Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Онкогем 1000 мг N1

Основные физико-химические свойства:
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 1000 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Ципла Лтд., Индия Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства ограниченного отпуска Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки

Онкогем фл. 1000 мг N1 – препарат с клеточно-фазовой специфичностью, обладающий выраженным противоопухолевым действием. Применяется в современной медицине для лечения онкологических заболеваний. Разрушающе воздействует на определенные группы клеток, также оказывает цитотоксическое действие. Активное действующее вещество лекарственного средства – гемцитабин. Препарат выводится из организма в ходе метаболических процессов, происходящих в печени. Период выведения действующего вещества, включая его остатки, из плазмы крови относительно небольшой.



Онкогем фл. 1000 мг N1 выпускается в форме лиофилизированного порошка для приготовления раствора для внутривенных инфузий. Перед применением препарата Онкогем необходимо внимательно ознакомиться с инструкцией, прилагаемой к нему, и отзывами пациентов онкологических отделений, когда-либо прибегавших к лечению с использованием данного вещества либо лекарственных средств со схожим действием на организм. Препарат назначается при лечении онкологических заболеваний печени и желчных протоков, раке или метастатическом поражении мочевого пузыря, раке молочной железы, яичников, легких, аденокарценоме поджелудочной железы и некоторых других видах онкозаболеваний.



Аналогами медикаментозного средства Онкогем являются: Метотрексат, Рефнот, Карбоплатин, Лаэтрил В17, Аромазин и другие, могут отличаться по стоимости. Как правило, цена на Онкогем в аптеках Украины не столь высока. Однако купить Онкогем в Киеве, Полтаве, Криврм Рогу и др. городах предоставляется возможным только по рецепту врача. Описание препарата Онкогем не дает четких рекомендаций по введению вещества. Решать вопрос о необходимости использования медикамента и определять необходимую дозировку может только профессиональный специалист, наблюдающий больного. Также стоит учесть возможные побочные эффекты после введения препарата. К ним относятся: головокружение, нарушение работы ЖКТ, тошнота, аритмия, гипертония и связанная с этим головная боль, кожные аллергические реакции.


Основные физико-химические свойства:
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 1000 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Ципла Лтд., Индия Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства ограниченного отпуска Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация L01B C05 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОНКОГЕМ®

(ONCOGEM)

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить гемцитабіну гідрохлорид, що еквівалентно 1000 мг гемцитабіну;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); натрію ацетат, тригідрат.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору порошок або маса.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні лікарські засоби. Структурні аналоги піримідину. Код АТХ. L01B С05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Гемцитабін має клітинно-фазову специфічність, головним чином знищуючи клітини, що проходять фазу синтезу ДНК (S-фаза), а за певних умов блокує проходження клітин через межу фази G1/S.

Гемцитабін (dFdC) метаболізується внутрішньоклітинно під впливом нуклеозидкінази до активних дифосфатних (dFdCDP) і трифосфатних (dFdCTP) нуклеозидів. Виявляється, що цитотоксична дія гемцитабіну зумовлена інгібуванням синтезу ДНК двома активними метаболітами–дифосфатним і трифосфатним нуклеозидами. По-перше, дифосфатний нуклеозид інгібує рибонуклеотидредуктазу. Цей фермент каталізує реакції, внаслідок яких утворюються дезоксинуклеозидтрифосфати для синтезу ДНК, що спричиняє зменшення концентрації дезоксинуклеозидів узагалі і особливо концентрації dCTP. По-друге, dFdCTP конкурують з dCTP при побудові ДНК (самопотенціювання). Таким чином, зменшення внутрішньоклітинної концентрації dCTP робить можливим приєднання трифосфатних нуклеозидів до ланцюга ДНК. Іпсилон ДНК-полімерази неспроможні усувати гемцитабін і відновлювати ланцюги ДНК, що синтезуються. Після приєднання внутрішньоклітинних метаболітів гемцитабіну до ДНК до ланцюгiв ДНК, які синтезуються, долучається один додатковий нуклеотид, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК (приховане закінчення ланцюга) і зaпрограмованої загибелі клітини, відомої як апоптоз.

Фармакокінетика.

Гемцитабін швидко виводиться з плазми, головним чином шляхом метаболізму в неактивні метаболіти 2’-дезокси-2’,2’-дифтороуридин (dFdU). Менше 10 % внутрішньовенно введеної дози виділяється з сечею у вигляді незміненогo гемцитабіну. Гемцитабін і метаболіти dFdU – це єдині сполуки, виявлені у плазмі крові, вони становлять 99 % зв’язаних з препаратом продуктів, що виділяються з сечею. Зв’язування гемцитабіну з білками плазми незначне.

Аналіз фармакокінетичних даних досліджень одноразових і багаторазових доз у різних гpуп населення показують, що на об’єм розподілу значною мірою впливає стать. Ці ефекти є наслідком відмінності у концентрації гемцитабіну у плазмі і в інтенсивності виведення (період напіввиведення) із системи циркуляції. Загальний кліренс знаходився у межах від 40 л/г/м2 до 130 л/г/м2 і приблизно на 30 % нижчий у жінок, ніж у чоловіків. У разі рекомендованої тривалості вливання період напiввиведення становить 32-94 хв.

Клінічні характеристики.

Показання.

·      Рак жовчних протоків.

·      Локально рецидивуючий чи метастатичний рак сечового міхура у комбінації з цисплатином.

·      Неоперабельний, локально рецидивуючий чи метастатичний рак молочної залози після попередньої ад’ювантної/неоад’ювантної хіміотерапії у комбінації з паклітакселом. Перед хіміотерапією призначається антрациклін, якщо немає протипоказань.

·      Локально прогресуючий чи метастатичний недрібноклітинний рак легень у комбінації з цисплатином як препарат першої лінії лікування.

·      Для лікування пацієнтів літнього віку та пацієнтів із другим функціональним статусом як монотерапія.

·      Локально прогресуюча чи метастатична епітеліальна карцинома  яєчників у комбінації з карбоплатином; рецидив епітеліальної карциноми яєчників після періоду ремісії, що становив не менше 6 місяців, після попередньої терапії у першій лінії препаратами платини.

·      Локально прогресуюча чи метастатична аденокарцинома підшлункової залози.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату.

Період годування груддю

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Супутня радіотерanія. Супутня (разом або ≤ 7 днів після) токсичність, спричинена терапією різними методами, залежить від багатьох факторів, включаючи дозу гемцитабіну, частоту інфузій, дозу радіації, використовувану техніку, зону та обсяг опромінювання.

У передклінічних та клінічних дослідженнях показано, що гемцитабін має радіосенсибілізуючу активність. Повідомлялося, що у випробуванні, де гемцитабін у дозі 1000 мг/м2 вводили протягом періоду до 6 тижнів разом із терапевтичним опромінюванням грудної клітки пацієнтів з

недрібноклiтинним раком легенів, спостерігалася значна токсичність у вигляді тяжкого і потенційно загpозливого для життя пацієнта мукозиту, езофагітy та пневмоніту, особливо в пацієнтів, для лікування яких застосовували радіотерапію у великих дозах (медіана лікування обсягом 4,795 см3). Оптимальний режим безпечного застосування гемцитабіну з терапевтичними дозами опромінення ще не визначений для всіх типів пухлин.

Несупутня радіотерапія (> 7 днів). Аналіз даних не виявив підвищення токсичності при застосуванні гемцитабіну понад 7 днів до чи після опромінення. Дані показують, що застосування гемцитабіну можна починати після того, як гострі ефекти опромінення минають або щонайменше через тиждень після радіотерапії.

Повідомлялося про ушкодження тканин після радіотерапії (наприклад езофагіти, коліти та пневмоніти) при застосуванні як із супутнім, так і з несупутнім призначенням гемцитабіну.

Сумісне застосування не рекомендується: живі ослаблені вакцини, в тому числі вакцина проти жовтої лихоманки, через ризик виникнення системного, можливо, летального захворювання, зокрема у пацієнтів із імуносупресією.

Особливі заходи безпеки.

Особливості пpuготування розчину для інфузії.

Як і у випадку з іншими цитостатиками, слід приділяти велику увагу приготуванню та застосуванню розчину для інфузій. Приготування розчину для інфузій потрібно проводити у захисному боксі та з використанням рукавичок і захисних плащів. Якщо робота у захисному боксі неможлива, необхідно використовувати маску та захисні окуляри.

Потрапляння розчину в очі може спричинити сильне подразнення. У такому випадку необхідно негайно ретельно промити очі водою. Якщо подразнення не зникає, потрібно звернутись до лікаря. У випадку потрапляння розчину на шкіру негайно промити шкіру водою.

Застереження. Збільшення тривалоcтi і частоти введення доз підвищують токсичність.

 

Особливості застосування.

Застосовувати тільки під постійним наглядом лікаря, який має досвід терапії цитотоксичними препаратами.

При збільшенні тривалості інфузій і частоти введення гемцитабіну токсична дія препарату посилюється.

Гематологічна токсичність

Гемцитабін може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється лейкопенією, тромбоцитопенією і анемією.

Перед кожним введенням препарату необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у периферичній крові. У разі розвитку медикаментозної мієлосупресії слід призупиняти лікування або знижувати дози. Однак мієлосупресія при лікуванні гемцитабіном нетривала і рідко вимагає відміни препарату. Наростання цитопенії може продовжуватися і після відміни гемцитабіну.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з порушеннями функції кісткового мозку. Необхідно враховувати ризик кумулятивної мієлосупресії при комбінованій хіміотерапії гемцитабіном та іншими цитотоксичними препаратами.

Печінкова та ниркова недостатність

Застосування гемцитабіну пацієнтам з метастазами у печінку або з наявністю в анамнезі гепатиту, алкогольної залежності чи з цирозом печінки може спричинити посилення наявної печінкової недостатності.

При лікуванні гемцитабіном необхідно періодично контролювати функцію печінки (включаючи проведення вірусологічних аналізів).

Гемцитабін слід з обережністю призначати пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю або порушеннями функції печінки в зв’язку з тим, що недостатньо клінічних даних щодо дозування для цієї групи пацієнтів.

Супутня променева терапія

Повідомлялося про випадки токсичності під час проведення супутньої променевої терапії (супутньо або розрив між введенням гемцитабіну і променевою терапією менше 7 днів).

Живі вакцини

Не рекомендується застосовувати вакцини від жовтої лихоманки та інші живі ослаблені вакцини під час лікування гемцитабіном.

Серцево-судинна токсичність

Через ризик розвитку серцевих і судинних порушень слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі.

Синдром підвищеної проникності капілярів

У пацієнтів, які отримували гемцитабін як монотерапію або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами, спостерігався синдром підвищеної проникності капілярів. У разі своєчасного виявлення такого синдрому та вживання належних терапевтичних заходів це захворювання зазвичай виліковується, проте повідомлялося й про випадки летальних наслідків. Цей синдром є системним розладом через підвищену проникність капілярів, що призводить до просочування рідини та білків з внутрішньосудинного середовища до інтерстиційних тканин. Клінічні ознаки при цьому включають набряклість по всьому тілу, збільшення ваги, гіпоальбунемію, значне зниження артеріального тиску, гостру ниркову недостатність і набряк легенів.

Якщо під час терапії гемцитабіном розвивається синдром підвищеної проникності капілярів, застосування цього препарату необхідно припинити та вжити підтримувальні заходи. Синдром підвищеної проникності капілярів може виникнути у пізніших циклах, і в літературі його описано як такий, що асоціюється із синдромом гострої респіраторної недостатності.

Легенева токсичність

Повідомлялося про розвиток побічних ефектів з боку дихальної системи, інколи тяжких (набряк легенів, інтерстиціальний пневмоніт та респіраторний дистрес-синдром дорослих) під час лікування гемцитабіном. Етіологія цих ефектів не встановлена. У разі розвитку подібних явищ слід розглянути доцільність припинення лікування гемцитабіном. Ранній початок підтримувальної терапії дозволяє поліпшити стан пацієнта.

Нефротоксичність

Дуже рідко повідомлялося про окремі клінічні випадки розвитку гемолітичного уремічного синдрому під час лікування гемцитабіном. При появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження рівня гемоглобіну із супутньою тромбоцитопенією, підвищенням рівнів білірубіну, креатиніну, азоту сечовини або ЛДГ у сироватці крові, препарат слід відмінити. ГУС є нирковим розладом, що несе потенційну загрозу життю. Ниркова недостатність може бути необоротною після відміни гемцитабіну, і пацієнт може потребувати діалізу.

Фертильність

Дослідження фертильності показали, що гемцитабін спричиняє гіпосперматогенез у самців миші. Тому чоловікам рекомендується запобігати зачаттю впродовж 6 місяців після терапії, а також вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування, враховуючи ризик розвитку безпліддя внаслідок терапії препаратом.

Натрій

Кожний флакон гемцитабіну по 1000 мг містить 17,5 мг (< 1 ммоль) натрію. Це слід враховувати  призначаючи  препарат  пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітним слід уникати застосування гемцитабіну через потенційну загpозу для плода, оскільки експериментальні дослідження на тваринax показали його ембріотоксичну дію, наприклад уроджені дефекти чи інші впливи на розвиток ембріона або плода, перебіг гестації чи пери- та постнатальний розвиток. Необхідно рекомендувати жінкам повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли або збираються завагітніти під час прийому гемцитабіну.

Невідомо, чи проникає гемцитабін у грудне молоко, тому слід припинити годування груддю.

Вплив на фертильність. Гемцитабін спричиняв у мишей-самців оборотний гіпосперматогенез, залежний від дози і схеми заcтoсування препарату, але жодного впливу на фертильність самок не спостерігaлось.

Чоловікам не рекомендується планувати народження дітей протягом лікування гемцитабіном та протягом 6 місяців після терапії. Зважаючи на властивість гемцитабіну спричиняти незворотне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Жодних досліджень щодо вивчення здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами не проводилось. Оскільки гемцитабін може спричиняти сонливість, від легкої до помірної, особливо у комбінації з алкоголем, пацієнтам необхідно уникати експлуатації технічних засобів, керування автомобілем, поки побічні явища не зникнуть.

 

Спосіб застосування та дози.

Гемцитабін застосовує лише лікар, який має досвід протиракової терапії. Препарат призначений для застосування тільки дорослим в умовах спеціалізованого стаціонару. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від застосованої схеми хіміотерапії.

Рак жовчних протоків.

Монотерапія. Дорослі. Рекомендована доза Онкогему® – 1000 мг/м2, що вводиться внутрішньовенно протягом 30 хв. Інфузія проводиться 1 раз на тиждень 3 тижні поспіль, потім один тиждень перерва. Цей чотиритижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу може відбуватися залежно від величини токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Онкогем® у комбінації з цисплатином: рекомендується застосовувати цисплатин 70 мг/м2 у 1-й день циклу шляхом внутрішньовенної інфузії, далі вводиться Онкогем® у дозі 1250 мг/м2. Онкогем® вводиться в 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Цей 3-тижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна застосовувати залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак сечового міхура.

Комбіноване застосування. Рекомендується доза Онкогему® 1000 мг/м2, що вводиться шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії. Цю дозу слід давати у перший, восьмий і п’ятнадцятий дні кожного 28-денного циклу у комбінації з цисплатином. Цисплатин дається рекомендованою дозою 70 мг/м2 у перший день після Онкогему® або в другий день кожного 28-денногo циклу. Потім цей 4-тижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна застосовувати залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак молочної залози.

Комбіноване застосування. Онкогем® у комбінації з паклітакселом рекомендовано вводити у такому режимі: паклітаксел (175 мг/м ) вводити у перший день протягом 3-годинної внутрішньовенної інфузії, після нього вводити гемцитабін (1250 мг/м ) протягом                30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у перший і восьмий дні кожного 21-денного циклу. Доза препарату може зменшуватися з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Перед першим введенням комбінації гемцитабіну та паклітакселу у пацієнтів має бути абсолютна кількість гранулоцитів щонайменше 1,500 (×10 /л).

Рак легенів недрібноклітинний.

Монотерапія. Пацієнти літнього віку. Рекомендована доза становить 1000 мг/м2  і вводиться шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії 1 раз на тиждень протягом трьох тижнів, після чого робиться однотижнева перерва. Чотиритижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Рекомендована доза становить 1250 мг/м2 поверхні тіла та вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв у перший та восьмий дні кожного 21-денного циклу. Доза препарату може зменшуватися з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Цисплатин вводити рекомендованою дозою 75-100 мг/м2 1 раз на 3 тижні циклу.

Рак яєчників.

Комбіноване застосування. Онкогем® у комбінації з карбоплатином рекомендовано вводити у дозах: гемцитабін 1000 мг/м  шляхом 30-хвилинного внутрішньовенного вливання у перший та восьмий дні 21-денного циклу. У перший день циклу після Онкогему® вводити карбоплатин у дозі, що забезпечує AUC 4 мг/мл×хв. Дозу препарату можна зменшувати з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий.

Рак підшлункової залози.

Рекомендована доза Онкогему® становить 1000 мг/м2, яку вводити шляхом внyтpішньовенногo вливання протягом 30 хв 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів, після чого робиться тижнева перерва. Наступні цикли складаються зі щотижневиx інфузій протягом 3 тижнів поспіль з перервою кожного четвертого тижня. 3меншення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу може відбуватися залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Контроль токсичності, індивідуальний підбір дозu, методи припинення лікування.

Модифікація дози пов’язана із негематологічною токсичністю.

Для виявлення негематологічної токсичності необхідно здійснювати періодичне об’єктивне обстеження та перевірку функцій нирок і печінки. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклy можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Загалом, при виявленні негематологічної токсичності значного ступеня (Ступінь ІІІ або IV), крім нудоти або блювання, дозу Онкогему® можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності відповідно до наступної градації. (Поки токсичність не буде скоригована, від лікування слід утриматися.)

Модифікація дози пов’язана із гематологічною токсичністю.

На початку циклу лікування.

У пацієнтів, які застосовують Онкогем®, перед кожною дозою слід перевіряти кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів. Абсолютна кількість гранулоцитів перед початком циклу повинна становити не менше 1500 (×106/л), а тромбоцитів – 100000 (×106/л).

Протягом циклу лікування.

У разі необхідності дозу Онкогемуâ можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності відповідно до такої градації:

Модифікація дози Онкогему® протягом циклу лікування за показаннями: рак сечового міхура, недрібноклітинний рак легенів, рак підшлункової залози при монотерапії або при  комбінованому застосуванні

Абсолютна кількість гранулоцитів (×106/л)

Кількість тромбоцитів

(×106/л)

Відсоток повної дози

> 1000

500 – 1000

< 500

та

чи

чи

> 100000

50000 – 100000

< 50000

100

75

відкласти введення дози*


*Від введення дози протягом циклу слід утриматися, поки абсолютна кількість гранулоцитів не досягне значення не менше 500(×106/л), а тромбоцитів – 50000 (×106/л).

Модифікація дози Онкогему® протягом циклу лікування за показаннями: рак молочної залози при  комбінованому застосуванні з паклітакселом

Абсолютна кількість гранулоцитів (×106/л)

Кількість тромбоцитів

(×106/л)

Відсоток повної дози

> 1200

1000- 1200

700 - 1000

< 700

та

чи

та

чи

> 75000

50000 - 75000

≥ 50000

< 50000

100

75

50

відкласти введення дози*


*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500 (×106/л), а тромбоцитів – 100000 (×106/л).

Модифікація дози Онкогему® протягом циклу лікування за показаннями: рак яєчників при комбінованому застосуванні з карбоплатином

Абсолютна кількість гранулоцитів (×106/л)

Кількість тромбоцитів

(×106/л)

Відсоток повної дози

> 1200

1000- 1200

700 - 1000

< 700

та

чи

та

чи

> 75000

50000 - 75000

≥ 50000

< 50000

100

75

50

відкласти введення дози*


*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки  абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500 (×106/л), а тромбоцитів – 100000 (×106/л).

Модифікація дози пов’язана із гематологічною токсичністю протягом наступних циклів, для усіх показань.

Дозу Онкогему® необхідно знизити до 75 % від повної дози, що вводилась на початку лікування, у випадку наступних проявів гематологічної токсичності:

·           Абсолютна кількість гранулоцитів < 500 × 106/л протягом понад 5 діб.

·           Абсолютна кількість гранулоцитів < 100 × 106/л протягом понад 3 діб.

·           Фебрильна нейтропенія.

·           Кількість тромбоцитів < 25 000 × 106/л.

·           Відкладення циклу у зв’язку із проявами токсичності більше ніж на 1 тиждень.

Метод застосування.

Онкогем® добре переноситься протягом проведення інфузії і його можна вводити при амбулаторному лікуванні  в умовах спеціалізованого стаціонару. У випадку виникнення гематоми необхідно негайно зупинити введення інфузії та продовжити введення в іншу судину. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнта після проведення інфузії.

Пацієнти літнього віку. Препарат призначати без зміни дози, враховуючи рекомендації для всіх пацієнтів.

Пацієнти з печінковою і нирковою недостатністю. Препарат з обережністю призначають пацієнтам з печінковою і нирковою недостатністю, оскільки у ході клінічних досліджень одержано недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для таких пацієнтів.

Помірна або ниркова недостатність середнього ступеня (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не впливає помітно на фармакокінетику гемцитабіну.

Інструкції з приготування розчину (та подальшого розведення, якщо це необхідно).

Єдиним дозволеним розчинником для розчинення стерильного порошку Онкогему® є 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів.

Відповідно до значень розчинності максимальна концентрація для Онкогему® після приготування розчину становить 40 мг/мл. При концентраціях понад 40 мг/мл може бути неповне розчинення препарату, і цього слід уникати.

1. Приготування розчину та подальше його розведення потрібно здійснювати в асептичних умовах.

2. Для приготування розчину додати не менше 25 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 1000 мг порошку гемцитабіну. Загальний об’єм після розчинення становить 26,3 мл. Це забезпечує концентрацію гемцитабіну 38 мг/мл, що також враховує об’єм заміщення ліофілізату. Збовтати до розчинення. Можливе подальше розведення приготованого розчину 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів. Відповідну кількість лікарського препарату можна вводити одразу після пригoтyвання або ще розвести 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій. Відновлений розчин може бути від прозорого до слабко опалесцюючого, від безбарвного до блідо-жовтого кольору.

3. Перед введенням розчин слід оглядати візуально на наявність сторонніх часток і забарвлення.

У разі наявності сторонніх часток розчин не можна застосовувати. Будь-які невикористану кількість лікарського засобу або відходи слід знищити відповідно до чинного законодавства.

Відновлений розчин Онкогему® залишається хімічно та фізично стабільним протягoм 24 годин при температурі не вище 25ºС. З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід застосовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не вводити відразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа.

Відновлений розчин Онкогему® забороняється охолоджувати, оскiльки можлива кристалізація.

Діти.

Препарат не застосовують дітям, оскільки даних досліджень недостатньо для визначення ефективності та безпеки застосування гемцитабіну дітям.

Передозування.

Симптоми. Клінічно допустима токсичність спостерігалася при призначенні дози до 5,7 г/м2 шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії кожні 2 тижні.

Лікування. У випадку підозри на передозування необхідно здійснювати контроль стану пацієнта, проводити відповідні аналізи крові, у разі необхідності призначати симптоматичну терапію. Відомого антидоту на випадок передозування гемцитабіну немає.

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов’язані із лікуванням гемцитабіном: нудота, як з блюванням так і без, підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАт та АсАт), а також лужної фосфатази спостерігалися у приблизно 60 % пацієнтів; про протеїнурію та гематурію повідомлялося приблизно у 50 % пацієнтів; задишка спостерігалася у 10-40 % пацієнтів (найбільша частота спостерігалась у хворих на рак легень); алергічні висипання на шкірі спостерігалися у 25 % пацієнтів, а у 10 % вони супроводжувалися свербежем.

Повідомлялося, що частота появи та сила побічних реакцій залежать від дози, швидкості введення, інтервалів між дозами. Дозозалежні побічні реакції включають зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів.

З боку кровотворної і лімфатичної систем: оскільки гемцитабін пригнічує функцію кісткового мозку, повідомлялося про анемію, лейкопенію (пригнічення кісткового мозку найчастіше є за силою від незначного до помірного та найбільше впливає на кількість гранулоцитів), тромбоцитопенію, фебрильну нейтропенію, тромбоцитоз.

З боку травного mpaкmу: нудота та нудота з блюванням, які рідко потребують зміни дозування та легко коригуються протиблювальними засобами; діарея, стоматит, виразки у ротовій порожнині, запор, ішемічний коліт.

З боку гепатобіліарного тракту: підвищення рівнів печінкових тестів, таких як аспартат-амінотрансфераза (АSТ) та аланін-амінотрансфераза (АLТ), рівнів білірубіну; серйозна гепатотоксичність, що призводила до печінкової недостатності та летального наслідку; підвищення рівнів гамма-глутаміл трансферази (GGT), алкалін-фосфатази та білірубіну.

Розлади метаболізму та харчування: анорексія.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, безсоння,  інсульт.

З боку видільної та сечостатевої системи:  помірна протеїнурія, гематурія,  ниркова недостатність, гемолітичний уремічний синдром.

З боку шкірu і підшкірних тканин: висипання, що супроводжувалися свербежем; алопеція, свербіж, потіння, виразки, пухирцеві формування, злущування шкіри, десквамація, бульозні висипання на шкірі, токсичний епідермальний синдром та синдром Стівенса-Джонсона.

З боку ресnіраторної системи: задишка, найчастіше легка, що проходила без медикаментозного втручання; кашель, риніт, бронхоспазм, найчастіше легкий та транзиторний, але може виникнути необхідність парентерального лікування; інтерстиціальний пневмоніт, легеневий набряк, дистрес-синдром.

З боку опорно-рухового апарату: болі у спині, міалгія.

Загальні розлади: гpипоподібні симптоми, пропасниця, головний біль, озноб, міалгія, астенія, відсутність aпeтитy, кашель, риніт, нездужання, пітливість, розлади сну, набряки, зокрема периферичні (у тому числі на обличчі), що зникали із припиненням лікування; помірні шкірні реакції у місці ін’єкції.

З боку імунної системи: анафілактоїдна реакція.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, найчастіше суправентикулярні за походженням; серцева недостатність, інфаркт міокарда, клінічні прояви периферичного васкуліту, гангрена, артеріальна гіпотензія.

Ушкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедури. Рідко повідомлялося про радіотоксичність та «радіаційну пам’ять».

Комбіноване застосування при раку молочної залози.

Повідомлялося, що частота випадків явищ гематологічної токсичності ступеня ІІІ та IV, зокрема нейтропенії, підвищується при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселем, хоча підвищення частоти виникнення даних побічних реакцій не асоційоване з підвищеною частотою виникнення інфекцій або геморагічних явищ. Слабкість та фебрильна нейтропенія спостерігаються частіше при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселем. Слабкість, яка не асоційована з анемією, зазвичай проходить після першого циклу терапії.

Побічні явища ІІІ та IV ступеня при монотерапії паклітакселем порівняно з комбінованим застосуванням гемцитабіну з паклітакселем

Кількість пацієнтів (%)

Монотерапія паклітакселем

(N=259)

Комбіноване застосування гемцитабіну з паклітакселем (N=262)

Ступінь ІІІ

Ступінь IV

Ступінь ІІІ

Ступінь IV

Лабораторні показники

Анемія

5 (1,9)

1 (0,4)

15 (5,7)

3 (1,1)

Тромбоцитопенія

0

0

14 (5,3)

1 (0,4)

Нейтропенія

11 (4,2)

17 (6,6)*

82 (31,3)

45 (17,2)*

Нелабораторні показники

Фебрильна нейтропенія

3 (1,2)

0

12 (4,6)

1 (0,4)

Слабкість

3 (1,2)

1 (0,4)

15 (5,7)

2 (0,8)

Діарея

5 (1,9)

0

8 (3,1)

0

Моторна нейропатія

2 (0,8)

0

6 (2,3)

1 (0,4)

Сенсорна нейропатія

9 (3,5)

0

14 (5,3)

1 (0,4)


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх