Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Орнистат №42

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 6 Количество в упаковке
  • Рецептурный отпуск Рекомендуется Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Mili Healthcare,Великобритания Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара ЛС общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки

ОРНИСТАТ
табл. комби-уп., № 42   
        

Комби-упаковка: по 6 таблеток в блистере (2 таблетки, покрытые оболочкой кишечно-растворимые желтого цвета + 2 таблетки, покрытые оболочкой, белого цвета + 2 таблетки, покрытые оболочкой, розового цвета); по 7 блистеров в картонной упаковке.
1 таблетка, покрытая оболочкой, кишечно-растворимая желтого цвета содержит 20 мг рабепразола; 1 таблетка, покрытая оболочкой, белого цвета содержит 500 мг орнидазола; 1 таблетка, покрытая оболочкой, розового цвета содержит 500 мг кларитромицина.
Прочие ингредиенты:
1 таблетка желтого цвета содержит: целлюлозу микрокристаллическую, лактозу, крахмал, повидон, натрия метилпарабен, натрия пропилпарабен, магния стеарат, тальк очищенный, натрия крахмалгликолят, крахмал сухой, кремния диоксид коллоидный обезвоженный, целлюлозы ацетафталат, полиэтиленгликоль 6000, титана диоксид, краситель — оксид железа желтый, тальк очищенный;
1 таблетка белого цвета содержит: целлюлозу микрокристаллическую, крахмал, крахмал для соединения, натрия метилпарабен, натрия пропилпарабен, магния стеарат, тальк очищенный, натрия крахмалгликолят, кремния диоксид коллоидный обезвоженный, крахмал сухой, тальк очищенный, гидроксипропилметилцеллюлоза, титана диоксид, полиэтиленгликоль 6000;
1 таблетка розового цвета содержит: целлюлозу микрокристаллическую, лактозу, повидон, натрия метилпарабен, натрия пропилпарабен, магния стеарат, тальк очищенный, натрия крахмалгликолят, крахмал сухой, кремния диоксид коллоидный обезвоженный, гидроксипропилметилцеллюлозу, полиэтиленгликоль 6000, титана диоксид, краситель — эритроцин лак, тальк очищенный.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: комплексный препарат для терапии хронического гастрита, пептической язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированных с Нelicobacter pylori. Рабепразол — антисекреторный препарат группы замещенных бензимидазолов, блокирует секрецию соляной кислоты в желудке путем специфического угнетения фермента Н+/К+-АТФазы на секреторной поверхности париетальных клеток (т.е. является ингибитором протонного насоса).
Механизм действия орнидазола связан с нарушением структуры ДНК чувствительных к нему микроорганизмов. Орнидазол активен в отношении Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), Helicobacter рylori, а также некоторых анаэробных бактерий, таких, как Bacteroides и Clostridium spp., Fusobacterium spp. и анаэробных кокков.
Кларитромицин оказывает антибактериальное действие за счет угнетения синтеза белка в результате связывания с 50S-рибосомальной субъединицей.
После приема рабепразола внутрь антисекреторный эффект развивается в течение 1 ч и достигает максимума через 2–4 ч. Угнетение базальной и стимулированной желудочной секреции отмечается через 23 ч после приема первой дозы рабепразола. Стабильное угнетение желудочной секреции достигается после 3 дней приема рабепразола. Благодаря специальной лекарственной форме абсорбция рабепразола происходит в кишечнике. Препарат быстро абсорбируется из кишечника, его максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3,5 ч после приема внутрь в дозе 20 мг.
После приема внутрь всасывается 90% орнидазола. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3 ч. Связывание орнидазола с белками плазмы крови составляет приблизительно 13%. В зависимости от режима дозирования концентрация активного вещества в сыворотке крови составляет 6–36 мкг/л. Орнидазол хорошо проникает в СМЖ, прочие биологические жидкости и ткани организма. Период полувыведения составляет около 13 ч. После однократного приема 85% препарата выводится на протяжении первых 5 сут, 63% — с мочой, 22% — с калом. Приблизительно 4% принятой дозы экскретируется с мочой в неизмененном виде. Коэффициент кумуляции после многократного приема препарата в дозе 500 или 1000 мг здоровыми добровольцами каждые 12 ч составляет 1,5–2,5.
Концентрация кларитромицина в плазме крови через 2 ч после приема внутрь в дозе 500 мг составляет 1,97 мкг/мл. Период полувыведения препарата дозозависим. Кларитромицин метаболизируется в печени. Активен в отношении Н. рylori (МПК90=0,03мкг/л), что дает возможность использовать препарат в схемах для эрадикации Н. pylori.

ПОКАЗАНИЯ: эрадикация H. рylori при хроническом гастрите, пептической язве желудка и двенадцатиперстной кишки.

ПРИМЕНЕНИЕ: каждый блистер Орнистата содержит 2 таблетки рабепразола (20 мг), 2 таблетки орнидазола (500 мг) и 2 таблетки кларитромицина (500 мг). Один блистер рассчитан на 1 день лечения. Принимают по 1 таблетке рабепразола, 1 таблетке орнидазола и 1 таблетке кларитромицина утром и вечером. Рекомендуемая продолжительность лечения — 7 дней.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к рабепразолу, орнидазолу и кларитромицину, период беременности.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: сухость во рту, в единичных случаях — диспепсия, при продолжительном применении в высоких дозах редко — гепатотоксическое действие; нерезко выраженная и быстро проходящая сонливость, головная боль, повышенная утомляемость, в некоторых случаях — возбуждение, очень редко — тремор, ригидность мышц, нарушения координации, судороги, спутанность сознания; ангионевротический отек, кожная сыпь, зуд, крапивница.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: компоненты препарата выделяются с грудным молоком, поэтому рекомендуется прекратить грудное вскармливание на период лечения.
Кларитромицин выделяется печенью и почками, поэтому доза у пациентов с печеночной и почечной недостаточностью должна быть скорректирована. Дозу рабепразола необходимо снизить при печеночной недостаточности. Орнидазол применяют с осторожностью при заболеваниях печени и хроническом алкоголизме.
При назначении Орнистата пациентам с заболеваниями ЦНС (например, с эпилепсией, рассеянным склерозом, в случае превышения рекомендуемой дозы) возрастает риск развития побочных эффектов.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: назначение рабепразола в комбинации с антацидами не приводит к клинически значимому изменению концентрации рабепразола в плазме крови. Орнидазол может взаимодействовать с непрямыми антикоагулянтами, а также пролонгировать эффект векурония бромида. Кларитромицин не следует назначать одновременно с эрготамином или его производными в связи с возможностью возникновения спазма артерий, что может обусловить ишемию. Кларитромицин изменяет фармакокинетику карбамазепина и взаимодействует с варфарином, ранитидином и магний- или алюминийсодержащими антацидами. Назначение кларитромицина пациентам, которые одновременно принимают препараты, метаболизируемые цитохромом Р450, может вызвать повышение их уровня в сыворотке крови, что требует мониторинга концентрации.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: описан прием рабепразола в дозе 80 мг. Передозировка не сопровождалась какими-либо клиническими симптомами. Значительная передозировка орнидазола может проявляться дезориентацией, тошнотой и рвотой, передозировка кларитромицина — тошнотой, рвотой, диареей, болью в животе. Проводят промывание желудка, назначают симптоматическую терапию.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в защищенном от света месте при температуре 15–25 °С.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 6 Количество в упаковке
  • Рецептурный отпуск Рекомендуется Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Mili Healthcare,Великобритания Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара ЛС общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:66068:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ОРНІСТАТ АДВАНС

(ORNISTAT ADVANS)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, що диспергується, містить амоксициліну тригідрату еквівалентно амоксициліну 1000 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, аспартам (Е 951), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, сухий ароматизатор/апельсин (етилбутират, масло апельсинове, альдегід С-10, цитраль, лактоза);

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита кишковорозчинною оболонкою, містить рабепразолу натрію 20 мг;

допоміжні речовини:  магнію оксид, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, натрію гідроксид, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172);

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита оболонкою містить,  рифаксиміну 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крахмалгліколят (тип А), натрію луарилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, динатрію едетат, макролог 6000, гіпромелоза,  натрію  крохмальгліколят,  тальк,  гіпромеллоза, макролог 400, титану діоксид (Е 171), тальк, жовтий захід FCF (E 110);

діюча речовина:  1 таблетка,  вкрита  оболонкою,  містить  вісмуту  субцитрату  колоїдного 240 мг;

допоміжні речовини: кальцію фосфат, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза, повідон K-30, полісорбат 80, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид

(Е 171), заліза оксид червоний (Е 172),  тальк.

 

Лікарська форма. Комбі-упаковка.

  1. Амоксицилін – таблетки, що диспергуються.
  1. Рабепразол натрію – таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.
  2. Рифаксимін – таблетки вкриті оболонкою.
  3. Вісмут субцитрат колоїдний – таблетки вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Комбіновані лікарські засоби для ерадикації Helicobacter pylori. Код АТС А02В D.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ерадикаційна терапія Helicobacter Pilori.

 

Протипоказання.

Відома гіперчутливість до вісмуту, амоксициліну, рифаксиміну, рабепразолу; до інших бета-лактамних антибіотиків; до лікарських засобів пеніцилінового та цефалоспоринового ряду; до заміщених бензимідазолів або до інших компонентів препарату.

Літній вік, ниркова або печінкова недостатність.

Інфекційний мононуклеоз та лейкемоїдні реакції лімфатичного типу.

Одночасне застосування з атазанавіром.

 

Спосіб застосування та дози.

Комбі-упаковка  містить  два блістери:  один  блістер  з  двома  таблетками  амоксициліну (1000 мг) та другий блістер, у якому містяться дві таблетки рабепразолу (20 мг), дві таблетки рифаксиміну (400 мг) і дві таблетки вісмуту субцитрату колоїдного (240 мг).

Комбі-упаковка розрахована на 1 день лікування.

1 таблетку амоксициліну, 1 таблетку рабепразолу, 1 таблетку рифаксиміну та 1 таблетку вісмуту субцитрату колоїдного приймають вранці, так само по 1 таблетці  амоксициліну, рабепразолу, рифаксиміну та вісмуту субцитрату колоїдного необхідно приймати ввечері.

Таблетку амоксициліну можна проковтнути цілою, подрібнити або розжувати, запивши склянкою води; можна також розвести у воді (20 мл або 100 мл). Інші таблетки ковтають цілими, запиваючи водою.

Рекомендована тривалість лікування –10 днів.

 

Побічні реакції.

Складові препарату Орністат Аванс можуть спричинити виникнення побічних реакцій.

Амоксицилін.

Часто (≥ 1%, <10 %)

З боку травного тракту: діарея, нудота, свербіж у ділянці ануса.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання.

Нечасто (≥ 0,1 %,< 1 %)

З боку травного тракту: блювання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив’янка та свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: розвиток інтерстиціального нефриту.

Рідко (≥ 0,01 %,< 0,1 %)

З боку травного тракту: псевдомембранозний коліт, геморагічний коліт.

З боку крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко (<0,01 %)

З боку травного тракту: кандидоз кишечнику, антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт), поверхневе знебарвлення зубів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний або ексфоліативний дерматит та гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія (включаючи тяжку нейтропенію та агранулоцитоз), а також подовження часу кровотечі та протромбінового часу. Ці прояви є оборотними за умови припинення лікування.

З боку нирок і сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

З боку імунної системи: як для всіх антибіотиків - важкі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію, сироваткову хворобу та алергічний васкуліт.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця, помірне збільшення  концентрації печінкових ферментів (АСТ, АЛТ).

З боку нервової системи: гіперактивність, запаморочення та судоми (при порушенні функції нирок або у випадках передозування).

Інфекції та інвазії: кандидоз шкіри та слизових оболонок.

           

Рифаксимін.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, блювання,  біль і спазм у животі, є легкими та помірними і звичайно самостійно проходять без необхідності зміни дози або призупинення терапії.

Препарат погано всмоктується із травного тракту, що виключає ризик розвитку системних побічних ефектів.

У рідкісних випадках можуть виникати шкірні реакції на зразок кропив’янки, які імовірно пов’язані з непередбаченою індивідуальною непереносимістю лікування. Ризик побічних явищ становить 0,7-2 % всіх випадків застосування препарату.

 

Рабепразол.

Частота визначається як: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10000).

Інфекції та інвазії:

Часто – інфекції.

Кров та лімфатична система: рідко - анемія, еозинофілія, еритроцитопенія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи кропив’янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное, еритему, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування).

З боку метаболізму:

Рідко – анорексія.

Невідомо – гіпонатріємія.

Психічні розлади:

Часто – безсоння.

Нечасто – знервованість.

Рідко – депресія.

Невідомо – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи:

Часто – головний біль, запаморочення.

Нечасто - сонливість, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, зниження сили стиснення кисті, порушення мовлення, дезорієнтація.

Невідомо – делірій, кома.

З боку органа зору:

Рідко – розлади зору.

Невідомо – збільшення внутрішньоочного тиску.

Судинні розлади:

Невідомо – периферичний набряк, артеріальна гіпертензія, пальпітація.

З боку дихальної системи:

Часто – кашель, фарингіт, риніт.

Нечасто: бронхіт, синусит, глосит.

З боку травного тракту:

Часто – діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, відчуття переповнення та тяжкості у шлунку, кандидоз.

Нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка.

Рідко - гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку.

Невідомо – ентерит, езофагіт, хейліт, печія, геморой. 

Розлади печінки і жовчовивідних шляхів:

Рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (у поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом).

З боку шкіри та підшкірних тканин:

Нечасто: висипання, еритема (бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування).

Рідко – свербіж, підвищена пітливість, бульозні реакції.

Дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса – Джонсона.

З боку кістково-мязової системи:

Часто: неспецифічний біль, біль у спині.

Нечасто – міальгія, судоми ніг, артралгія, перелом шийки стегна, зап’ястка або хребта.


 

З боку нирок та сечовидільної системи:

Нечасто - інфекції сечовидільної системи.

Рідко – інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи:

Невідомо – гінекомастія, посилення ерекції.

Загальні розлади:

Часто – астенія, грипоподібний синдром, нездужання.

Нечасто – біль у грудях, озноб, жар, спрага, алопеція.

Лабораторні дослідження:

Нечасто - збільшення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну.

Рідко – збільшення маси тіла, протеїнурія.

Невідомо – збільшення рівня загального холестерину, тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівня ТСГ, КФК, сечової кислоти, глюкози сечі, гіперамоніємія.

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

-        шок та анафілактичні реакції;

-        панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія;

-        фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця;

-        інтерстиціальна пневмонія;

-        токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена-Джонсона, мультиформна еритема;

-        гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит;

-        гіпонатріємія;

-        рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

-        порушення зору;

-        ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм;

-        сплутаність свідомості.

 

Вісмуту субцитрат колоїдний.

Дуже часті (>10 %)

З боку травного тракту: випорожнення чорного кольору.

Нечасті (>0,1 %, <1 % )

З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, діарея.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, свербіж.

Частота невідома:

З боку імунної системи: анафілактична реакція.

 

Передозування.

Амоксицилін: порушення функції травного тракту - нудота, блювання, діарея; наслідком блювання та діареї може бути порушення водно-електролітного балансу. Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності.

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля  та осмотичний послаблюючий засіб. Слід підтримувати  водний  та електролітний баланс.

Рифаксимін: у випадку передозування рекомендується промивання шлунка і призначення симптоматичного лікування.

Рабепразол: не існує досвіду передозування рабепразолу. Загалом вплив мінімальний, характерний для відомих побічних реакцій та оборотний без подальших медичних впливів.  Натрію рабепразол добре зв’язується з білками плазми і тому важко піддається діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Вісмуту субцитрат колоїдний: при частому прийомі препарату у високих дозах можливий розвиток симптоматики порушення функції нирок (підвищення рівня вісмуту в плазмі крові). Терапія симптоматична: промивання шлунка, застосування активованого вугілля та осмотичних проносних засобів. Адсорбція вісмуту як додаткове лікування не обов'язкова.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказано застосовувати  Орністат Адванс під час вагітності, оскільки компоненти препарату можуть негативно вплинути на внутрішньоутробний  розвиток  плода, а також у період годування груддю.  

 

Діти.

Застосовувати протипоказано.

 

Особливості застосування.

Амоксицилін.

Серйозні та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) спостерігалися у хворих, що знаходилися на пеніциліновій терапії. Такі реакції є частішими у хворих, з якими траплялися випадки гіперчутливості. Лікування препаратом необхідно припинити та замінити іншим відповідним лікуванням. Може бути необхідним лікування симптомів анафілактичної реакції, наприклад негайне введення адреналіну, стероїдів (внутрішньовенно) та невідкладна терапія дихальної недостатності.

У пацієнтів з відомими тяжкими алергічними реакціями ймовірне виникнення небажаних реакцій.

Може існувати перехресна гіперчутливість та перехресна резистентність між пеніцилінами та цефалоспоринами.

Як і у випадку з іншими антибіотиками широкого спектра дії, можуть виникнути суперінфекції.

Виникнення тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозних колітів, рекомендується вважати підставою для вживання відповідних заходів. Слід бути обережним із застосуванням препарату при виникненні геморагічного коліту або реакції гіперчутливості.

При застосуванні високих доз препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, яка може бути викликана амоксициліном.

Рифаксимін.

Під час тривалого лікування високими дозами або при ураженні слизової оболонки кишечнику можуть всмоктуватися невеликі кількості препарату (менше 1 %), що може спричинити забарвлення сечі в червонуватий колір. Це обумовлено активною речовиною, яка, як і більшість антибіотиків цього ряду (рифампіцин), має червонувато-оранжеве забарвлення.

Рабепразол.

Слід дотримуватися обережності при призначенні рабепразолу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ліків. Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Застосування  пацієнтами літнього віку

Рабепразол метаболізується виключно у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватися, у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами літнього віку слід наглядати та дотримуватися рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

Симптоматичне поліпшення від лікування рабепразолом не виключає наявності злоякісної пухлини шлунка або стравоходу, тому перед призначенням рабепразолу слід виключити наявність злоякісної пухлини.

Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування (особливо тих, хто лікується більше 1 року), слід регулярно обстежувати.

Ризик розвитку реакцій перехресної гіперчутливості при застосуванні з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Пацієнтів слід попередити, що таблетки рабепразол не можна розжовувати або дрібнити, а треба ковтати цілими.

Відомо про випадки патологічних змін крові (тромбоцитопенія та нейтропенія). У більшості випадків іншої етіології не знаходили; зміни крові були  неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Спостерігались відхилення печінкових ферментів. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; порушення були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігається збільшення частоти побічних ефектів при прийомі рабепразолу. Лікарю слід дотримуватися обережності при призначенні рабепразолу на ранніх стадіях терапії пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Під час лікування рабепразолом рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тестування.

Одночасне застосування атазанавіру та рабепразолу не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи рабепразол, може підвищувати ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile.

Ризик переломів.

Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні високих доз та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть підвищувати ризик переломів стегна, зап’ястка та хребців, переважно у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів з наявними іншими факторами ризику. Інгібітори протонної помпи можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40 %. Також ризик може бути підвищеним через інші фактори. Пацієнтам з ризиком остеопорозу слід проходити відповідне лікування та приймати вітамін D та кальцій.

Гіпомагніємія.

Про випадки тяжкої гіпомагніємії відомо у пацієнтів, які приймали інгібітори протонної помпи протягом щонайменше 3 місяців, та, у більшості випадків, протягом року. Можуть виникнути серйозні прояви гіпомагніємії, такі як слабкість, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та вентрикулярна аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія зникала після припинення застосування інгібіторів протонної помпи та замісної терапії препаратами магнію.

Пацієнтам при тривалому одночасному лікуванні з дигоксином чи препаратами, які призводять до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), потрібно моніторувати рівень магнію у крові до початку та періодично протягом лікування.

Функція щитовидної залози

Можливе збільшення маси щитовидної залози та підвищення рівнів тироксину у крові. Рекомендується слідкувати за функцією щитовидної залози під час лікування рабепразолом.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути хибнонегативними під час прийому інгібіторів протонної помпи, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні тести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показане пацієнтам, які мають повторювані рефлюкс симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько двох разів на тиждень). Застосування рабепразолу може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад раку шлунка чи кишечнику) та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому слід виключити наявність даних захворювань перед призначенням рабепразолу.

За умови призначення рабепразолу пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікарю слід засвідчити ефективність лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми не зникли, є ймовірність, що рефлюксна хвороба не є причиною їх виникнення. В такому випадку лікар повинен застосувати інший метод лікування.

Якщо рабепразол призначають з метою ерадикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значимі побічні реакції та інші застереження, вказані в Інструкції для медичного застосування інших лікарських засобів, які застосовують з метою ерадикації.

Літературні дані припускають, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно  у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболітів у сироватці крові, що може призвести до метотрексат-залежної токсичності. За необхідності застосування високих доз метотрексату слід розглянути питання про припинення лікування інгібіторами протонної помпи. 

 

Вісмуту субцитрат колоїдний.

У результаті прийому утворюється сульфід вісмуту, який може забарвлювати кал у чорний колір, у такому випадку слід звернутися до лікаря. За 30 хвилин до і після прийому препарату необхідно утриматися від вживання молока і застосування антацидних препаратів.

Не рекомендується тривале застосування сполук вісмуту внаслідок виникнення енцефалопатії в рідкісних випадках. При дотриманні рекомендованого режиму прийому препарату ризик виникнення цього побічного ефекту дуже низький. Однак під час застосування препарату Орністат Адванс не рекомендують приймати інші препарати, що містять вісмут.

Препарат містить лактозу, що слід враховувати хворим з непереносимістю лактози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, тому слід уникати керування  автомобілем, роботи з механізмами та іншими потенційно небезпечними видами діяльності.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Амоксицилін.

Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою - ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та концентрації амоксициліну в плазмі крові.

Антациди зменшують всмоктуваність амоксициліну.

Одночасне застосування амоксициліну та пероральних контрацептивів пов’язано з випадками кровотечі та зниженням ефективності контрацептивів.

Одночасне застосування з алопуринолом не збільшує частоту шкірних реакцій на відміну від сполучення алопуринолу з ампіциліном. Препарати, що мають бактеріостатичну функцію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну.

Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).

Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх