Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Тейкопланин-Фармекс 400 мг флакон №1+ растворитель 3.2 мл

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Лиофилизат
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 400 мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель ТОВ"Фармекс Груп", м.Бориспіль,Україна Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки

Тейкопланин-Фармекс лиофилизированный порошок для инъекций 400 мг флакон № 1+растворитель 3.2 мл представляет собой антибиотик гликопептид, обладающий бактерицидной активностью.


Он формирует комплекс с ацил-D-аланил-D-аланином мукопептида мембраны бактерий и вызывает блокаду ее образования, угнетая формирование сферопластов. Свою активность лиофилизат Тейкопланин-Фармекс проявляет относительно энтерококков, стрептококков, стафилококков коагулазонегативных, стафилококка золотистого, коринебактерий, микрококков, листерии моноцитогенис, анаэробных грамположительных бактерий, в том числе пептококка и клостридии диффициле. К антибиотику резистентность развивается довольно медленно, отсутствует перекрестная устойчивость с иными антибиотиками.


Лечение лекарственным средством Тейкопланин-Фармекс, как говорит инструкция, показано при колите, обусловленном клостридией, перитоните, эндокардите, септицемии, инфекциях суставов, костей, мягкой ткани, кожного покрова, мочевых путей, дыхательных путей (в том числе при высокой чувствительности к карбапенемам, цефалоспоринам, пенициллинам). Препарат Тейкопланин-Фармекс согласно описанию подразумевает внутривенное и внутримышечное применение капельно или болюсно в начальной дозировке по 400 мг внутривенно, один-два раза в сутки первые три дня, после снизив дозацию к 200-400 мг в сутки внутримышечно или внутривенно. Препарат Тейкопланин-Фармекс по отзывам врачей противопоказан при непереносимости тейкопланина, при грудном кормлении. При беременности Тейкопланин-Фармекс назначают только при высокой ожидаемой пользе. Осторожности требует прием лекарства Тейкопланин-Фармекс при высокой чувствительности к ванкомицину. При продолжительной терапии Тейкопланин-Фармекс следует проверить функционирование слуха, кроветворения, почек, печени. 


По оптимальной стоимости купить Тейкопланин-Фармекс или его аналоги можно в сети Аптека24 в Киеве и иных городах Украины. Аптека24 своим покупателям предлагает только оптимально низкие и доступные цены и продукцию высшего качества.


Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Лиофилизат
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 400 мг Количество лекарства в препарате
  • Производитель ТОВ"Фармекс Груп", м.Бориспіль,Україна Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация J01X A02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТЕЙКОПЛАНІН-ФАРМЕКС

(TEICOPLANIN-PHARMEX)

Склад:

діюча речовина: teicoplanin;

1 флакон містить тейкопланіну 200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид;

розчинник – вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

- флакон з ліофілізатом: ліофілізована пориста маса або порошок жовтуватого кольору;

- флакон з розчинником: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Глікопептидні антибіотики. Код АТХ J01XA02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тейкопланін є глікопептидним антибіотиком системної дії, продуктом ферментації Actinoplanes teichomyceticus, який має бактерицидну активність проти аеробних та анаеробних грампозитивних бактерій. Тейкопланін інгібує ріст чутливих мікроорганізмів за рахунок втручання в біосинтез мембран клітин у місцях, відмінних від місць дії бета-лактамних антибіотиків.

Антимікробний спектр. Граничними концентраціями, які дозволяють відмежувати чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю – від резистентних штамів (R), є такі: S ≤ 4 мг/л і R ≤ 16 мг/л.

Поширеність набутої резистентності до цього препарату у деяких видів збудників може варіювати залежно від географічного регіону та часу. У зв’язку з цим корисно мати інформацію про місцеву поширеність резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Ці дані є лише загальними орієнтирами, що вказують на ймовірність чутливості певного бактеріального штаму до цього антибіотика.

Тести in vitro підтверджують, що тейкопланін є активним проти таких чутливих грампозитивних аеробів: Bacillus, Enterococci, Listeria, Rhodococcus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus non-aureus, Streptococcusґ, Streptococcus pneumonia; анаеробів: Clostridium, Eubacterium, Peptostreptococcus, Propionibacterium acnes.

До стійких до тейкопланіну мікроорганізмів належать грампозитивні аероби, такі як Actinomyces, Erysipelothrix, Hetherofermentative Lactobacillus, Leuconostoc, Nocardia asteroidеs, Pediococcus, а також грамнегативні аероби, такі як коки, бацили та інші мікроорганізми: хламідії, мікобактерії, мікоплазми, рикетсії, трепонеми.

Тейкопланін не виявляє перехресної резистентності з іншими класами антибіотиків.

Бактерицидний синергізм спостерігався in vitro з аміноглікозидами проти Enterococci та Staphylococcі. Комбінація тейкопланіну і фторхінолонів зазвичай чинить адитивну, іноді – синергічну дію проти Staphylococcі.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Не всмоктується після перорального прийому. Біодоступність після внутрішньом’язової ін’єкції становить 94 %.

Розподіл (концентрації в сироватці крові). Характер розподілу концентрацій у сироватці крові після внутрішньовенного введення двофазовий (спочатку – швидка фаза розподілу, потім – фаза повільного розподілу) з напівперіодами приблизно 0,3 і 3 години відповідно. Після фази розподілу відбувається повільна елімінація, напівперіод якої становить 70–100 годин.

Одноразова доза. Через 5 хв після внутрішньовенної ін’єкції дози 3 мг/кг або 6 мг/кг у здорових осіб сироваткові концентрації досягають 54,3 і 111,8 мг/л відповідно. Залишкові концентрації в сироватці крові через 24 години після ін’єкції становлять 2,1 і 4,2 мг/л відповідно.

Повторні дози. У випадку введення тейкопланіну шляхом 30-хвилинної інфузії в дозі 400 мг кожні 12 годин протягом 5 днів у здорових осіб середні залишкові концентрації в сироватці після першої ін’єкції становлять 5,6 ± 0,7 мг/л, а після другої – 9,4 ± 1,5 мг/л. Після подальших ін’єкцій концентрації в сироватці крові стабільно перевищують 10 мг/л через 12 годин.

У випадку введення препарату хворим з нейтропенією в перший день лікування шляхом внутрішньовенної ін’єкції у дозі 400 мг кожні 12 годин, через 24 години після другої ін’єкції залишкова концентрація становить 10,8 ± 5,7 мг/л.

У здорових осіб після 3 внутрішньом’язових ін’єкцій по 200 мг через кожні 12 годин, а потім ще трьох ін’єкцій по 200 мг через кожні 24 години залишкова концентрація через 24 години після останнього введення становить 6,1 мг/л.

Зв’язування з білками плазми крові. Зв’язується з альбуміном на 90-95 %.

Тканинний розподіл. Очевидний об’єм розподілу у стадії насичення знаходиться у межах       0,6–1,2 л/кг. Після ін’єкції тейкопланіну, міченого радіоактивним ізотопом, встановлено, що він швидко проникає у тканини (особливо у шкірну та кісткову), потім досягає високих концентрацій у нирках, трахеї, легенях і надниркових залозах. Тейкопланін поглинається лейкоцитами і збільшує їх антибактеріальну активність.

Тейкопланін не проникає в еритроцити, цереброспінальну рідину та жирову тканину.

Після внутрішньовенного введення одноразової дози 400 мг у тканинах спостерігались такі концентрації:

губчастий шар кістки: 10,8 мкг/г та 7,1 мкг/г через 0,5 і 24 години після ін’єкції відповідно;

компактний шар кістки: 6,1 мкг/г і 4,9 мкг/г через 0,5 і 24 години після ін’єкції відповідно;

синовіальна рідина при запаленні: отримані концентрації становили 4 і 1,4 мг/л через              6 і 24 години після ін’єкції відповідно;

легенева тканина: отримані концентрації становили 7,9 і 4,5 мкг/г через 30 і 60 хв після ін’єкції відповідно;

плевральна рідина: середня максимальна концентрація – 2,8 мг/л – досягалась через 6 годин після введення;

перитонеальна рідина: концентрація становила 27,9 мг/л через 1 годину після введення.

Біотрансформація. Метаболітів тейкопланіну не виявлено. Понад 80 % введеного тейкопланіну виводиться із сечею в незміненому вигляді через 16 днів.

Виведення.

Особи з нормальною функцією нирок: введений тейкопланін майже повністю виводиться із сечею в незміненому вигляді. Кінцевий період напіввиведення продукту – 70–100 годин.

Пацієнти з нирковою недостатністю: тейкопланін елімінується повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Існує зв’язок між кінцевим періодом напіввиведення і кліренсом креатиніну.

Особи літнього віку: зміни у виведенні тейкопланіну відображають лише вікове погіршення ниркової функції.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями, у тому числі чутливими або резистентними до метициліну, зокрема у хворих з алергією до бета-лактамних антибіотиків.

Дорослі.

Лікування:

інфекції шкіри та м’яких тканин;

інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів з ускладненнями та без них;

інфекції дихальних шляхів;

інфекції вуха, горла, носа;

інфекції кісток і суглобів;

септицемія;

ендокардит;

перитоніт, пов’язаний із постійним перитонеальним діалізом в амбулаторних умовах.

Профілактика: інфекційного ендокардиту у разі алергії на бета-лактамні антибіотики:

у стоматології або при процедурах у верхніх відділах дихальних шляхів, коли застосовують загальну анестезією;

при хірургічних втручаннях на сечостатевому та шлунково-кишковому тракті.

Діти (крім новонароджених).

Лікування:

інфекції шкіри та м’яких тканин;

інфекції верхніх та нижніх сечових шляхів з ускладненнями та без них;

інфекції дихальних шляхів;

інфекції вуха, горла, носа;

інфекції кісток і суглобів;

септицемія.

Протипоказання.

Гіперчутливість до тейкопланіну. Протипоказано застосовувати новонародженим.

Застосування цього лікарського засобу під час годування груддю не рекомендується (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Спеціальні застереження, пов’язані з невідповідністю міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС): зареєстровано численні випадки зростання антикоагулянтної активності у хворих, які отримували терапію пероральними антибіотиками. При інфекції або вираженому запальному процесі літній вік і тяжкий загальний стан пацієнта є факторами ризику. За таких умов важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграють роль у дисбалансі МНС.

Незважаючи на це, певні класи антибіотиків мають такий ефект більшою мірою, зокрема фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.

У зв’язку з підвищеним ризиком виникнення побічних реакцій тейкопланін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують нефротоксичні або ототоксичні лікарські засоби, такі як аміноглікозиди, амфотерицин В, циклоспорин та фуросемід.

Особливості застосування.

Необхідно коригувати дозу для хворих з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Слід проводити регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування та/або лікування високими дозами (особливо у перший місяць терапії) одночасно з регулярним контролем функції печінки та нирок.

При застосуванні тейкопланіну повідомлялося про випадки ототоксичності, токсичної дії на кровотворну систему та випадки гепатотоксичності та нефротоксичності.

Необхідно проводити повторні дослідження функції нирок та слуху, особливо у таких ситуаціях:

при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю;

при супутньому та подальшому застосуванні лікарських засобів, здатних чинити нейротоксичну та/або нефротоксичну дію (аміноглікозиди, колістин, амфотерицин, циклоспорин, цисплатин, фуросемід та етакринова кислота).

Цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеною чутливістю до ванкоміцину, оскільки може спостерігатися перехресна чутливість. Проте наявність в анамнезі «синдрому червоної людини», пов’язаного з застосуванням ванкоміцину, не є протипоказанням до застосування тейкопланіну.

Цей лікарський засіб містить натрій. Вміст натрію становить менш ніж 1 ммоль на одну дозу, тобто на практиці цей лікарський засіб вважається таким, що «не містить натрію».

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів, а клінічних даних недостатньо. Проте у зв’язку з високим терапевтичним ефектом тейкопланіну, його застосування можливе, якщо у період вагітності виникає необхідність у його прийомі за життєвими показаннями (незалежно від терміну вагітності). У цьому випадку слід перевірити слухову функцію новонародженого (отоакустична емісія), зважаючи на можливий ототоксичний вплив тейкопланіну.

Годування груддю. Відсутні дані щодо проникнення тейкопланіну у грудне молоко, тому годування груддю під час лікування препаратом Тейкопланін-Фармекс не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рекомендується утримуватись від керування транспортними засобами або роботи з механізмами через ризик виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози.

При застосуванні антибактеріальних засобів необхідно чітко дотримуватися встановлених рекомендацій.

Профілактика.

Дорослі. Профілактика інфекційного ендокардиту: 400 мг внутрішньовенно під час ввідної анестезії. Пацієнтам з протезуванням серцевих клапанів тейкопланін необхідно комбінувати з аміноглікозидом.

Лікування.

Загальна тривалість лікування залежить від типу, тяжкості та індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Дорослі та люди літнього віку з нормальною функцією нирок.

Інфекції дихальних шляхів, інфекції шкіри та м’яких тканин, сечового тракту, вуха, горла, носа та інші інфекції середнього ступеня тяжкості:

навантажувальна доза: стандартна доза – 400 мг/добу (що зазвичай становить 6 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної ін’єкції (у перший день);

підтримувальна терапія: стандартна доза – 200 мг/добу (що зазвичай становить 3 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної чи внутрішньом’язової ін’єкції на добу.

Септицемія, інфекції кісток і суглобів, ендокардит, хвороби легень з тяжким перебігом та інші тяжкі інфекції:

навантажувальна доза: стандартна доза – по 400 мг (що зазвичай становить 6 мг/кг) внутрішньовенно, кожні 12 годин, з 1-ого до 4-го дня.

підтримувальна терапія: стандартна доза – 400 мг/добу (що зазвичай становить 6 мг/кг/добу) у вигляді однієї внутрішньовенної чи внутрішньом’язової ін’єкції на добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика у плазмі крові. У випадку помірної або більш тяжкої інфекції під час введення навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (визначення методом високоефективної рідинної хроматографії, HPLC) чи 15 мг/л (визначення методом імуноензимної флуоресцентної поляризації, FPIA), а також під час підтримувальної терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При підтримувальній терапії під час лікування септицемії та ендокардиту перехід до внутрішньом’язового шляху введення залежить від клінічного перебігу захворювання.

При деяких особливо тяжких клінічних ситуаціях, коли мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) тейкопланіну є високими (4-8 мг/л), враховуючи бактеріальне навантаження, або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки, інтенсивна терапія тощо), або за умови низького тканинного розподілу (кістки, клапан серця), рекомендована навантажувальна доза – 3-5 ін’єкцій по 12 мг/кг кожні 12 годин. У випадку необхідності можна призначати підтримувальні дози – до 12 мг/кг і вище.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика у плазмі крові.

Під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі у межах 20-30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), а також під час підтримувальної терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Діти (крім новонароджених) з нормальною функцією нирок.

Доза та тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції:

навантажувальна доза: перші три ін’єкції – по 10–12 мг/кг кожні 12 годин;

підтримувальна терапія: 10 мг/кг/добу.

Для інфекції середнього ступеня тяжкості (без нейтропенії):

навантажувальна доза: перші три ін’єкції – по 10 мг/кг кожні 12 годин;

підтримувальна терапія: 6 мг/кг/добу.

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій антибіотика у плазмі крові.

У випадку помірної чи більш тяжкої інфекції під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі не менше 10 мг/л (HPLC) або 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримувальної терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо тяжких клінічних ситуаціях, коли МІС тейкопланіну є високими                     (4-8 мг/л), враховуючи бактеріальне навантаження, або коли фармакокінетику препарату в сироватці крові передбачити важко (значні опіки, інтенсивна терапія тощо), або за умов низького тканинного розподілу (кістки, клапан серця) під час отримання навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі між 20 і 30 мг/л (HPLC) або 30-40 мг/л (FPIA), та під час підтримувальної терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Дорослі та пацієнти літнього віку з нирковою недостатністю (порушення функцій нирок).

Протягом перших 3 днів рекомендується дотримуватися стандартного режиму лікування:

якщо кліренс креатиніну становить 40-60 мл/хв, стандартну дозу слід розділити навпіл (вводити початкову дозу кожні два дні або половину дози щоденно);

якщо кліренс креатиніну становить < 40 мл/хв, а також якщо пацієнти знаходяться на гемодіалізі, дозу слід зменшити до 1/3 (вводити таку саму дозу 1 раз на три дні або щоденно вводити 1/3 дози). Тейкопланін не виводиться під час гемодіалізу.

Для хворих зі зниженою функцією нирок і вторинним перитонітом, який виник у результаті безперервного амбулаторного перитонеального діалізу, рекомендовано дозовий режим –            по 20 мг тейкопланіну на 1 літр діалізної рідини та навантажувальну дозу – 200 мг внутрішньовенно (для пацієнтів із підвищеною температурою тіла).

Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрації антибіотика у плазмі крові. У випадку помірної чи більш тяжкої інфекції під час застосування навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі крові не менше 10 мг/л (HPLC)                                    чи 15 мг/л (FPIA), а також під час підтримувальної терапії, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

При деяких особливо тяжких клінічних концентраціях, коли МІС тейкопланіну є високим             (4-8 мг/л), враховуючи бактеріальне навантаження, або коли фармакокінетику препарату у сироватці крові передбачити важко (значні опіки, інтенсивна терапія та ін.), або за умов низького тканинного розподілу (кістки, клапан серця), під час застосування навантажувальних доз необхідно відстежувати залишкові плазмові концентрації, щоб переконатися у досягненні стабільних залишкових концентрацій у плазмі крові між 20 і 30 мг/л (HPLC) або                                 30-40 мг/л (FPIA) та під час підтримувального лікування, щоб переконатися, що ці концентрації є стабільними.

Спосіб застосування. Вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Внутрішньовенне введення здійснюють протягом 1 хвилини або шляхом внутрішньовенної інфузії протягом                 30 хв.

Спосіб приготування розчину: весь розчинник повільно ввести у флакон, після чого обережно покачати між долонями, доки порошок повністю не розчиниться. Уникати утворення бульбашок! Якщо виникне піна, залишити флакон у вертикальному положенні, доки вона не зникне. Отриманий таким чином готовий ізотонічний розчин (рН 7,5) можна зберігати не більше 24 годин при температурі не вище 25 °С або 7 діб – при температурі (5±3) °С.

Готовий розчин можна вводити ін’єкційно або розводити:

- 0,9 % розчином натрію хлориду. Після розведення препарат можна зберігати не більше                   24 годин при температурі не вище 25 °С або 7 діб при 4 °С;

- розчином на основі лактату натрію (Рінгер-лактату, Гартмана). Після розведення препарат можна зберігати не більше 24 годин при температурі не вище 25 °С або 7 діб при 4 °С;

- 5 % розчином глюкози (готовий розчин, приготовлений таким чином, може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С);

- 0,18 % розчином натрію хлориду та 4 % глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С);

- розчином для перитонеального діалізу – 1,36 % або 3,86 % глюкози (приготовлений таким чином розчин може зберігатися протягом 28 днів при 4 °С).

Тейкопланін зберігає свою стабільність протягом 48 годин при 37 °С у складі розчинів для перитонеального діалізу, які містять інсулін або гепарин.

Діти.

Застосування препарату новонародженим протипоказане.

Передозування.

Тейкопланін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Лікування передозування має бути симптоматичним.

Побічні реакції.

Реакції підвищеної чутливості: висипання, кропив’янка, еритема, свербіж, підвищення температури тіла, застуда, анафілактичні реакції (ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок), ексфоліативний дерматит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: тяжкі бульозні шкірні реакції (синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у виняткових випадках – мультиформна еритема).

З боку печінки: тимчасове зростання рівня трансаміназ та/або лужної фосфатази.

З боку крові та лімфи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нейтропенія (рідко – тяжка) або агранулоцитоз (оборотний після припинення лікування), який частіше розвивається при отриманні високих доз і в перший місяць терапії.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зростання рівня креатиніну, ниркова недостатність, що виникає зазвичай у пацієнтів з тяжким перебігом інфекції, наявністю основного захворювання та/або у пацієнтів, які отримують інші лікарські засоби, що здатні виявляти нефротоксичний вплив.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, втрата слуху, дзвін у вухах, порушення з боку вестибулярного апарату, повідомлялось про випадки виникнення судом.

Місцеві реакції: біль, флебіт, еритема, абсцес.

Інше: суперінфекція (збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів).

Також повідомлялося про випадки еритеми та припливів у верхній частині тіла після застосування розчину, які з’являлися без попереднього застосування тейкопланіну і не повторювалися під час наступного застосування при зниженні швидкості введення чи зниженні концентрації.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 200 або 400 мг у флаконі, по 1 флакону у комплекті з 1 флаконом розчинника (вода для ін’єкцій) по 3,2 мл у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці з картону, по 15 контурних чарункових упаковок у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».

Місцезнаходження виробника.

Україна, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх