Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Вентавис 2 мг N30

Основные физико-химические свойства:
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 2 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Байер Фарма АГ,Німеччина/БерліМед С.А.,Іспанія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
Вентавис ампулы 2 мг N30 в соответствии с инструкцией является препаратом для ингаляций, выпускаемом в ампулированной форме совместными усилиями двух фармацевтических компаний Байер Фарма АГ, Германия/БерлиМед С.А., Испания. В описании действующего вещества препарата, которым является трометамол илипроста указано, что оно относится к фармацевтической группе антиагрегантов. В отзывах специалистов отмечено, что илипрост это синтетический аналог простациклина, который угнетает агрегацию тромбоцитов, дилятирует кровеносные сосуды мелкого калибра, улучшает сосудистую проницаемость и повышает физиологическую активность фибринолиза. Назначение препарата Вентавис и его аналогов показано при лечении взрослых пациентов с первичной легочной гипертензией. Механизм действия этого лекарственного средства обеспечивает устойчивость к физическим нагрузкам и снижение симптомов заболевания. Помимо аллергических реакций на компоненты препарата Вентавис не может быть назначен при высоком риске кровотечения любой локализации, при тяжелых аритмиях, при ишемической болезни сердца, осложненной стенокардией и при перенесенном в течение последнего полугода инфаркта миокарда. Препарат поступает в организм пациента с использованием небулайзера. При этой процедуре не рекомендуется находиться в одной комнате с пациентом новорожденным, маленьким детям и беременным женщинам. После ингаляции помещение следует тщательно проветрить. Дозирование препарата и длительность лечения определяется лечащим врачом соответствующей квалификации в каждом случае индивидуально на основании многофакторного анализа. Схемы лечения с использованием небулайзера подробно описаны в прилагаемой инструкции. 

Во многих городах Украины: в Киеве, Днепропетровске, Ровно и других, работает сеть Аптека24. Общаясь с нашими высококвалифицированными специалистами по телефону или онлайн вы можете сравнить стоимость препаратов, получить все консультации по особенностям их применения и заказать их предварительно или купить по низкой цене. При этом сеть Аптека24 гарантируем оригинальное сертифицированное качество реализуемых медикаментов и безупречное сервисное обслуживание.      

Основные физико-химические свойства:
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 2 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Байер Фарма АГ,Німеччина/БерліМед С.А.,Іспанія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация B01A C11 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:72525:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ВЕНТАВІС

(VENTAVIS®)

Склад:

діюча речовина: iloprost;

1 мл розчину містить ілопросту трометамол, що еквівалентно 10 мкг ілопросту;

1 ампула з 2 мл розчину для інгаляцій містить ілопросту трометамол, що еквівалентно 20 мкг ілопросту;

допоміжні речовини: трометамол, етанол 96 %, натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для інгаляцій.

 

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, що не містить часток розчин.

 

Фармакотерапевтична група. Антиагреганти.

Код АТХ B01A C11.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ілопрост, діюча речовина препарату Вентавіс, є синтетичним аналогом простацикліну, фармакологічна дія якого in vitro полягає у:

  • інгібуванні агрегації, адгезії та реакції вивільнення тромбоцитів;
  • дилатації артеріол і венул;
  • підвищенні щільності капілярів і зменшенні підвищеної судинної проникності у системі мікроциркуляції, що спричинена такими медіаторами, як серотонін чи гістамін;
  • підвищенні ендогенної фібринолітичної активності.

Фармакологічні ефекти після інгаляції препаратом Вентавіс.

Пряма вазодилатація легеневих артерій з подальшим значним позитивним ефектом відносно легеневого артеріального тиску, судинної легеневої резистентності та серцевого викиду, а також змішаного насичення киснем венозної крові.

Під час невеликого, рандомізованого, подвійного, сліпого, плацебо-контрольованого 12-тижневого дослідження (дослідження STEP) 34 пацієнти, які були у стабільному гемодинамічному стані до включення у дослідження, отримували лікування бозентаном у дозі 125 мг 2 рази на добу протягом не менше 16 тижнів, нормально переносили інгаляції ілопросту у концентрації 10 мкг/мл (до 5 мкг 6–9 раз на день). Середня добова доза, введена інгаляційно, становила 27 мкг, середня кількість інгаляцій на добу склала 5,6. Гострі побічні явища у хворих, які отримували комбіновану терапію бозентаном та ілопростом відповідали тим, які спостерігали в масштабному дослідженні фази ІІІ у пацієнтів, які отримували лікування тільки ілопростом. Висновки щодо супутнього застосування вказаних препаратів на підставі даного дослідження зробити неможливо через його невеликі обсяги та короткочасність.

Відсутні дані клінічних досліджень щодо порівняння гострої гемодинамічної відповіді у одного й того ж пацієнта після внутрішньовенного введення та інгаляцій ілопросту. Показники гемодинаміки, що спостерігали, свідчать про наявність гострої відповіді та переваги лікування інгаляційним шляхом. Вазодилататорний ефект ілопросту при введенні його інгаляційно є нетривалим (1-2 години).

Однак прогностичне значення даних щодо гострої гемодинамічної відповіді є обмеженим, оскільки швидка відповідь не у всіх випадках пов’язана з довготривалим сприятливим ефектом інгаляцій ілопростом.

Ефективність у дорослих пацієнтів з легеневою гіпертензією

Було проведено рандомізоване, подвійне сліпе, багатоцентрове, плацебо-контрольоване дослідження фази ІІІ (дослідження RRA02997), в яке було включено 203 дорослих пацієнти (інгаляції ілопросту у концентрації 10 мкг/мл: n=101; плацебо n=102) із стабільною легеневою гіпертензією. Інгаляції ілопросту (або плацебо) додавали до основної терапії, яка могла включати комбінацію антикоагулянтів, вазодилататорів (наприклад блокаторів кальцієвих каналів), діуретиків, кисню та серцевих глікозидів, проте не включала простогландини I2 (простациклін або його аналоги). У 108 включених у дослідження пацієнтів діагностували первинну легеневу гіпертензію, у 95 – вторинну легеневу гіпертензію, з яких 56 випадків були пов’язані з хронічною тромбоемболією, 34 – із хворобами сполучної тканини (у тому числі CREST та склеродермією) та 4 – із застосуванням лікарських засобів для пригнічення апетиту. Тест з 6-хвилинною ходьбою на початку лікування показав помірне обмеження фізичних навантажень: в групі прийому ілопросту середній показник склав 332 метри (середнє значення: 340 метрів), в той час як у групі прийому плацебо середній показник склав 315 метрів (середнє значення: 321 метр). В групі прийому ілопросту середня добова доза, введена інгаляційно, склала 30 мкг (від 12,5 до 45 мкг/добу). Первинна кінцева точка, визначена для цього дослідження, полягала у комбінованих критеріях відповіді на лікування: підвищення здатності до фізичних навантажень (тест з 6-хвилинною ходьбою) на 12-му тижні порівняно з початком лікування, покращення щонайменше на 1 функціональний клас класу серцевої недостатності (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) на 12-му тижні порівняно з початком лікування та відсутність посилення явищ легеневої гіпертензії або смерті у період до 12-го тижня. Частота клінічної відповіді на ілопрост склала 16,8 % (17/101), а в групі плацебо – 4,9 % (5/102) (p=0,007).

В групі прийому ілопросту середнє значення пройденої відстані під час 6-хвилинної ходьби збільшилось на 22 метри (–3,3 метра у групі прийому плацебо, даних щодо смерті немає) порівнюючи з початком лікування до кінця 12-го тижня.

У групі ілопросту функціональний клас серцевої недостатності (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) покращився у 26 % пацієнтів (в групі плацебо – у 15 %) (p=0,032), залишився без змін у 67,7 % пацієнтів (у групі плацебо – у 76 %) та погіршився у
6,3 % пацієнтів (у групі плацебо – у 9 %). Інвазивні гемодинамічні параметри оцінювали на початку лікування та через 12 тижнів терапії.

Аналіз підгруп показав відсутність ефекту від лікування порівняно з плацебо-групою під час 6-хвилинної ходьби у підгрупі пацієнтів із вторинною легеневої гіпертензією.

Середнє збільшення на 44,7 метра (під час тесту на 6-хвилинну ходьбу порівняно з базовими 329 метрами на початку лікування) спостерігали у підгрупі з 49 пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією, які отримували лікування ілопростом інгаляційним шляхом протягом 12 тижнів. У 46 пацієнтів плацебо-групи вказаний показник був від’ємним і становив зменшення ходьби на 7,4 метра (порівняно з початковою величиною у 324 метри). Дані щодо смерті або втрачених значень відсутні у плацебо-групі.

Дослідження застосування препарату Вентавіс дітям з легеневою гіпертензією не проводили.

Доклінічні дані

Загальна токсичність

При дослідженні гострої токсичності однократні внутрішньовенні та пероральні дози ілопросту призводили до тяжких симптомів інтоксикації або смерті (при внутрішньовенному введенні) в дозах, що вдвічі перевищують терапевтичну. Враховуючи високий фармакологічний потенціал ілопросту і абсолютні дози, необхідні для терапевтичних цілей, результати, отримані під час досліджень гострої токсичності, не вказують на ризик розвитку небажаних явищ для людини. Як і очікувалося для простацикліну, ілопрост чинить гемодинамічний вплив (розширення судин, почервоніння шкіри, гіпотензія, пригнічення функції тромбоцитів, респіраторний дистрес) та спричиняє загальні ознаки інтоксикації, такі як апатія, порушення ходи і постуральні реакції.

Безперервні внутрішньовенні та підшкірні інфузії ілопросту протягом 26 тижнів у тварин не викликали токсичного впливу у дозах, які перевищували терапевтичну системну експозицію людини у 14-47 разів. Спостерігали тільки очікувані фармакологічні ефекти, такі як артеріальна гіпотензія, почервоніння шкіри, задишка, підвищення моторики кишечника.

На основі значень Cmax у тварин системна експозиція при парентеральному введенні у 3,5 рази перевищувала таку, якої максимально можна досягти інгаляційним шляхом. Після проведення інгаляцій системна експозиція (визначена на основі значень AUC) у тварин перевищувала відповідну терапевтичну експозицію людини приблизно у 13 разів.

Генотоксичний потенціал, онкогенність

Дослідження генотоксичної дії in vitro та in vivo (мікроядерний тест) не виявили доказів мутагенного потенціалу. Дослідження на тваринах також не виявили онкогенного впливу ілопросту.

Репродуктивна токсичність

Під час дослідження ембріотоксичності та фетотоксичності у деяких тварин тривале внутрішньовенне введення ілопросту призводило до розвитку вад фаланг передніх лап у кількох зародків незалежно від введеної дози. Ці зміни не вважають проявом тератогенного потенціалу – швидше за все, вони пов’язані з індукованим ілопростом уповільненням росту наприкінці стадії органогенезу через гемодинамічні зміни у фетоплацентарній одиниці. Сповільнений розвиток тварин було компенсовано під час постнатального розвитку.

У тварин спостерігали проникнення низьких концентрацій ілопросту та/або метаболітів у молоко (менше 1% дози ілопросту, введеного внутрішньовенно). У тварин, що отримали препарат під час лактації, не спостерігали порушень постнатального розвитку або репродуктивної функції.

Місцева подразлива дія, контактна сенсибілізація та антигенність

Під час інгаляційних досліджень у тварин застосування ілопросту у концентрації 20 мкг/мл тривалістю до 26 тижнів не викликало місцевого подразнення верхніх і нижніх дихальних шляхів. Дослідження шкірної сенсибілізації та антигенності не показали сенсибілізувального потенціалу.

Фармакокінетика.

Всмоктування

При застосуванні ілопросту у концентрації 10 мкг/мл шляхом інгаляції пацієнтам з легеневою гіпертензією (доза ілопросту у трубці інгалятора – 5 мкг, тривалість інгаляцій – 4,6-10,6 хв) у кінці інгаляції спостерігалися пікові сироваткові рівні від 100 до 200 пкг/мл. Ці рівні знижуються з періодом напіввиведення, що становить приблизно 5-25 хв. Протягом 30 хв – 1 год після закінчення інгаляції ілопрост не виявляється у центральній камері (межа кількісного визначення – 25 пкг/мл).

Розподіл

При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось. Після внутрішньовенної інфузії очевидний рівноважний об’єм розподілу становив 0,6-0,8 л/кг у здорових добровольців. Загальне зв’язування ілопросту з білками плазми є незалежним у діапазоні 30-3000 пкг/мл і становить приблизно 60 %, 75 % яких – внаслідок зв’язування з альбуміном.

Метаболізм

Дослідження метаболізму ілопросту при призначенні у вигляді інгаляційної форми (Вентавіс) не проводились. Після внутрішньовенного введення ілопрост метаболізується, в основному, шляхом b-окиснення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому стані речовина з організму не виводиться. Головний метаболіт — тетранор-ілопрост, що виявляється у сечі у вільній та кон’югованій формі. Тетранор-ілопрост фармакологічно неактивний, що доведено під час дослідів на тваринах. Результати досліджень in vitro показують, що метаболізм, залежний від ферменту CYP 450, відіграє лише незначну роль у біотрансформації ілопросту. Подальші дослідження in vitro вказують на те, що після внутрішньовенного введення або інгаляції метаболізм ілопросту в легенях схожий.

Виведення з організму

При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось. В осіб із нормальною функцією печінки та нирок виведення ілопросту з організму після внутрішньовенної інфузії у більшості випадків має двофазний характер із періодами напіввиведення, що становлять 3 – 5 хв і 15 – 30 хв відповідно. Загальний кліренс ілопросту становить приблизно 20 мл/кг/хв, що вказує на наявність позапечінкового шляху метаболізму ілопросту. За участю здорових добровольців було проведено дослідження з визначення масових частинок метаболітів із застосуванням 3Н-ілопросту. Після внутрішньовенної інфузії було визначено в цілому 81% радіоактивності, у сечі та фекаліях було виявлено 68 % і 12 %, відповідно. Метаболіти виводяться із плазми та з сечею в 2 фази, причому час напіввиведення з плазми крові становить у першу фазу приблизно 2 години і 5 годин, а для сечі – відповідно 2 і 18 годин.

Фармакокінетика при застосуванні з різними небулайзерами

У рандомізованому перехресному дослідженні, в яке було включено 20 здорових дорослих чоловіків, фармакокінетичні показники визначалися після інгаляції препаратом Вентавіс (5 мкг ілопросту) за допомогою небулайзера I-Neb AAD в порівнянні з Prodose (5 мкг на диск).

Після інгаляцій препаратом Вентавіс з використанням небулайзерної системи I-Neb AAD спостерігали вищу максимальну концентрацію у сироватці крові (Cmax), більшу системну експозицію (AUC(0-tlast)), а також коротший час для досягнення максимальної концентрації у сироватці крові (tmax), ніж при використанні небулайзерної системи Prodose. Результати досліджень фармакокінетики in vitro показують незначні відмінності вказаних небулайзерів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетичні параметри після інгаляції 5 мкг ілопросту при використанні небулайзерів I-Neb AAD та Prodose

Cmax (пг/мл)

t max (год)

AUC (0-tlast) (пг·год/мл)

середня геометрична величина (CV%)

середня величина

середня геометрична величина (CV%)

I-Neb

119 (41,2%)

0,147 (0,086 – 0,268)

28,9 (47,4%)

Prodose

80,0 (46,7%)

0,183 (0,133 – 0,279)

18,7 (50,5%)

AUC (0-tlast) = Площа під кривою "концентрація–час" від часу 0 до останнього рівня у сироватці крові, що вимірюється.

CV = коефіцієнт варіації.

Характеристики в окремих групах пацієнтів

Ниркова недостатність

Результати дослідження за участю пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, яким проводили періодичний діаліз, вказують на те, що при внутрішньовенних інфузіях ілопросту у таких хворих кліренс препарату значно нижчий (середній кліренс становить 5 ± 2 мл/хв/кг), ніж той, що спостерігався у пацієнтів з нирковою недостатністю, яким не проводили періодичний діаліз (середній кліренс становить 18 ± 2 мл/хв/кг).

Порушена функція печінки

Оскільки ілопрост значною мірою метаболізується печінкою, на рівень препарату у плазмі впливають зміни функції печінки. Результати дослідження були отримані за участю 8 пацієнтів, хворих на цироз печінки. Пацієнтам препарат вводили внутрішньовенно. Визначений середній кліренс ілопросту становив 10 мл/хв/кг.

Вік і стать

Фармакокінетика ілопросту не залежить від віку та статі хворого.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування дорослих пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією NYHA III для покращення толерантності до фізичного навантаження та послаблення симптомів.

 

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до ілопросту або до будь-якого іншого компонента препарату.
  • Стани, при яких дія препарату на тромбоцити може підвищити ризик виникнення кровотечі (наприклад, пептичні виразки у стадії загострення, травма, внутрішньочереп-ний крововилив).
  • Ішемічна хвороба серця тяжкого ступеня або нестабільна стенокардія.
  • Інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців.
  • Декомпенсована серцева недостатність при відсутності ретельного контролю лікаря.
  • Тяжкі аритмії.
  • Цереброваскулярні захворювання (у тому числі транзиторна ішемічна атака, інсульт) упродовж останніх 3 місяців.
  • Легенева гіпертензія внаслідок венозної оклюзії.
  • Не пов’язані з легеневою гіпертензією спадкові або набуті вади клапанів з вираженими порушеннями функції міокарда.

 

Особливі заходи безпеки.

Для кожної серії інгаляцій слід ввести вміст однієї відкритої ампули препарату Вентавіс у небулайзерну камеру безпосередньо перед застосуванням.

Після кожної серії інгаляції слід видалити залишки розчину з небулайзера. Крім того, слід ретельно дотримуватись інструкцій щодо гігієни та очищення небулайзерів, наданих виробниками.

Невикористаний лікарський засіб і відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

 

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ілопрост може посилювати дію вазодилататорів та антигіпертензивних препаратів, що може підвищити ризик розвитку гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»). Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Вентавіс із засобами, що розширюють судини, або з антигіпертензивними препаратами, оскільки може виникнути потреба у корекції дози.

Через інгібування ілопростом агрегації тромбоцитів його застосування в комбінації з антикоагулянтами (наприклад, гепарином; антикоагулянтами, похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (такими як ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби, тиклопідин, клопідогрель, антагоністи глікопротеїну IIb/IIIa (абсиксимаб, ептифібатид та тирофібан)) може підвищити ризик виникнення кровотечі. Необхідно здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів, які приймають антикоагулянти або інші інгібітори агрегації тромбоцитів, відповідно із загальноприйнятими медичними рекомендаціями.

Внутрішньовенні інфузії ілопросту не впливають на фармакокінетичні властивості дигоксину у пацієнтів при його багаторазовому пероральному прийомі, ілопрост не чинить жодної дії на фармакокінетичні властивості тканинного активатора плазміногену, що вводиться одночасно.

Хоча не проводилося клінічних досліджень щодо цього, результати досліджень in vitro, у ході яких вивчали інгібіторну дію ілопросту на активність ферментів системи цитохрому Р450, вказують на те, що ілопрост не інгібує метаболізм лікарських засобів через ці ферменти.

Особливості застосування.

Застосування препарату Вентавіс не рекомендується у пацієнтів з нестабільною легеневою гіпертензією, з прогресуючою недостатністю правих відділів серця. У випадку загострення або прогресування недостатності правих відділів серця слід розглянути доцільність застосування інших лікарських засобів.

Артеріальна гіпотензія

На початку лікування препаратом Вентавіс слід контролювати артеріальний тиск. Для хворих зі зниженим системним тиском, постуральною гіпотензією або для тих, які отримують терапію препаратами, що можуть знижувати артеріальний тиск (АТ), необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ. Лікування препаратом Вентавіс не слід розпочинати, якщо у пацієнта систолічний АТ нижче 85 мм рт.ст.

Лікарі повинні звертати особливу увагу на наявність у пацієнта супутніх хвороб або одночасне застосування лікарських засобів, які можуть підвищувати ризик розвитку гіпотензії або синкопального стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Синкопальні стани

Вазодилататорний ефект ілопросту у вигляді легеневих інгаляцій є нетривалим (1-2 години). Синкопальний стан є поширеним симптомом самої хвороби, але також зустрічається під час терапії. Пацієнти з легеневою гіпертензією, у яких розвивається синкопальний стан, повинні уникати надмірного напруження, наприклад під час фізичного навантаження. Перед фізичним навантаженням рекомендується здійснити інгаляцію. Збільшення частоти синкопальних станів може відображати недоліки режиму терапії і/або загострення захворювання, у цьому випадку слід розглянути питання про потребу адаптувати і/або змінити схему (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти із захворюваннями дихальних шляхів

Інгаляція препаратом Вентавіс може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму, особливо у пацієнтів з гіперреактивністю бронхів (див. розділ «Побічні реакції»). Користь від терапії не була підтверджена для пацієнтів з наявністю хронічного обструктивного захворювання легень та тяжкої астми. Пацієнти з супутніми інфекційними захворюванням легень у гострій стадії, з хронічним обструктивним захворюванням легень та тяжкою астмою повинні знаходитись під ретельним моніторингом лікаря.

При появі ознак набряку легень при застосуванні ілопросту у вигляді інгаляцій у пацієнтів з легеневою гіпертензією слід розглянути питання про наявність асоційованого венооклюзивного захворювання легень. У такому випадку лікування слід припинити.

Припинення лікування

У разі припинення терапії препаратом Вентавіс існує ризик виникнення ефекту рикошету. Слід забезпечити ретельний моніторинг стану пацієнта при припиненні інгаляцій ілопросту. Для хворих у критичному стані слід розглянути альтернативне лікування.

Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю

При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і порушенні функції печінки виведення препарату з організму знижується, що було продемонстровано у дослідженнях внутрішньовенного застосування ілопросту (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Рекомендується обережне титрування початкової дози з інтервалами у застосуванні, що становлять не менше 3-4 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Рівень глюкози у сироватці крові

При довготривалому пероральному застосуванні ілопросту клатрату у тварин протягом року спостерігали незначне підвищення рівня глюкози в сироватці крові натщесерце. Не слід виключати таку ймовірність при довготривалому застосуванні препарату Вентавіс у людини.

Небажаний вплив препарату Вентавіс

З метою мінімізації випадкового впливу препарату Вентавіс рекомендується застосовувати з небулайзерами з інгаляційно-тригерною системою (наприклад, HaloLite/Prodose, I-Neb), а також добре провітрювати приміщення.

Новонародженим, немовлятам та вагітним жінкам не слід знаходитися в кімнаті, де застосовують Вентавіс.

Потрапляння на шкіру, в очі та всередину

Розчин для інгаляцій Вентавіс не повинен потрапляти на шкіру, в очі; слід уникати перорального застосування препарату. Під час сеансів інгаляцій не рекомендується використовувати маску, а слід застосовувати трубку інгалятора.

Вентавіс містить етанол

Вентавіс містить етанол у невеликій кількості (спирт) (менше 100 мг на 1 дозу).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дослідження на тваринах продемонстрували вплив на репродуктивну функцію (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Інформація щодо застосування ілопросту вагітним жінкам обмежена. Враховуючи потенційну перевагу для матері, застосування препарату Вентавіс під час вагітності можливе для тих жінок, які вирішили продовжувати свою вагітність, незважаючи на відомий ризик легеневої гіпертензії під час вагітності.

Через ризик кровотечі препарат не застосовують у період пологів та при загрозі переривання вагітності, що супроводжується кровотечею.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється ілопрост/метаболіти з грудним молоком. За даними доклінічних досліджень, ілопрост виділяється з молоком у незначній кількості (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Оскільки неможливо виключити потенційний ризик для немовляти, під час лікування препаратом Вентавіс слід уникати годування груддю.

Фертильність

Дослідження на тваринах не показали шкідливого впливу ілопросту на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У пацієнтів, у яких спостерігаються пов’язані з артеріальною гіпотензією симптоми, такі як запаморочення, швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами може бути значно порушена.

Слід бути уважним на початку терапії щодо виникнення будь-яких ефектів.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати препарат слід тільки під контролем лікаря, який має досвід лікування легеневої гіпертензії.

Дозування

Лікування препаратом Вентавіс слід розпочинати з низької дози, що становить 2,5 мкг ілопросту для першої інгаляції (відповідає дозі ліків у трубці інгалятора). За нормальної переносимості цієї дози дозування можна підвищити до 5 мкг ілопросту та підтримувати на цьому рівні. У випадку поганої переносимості дози 5 мкг необхідно зменшити дозу до 2,5 мкг.

Дозу, що відповідає серії інгаляцій, слід вводити 6-9 разів на день залежно від потреб та переносимості кожного конкретного пацієнта.

Тривалість лікування залежить від клінічного статусу і визначається лікарем. При погіршенні стану пацієнта під час терапії препаратом слід розглянути питання про внутрішньовенне введення простацикліну.

 

Пацієнти з порушеною функцією печінки

Виведення ілопросту з організму знижується у пацієнтів з порушенням функції печінки (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Щоб уникнути небажаної акумуляції препарату протягом дня, потрібен особливий контроль за цією групою пацієнтів під час титрування початкової дози. Спершу дози по 2,5 мкг слід вводити з інтервалами, що становлять не менше 3-4 годин (відповідає введенню максимально 6 разів на день). Після цього інтервали між дозуванням можна обережно скоротити з огляду на переносимість препарату пацієнтом. Якщо показане подальше підвищення дози до 5 мкг, препарат слід також спершу вводити з інтервалами, що становлять 3-4 години, які можна згодом скоротити залежно від переносимості пацієнта. Подальша небажана кумуляція препарату після лікування протягом кількох днів малоймовірна через перерву на ніч.

 

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає потреби у корекції дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв (що визначається за сироватковим рівнем креатиніну за формулою Cockroft-Gault). Пацієнти з кліренсом креатиніну ≤ 30 мл/хв не брали участі у клінічних дослідженнях препарату Вентавіс. За даними, що стосується ілопросту для внутрішньовенного введення, при нирковій недостатності, що вимагає діалізу, виведення препарату з організму зменшується. Таким чином, слід застосовувати рекомендації щодо дозування як для пацієнтів з порушенням функції печінки (див. вище).

 

Спосіб застосування

Вентавіс призначений для застосування шляхом інгаляції. Готовий до застосування розчин Вентавіс концентрацією 10 мкг/мл вводять за допомогою відповідних інгаляційних пристроїв (інгаляторів) (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

 

Для введення препарату Вентавіс підходять небулайзерні системи компресорного типу HaloLite та Prodose. Мас-медіанний аеродинамічний діаметр аерозольної краплі (MMAД) ілопросту складає 2,6 - 2,7 мкм в обох системах. Для кожної серії інгаляцій слід ввести вміст однієї ампули (2 мл) препарату Вентавіс у небулайзерну камеру безпосередньо перед застосуванням.

HaloLite та Prodose є дозиметричними системами. Після введення встановленої дози процес подачі препарату автоматично зупиняється. Тривалість інгаляції залежить від типу дихання пацієнта.

Пристрій

Доза ілопросту в трубці інгалятора

Приблизний час інгаляції

(15 вдихів за хвилину)

HaloLite та Prodose

2,5 мкг

5 мкг

4-5 хв

8-10 хв


Для введення дози ілопросту 5 мкг рекомендується провести 2 серії інгаляцій, застосовуючи задані дози по 2,5 мкг, для чого необхідно ввести вміст однієї ампули (2 мл) препарату Вентавіс у небулайзер. Ампула позначена двома кольоровими кільцями (білим та рожевим).

Venta-Neb, портативний ультразвуковий небулайзер з батарейним живленням також підходить для застосування препарату Вентавіс. ММАД аерозольних крапель становить 2,6 мкм.

Для кожної серії інгаляцій слід ввести вміст однієї ампули (2 мл) препарату Вентавіс (позначеної двома кольоровими кільцями: білим/рожевим) у небулайзерну камеру безпосередньо перед застосуванням.

Можна застосовувати дві програми:

P1 Програма 1: 5 мкг діючої речовини в трубці інгалятора протягом 25 циклів інгаляцій.

P2 Програма 2: 2,5 мкг діючої речовини в трубці інгалятора протягом 10 циклів інгаляцій.

Режим програми обирає лікар.

Venta-Neb подає пацієнту оптичний та звуковий сигнал про необхідність початку інгаляцій. Після введення встановленої дози процес подачі препарату зупиняється.

Для отримання крапель оптимального розміру (при застосування препарату Вентавіс) необхідно використовувати зелену розпилювальну пластину. Більш докладні відомості див. інструкцію щодо застосування небулайзера Venta-Neb.

Пристрій

Доза ілопросту в трубці інгалятора

Приблизний час

Venta-Neb

2,5 мкг

5 мкг

4 хв

8 хв


I-Neb AAD System – це портативна ручна небулайзерна система з використанням технології вібруючої сітки. Система генерує краплі за допомогою ультразвуку, що проштовхує розчин крізь сітку. Небулайзер I-Neb AAD також можна застосовувати для інгаляцій препарату Вентавіс. ММАД аерозольних крапель становить 2,1 мкм.

Вказаний небулайзер має здатність визначати тип дихання для встановлення оптимального часу введення аерозолю для заданої дози – 2,5 або 5 мкг ілопросту.

Попередньо виставлена доза у небулайзерній системі I-Neb AAD контролюється небулайзерною камерою та контрольним диском. В небулайзері є дві камери, позначені різними кольорами. Для кожної небулайзерної камери є контрольний диск відповідного кольору.

При дозі 2,5 мкг необхідно застосовувати небулайзерну камеру з червоною заслонкою та червоний контрольний диск.

При дозі 5 мкг необхідно застосовувати небулайзерну камеру з пурпурною заслонкою та пурпурний контрольний диск.

Для кожної серії інгаляцій слід ввести 1 мл препарату Вентавіс у небулайзерну камеру безпосередньо перед застосуванням.

Пристрій

Доза ілопросту в трубці інгалятора

Приблизний час

I-Neb AAD

2,5 мкг

5 мкг

3,2 хв

6,5 хв


Оскільки небулайзер I-Neb продукує аерозоль з іншими фізичними властивостями порівняно з небулайзерами HaloLite, Prodose та Venta-Neb, а також забезпечує швидку подачу розчину (див. розділ «Фармакологічні властивості»), пацієнти, які використовують певний небулайзер не повинні переходити на застосування іншого без нагляду лікаря.

Ефективність та переносимість ілопросту для інгаляцій при застосуванні інших небулайзерних систем з іншими розпилювальними властивостями не визначені.

 

Діти.

Дані щодо ефективності та безпеки застосування Вентавісу дітям (віком до 18 років) відсутні.

Дані контрольованих клінічних досліджень відсутні.

Передозування.

  • Симптоми передозування.

При передозуванні можуть спостерігатися гіпотензивні/вазовагальні реакції, а також головний біль, припливи, нудота, блювання та діарея. Також можливе підвищення артеріального тиску, брадикардія або тахікардія, біль у спині або кінцівках.

  • Лікування при передозуванні.

Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується припинити застосування та проводити симптоматичну терапію і моніторинг.

 

Побічні реакції.

Окрім місцевих реакцій, спричинених введенням ілопросту шляхом інгаляції, таких як кашель, побічні реакції на ілопрост пов’язані з фармакологічними властивостями простациклінів. Побічні реакції, що спостерігались у ході клінічних досліджень найчастіше (≥ 20%), включають вазодилатацію, зокрема гіпотензію, головний біль та кашель. Найсерйознішими побічними реакціями були артеріальна гіпотензія, епізоди кровотеч та бронхоспазм.

Побічні реакції, про які повідомляється нижче, базуються на об’єднаних даних клінічних досліджень фази II і III з участю 131 пацієнта, які приймали препарат Вентавіс у концентрації 10 мкг/л, та на даних постмаркетингового спостереження.

Побічні реакції, визначені за даними клінічних досліджень, класифіковані відповідно до частоти їх виникнення таким чином: дуже часті (≥ 1/100 та часті (≥ 1/100 до <1/10). Побічні реакції, виявлені лише протягом постмаркетингового спостереження і частоту яких не можна встановити, визначені як «частота невідома».

У кожній групі небажані ефекти зазначені у порядку зниження їх тяжкості.

 

Класи систем органів

(MedDRA)

Дуже часті

≥ 1/10

 Часті

(≥ 1/100 – < 1/10)

Частота невідома

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Епізоди кровотеч*§

 

Тромбоцитопенія

 

Розлади з боку імунної системи

 

 

Гіперчутливість

Розлади з боку нервової системи

Головний біль

Запаморочення

Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх