Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Нексавар 200 мг №112

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 112 Количество в упаковке
  • Дозировка 200 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Байер Фарма АГ, Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Как выгодно купить Нексавар. Цена и качество

Купить таблетки Нексавар 200 мг №112 в Украине, включая города Киев, Днепр, Харьков, Одесса, Львов, Николаев и многих других можно в нашей интернет-аптеке. Цена на Нексавар 200 мг №112 при этом будет везде одинаковая.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 112 Количество в упаковке
  • Дозировка 200 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Байер Фарма АГ, Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства ограниченного отпуска Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
a:2:{s:4:"TEXT";s:90509:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

НЕКСАВАР®

(NEXAVAR) ®

Склад:

діюча речовина: сорафеніб;

1 таблетка містить сорафенібу тозилату 274 мг (що відповідає 200 мг сорафенібу);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, макрогол 3350, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки червоного кольору, з одного боку таблетки з маркуванням у вигляді «байєрівського хреста», з іншого боку – цифра 200.

 

Фармакотерапевтична група. Протипухлинний препарат, інгібітор протеїнкіназ.

Код АТХ. L01Х Е05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Сорафеніб є інгібітором низки ферментів із групи кіназ, що знижує проліферацію пухлинних клітин in vitro.

Доведено, що сорафеніб інгібує численні внутрішньоклітинні кінази (c-CRAF, BRAF та мутовану BRAF) та кінази клітинної поверхні (KIT, FLT-3, RET, VEGFR-1, VEGFR-2, VEGFR-3 і PDGFR-β). Кілька з цих кіназ беруть участь у передачі сигналу пухлинним клітинам, в ангіогенезі та апоптозі. Сорафеніб пригнічує ріст пухлини людської гепатоцелюлярної карциноми, нирково-клітинного раку та диференційованого раку щитовидної залози людських пухлинних ксенотрансплантантів у імуноскомпроментованих мишей. На моделях людської гепатоцелюлярної карциноми та нирково-клітинного раку під час лікування сорафенібом відзначалося зменшення ангіогенезу в пухлинній тканині. На моделях людської гепатоцелюлярної карциноми, нирково-клітинного раку та диференційованого раку щитовидної залози відзначалося зростання апоптозу пухлинних клітин.

Електрофізіологія серця

Вплив препарату Нексавар® в дозі 400 мг 2 рази на добу на інтервал QTc оцінювали у багатоцентровому, відкритому, нерандомізованому дослідженні у 53 пацієнтів з пізніми стадіями раку. Не було виявлено значних змін середніх значень інтервалу QTc (тобто

> 20 мс) відносно вихідного рівня. Після одного 28-денного циклу лікування найбільше зростання середнього значення інтервалу QTc становило 8,5 мс (верхня межа 90% довірчого інтервалу (ДІ), 13,3 мс) і спостерігалося через 6 годин після застосування дози в 1-й день 2-го циклу (див. розділ «Особливості застосування»).

Клінічна ефективність

Клінічну безпеку та ефективність препарату Нексавар® досліджували у пацієнтів з гепатоцелюлярною карциномою (ГЦК), нирково-клітинним раком (НКР) та диференційованим раком щитовидної залози (ДРЩЗ).

Гепатоцелюлярна карцинома

Клінічну ефективність та безпеку застосування препарату Нексавар® оцінювали протягом міжнародного, багатоцентрового, рандомізованого, подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження фази ІІІ за участю 602 пацієнтів (загальна кількість рандомізованих пацієнтів) із неоперабельною гепатоцелюлярною карциномою. Загальна виживаність була первинною кінцевою точкою. Із 602 пацієнтів 299 отримували препарат Нексавар®  по 400 мг 2 рази на добу та 303 –  плацебо. Фізикальні дані та основні клінічні показники в групі пацієнтів, які отримували лікування препаратом Нексавар®, та в групі плацебо були статистично однорідними за віком, статтю, расовою приналежністю, загальним станом, етіологією (включаючи гепатит В, С та алкогольну хворобу печінки), стадіями TNM (стадія І: < 1% до < 1%; стадія ІІ: 10,4 % до 8,3 %; стадія ІІІ: 37,8 % до

43,6 %; стадія ІV: 50,8 % до 46,9 %), відсутністю як макроскопічних судинних інвазій, так і позапечінкового розповсюдження пухлини (30,1% до 30,0%), стадіями BCLC (Barcelona Clinic Liver Cancer stagе) (стадія В: 18,1 % до 16,8 %; стадія С: 81,6 % до 83,2 %; стадія D: < 1 % до 0 %), класами печінкової недостатності за класифікацією Чайлда – П’ю (клас А: 95 % до 98 %, В: 5 % до 2 %). До дослідження був включений лише один пацієнт класу С за класифікацією Чайлда – П’ю. Попереднє лікування включало хірургічні втручання (резекцію) (19,1 % до 20,5 %), місцево-регіональне лікування (включаючи радіочастотну абляцію, підшкірні ін’єкції етанолу та трансартеріальну хемоемболізацію 38,8 % до

40,6 %), радіотерапію (4,3 % до 5,0 %) та системну терапію (3,0 % до 5,0 %).

Дослідження було завершено після того, як в рамках запланованого проміжного аналізу загальної виживаності були досягнуті критерії підтвердження ефективності препарату Нексавар®. Результати цього дослідження засвідчили статистично значущу перевагу застосування препарату Нексавар® порівняно з плацебо щодо загальної виживаності (відносний ризик (HR) – 0,69; р = 0,00058, див. таблицю 1). Ця перевага залишалася значущою в усіх проаналізованих субпопуляціях.

За даними фінального аналізу, що грунтувався на даних, отриманих з більш ранніх кінцевих точок (незалежне радіологічне оцінювання), період до прогресування пухлини був також значимо довшим в групі Нексавар® (HR – 0,58; р =0,000007, див. таблицю 1).

                                                                                                                                        Таблиця 1

Результати дослідження 3 (ефективність застосування при гепатоцелюлярній карциномі)

Параметр ефективності

Нексавар

(N = 299)

Плацебо

(N = 303)

Значення Р (логранговий критерій2)

HR1

(95 % ДI)

Загальна виживаність (ЗВ)

(місяців, середнє значення

 95 % довірчий інтервал (ДІ))

Число подій

 

10,7

(9,4; 13,3)

143

 

7,9

(6,8; 9,1)

178

 

0,00058

 

0,69

(0,55; 0,87)

Період до прогресування пухлини (ППП)

(місяців, середнє значення3

95 % ДI)

Число подій

 

5,5

(4,1; 6,9)

107

 

2,8

(2,7; 3,9)

156

 

0,000007

 

0,58

(0,45; 0,74)


ДІ – довірчий інтервал.

1 Відношення ризиків, сорафеніб/плацебо, стратифікована модель пропорційних ризиків Кокса

2 Стратифікований логранговий критерій (для проміжного аналізу виживаності, односторонній критерій дострокового завершення дослідження альфа=0,0077).

3 Аналіз ППП, за незалежною радіологічною оцінкою, базується на даних, отриманих з більш ранніх кінцевих точок, ніж аналіз виживаності.

Нирково-клітинний рак

Безпека та ефективність застосування препарату Нексавар® при лікуванні розповсюдженого нирково-клітинного раку (НКР) вивчали в двох клінічних дослідженнях:

Дослідження 1 було багатоцентровим, рандомізованим, подвійним сліпим та плацебоконтрольованим дослідженням фази ІІІ, проведеним у пацієнтів, що вже пройшли один курс системної терапії. Первинними кінцевими точками були загальна виживаність та виживаність без прогресії (ВБП). Вторинною кінцевою точкою була реакція пухлини.

У дослідження були включені 769 пацієнтів з низьким або середнім ризиком за класифікацією MSKCC (Меморіальний онкологічний центр Слоана-Кеттерінга), також стратифікованих за країною і рандомізованих в групу препарату Нексавар® (400 мг 2 рази на добу) (N=384) або плацебо (N=385).

В Таблиці 2 наведено узагальнені демографічні дані та характеристики захворювання в пацієнтів, включених у дослідження. Вихідні демографічні показники та ознаки захворювання були розподілені пропорційно в обох терапевтичних групах. Середній час від первинної постановки діагнозу НКР до рандомізації становив відповідно 1,6 і 1,9 року в групі, що отримувала препарат Нексавар®, та в групі плацебо.

                                                                                                                             Таблиця 2

                       Демографічні дані та ознаки захворювання – НКР  Дослідження 1

Параметри

Нексавар®

N=384

Плацебо

N=385

N

%

N

%

Стать

     Чоловіки

267

(70)

287

(75)

     Жінки

116

(30)

98

(25)

Расова приналежність

     Європеоїдна раса

276

(72)

278

(73)

     Негроїдна раса/азійська раса/

     латиноамериканське/інше походження

11

(3)

10

(2)

     Дані відсутні1

97

(25)

97

(25)

Вікова група

     <65 років

255

(67)

280

(73)

     ≥65 років

127

(33)

103

(27)

Вихідний статус загального стану здоров’я за шкалою Східної об’єднаної онкологічної групи (ECOG)

     0

184

(48)

180

(47)

     1

191

(50)

201

(52)

     2

6

(2)

1

(<1)

     Дані відсутні

3

(<1)

3

(<1)

Прогнозований ступінь ризику за MSKCC

     Низький

200

(52)

194

(50)

     Середній

184

(48)

191

(50)

Попередня терапія інтерлейкіном-2 або інтерфероном

     Так

319

(83)

313

(81)

     Ні

65

(17)

72

(19)


 

1Расова приналежність 186 пацієнтів, залучених до участі в дослідженні у Франції не визначалася, через положення місцевого законодавства. Щодо інших 8 пацієнтів на момент проведення аналізу інформація про расову приналежність була відсутня.

Виживаність без прогресії (час від рандомізації до прогресування захворювання або летального наслідку з будь-яких причин (залежно від того, що трапилося раніше)) визначали шляхом сліпої незалежної радіологічної оцінки із застосуванням критеріїв RECIST (критерії оцінки відповіді при солідних пухлинах ).

Середній показник ВБП склав 167 днів для пацієнтів, яких було рандомізовано в групу препарату Нексавар®, порівняно з 84 днями у пацієнтів з групи плацебо (HR = 0,44; 95 % ДІ: 0,35-0,55; р < 0,000001).

Пацієнти вивчалися за рядом параметрів в ході одновимірного розвідувального аналізу ВБП. Такі параметри включали вік (більше чи менше 65 років), статус ECOG (0 чи 1), прогнозований ступінь ризику MSKCC, проведення попередньої терапії з приводу прогресуючого метастатичного захворювання або раніше діагностованого захворювання та час від постановки діагнозу (менше чи більше 1,5 року). В усіх підгрупах пацієнтів спостерігалися подібні показники впливу препарату Нексавар® на ВБП, в тому числі серед хворих, що раніше не отримували терапію інтерлейкіном-2 або інтерфероном (N=137; 65 пацієнтів приймали Нексавар®, а 72 – плацебо), у яких середнє значення ВБП становило 172 дні на фоні застосування препарату Нексавар® і 85 днів на фоні плацебо.

Оцінка відповіді пухлини здійснювалася за допомогою незалежної радіологічної оцінки у відповідності до критеріїв RECІST. Загалом, із 672 пацієнтів, у яких проводили оцінку відповіді пухлини, у 7 (2%) хворих з групи Нексавар® підтверджено часткову відповідь, а в контрольній групі такі пацієнти були відсутні. Таким чином, збільшення показника ВБП у пацієнтів, що отримували препарат Нексавар®, переважно є відображенням даних щодо популяції зі стабільним перебігом захворювання.

На момент проведення запланованого проміжного аналізу виживаності, з урахуванням 220 летальних випадків, загальний показник виживаності був довшим в групі, що отримувала Нексавар®, ніж в контрольній групі, а значення відношення ризиків (Нексавар® у порівнянні з плацебо) становило 0,72. Цей аналіз не відповідає попередньо заданим критеріям статистичної значимості. Заплановано проведення додаткових аналізів після накопичення даних щодо виживаності.

Дослідження 2 проводили як дослідження фази ІІ з вивчення відміни терапії у пацієнтів з метастазуючими злоякісними пухлинами, включаючи нирково-клітинний рак. Первинною кінцевою точкою дослідження був відсоток рандомізованих пацієнтів без прогресування захворювання за 24 тижні. Всі пацієнти отримували протягом перших 12 тижнів препарат Нексавар®. Повторна радіологічна оцінка проводилася на 12-му тижні. Пацієнти зі змінами двовимірних розмірів пухлини <25% від вихідних значень були рандомізовані в групи, що протягом наступних 12 тижнів отримували Нексавар® або плацебо. Пацієнтам, які методом рандомізації потрапили до контрольної групи, дозволяли у разі прогресування захворювання перехід на відкритий прийом препарату Нексавар®. Пацієнти, розміри пухлин яких зменшились на ≥25%, продовжили терапію препаратом Нексавар®, а у хворих зі збільшенням розміру пухлин на ≥25% терапію було припинено.

Загалом до участі в Дослідженні 2 були залучені 202 пацієнти з розповсюдженим НКР, в тому числі хворі, що не отримували попередньої терапії, та пацієнти, які за результатами гістологічного аналізу мали пухлини іншого типу, ніж НКР. Після перших 12 тижнів терапії препаратом Нексавар® 79 пацієнтів з НКР продовжили відкрито отримувати Нексавар®, а 65 пацієнтів були рандомізовані в групи, що отримували плацебо і Нексавар®. Після додаткових 12 тижнів, на 24-му тижні серед 65 рандомізованих пацієнтів показник відсутності прогресування був значно вищим у хворих, що потрапили до групи Нексавар® (16/32, 50%), ніж у пацієнтів з контрольної групи (6/33, 18%) (р=0,0077). Виживаність без прогресії у пацієнтів з нирково-клітинним раком була значно довшою в групі пацієнтів, що отримували Нексавар® (163 дні), ніж в групі плацебо (41 день) (р = 0,0001, HR = 0,29).

Диференційований рак щитовидної залози

Безпеку та ефективність препарату Нексавар® вивчали в багатоцентровому, рандомізованому (1:1), плацебо-контрольованому сліпому дослідженні за участі 417 пацієнтів з рефрактерним до терапії радіоактивним йодом (РЙ) місцеворозповсюдженим або метастатичним прогресуючим диференційованим раком щитовидної залози (ДРЩЗ). Рандомізація проводилася зі стратифікацією за віком (<60 років або ≥60 років) та географічним регіоном (Північна Америка, Європа та Азія).

Всі пацієнти мали активно прогресуюче захворювання, визначене як прогресування протягом 14 місяців після включення до дослідження. Рефрактерність до терапії радіоактивним йодом визначалася за чотирма взаємодоповнюючими критеріями. Всі процедури терапії РЙ та діагностичні сканування мали проводитися в умовах застосування дієти з низьким вмістом йоду та за належної стимуляції ТТГ. Критерії рефрактерності до терапії РЙ та кількість пацієнтів в кожній підгрупі були такими: цільовий пухлинний вузол з відсутністю поглинання йоду за даними сканування (68%), пухлини з поглинанням йоду та прогресуванням після терапії РЙ протягом 16 місяців після включення (12%), пухлини з поглинанням йоду та багаторазовою терапією РЙ, остання з яких тривала понад 16 місяців до включення, та прогресуванням захворювання після кожних двох терапій РЙ, проведених з інтервалом 16 місяців (7%), застосована кумулятивна доза РЙ ≥600 мКі (34%). Основним показником ефективності була виживаність без прогресування (ВБП) за результатами незалежної радіологічної оцінки із застосуванням модифікованих критеріїв оцінки відповіді при солідних пухлинах, версія 1 (RECIST). RECIST було модифіковано шляхом включення такого показника, як клінічне прогресування уражень кісток, виходячи з потреби в застосуванні дистанційної променевої терапії (4,4% від випадків прогресування). Додаткові показники ефективності включали загальну виживаність, рівень пухлинної відповіді та тривалість пухлинної відповіді.

Пацієнти були рандомізовані в групи, одна з яких отримувала Нексавар® в дозі 400 мг 2 рази на добу (n=207), а інша – плацебо (n=210). З 417 рандомізованих пацієнтів 48% складали чоловіки, середній вік становив 63 роки, 61% пацієнтів були віком від 60 років, 60% належали до європеоїдної раси, 62% мали статус ECOG 0 і 99% пацієнтів пройшли процедуру видалення щитовидної залози. За гістологічними формами, 57% пацієнтів з популяції дослідження мали папілярний рак, 25% – фолікулярний (в тому числі карциному Гюртле), 10% – низькодиференційований рак та 8% – інші типи раку. Метастази спостерігалися у 96% пацієнтів: в легенях – у 86%, в лімфатичних вузлах – у 51% та в кістках – у 27%. Середня кумулятивна активність терапії РЙ, проведеної до включення в дослідження, становила 400 мКі.

Серед пацієнтів, що отримували Нексавар®, на відміну від хворих з контрольної групи, спостерігали статистично значиме збільшення показника ВБП. Після відміченого дослідниками прогресування хвороби 157 (75%) пацієнтів, рандомізованих в контрольну групу, перейшли на відкрите застосування препарату Нексавар®, а в групі, що отримувала Нексавар®, відкрите застосування Нексавар® розпочав 61 пацієнт (30%). Статистично значимих відмінностей загальних показників виживаності в обох терапевтичних групах не відмічено (див. Таблицю 3).

                                                                                                                                        Таблиця 3

Показники ефективності, отримані в дослідженні за участі хворих з диференційованим раком щитовидної залози

Нексавар®

N=207

Плацебо

N=210

Виживаність без прогресії1

Кількість летальних випадків або прогресування

113 (55%)

136 (65%)

Середній показник ВБП в місяцях (95% ДІ)

10,8 (9,1; 12,9)

5,8 (5,3; 7,8)

Відношення ризиків (95% ДІ)

0,59 (0,46; 0,76)

Значення Р2

<0,001

Загальна виживаність3

Кількість летальних випадків

66 (32%)

72 (34%)

Середній показник загальної виживаності в місяцях (95% ДІ)

Не досягнуто

36,5 (32,2; не досягнуто)

Відношення ризиків (95% ДІ)

0,88 (0,63; 1,24)

Значення Р2

0,47

Об’єктивна відповідь

Кількість об’єктивних респондерів4

24 (12%)

1 (0,5%)

(95% ДІ)

(7,6%, 16,8%)

(0,01%; 2,7%)

Середня тривалість відповіді в місяцях (95% ДІ)

10,2 (7,4; 16,6)

Не оцінюється


1Незалежна радіологічна оцінка.

2Двосторонній логарифмічний ранговий критерій зі стратифікацією за віком (<60 років, ≥60 років) та географічним регіоном (Північна Америка, Європа, Азія).

3Визначення проводилося через 9 місяців після закінчення збору даних для остаточного аналізу ВБП.

4Всі об’єктивні відповіді були частковими відповідями.

ДІ – довірчий інтервал.

Фармакокінетика.

Всмоктування і розподіл

Оцінка рівноважних концентрацій сорафенібу після застосування препарату Нексавар® в дозі 400 мг 2 рази на добу проводилася у пацієнтів з ДРЩЗ, НКР та ГЦК. Середня рівноважна концентрація у хворих з ДРЩЗ була у 1,8 разу вища, ніж у пацієнтів з ГЦК, і у 2,3 разу вища за концентрацію, відмічену у хворих з НКР. Причина підвищення концентрації сорафенібу у пацієнтів з ДРЩЗ невідома.

Після  прийому таблеток  сорафенібу його середня відносна біодоступність становить 38-49 % порівняно з розчином для перорального застосування. Абсолютна біодоступність невідома. 

Багаторазове застосування сорафенібу упродовж 7 діб порівняно з одноразовим прийомом призводить до збільшення його накопичення у 2,5 - 7 разів. 

Рівноважні концентрації сорафенібу в плазмі крові досягаються у межах 7 діб його застосування, при цьому відношення пікової концентрації до найнижчої концентрації становить менше 2.

Після перорального прийому пікові концентрації сорафенібу в плазмі крові досягаються приблизно через 3 години.

Біодоступність препарату при його застосуванні разом з їжею, що містить помірну кількість жирів (30% жирність; 700 калорій), є подібною до біодоступності, що спостерігається при застосуванні препарату натще. Застосування сорафенібу разом із їжею, що містить велику кількість жирів (50% жирність; 900 калорій), знижує його біодоступність на 29% порівняно з прийомом натще. Рекомендується застосовувати  Нексавар® в проміжках між їжею (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Середня Сmax і AUC збільшуються менш ніж пропорційно при дозах понад 400 мг, які  застосовують перорально двічі на добу.

Зв’язування з білками плазми in vitro становить 99,5 %.

Метаболізм та елімінація.

Період напіввиведення сорафенібу становить приблизно 25-48 годин. Сорафеніб переважно підлягає окиснювальному метаболізму у печінці за участю CYP3A4 і глюкуронізації за участю UGT1A9. Індуктори CYP3A4 можуть знижувати системну експозицію сорафенібу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У стані рівноваги приблизно 70-85 % циркулюючих у плазмі похідних сорафенібу є сорафенібом у незміненому вигляді. Вісім метаболітів сорафенібу були ідентифіковані, з них п’ять були виявлені в плазмі. Основний метаболіт сорафенібу в плазмі – N-оксид піридину – показав in vitro порівняну з сорафенібом активність. У стані рівноваги цей метаболіт складає приблизно 9-16 % від всіх циркулюючих метаболітів.

Після перорального застосування розчину сорафенібу в дозі 100 мг 96 % дози виводилося упродовж 14 днів, причому 77 % дози екскретувалося з випорожненнями, а 19 % -  із сечею у вигляді глюкуронідованих метаболітів. Немодифікований сорафеніб, що становив 51 % дози, був виявлений у випорожненнях, а не у сечі.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Аналіз демографічних даних свідчить про те, що немає потреби у корекції дози препарату залежно від віку (до 65 років) або статі пацієнтів.

В дослідженні з вивчення фармакокінетики сорафенібу встановлено, що середній показник AUC сорафенібу у азіатів (N=78) був на 30% нижчим, ніж у представників європеоїдної раси (N=40).

Ниркова недостатність. При легких (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв), середніх (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) або тяжких (кліренс креатиніну <30 мл/хв) порушеннях функції нирок корекція дози сорафенібу не потрібна, так як вказані порушення функції нирок не впливають на фармакокінетику сорафенібу (див. розділ «Особливості застосування»).

Хворі з печінковою недостатністю

Фармакокінетика сорафенібу в пацієнтів з легким (клас А за класифікацією Чайлда – П’ю) або помірним (клас В за класифікацією Чайлда – П’ю)  порушенням функції печінки була схожа з фармакокінетикою у здорових добровольців. Корекція дози не потрібна (див. розділ «Особливості застосування»).

Медикаментозна взаємодія: Дані, отримані з досліджень на мікросомах печінки людини, свідчать, що сорафеніб повністю інгібує CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 i CYP3A4. Однак, при застосуванні препарату Нексавар® у дозі 400 мг 2 рази на добу протягом 28 днів разом із субстратами CYP3A4, CYP2D6 та CYP2C19 не спостерігалося збільшення системної експозиції цих субстратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дослідження із застосуванням культивованих гепатоцитів людини показали, що сорафеніб не посилює дію CYP1A2 та CYP3A4, внаслідок чого можна припустити, що індукування CYP1A2 або CYP3A4 у людини під впливом сорафенібу є малоймовірним.

Сорафеніб пригнічує глюкуронування за допомогою UGT1A1 та UGT1A9 in vitro. Нексавар® може збільшувати системну експозицію одночасно прийнятих препаратів, що є субстратами UGT1A1 або UGT1A9.

Сорафеніб пригнічує Р-глікопротеїн in vitro. Нексавар® може підвищувати концентрацію одночасно вжитих субстратів Р-глікопротеїну.

Доклінічні дані з безпеки

Дослідження канцерогенності сорафенібу не проводили. Було отримано позитивні результати на кластогенність у тестовій системі клітин ссавців in vitro (Chinese Hamster Ovaries), де спостерігали метаболічну активність. При проведенні тесту Еймса та у тестовій системі in vivo (Mouse Micronucleus Assay) сорафеніб не показав мутагенної дії. Проміжний продукт синтезу сорафенібу, який міститься також у складі препарату Нексавар® в незначних кількостях (< 0,15 %), показав позитивний результат при проведенні бактеріального тесту на мутагенність in vitro (тест Еймса).

Окремі доклінічні дослідження впливу сорафенібу на фертильність не проводили. Проте, можна очікувати небажаний ефект на чоловічу та жіночу фертильність, оскільки результати досліджень застосування повторних доз у тварин показали зміни у чоловічих та жіночих статевих органах при експозиції, що була нижче очікуваної клінічної експозиції (ґрунтуючись на показниках AUC). Типовими змінами у щурів були ознаки дегенерації та ретардації яєчок, придатків яєчок, простати та сім’яних пухирців. У самок щурів виявляли центральний некроз жовтого тіла (Corpus luteum) та порушення формування фолікул в яєчниках. У собак виявляли дегенерацію яєчок та олігоспермію.

Під час терапії препаратом та протягом принаймні двох тижнів після її закінчення слід застосовувати належні засоби контрацепції.

Клінічні характеристики.

Показання.

Нирково-клітинний рак (НКР).

Нексавар призначають для лікування пацієнтів з розповсюдженою формою нирково-клітинного раку.

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК).

Нексавар призначають для лікування пацієнтів з неоперабельною гепатоцелюлярною карциномою.

Диференційований рак щитовидної залози (ДРЩЗ)

Нексавар призначають для лікування пацієнтів із місцеворозповсюдженим або метастатичним, прогресуючим, диференційованим раком щитовидної залози, рефрактерним до лікування радіоактивним йодом.

Протипоказання.

Гіперчутливість до сорафенібу або до будь-якої із допоміжних речовин препарату.

Препарат протипоказаний при одночасному призначенні з карбоплатином та паклітакселом хворим з плоскоклітинним раком легенів (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх