Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Онкодокс 50 50 мг N1

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Порошок
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 50 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Ограниченный отпуск Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Ципла Лтд., Индия Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Онкодокс 50 50 мг N1 – выпускается в форме лиофилизата для получения раствора для инфузий. Использование при нахождении в стационаре, под тщательным контролем медперсонала. В основе препарата - доксорубицина гидрохлорид, относящийся к группе цитотоксических антибиотиков, обладает выраженным иммуномодулирующим действием. Перед тем как купить Онкодокс по актуальной цене и воспользоваться доставкой в пределах Николаева, Черновцов, Херсона, Киева или других городов Украины, внимательно изучите инструкцию к применению средства, ознакомьтесь с отзывами на него покупателей, изложенными на сайте Аптеки 24.

Лекарственный состав используется для лечения ряда неопластических заболеваний, в том числе карцинома молочных желез или легочных тканей, лимфомы, лейкемия и т. д. Назначается как средство комплексной медикаментозной терапии при злокачественных новообразованиях, в том числе и метастатических опухолях. Необходимая дозировка и способ использования устанавливается врачом, наблюдающим пациента. Допускается внутривенное или внутриартериальное введение медикамента в сочетании с другими препаратами. Препарат оказывает токсическое действие, поэтому его с осторожностью назначают лицам, с заболеваниями печени, почек, нарушением кроветворения. Не рекомендуется в период беременности и кормления грудью.

Согласно описанию Онкодокс не всегда хорошо переносится организмом пациента. Побочные реакции – далеко не редкость. Чаще всего больные жалуются на тошноту, горечь во рту, диарею, чувство слабости и сонливость. Также возможны аллопеция, снижения гемоглобина крови, головные боли, головокружения, расстройства со стороны нервной системы, мышечные спазмы, кровотечения, обострения хронических и инфекционных заболеваний, в том числе стоматиты, конъюнктивиты и прочие проявления. В некоторых случаях врачи отменяют прием Онкодокс и назначают его аналоги, стоимость которых может отличаться: Адрибластин, Адросал, Доксивитал и прочие. Перед использованием любых лекарственных средств необходимо удостовериться в отсутствии противопоказаний.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Порошок
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 50 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Ограниченный отпуск Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Ципла Лтд., Индия Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства ограниченного отпуска Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация L01D B01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОНКОДОКС - 10

(ONCODOX - 10)

ОНКОДОКС - 50

(ONCODOX - 50)

 

 

Склад:

діюча речовина: doxorubicin;

1 флакон містить 10 мг або 50 мг доксорубіцину гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева концентрована.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Код ATC L01D B01.

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування широкого спектра неопластичних захворювань, у тому числі гострої лейкемії, лімфоми, злоякісних новоутворень у дітей та солідних пухлин у дорослих, зокрема карциноми молочної залози та легень.

 

Протипоказання. Гіперчутливість до доксорубіцину або інших компонентів препарату, інших антрациклінів чи антрацендіонів.

При внутрішньовенному введенні:

Ø персистуюча мієлосупресія;

Ø тяжкі порушення функції печінки;

Ø тяжкі порушення функції міокарда;

Ø нещодавно перенесений інфаркт міокарда;

Ø тяжка аритмія;

Ø попереднє лікування максимальними кумулятивними дозами доксорубіцину, даунорубіцину, епірубіцину, ідарубіцину та/або іншими антрациклінами та антрацендіонами.

При внутрішньоміхуровому введенні:

Ø інфекції сечовидільного тракту;

Ø запалення сечового міхура;

Ø гематурія.

Спосіб застосування та дози.

Онкодокс вводять внутрішньовенно та внутрішньоартеріально або у вигляді внутрішньоміхурової інстиляції. Не можна застосовувати доксорубіцин як антибактеріальний засіб.

Внутрішньоміхурове введення Онкодоксу є альтернативним способом введення при лікуванні поверхневого раку сечового міхура, у тому числі перехідноклітинної карциноми, папілярних пухлин міхура та карциноми in situ, або як ад’ювантної терапії низькодиференційованого Та-раку сечового міхура після трансуретральної резекції.

Внутрішньовенне введення. Відновлений розчин вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії з вільним потоком рідини протягом не менше 3, але не більше 10 хвилин. Зазвичай для розведення використовують розчини натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % глюкози або розчин натрію хлориду та глюкози. Введення шляхом ін’єкції з нагнітанням не рекомендовано у зв’язку з ризиком екстравазації, яка може спостерігатися навіть за наявності адекватного зворотного току крові при аспірації через голку.

Загальна доза доксорубіцину на цикл може бути різною, залежно від певної схеми лікування (наприклад при монотерапії або у комбінації з іншими цитотоксичними препаратами) та показань.

Доза зазвичай розраховується на основі площі поверхні тіла. При монотерапії рекомендована стандартна початкова доза доксорубіцину на цикл для дорослих становить 60-90 мг/м2 площі поверхні тіла. Загальна стандартна початкова курсова доза може бути введена у вигляді разової дози або розподілятися на три щоденних введення, або вводиться за два рази в 1-й і 8-й день. За умови нормального одужання після токсичного впливу препарату (зокрема пригнічення кісткового мозку та стоматиту) кожен курс лікування можна повторювати кожні 3-4 тижні. Якщо препарат застосовується у комбінації з іншими протипухлинними засобами, що можуть потенціювати токсичний вплив, може бути необхідним зменшення дози доксорубіцину до 30-40 мг/м2 кожні три тижні.

Якщо дозу розраховують, виходячи із маси тіла, слід вводити 1,2-2,4 мг/кг препарату у вигляді разової дози кожні три тижні.

Спостерігалось, що при введенні доксорубіцину у вигляді разової дози кожні три тижні значним чином зменшуються прояви несприятливого токсичного впливу, мукозиту. Однак деякі спеціалісти вважають, що розподіл дози для введення протягом трьох послідовних днів (0,4-0,8 мг/кг або 20-25 мг/м2 щодня) забезпечує більшу ефективність, хоча за рахунок більшої токсичності.

Було показано, що щотижневе застосування доксорубіцину ефективне так само, як і введення 1 раз на три тижні. Рекомендована доза становить 20 мг/м2 1 раз на тиждень, хоча об’єктивна реакція спостерігалася при 6-12 мг/м2. При щотижневому застосуванні зменшується кардіотоксичність.

Може бути необхідним зменшення дози у пацієнтів, які раніше отримували лікування іншими цитотоксичними препаратами. Введення меншої дози також може бути потрібним у дітей, пацієнтів з ожирінням та осіб літнього віку.

Зменшення початкових доз або збільшення інтервалів між циклами може бути доцільним у випадку пацієнтів, які важко перенесли попередні курси лікування, або хворих із неопластичною інфільтрацією кісткового мозку (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки.

При порушенні функції печінки дозу доксорубіцину слід зменшити як показано у таблиці:

Рівні білірубіну у сироватці крові

Рекомендована доза

1,2-3 мг/100 мл

> 3 мг/100 мл

50 % звичайної дози

25 % звичайної дози


Доксорубіцин не слід застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Внутрішньоартеріальне введення. Внутрішньоартеріальне введення застосовувалося при спробах посилити локальну активність при низькій загальній дозі і, таким чином, зменшити загальну токсичність. Слід наголосити, що така техніка потенційно дуже ризикована і може призвести до поширеного некрозу перфузованої тканини, якщо не вжити відповідних застережних заходів. Дози препарату та інтервали введення при внутрішньоартеріальному застосуванні можуть бути різними. Внутрішньоартеріально препарат повинні вводити лише спеціалісти з достатнім досвідом виконання таких ін’єкцій.

Внутрішньоміхурове введення. Доксорубіцин все частіше застосовується для внутрішньоміхурового введення з метою лікування перехідноклітинного раку, папілярних пухлин міхура та карциноми in situ. Не слід внутрішньоміхурово вводити препарат для лікування інвазивних пухлин, які проросли через стінку сечового міхура. Доцільним також є введення доксорубіцину у сечовий міхур із певними інтервалами після трансуретальної резекції пухлини з метою зменшення ймовірності рецидиву. Рекомендується інстиляція 30-50 мг у 25-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. У випадку місцевого токсичного впливу (хімічний цистит) дозу слід розвести у 50-100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Пацієнту можна продовжувати проводити інстиляції з тижневим або місячним інтервалом.

Оскільки на сьогодні застосовується багато схем лікування, що ускладнює інтерпретацію, далі наведена допоміжна інформація:

Ø концентрація доксорубіцину у міхурі повинна становити 50 мг на 50 мл;

Ø для уникнення небажаного розбавлення сечею слід попередити пацієнтів, щоб вони утримались від споживання напоїв протягом 12 годин до інстиляції; це має знизити виділення сечі приблизно до 50 мл на годину;

Ø після введення препарату пацієнту слід змінювати положення тіла на 90 градусів кожні 15 хвилин.

Дії розчину препарату протягом однієї години зазвичай достатньо; після завершення процедури пацієнту слід випорожнити сечовий міхур.

Побічні реакції. При лікуванні доксорубіцином спостерігалися такі побічні прояви:

Новоутворення доброякісні та злоякісні (у тому числі кісти та поліпи). Гострий лімфобластний лейкоз та гострий мієлобластний лейкоз. Рідко повідомлялося про вторинний гострий мієлобластний лейкоз, із прелейкемічною фазою або без неї, у пацієнтів, які одночасно лікувалися доксорубіцином та ДНК-пошкоджуючими протипухлинними препаратами. Такі випадки могли супроводжуватися коротким (1-3 роки) латентним періодом.

З боку крові та лімфатичної системи. Лейкопенія, нейтропенія, анемія та тромбоцитопенія. Через можливу депресію кісткового мозку, що може проявитися приблизно через 10 днів після введення препарату, слід регулярно контролювати гематологічні показники у пацієнтів із гематологічними та негематологічними захворюваннями. Клінічними проявами токсичного впливу доксорубіцину на кістковий мозок/гематологічні параметри можуть бути гарячка, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, кровотеча, тканинна гіпоксія або смерть.

З боку імунної системи. Анафілаксія.

З боку метаболізму та харчування. Анорексія, дегідратація та гіперурикемія.

З боку органів зору. Кон’юнктивіт/кератит та сльозотеча.

З боку серця. Тахіаритмія, атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка та застійна серцева недостатність. Кардіотоксичність може проявлятися у вигляді тахікардії, в тому числі надшлуночкової тахікардії та змін на ЕКГ. У пацієнтів із порушеннями функції серця рекомендовано регулярний контроль ЕКГ та обережне застосування препарату. Тяжка серцева недостатність може виникати раптово, без попередніх змін на ЕКГ.

З боку судинної системи. Флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболія, припливи крові, шок.

З боку травного тракту. Нудота, блювання та мукозит/стоматит, гіперпігментація слизової оболонки рота, езофагіт, абдомінальний біль, ерозія слизової оболонки шлунка, шлунково-кишкова кровотеча, діарея та коліт.

З боку нервової системи: парестезія, сонливість, периферична нейропатія, головний біль, запаморочення, безсоння, тривога, депресія, невралгія, летаргія, периферична сенсорна нейропатія, порушення смаку.

З боку гепатобіліарної системи. Зміни рівнів трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто – алопеція, у тому числі припинення росту бороди, але ріст волосся приходить до норми після припинення лікування. Висипання на шкірі/свербіж, місцева токсичність, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, фоточутливість, гіперчутливість до опроміненої шкіри (реакція шкіри після опромінення), кропив’янка, акральна еритема та дизестезія долонь і підошов.

З боку нирок та сечовидільної системи. Доксорубіцин може надавати червоного забарвлення сечі, особливо при першому сечовипусканні після ін’єкції препарату, про що слід попередити пацієнта. Побічні дії після внутрішньоміхурового введення охоплюють симптоми подразнення міхура, гематурію, геморагічний цистит, некроз стінки сечового міхура.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Аменорея, олігоспермія та азооспермія.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції. Підвищена температура, нездужання, відчуття втоми, слабкість, астенія та гарячка, у разі занадто швидкого введення препарату можливий приплив крові до обличчя. Ризик тромбофлебіту в місці ін’єкції можна знизити, дотримуючись процедури введення, розглянутої вище. Відчуття поколювання або пекучості у місці введення свідчить про невелику екстравазацію, в цьому випадку інфузію слід припинити і спробувати ввести препарат в іншу вену.

Інші ефекти. Біль у кістках, м’язово-скелетний біль, фолікуліт, біль у грудях, судоми ніг, набряки, набряк ніг, носова кровотеча, біль у спині, зменшення маси тіла, тахексія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, дегідратація, тканинна гіпоксія або смерть.

Обстеження. Відхилення показників ЕКГ від норми.

Передозування. Разові дози в 250 мг та 500 мг доксорубіцину є летальними. Такі дози можуть спричинити гостру дегенерацію серцевого м’яза протягом 24 годин та тяжку мієлосупресію   (переважно лейкопенію та тромбоцитопенію), впливи яких досягають максимуму через 10-15 днів   після застосування. Метою лікування повинно бути підтримання стану пацієнта протягом цього періоду; слід проводити переливання крові та створити умови захисної ізоляції пацієнта.

Гостре передозування доксорубіцином призводить до токсичного впливу на травний тракт (переважно мукозиту). Зазвичай це проявляється на початку застосування препарату, але більшість пацієнтів одужують протягом 3 тижнів.

Віддалена серцева недостатність може проявитися через 6 місяців після передозування. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів і у випадку ознак серцевої недостатності провести загальноприйняте лікування.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Доксорубіцин чинить шкідливий фармакологічний вплив на перебіг вагітності та/або плід/новонародженого.

Через ембріотоксичний потенціал доксорубіцину цей препарат не слід застосовувати в період вагітності. Якщо жінка отримує доксорубіцин у період вагітності або вагітніє в період лікування, її слід попередити про потенційну загрозу для плода. Жінкам дітородного віку слід застосовувати ефективні засоби контрацепції протягом лікування.

Доксорубіцин секретується у грудне молоко. Жінкам не слід годувати груддю в період лікування доксорубіцином.

Діти. Препарат застосовується за показанням дітям. Дітям доксорубіцин призначають у нижчих дозах через підвищений ризик кардіотоксичних ефектів (особливо відстрочених). З цієї ж причини рекомендується проводити регулярні кардіологічні обстеження пацієнтів після закінчення терапії доксорубіцином.

Унаслідок пригнічення функції кісткового мозку кількість формених елементів крові у дітей знижується до мінімуму через 10-14 діб після початку лікування, проте потім гематологічні показники зазвичай швидко нормалізуються завдяки великим резервам кісткового мозку у дітей порівняно з дорослими.

Особливі заходи безпеки.

Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії з ліофілізованого порошку.

Вміст флакона знаходиться під від’ємним тиском для зменшення утворення аерозолю при відновленні розчину, тому слід бути особливо обережними при введені голки. Слід уникати вдихання аерозолю, що утворюється при відновленні розчину.

Далі наведені рекомендації з техніки безпеки, з огляду на токсичність препарату:

Ø персонал повинен добре володіти технікою відновлення та застосування препарату;

Ø вагітних жінок слід не допускати до роботи з цим препаратом;

Ø персонал, який працює з доксорубіцином, повинен використовувати захисний одяг: окуляри, халат, одноразові рукавички та маску;

Ø для відновлення препарату повинна бути відведена відповідна зона (краще під ламінарним струмом повітря), робоча поверхня повинна бути захищена одноразовим абсорбуючим папером з пластиковою основою;

Ø усі матеріали, використані для розведення, введення або прибирання, в тому числі рукавички, слід зібрати у пакети, призначені для високонебезпечних відходів, для подальшого спалювання при високій температурі;

Ø завжди мити руки після зняття рукавичок;

Ø у випадку контакту зі шкірою ретельно промити уражену ділянку з милом та водою або розчином бікарбонату натрію, однак не слід терти шкіру жорсткою щіткою;

Ø у випадку контакту з очима, відтягти повіко ураженого ока та промити великою кількістю води протягом 15 хвилин, після чого звернутися до лікаря;

Ø розчин, що був пролитий чи витік, слід обробити розведеним гіпохлоритом натрію (1 % активного хлору), бажано витримати протягом ночі, а потім промити водою; всі матеріали, що використовувались для очищення, потрібно утилізувати як вказано вище.

Внутрішньовенне введення.

Вміст флакона необхідно відновити перед використанням водою для ін’єкцій або 0,9 % розчином хлориду натрію. Для відновлення флакона з вмістом 10 мг достатньо 5 мл води для ін’єкцій або натрію хлориду для ін’єкцій, для відновлення 50 мг препарату – 25 мл вказаних розчинів.

Після додавання розчинника вміст флакона обережно струшують, не перевертаючи флакон, протягом 30 секунд. Приблизний об’єм заміщення вмісту флакона на 50 мг після додавання 25 мл розчинника становить 0,15 мл. Невикористаний розчин потрібно утилізувати.

Внутрішньоміхурове введення.

Доксорубіцин інстилюють за допомогою катетера та залишають у міхурі на 1-2 години. Протягом інстиляції пацієнту слід змінювати положення тіла, так щоб тазова частина слизової оболонки сечового міхура якомога більше контактувала з розчином. Для уникнення небажаного розведення розчину сечею пацієнтів слід попередити не споживати напоїв протягом 12 годин до інстиляції.

Після завершення інстиляції пацієнту слід спорожнити сечовий міхур.


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх