Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Ципринол 250 мг N10

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 250 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель KRKA, Словения Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

ЦИПРИНОЛ
табл. п/плен. оболочкой 250 мг, № 10    
  

Ципрофлоксацин    250 мг

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: синтетический антибактериальный препарат широкого спектра действия группы фторхинолонов, обладающий бактерицидным действием. Ципринол действует как на микроорганизмы, которые находятся в процессе быстрого роста, так и на микроорганизмы, находящиеся в фазе покоя.
Противомикробная активность ципрофлоксацина обусловлена прежде всего наличием циклопропанового кольца в 1-м положении, фтора в 6-м положении и пиперазинового кольца в 7-м положении.
Механизм действия ципрофлоксацина во всех фазах клеточного цикла обусловлен ингибированием субъединицы А бактериальной ДНК-гиразы — фермента, отвечающего за репликацию бактериальной ДНК.
Препарат оказывает бактерицидное действие на большинство грамотрицательных и на некоторые грамположительные микроорганизмы, в том числе и устойчивые к другим антибактериальным препаратам.
К ципрофлоксацину чувствительны in vitro следующие грамотрицательные микроорганизмы: энтеробактерии — E. coli, Shigella spp., Salmonella spp ., Citrobacter spp ., Klebsiella spp ., Enterobacter spp., Proteus mirabilis и vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.; другие грамотрицательные бактерии — Aeromonas spp., Plesiomonas shigelloides, Pasteurella multocida, Haemophilus spp., Campylobacter jejuni, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria spp., Moraxella (Branhamella) catarrhalis; некоторые внутриклеточные возбудители — Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium- intracellulare.
Подтверджена чувствительность in vitro таких грамположительных бактерий: Streptococcus spp . (S. pyogenes, S. agalactiae); Staphylococcus spp. (S. aureus, S. haemolyticus, S. hominis и S. saprophyticus), Bacilus anthracis.
Чувствительность Enterococcus faecalis и Streptococcus pneumoniae умеренная.
Бактерии из группы Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia и maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides, Streptococcus faecalis и Treponema pallidum устойчивы к ципрофлоксацину.
Проявление резистентности бактерий обычно свидетельствует о перекрестной устойчивости ко всем хинолонам и обусловлено снижением проницаемости бактериальной мембраны для препарата, а также мутацией субъединицы А ДНК-гиразы, в результате которой уменьшается чувствительность бактерии к ципрофлоксацину (таким образом объясняется развитие устойчивости P. aeruginosa). Чаще всего устойчивость выявляется при инфекциях, вызываемых Pseudomonas aeruginosa и некоторыми штаммами Staphylococcus aureus.
In vitro установлено синергическое действие ципрофлоксацина и других антибиотиков, например имипенема, в отношении P. aeruginosa, а также мезлоциллина, цефокситина и клиндамицина в отношении B. fragilis, азлоциллина в отношении P. aeruginosa и цефтизоксима в отношении P. aeruginosa и S. marcescens.
Минимальная ингибирующая концентрация (МИК90) ципрофлоксацина in vitro в отношении наиболее чувствительных к нему бактерий составляет:
для Enterobacter cloacae (E. coli, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Proteus spp.) — 0,005–1 мг/л;
Providencia spp . — 0,015–3,12 мг/л;
Salmonella spp . — 0,015–0,25 мг/л;
Serratia marcescens — 0,06–1 мг/л;
Shigella spp . — 0,002–0,25 мг/л;
Yersinia enterocolitica — 0,015–0,25 мг/л;
Acinetobacter calcoaceticus — 0,25–1 мг/л;
Neisseria gonorrhoeae — 0,002–0,03 мг/л;
Neisseria meningitidis — 0,005–0,015 мг/л;
Haemophilus influenzae — 0,007–0,05 мг/л;
Pseudomonas aeruginosa — 0,12–4 мг/л;
Pseudomonas spp. — 0,25–16 мг/л.
Максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 0,5–1,8 ч после его перорального приема. Прием пищи может изменять время достижения максимальной концентрации в плазме крови, однако не оказывает влияния на AUC.
Объем равновесного распределения ципрофлоксацина после перорального или в/в введения составляет 1,74–5 л/кг массы тела, что свидетельствует о хорошем проникновении ципрофлоксацина в ткани.
Препарат в терапевтической концентрации накапливается в слизистой оболочке бронхов, легочной ткани, плевральном экссудате, паренхиме печени и почек, в желчи, перитонеальной жидкости, половых органах, предстательной железе, костях, синовиальной ткани и жидкости, коже и передней глазной камере.
Наивысшая концентрация ципрофлоксацина определяется в печени, желчном пузыре, желчи, почках и секрете предстательной железы.
Концентрация препарата в ликворе в большинстве случаев ниже концентрации в сыворотке крови, однако при менингите может повышаться.
Ципрофлоксацин проникает через плацентарный барьер, поступает в грудное молоко.
Из организма препарат выводится в основном с мочой. Через 48 ч почками выделяется от 30 до 50% ципрофлоксацина в неизмененном виде.

ПОКАЗАНИЯ: лечение инфекций, вызванных чувствительными к ципрофлоксацину микроорганизмами, в том числе:
• инфекции уха, горла, носа: наружный и средний отит, синусит, мастоидит, возбудителями которых являются грамотрицательные бактерии, в том числе P. аeruginosa;
• инфекции респираторного тракта пневмонии (кроме пневмококковых), острый и хронический бронхит, бронхоэктатическая болезнь, обострение муковисцидоза (особенно, если возбудителем является P. Аeruginosa);
• абдоминальные и гепатобилиарные инфекции: перитонит, внутрибрюшные абсцессы, холецистит, холангит (в комбинации с метронидазолом или клиндамицином);
• инфекции почек и мочевыводящих путей (осложненные и неосложненные), уретрит (включая гонорейный), цистит, эпидидимит, простатит, пиелонефрит;
• инфекции органов малого таза: генитальные инфекции (сальпингит, эндометрит, оофорит, тубулярный абсцесс и пельвиоперитонит);
• инфекции костей и суставов: остеомиелит, септический артрит;
• инфекции кожи и мягких тканей: фурункулез, абсцессы, инфекция наружного слухового прохода, инфицированные раны, язвы и ожоги;
• тяжелые системные инфекции (сепсис, инфекции у больных с нейтропенией (в комбинации с другими антибиотиками);
• сибирская язва у взрослых;
• профилактика инфекционных осложнений при хирургических вмешательствах, в первую очередь в урологии, абдоминальной хирургии (в комдинации с метронидазолом) и ортопедии;
• профилактика инфекций у больных с нейтропенией и при терапии иммуносупрессорными препаратами.
Лечение тяжелых инфекционных заболеваний начинается с применения парентеральной формы ципрофлоксацина; в дальнейшем переходят на пероральный способ применения препарата.

ПРИМЕНЕНИЕ: таблетки нужно глотать целиком, запивая жидкостью.
Рекомендуются следующие дозы:
неосложненные инфекции мочевыводящих путей: по 250 мг 2 раза в сутки;
осложненные инфекции мочевыводящих путей: по 500 мг 2 раза в сутки;
тяжелые инфекционные заболевания (пневмония, остеомиелит): по 750 мг 2 раза в сутки;
другие инфекции: по 500–750 мг 2 раза в сутки;
бациллоносители сальмонелл: по 750 мг 2 раза в сутки;
диарея путешественников: по 500 мг 2 раза в сутки;
острая гонорея: достаточно донократная доза 250–500 мг;
профилактика инфекций при хирургических вмешательствах: 500–750 мг ципринола за 0,5–1 час до операции;
лечение и профилактика сибирской язвы у людей, которые находились в местах с Bacillus anthracis в воздухе: для взрослых — 500 мг ципринола 2 раза в сутки, для детей — 15 мг ципринола на кг массы тела 2 раза в сутки. В начале лечения рекомендуется применять препарат для парентерального введения.
При других тяжелых инфекциях после парентерального применения в начале лечения переходят в дальнейшем на пероральный прием препарата в виде таблеток. Продолжительность лечения зависит от тяжести заболевания, клинического течения и результатов бактериологического исследования.
Неосложненные инфекции мочевыводящих путей большей частью лечат в течение 3 дней; лечение осложненных инфекций мочевыводящих путей и некоторых других инфекций может длиться до 14 дней. Продолжительность лечения хронического бактериального простатита в основном составляет 12 нед; лечение бациллоносителей сальмонелл — 4 нед, лечения инфекции костей и суставов — 4–6 нед, лечение инфекционной диареи — 5–7 дней, иногда до 14 дней. При контакте с Bacillus anthracis препарат рекомендуется применять на протяжении 60 дней.
Для пациентов пожилого возраста дозу следует подбирать в зависимости от клиренса креатинина, типа и течения заболевания.
Пациенты с тяжелыми нарушениями функции почек:
при клиренсе креатинина 20 мл/мин (0,33 мл/с, уровень креатинина в сыворотке превышает 400 мкмоль/л) обычную дозу назначают только 1 раз в сутки или половину дозы — 2 раза в сутки. Для пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности, находящихся на постоянном гемодиализе, максимальная доза — 500 мг в сутки. В связи с относительно незначительным выведением препарата во время гемодиализа нет необходимости дополнительного введения ципрофлоксацина после гемодиализа.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к ципрофлоксацину или другим фторхинолонам; период беременности и кормления грудью. Препарат не следует назначать детям и подросткам, в связи с недостаточным количеством исследований в этой сфере, поскольку не исключена возможность повреждения суставного хряща. Применение препарата в этом возрасте допускается только в том случае, если необходимость применения превышает возможный риск.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: со стороны ЖКТ: рвота, боль в животе, метеоризм, анорексия, в исключительных случаях — стойкая диарея или псевдомембранозный колит;
со стороны ЦНС: головокружение, головная боль, усталость, возбуждение, бессонница, тревожность, депрессия, судороги, спутанность сознания, галлюцинации, психоз;
нарушения со стороны органов чувств: нарушение зрения, диплопия, нарушение вкуса, звон в ушах, повышенное внутричерепное давление;
реакции гиперчувствительности могут возникать в результате применения какого-либо препарата. Они могут быть незначительными — реакции кожи (кожная сыпь, эритема, зуд), более выраженными (лихорадка, отек лица, фоточувствительность), в единичных случаях — анафилактические реакции, требующие оказания неотложной медицинской помощи;
со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, обморочное состояние, прилив крови к лицу, потливость и мигрень.
При применении фторхинолонов могут появляться артралгия, миалгия, миастения, тендинит или разрыв сухожилия (очень редко) в основном при сочетанном применении в комбинации с ГКС. Применение Ципринола может ухудшить состояние больного при тяжелой миастении.
Влияние на лабораторные показатели: временное повышение активности трансаминаз и ЩФ отмечается преимущественно у больных с нарушением функции печени; может также отмечаться временное повышение уровня мочевины, креатинина и билирубина в сыворотке крови (в исключительных случаях возникает холестатическая желтуха), лейкопения, лейкоцитоз, анемия, тромбоцитопения, тромбоцитоз.
В результате применения Ципринола может повышаться уровень глюкозы в крови.
Длительное или повторное лечение Ципринолом может вызывать инфекции, обусловленные резистентными бактериями или грибами.
При возникновении тяжелых побочных эффектов (особенно в случае реакций гиперчувствительности, псевдомембранозного колита, неврологических нарушений, галлюцинаций или боли в области сухожилия) лечение следует прекратить.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: поскольку прием ципрофлоксацина может являться причиной тяжелых реакций со стороны ЦНС (судороги, повышенное внутричерепное давление, психозы, головокружение, нарушение сознания, нервозность), следует особенно осторожно назначать этот препарат больным пожилого возраста, с нарушением функции ЦНС (эпилепсия, снижение судорожного порога, судороги в анамнезе, снижение мозгового кровообращения, апоплексия, психические нарушения), больным с тяжелыми поражениями печени или любым типом почечной недостаточности и дефицитом глюкоза-6-фосфатдегидрогеназы.
Известно, что уже первое применение этого препарата может вызвать тяжелые аллергические реакции.
Щелочная реакция мочи может способствовать образованию мочевых конкрементов, поэтому следует избегать ощелачивания мочи во время лечения ципрофлоксацином. Перед лечением и во время применения ципрофлоксацина необходимо достаточное потребление больным жидкости. Больным с почечной недостаточностью следует уменьшить дозу или увеличить интервал между приемом препарата, в зависимости от тяжести недостаточности.
Больные должны избегать воздействия прямых солнечных лучей во время лечения ципрофлоксацином, так как могут развиться фототоксические реакции.
В процессе лечения препаратом может отмечаться рост резистентности микроорганизмов. В случае развития тяжелой и продолжительной диареи, которая может быть проявлением псевдомембранозного колита, лечение препаратом следует прекратить.
Есть сообщения о случаях воспаления или даже разрыва сухожилия во время лечения хинолонами. Хотя причинная связь именно с этой группой препаратов не была точно установлена, рекомендуется прекратить прием препарата при возникновении боли по ходу сухожилия или при появлении первых признаков тендинита. Во время лечения и сразу же после его отмены пациент должен избегать чрезмерных физических нагрузок.
Во время лечения больные не должны употреблять алкоголь.
Период беременности и кормления грудью. Нельзя исключить риск побочных эффектов для плода и ребенка, поэтому Ципринол не следует назначать в период беременности и кормления грудью. Во время лечения матери ципрофлоксацином кормление грудью следует прекратить.
Влияние на способность управлять автотранспортными средствами и другими механизмами. Обычные дозы ципрофлоксацина могут снизить внимательность, особенно, если во время лечения препаратом принимать алкоголь. Способность управлять автотранспортными средствами и другими механизмами во время лечения может быть снижена, о чем следует предупредить пациента.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: при совместном применении ципрофлоксацина с антацидами (содержащими алюминий, магний или кальций) или сукральфатом происходит снижение абсорбции ципрофлоксацина. Поэтому рекомендуется применять ципрофлоксацин за 4 ч до применения антацидов или сукральфата или через 2–4 ч после него.
Препараты, содержащие железо или цинк, снижают абсорбцию ципрофлоксацина.
Совместное применение ципрофлоксацина и теофиллина может вызвать повышение концентрации теофиллина в сыворотке и удлинить время его выведения.
Параллельное назначение ципрофлоксацина и циклоспорина повышает нефротоксичнисть циклоспорина. Рекомендуется чаще проверять концентрации теофиллина и циклоспорина в сыворотке крови.
Совместное применение ципрофлоксацина и пероральных антикоагулянтов может увеличить время кровотечения, поэтому рекомендуется периодически контролировать протромбиновое время.
Во время лечения ципрофлоксацином существует повышенный риск разрыва сухожилия у больных, параллельно получающих курс терапии ГКС.
Сочетанное назначение ципрофлоксацина и фенитоина может привести к изменению концентрации фенитоина в сыворотке крови.
С особой осторожностью следует назначать препарат при лечении больных сахарным диабетом, поскольку действие пероральных гипогликемизирующих препаратов (глибенкламид) может усилиться и вызвать гипогликемию.
Совместное назначение НПВП (например фенбуфена) и очень высоких доз хинолонов может вызвать судороги.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: Симптомы: тошнота, рвота, диарея, головная боль и головокружение; в наиболее тяжелых случаях —тремор, галлюцинации, судороги, потеря сознания.
Лечение: симптоматическое, необходима адекватная гидратация и ацидификация мочи (с целью предупреждения кристаллурии), промывание желудка, активированный уголь, солевые слабительные. Гемодиализ не эффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом, защищенном от света и влаги месте при температуре не выше 25 °C.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 10 Количество в упаковке
  • Дозировка 250 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель KRKA, Словения Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация J01M A02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:88458:"   

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЦИПРИНОЛ®

(CIPRINOL®)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 250 мг або 500 мг ципрофлоксацину у вигляді ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, пропіленгліколь.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 250 мг: круглі, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таблетки по 500 мг: овальні, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТХ J01M A02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними в багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МІК.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

 

 

Чутливі (зазвичай) види мікроорганізмів

Грампозитивні аеробні мікроорганізми

Bacillus anthracis1)

Грамнегативні аеробні мікроорганізми

Aeromonas spp.

Brucella spp.

Citrobacter koseri

Francisella tularensis

Haemophilus ducreyi

Haemophilus influenzae2)

Legionella spp.

Moraxella catarrhalis2)

Neisseria meningitidis

Pasteurella spp.

Salmonella spp. 2)

Shigella spp. 2)

Vibrio spp.

Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми

Mobiluncus

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis3)

Chlamydia pneumoniae3)        

Mycoplasma hominis3)

Mycoplasma pneumoniae3)

Види, для яких можливий розвиток набутої резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Enterococcus faecalis3)

Staphylococcus spp. 1) 4)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacter baumannii5)

Burkholderia cepacia2) 5)

Campylobacter spp.2) 5)

Citrobacter freundii2)

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae2)

Escherichia coli2)

Klebsiella oxytoca

Klebsiella pneumoniae2)

Morganella morganii2)

Neisseria gonorrhoeae2)

Proteus mirabilis2)

Proteus vulgaris2)

Providencia spp.

Pseudomonas aeruginosa2)

Pseudomonas fluorescens

Serratia marcescens2)

Анаеробні мікроорганізми

Peptostreptococcus spp.

Propionibacterium acnes

Мікроорганізми початково резистентні до ципрофлоксацину

 

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Actinomyces

Enteroccus faecium

Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми

За винятком зазначених вище

Інші мікроорганізми

Mycoplasma genitalium

Ureaplasma urealitycum

1)          Було доведено, що прийом антибіотиків одразу після контакту зі спорами Bacillus anthracis допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Лікування тривалістю два місяці пероральною формою ципрофлоксацину у дозі 500 мг 2 рази на день вважається ефективним для попередження інфікування сибірською виразкою дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

2)          Клінічна ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями.

3)          Природна середня чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.

4)             Метицилін-резистентний S. aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20-50 % і є зазвичай високим у госпітальних ізолятів.

5)             Показник резистентноті ≥ 50 % в одній або більше країн ЄС.


 

За результатами досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності ципрофлоксацину не виявлено особливої небезпеки для людей.

Фармакокінетика

Абсорбція

При пероральному застосуванні ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику.

Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1-2 години.

Одноразові дози 100‑750 мг призводять до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (Cmax) між 0,56 та 3,7 мг/л. Сироваткова концентрація зростає пропорційно збільшенню дози до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками незначний (20-30 %), знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує в позасудинний простір. Значний об'єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечовидільного тракту, статевих органах (простата, ендометрій).

Метаболізм.

Були зафіксовані невисокі концентрації таких чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксацину (М3) та формілципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж вихідна сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення.

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб із нормальною нирковою функцією – приблизно 4-7 годин.

Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному прийомі

 

Шляхи виведення

 

З сечею

З фекаліями

Ципрофлоксацин

44,7

25,0

Метаболіти (M1-M4)

11,3

7,5


 

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 год.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється, в першу чергу, трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

  • Інфекції нижніх дихальних шляхів, викликані грамнегативними бактеріями:

-                     загострення хронічного обструктивного захворювання легень;

-                     бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;

-                     пневмонія.

  • Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.
  • Хронічний гнійний отит середнього вуха.
  • Важкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
  • Інфекції сечового тракту.
  • Гонококовий уретрит і цервіцит.
  • Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза, зокрема, спричинені Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

  • Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників) та інтраабдомінальні інфекції.
  • Інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані грамнегативними бактеріями.
  • Інфекції кісток та суглобів.
  • Лікування та профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.
  • Профілактика інвазивних інфекцій, викликаних Neisseria meningitidis.
  • Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Діти

  • Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі, викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa)
  • Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
  • Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лише лікар, що має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

 

Протипоказання.

Ципрофлоксацин не слід застосовувати при підвищеній чутливості до активної речовини препарату або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до іншого компонента препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), які пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад севеламеру), сукральфатів або антацидів, а також препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2-рецепторів.

Харчові, у т.ч. молочні, продукти

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватись.

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідин

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення Сmax у 7 разів, діапазон –        4-21 раз; збільшення показника AUC – в 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що, може призводити до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосуваня»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності оральних антикоагулянтів у пацієнтів, що отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Ропінірол

Було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і Сmax ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під час і відразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ципринол®, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережностю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, в результаті чого досягнення максимальної концентрації в плазмі відбувається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax і AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн

Повідомлялось що супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферментів   цитохрому Р450 1А2, і лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних препаратів.

Силденафіл

Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні препарату Ципринол® із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.

 

Пероральні цукрознижувальні засоби

При супутньому призначенні препарату Ципринол® та пероральних антидіабетичних лікарських засобів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад глібенкламіду, глімепіриду), повідомлялося про гіпоглікемію, що пов’язана, вірогідно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Дулоксетин

Одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гіраз) та певних нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну в плазмі крові у цих пацієнтів.

 

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовують як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції сечового тракту

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.  

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані пацієнтом.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Застосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих під час застосування людиням. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Антибіотикасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile

Відомо про випадки антибіотикасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при застосуванні препарату Ципринол®. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, в свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium difficile виробляє токсини А і В, які сприяють розвитку антибіотикасоційованої діареї. Clostridium difficile виробляє велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та смертності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам’ятати про можливість виникнення антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки розвиток антибіотикасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, можливий протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних слід проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких є чутливою Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить лише лікар із досвідом ведення дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Лікування ципрофлоксацином дітей слід розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Інші специфічні тяжкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м’язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт, запалення або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двобічний, які найвірогідніше у перші 48 годин лікування, але можливі навіть протягом декількох місяців після відміни препарату. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у літніх пацієнтів або у пацієнтів, що одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину необхідно припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовують з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до судом або епілептичного статусу. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину припиняють (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину припиняють та вживають заходів, необхідних у даній клінічній ситуації.

У пацієнтів, що приймали ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або в комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, що мають симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади

Застосування ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні препарату Ципринол® та лікарських засобів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), чи застосування з факторами ризику подовження інтервалу   QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вроджений синдром подовженого QT, некореговані електролітні розлади, такі як гіпокаліємія або гіпомагніємія, та серцеві захворювання, зокрема серцева недостатність, інфаркт міокарда або брадикардія).

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке вимагає негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад ванкоміцину перорально 250 мг 4 рази на добу). Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, – протипоказані.

Нирки та сечовидільна система

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану з застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, що приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини та уникати надмірної лужності сечі. Пацієнтам із порушеною функцією нирок слід корегувати дозу ципрофлаксацину з метою запобігання виникненню побічних реакцій, пов’язаних із накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності з загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфат дегідрогенази

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. у такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане. Підвищення концентрацій в плазмі, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, що приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані, щодо застосування ципрофлоксацину вагітним, демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому під час вагітності задля перестороги краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю.

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

 

Спосіб застосування та дози.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю організму(-ів) – збудника(-ів) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування вищих доз ципрофлоксацину та одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дозування для дорослих

Існує дозування препарату - Ципринол® таблетки по 750 мг.

Показання

Добова доза (мг)

Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне застосування ципрофлоксацину)

Інфекції нижніх дихальних шляхів


Від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день

7-14 днів

 

Загострення хронічного синуситу

Від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день

7-14 днів

 

Хронічний гнійний отит середнього вуха

 

Від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день

7-14 днів

 

Важкий перебіг отиту зовнішнього вуха

750 мг 2 рази на день

Від 28 днів до 3 місяців

Інфекції сечового тракту

Неускладнений цистит

Від 250 мг 2 рази на день до 500 мг 2 рази на день

3 дні

Жінкам перед менопаузою можна застосовувати 500 мг 1 раз на добу

Ускладнений цистит, неускладнений пієлонефрит

500 мг 2 рази на день

7 днів

Ускладнений пієлонефрит

Від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день

Не менше 10 днів, при деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцеси) лікування можна продовжити до понад      21 дня

Простатит

Від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день

Від 2 до 4 тижнів (гострий) і від 4 до 6 тижнів (хронічний)

Гонококовий уретрит і цервіцит

 

Одноразова доза 500 мг

1 день (одноразова доза)

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза

Від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день

Не менше 14 днів

Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції

Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., окрім Shigella dysenteriae, тип 1, і тяжка діарея мандрівників, як емпіричне лікування

500 мг 2 рази на день

1 день

Діарея, спричинена Shigella dysenteriae, тип 1

500 мг 2 рази на день

5 днів

Діарея, спричинена Vibrio cholerae

500 мг 2 рази на день

3 дні

Тифоїдна гарячка

500 мг 2 рази на день

7 днів

Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативни

#6505
11.08.2016
Случилась со мной большая неприятность: образовался флюс. Благо, что дочь медик, посоветовала сразу принимать антибиотик Ципринол, параллельно полоскала Ротоканом. Облегчение пришло уже на 3 день лечения. Постепенно начала спадать опухоль, ушла боль. Препарат пить не прекращала. Через 7 дней флюс полностью прошел.
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх