

1 таблетка містить 70,225 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 50 мг силденафілу;

1 таблетка містить 140,450 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 100 мг силденафілу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат безводний; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; Opadry® блакитний (OY-LS-20921): гіпромелоза; лактоза, моногідрат; гліцерол триацетат; титану діоксид (E 171); індигокарміну алюмінієвий лак
(E 132); Opadry® прозорий (YS-2-19114-A): гіпромелоза; гліцерол триацетат.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, у формі діаманту, із заокругленими краями, з тисненням «Pfizer» з одного боку та, відповідно до дозування, «VGR 50» або «VGR 100» – з іншого.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код АТX G04B E03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При сексуальному збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення притоку крові до пеніса.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, у свою чергу, викликає розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл є потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Ефекти силденафілу на ерекцію мають периферичний характер. Силденафіл не чинить безпосередньої релаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюючу дію NO на дану тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл викликав потрібний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Вплив на фармакодинаміку. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним до ФДЕ5, що бере активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цАМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Силденафіл швидко абсорбується. Максимальні плазмові концентрації препарату досягаються протягом 30-120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41 % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC та Сmax силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно до дози.

При застосуванні силденафілу під час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60 хвилин і середнім зниженням Cmax на 29 %.

Розподіл. Середній рівноважний об’єм розподілу (Vd) становить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після однократного перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40 %). Оскільки зв’язування силденафілу та його головного N-десметил-метаболіту з білками плазми досягає 96 %, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл однократно в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (в середньому 188 нг) застосованої дози.

Біотрансформація. Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністю силденафілу, а активність метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активності вихідної речовини. Плазмові концентрації цього метаболіту становлять приблизно 40 % концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метаболіт зазнає подальшого метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.

Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період його напіввиведення тривалістю 3-5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином із калом (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мірою з сечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90 % порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18-45 років). У зв’язку із віковими відмінностями у зв’язуванні з білками плазми крові відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно 40 %.

Ниркова недостатність. У добровольців із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однократного перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та Cmax N-деметильованого метаболіту підвищувалися на 126 % та 73 % відповідно порівняно з такими показниками у добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Однак через високу індивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC та Cmax на 100 % та 88 % відповідно порівняно із добровольцями такого ж віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax N-деметильованого метаболіту значуще підвищувалися на 79 % та 200 % відповідно.

Печінкова недостатність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайлда-П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84 %) та Cmax (47 %) порівняно з добровольцями такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат Віагра® рекомендується застосовувати чоловікам із еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату Віагра® потрібне сексуальне збудження.

 

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

– Одночасне застосування із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

– Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад, тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).

– Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи ні.

– Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ефекти інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза
100 мг) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000 % (у 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно 200 нг/мл, порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); в будь-якому випадку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), та силденафілу (100 мг разово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210 %. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, помірного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182 % (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та подальший період напіввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечнику і може викликати помірне підвищення рівнів силденафілу у плазмі крові.

Однократне застосування антацидів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів
β-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19) у рівноважному стані (125 мг двічі на добу) та силденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 55,4 % відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP3A4, як рифампін, може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби.

Дослідження in vitro. Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 цитохрому Р450 (ІК50>  150 мкмоль). Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату Віагра® на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo. Оскільки відомо, що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). У ході 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження артеріального тиску у положенні стоячи на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та стан перед непритомністю, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори α-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам із артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт.ст. За величиною ці додаткові зниження артеріального тиску були порівнянними із тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Силденафіл в дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AUC та Cmax босентану (125 мг двічі на день) на 49,8 % 42 % відповідно.

 

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску (див. розділ «Фармакодинаміка»). До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилятаторів належать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Віагра® потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

У постмаркетинговому періоді повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням препарату Віагра®. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після застосування препарату Віагра® без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутись за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл (наприклад Ревацио), чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування препарату Віагра® слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Плівкова оболонка таблеток містить лактозу. Препарат Віагра® не слід застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Віагра®, та негайно звернутися за медичного допомогою у випадках раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Віагра®. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами. Віагра® чинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та препарату Віагра® (100 мг) перорально спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Віагра® не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат Віагра® не призначений для застосування жінками.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Оскільки у ході клінічних досліджень застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Віагра®.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально.

Дорослі. Рекомендована доза препарату Віагра® становить 50 мг та застосовується у разі необхідності приблизно за годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату Віагра® під час прийому їжі дія препарату може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку. Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендована доза препарату є такою ж, як наведено вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти із печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується, див. розділ «Особливості застосування»).

З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Діти. Препарат не показаний до застосування особами віком до 18 років.

 

Передозування.

У ході клінічних досліджень за участю добровольців під час застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, приливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідності вдаються до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

 

Побічні реакції.

Профіль безпеки препарату Віагра® базується на даних, отриманих від 9570 пацієнтів з 74 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, приливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, приливи жару, порушення зору, ціанопсія та затьмарення зору. Інформація щодо побічних реакцій у рамках постмаркетингового спостереження була зібрана протягом періоду тривалістю більше ніж 10 років. Оскільки заявникові повідомлялося не про всі побічні реакції та не всі побічні реакції були включені в базу даних з безпеки, частота таких реакцій не може бути достовірно визначена.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1000 - <1/100) та рідко (≥ 1/10000 -< 1/1000). Крім того, частота клінічно значущих побічних реакцій, про які повідомлялося у рамках досвіду застосування після виходу на ринок, визначена як невідома. У межах кожної частотної групи побічні реакції наведені у порядку зменшення їх серйозності.

Інфекційні та інвазивні захворювання.

Нечасто: риніт.

Розлади з боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

Розлади з боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

Розлади з боку органів зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затьмарення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння скловидного тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

Розлади з боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

Розлади з боку судин.

Часто: приливи крові до обличчя, приливи жару.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

Розлади з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність носа.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезія ротової порожнини.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

Розлади з боку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні розлади та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Рідко: подразнення.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

Розлади з боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

Розлади з боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

Розлади з боку шкіри: кропив’янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження чи втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

Розлади з боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють д

#5737
28.07.2016
Отличный стояк на как минимум 3 часа (а например от Сиалиса у меня был слабее) Действует Виагра только во время полового акта, когда приходят сигналы от мозга о возбуждении Лично мне хватает дозировки 50 мг, поэтому покупаю 100мг и делю на 2 части! Получается очень выгодно!
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Видеобзор
Описание механизма действия таблеток Виагра Аптека24
С этим товаром рекомендуем
Наверх