Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Микомакс 150 мг N1

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Капсулы
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 150 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Без рецепта Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ТОВ Зентіва,Чеcька Республіка Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

МИКОМАКС
капс. 150 мг, № 1     

Флуконазол    150 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный прежелатинизированный, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, титана диоксид, желатин, патентованный синий краситель V.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: флуконазол — противогрибковый препарат, производное триазола. Специфически тормозит синтез эргостерола в клеточных мембранах микромицетов посредством угнетения цитохрома Р450. Высокая специфичность препарата обусловливает незначительную и клинически незначимую блокаду этого фермента у человека (в 100 раз более слабую, чем у кетоконазола). Наиболее чувствительными к флуконазолу являются грибы рода Candida, Cryptococcus, Microsporum и Trichophyton. Флуконазол эффективен также при эндемических микозах, например при инфекциях, вызванных Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immutis (включая внутричерепные инфекции) и Hystoplasma capsulatum. Резистентными к препарату остаются Candida krusei и Candida glabrata, кроме того, флуконазол неэффективен при аспергиллезе и зигомикозе.
Фармакокинетические свойства флуконазола одинаковы при в/в введении и приеме внутрь. Флуконазол хорошо всасывается в ЖКТ, при этом его концентрация в плазме крови (а также биодоступность) составляет 90% уровня, который наблюдается при в/в введении. Прием препарата во время еды не влияет на его абсорбцию. После приема натощак максимальная концентрация флуконазола в плазме крови достигается через 30–90 мин, а период полувыведения составляет 30 ч. Концентрация флуконазола в плазме крови пропорциональна принятой дозе. При приеме флуконазола 1 раз в сутки его концентрация в плазме крови стабилизируется на уровне 90% от максимальной на 4–5-й  день лечения. Если в 1-й день лечения принять сразу двойную суточную дозу, то такая концентрация достигается уже на 2-й день. Объем распределения препарата приближается к общему объему воды в организме. Связывание с белками плазмы крови незначительное — 11–12%. Флуконазол проникает во все ткани и жидкостные среды организма. Выводится преимущественно почками почти полностью в неизменном виде. Клиренс флуконазола прямо пропорционален клиренсу креатинина.

ПОКАЗАНИЯ: лечение и профилактика грибковых инфекций.
Криптококкоз (криптококковый менингит и прочие формы этой инфекции, например легочные, кожные). Препарат применяют для лечения больных как с нормальным, так и ослабленным иммунитетом, вследствие ВИЧ-инфекции, трансплантации органов или других состояний. Флуконазол можно применять для поддерживающего лечения криптококковой инфекции у больных СПИДом.
Системный кандидоз, включая кандидемию, диссеминированный кандидоз, включая поражение органов брюшной полости, эндокарда, глаз, легких, мочевыводящих путей, печени, селезенки и других органов. Этот препарат прежде всего показан для лечения больных онкологического профиля, получающих цитостатики или иммунодепрессанты.
Кандидоз слизистых оболочек — орофарингеальный, пищевода, неинвазивный бронхолегочный, кандидурия, хронический оральный атрофический кандидоз (возникающий под зубными протезами).
Кандидоз половых органов — острый или рецидивирующий (3 и более случаев в год) вульвовагинальный кандидоз (при рецидивирующем кандидозе препарат назначают с профилактической целью), кандидозный баланит.
Дерматомикоз стоп, кожи, паховый дерматомикоз, отрубевидный лишай, эпидермофития ногтей (онихомикоз) и кандидозные инфекции кожи.
Системные эндемические микозы у больных с нормальным иммунитетом, например кокцидиоидомикоз, паракоккцидиоидомикоз, споротрихоз и гистоплазмоз.
Лечение можно начинать еще до получения результатов лабораторных исследований. Тем не менее, после идентификации возбудителя необходимо провести коррекцию терапии. Препарат Микомакс 100 и Микомакс сироп применяют для лечения детей, подростков и взрослых.
Препарат Микомакс 150 для лечения детей и подростков до 16 лет не применяется.

ПРИМЕНЕНИЕ: суточную дозу флуконазола и лекарственную форму подбирают в зависимости от типа и тяжести грибковой инфекции. Лечение следует продолжать до полного исчезновения клинических и лабораторных признаков заболевания. Преждевременное прекращение лечения может привести к рецидиву инфекции.
Больные СПИДом, криптококковым менингитом, рецидивирующим орофарингеальным кандидозом или кандидозом пищевода, как правило, требуют поддерживающей терапии.
Если состояние больного улучшается, инфузионный р-р Микомакс можно заменить пероральной лекарственной формой препарата (Микомакс 100, Микомакс 150 капсулы или Микомакс сироп) в той же дозе.
Взрослые пациенты с нормальной функцией почек
Лечение
При кандидемии, диссеминированном кандидозе и других инвазивных кандидозных инфекциях лечение обычно начинают с введения удвоенной дозы препарата (400–800 мг), а затем назначают по 200–400 мг 1 раз в сутки. Больным онкологического профиля после интенсивной противоопухолевой химиотерапии, больным после трансплантации костного мозга, тяжелых хирургических операций на ЖКТ или сердце обычно назначают более высокую начальную (10 мг/кг/сут) и более высокую поддерживающую (приблизительно 5 мг/кг/сут) дозу. Продолжительность лечения зависит от достигнутого терапевтического эффекта и составляет, как правило, 10–14 сут; при тяжелых состояниях лечение длится дольше.
При орофарингеальном кандидозе обычно назначают по 50–100 мг флуконазола 1 раз/сут в течение 7–14 сут. Больным с выраженным нарушением иммунитета обычно вводят повышенную дозу (100–200 мг/сут) с увеличением длительности лечения. При атрофическом кандидозе полости рта, обусловленном ношением зубных протезов, обычно назначают по 50 мг 1 раз в день в течение 14 сут с одновременной дезинфекцией зубного протеза местными антисептиками.
Взрослые
Вагинальний кандидоз: 150 мг одноразово.
Трихофития гладкой кожи, трихофития промежности: 150 мг 1 раз в неделю на протяжении 2–4 нед.
При других кандидозных инфекциях слизистых оболочек, например эзофагите, неинвазивных бронхолегочных инфекциях, кандидурии, кожно-слизистом кандидозе и т.п. эффективной суточной дозой является 100–200 мг, а курс лечения длится 14–30 сут.
При криптококковом менингите ударная доза, как правило, составляет 400–800 мг в 1-й день; после этого препарат применяют в поддерживающей дозе — 200–400 мг 1 раз в сутки. При другой локализации криптококковой инфекции в первые сутки лечения обычно назначают 400 мг, а затем по 200–400 мг флуконазола 1 раз в сутки. Длительность терапии криптококковых инфекций зависит от клинической и микологической реакции на лечение, а при криптококковом менингите продолжается не менее 6–8 нед.
При системных эндемических микозах назначают ежедневно по 200–400 мг на протяжении до 2 лет. Длительность лечения индивидуальная и при кокцидиоидомикозе составляет приблизительно 11–24 мес, паракокцидиоидомикозе — 2–17 мес, споротрихозе — 1–16 мес и при гистоплазмозе — 3–17 мес.
Профилактика
У больных СПИДом рецидив орофарингеального кандидоза можно предупредить приемом 150 мг флуконазола 1 раз в неделю в течение длительного времени (после предварительного назначения препарата в ударной дозе).
Для профилактики рецидива криптококкового менингита у больных СПИДом целесообразно после ударной дозы препарата принимать ежедневно по 200–400 мг флуконазола.
Доза флуконазола для профилактики кандидоза зависит от степени риска его возникновения и может колебаться от 50 до 400 мг 1 раз в сутки.
При повышенном риске диссеминированной инфекции, например у больных с подозрением на выраженную и длительную нейтропению, рекомендуется назначать по 400 мг флуконазола ежедневно. Препарат рекомендуется начинать вводить еще до ожидаемой нейтропении и продолжать лечение в течение еще 7 сут после увеличения количества нейтрофильных гранулоцитов до 1,0×109/л.
Больные с нарушением функции почек
Выведение флуконазола из организма происходит преимущественно почками в неизмененном виде. При лечении флуконазолом больных с почечной недостаточностью сначала вводят насыщающую дозу 50–400 мг, а потом (в зависимости от показаний) дозу снижают вдвое, если клиренс креатинина составляет менее 50 мл/мин (0,8 мл/с). Ежедневная доза рассчитывается согласно таблице:
Клиренс креатинина (мл/мин)    Рекомендованная доза (%)
50    100
11–50 (без диализа)    50
Регулярный диализ    100 после каждого диализа
Больным, находящимся на длительном диализе, необходимо после каждого сеанса вводить повторную дозу препарата. При продолжительном артериовенозном (веновенозном) гемодиализе препарат назначают в стандартной дозе. При длительном амбулаторном перитонеальном диализе флуконазол в количестве 150 мг добавляют до 2 л р-ра для диализа.
При клиренсе креатинина 50 мл/мин (≥0,8 мл/с) препарат назначают в обычной дозе. При клиренсе креатинина 10–50 мл/мин (≤0,8 мл/с) дозу препарата рекомендуется снизить вдвое.
Больные с выраженным нарушением функции печени
У больных с выраженной дисфункцией печени необходимо постоянно контролировать соответствующие показатели, и при ухудшении функциональных тестов дозу флуконазола следует снизить или вообще прекратить лечение этим препаратом.
Люди пожилого возраста
Больным в возрасте 60 лет и старше при отсутствии признаков дисфункции почек препарат назначают в обычной дозе для взрослых. При нарушении функции почек (клиренс креатинина ≤50 мл/мин, или ≤0,8 мл/с) препарат назначают по схеме, приведенной выше.
Дети
Лечение длительно текущих инфекций у детей, как и у взрослых, зависит от клинической и микологической реакции на соответствующую терапию. При лечении детей нельзя превышать максимальную суточную дозу для взрослых. Детям флуконазол вводят в 1 прием 1 раз в сутки, хотя ввиду короткого биологического периода полувыведения (15,2–17,6 ч) при тяжелых состояниях целесообразнее вводить препарат 2 раза в сутки. При этом общая суточная доза флуконазола для детей не должна превышать 600 мг.
Для лечения кандидоза слизистых оболочек рекомендуется принимать препарат в дозе 3 мг/кг/сут. В 1-й день лечения целесообразно назначить удвоенную дозу, то есть 6 мг/кг/сут, которая позволит достичь стабильной концентрации флуконазола в плазме крови уже на 2-й день лечения.
Лечение системного кандидоза и криптококковых инфекций требует назначения доз  то 6 до  12 мг/кг/сут в зависимости от тяжести заболевания.
Детям с ослабленным иммунитетом и повышенным риском нейтропении после химио- или лучевой терапии рекомендуется для профилактики грибковых инфекций вводить по 3–12 мг/кг препарата ежедневно в зависимости от тяжести и длительности нейтропении (см. Дозирование у взрослых).
У детей с нарушенной функцией почек необходимо корректировать суточную дозу с учетом клиренса креатинина (см. Больные с нарушением функции почек).
Дети в возрасте до 4 нед
У новорожденных детей выведение флуконазола происходит медленно. В первые 2 нед жизни дозирование (в мг/кг) такое же, как и у детей старшего возраста, но препарат вводят через 72 ч. Детям в возрасте от 2 до 4 нед такую же дозу флуконазола вводят каждые 48 ч.
Способ введения
Инфузионный р-р Микомакса, содержащийся в 1 флаконе, вводят в/в в течение не менее 60 мин, а детям — 120 мин. Скорость введения не должна превышать 10 мл/мин.
В 100 мл инфузионного р-ра содержится 15,4 ммоль ионов Na+ и 15,4 ммоль ионов Cl-. В инфузионный р-р Микомакс нельзя добавлять другие р-ры или лекарственные средства.
Инфузионный р-р Микомакс совместим с 5 и 10% р-ром глюкозы, р-ром Рингера, р-ром Гартмана, 4,2% р-ром бикарбоната, гепарином.
Остатки неиспользованного р-ра Микомакс необходимо уничтожить в соответствии с действующими инструкциями. Их нельзя держать в холодильнике, замораживать или хранить для дальнейшего применения.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к препарату или родственным азоловым соединениям, одновременное лечение астемизолом или терфенадином; период беременности и кормления грудью. Пациентам с наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы или нарушением абсорбции глюкозы-галактозы не следует применять данный препарат.
Детям до 16 лет противопоказано назначение препарата Микомакс 150 мг.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: флуконазол обычно переносится хорошо. Возможны расстройства со стороны ЖКТ — тошнота, боль в животе, диарея и метеоризм. Второй по частоте побочной реакцией является экзантема кожи. Прием флуконазола может обусловить головную боль. У некоторых больных (обычно с тяжелым основным заболеванием, таким как СПИД или злокачественная опухоль) в период лечения флуконазолом или другим подобным препаратом отмечались: нарушение функции почек, показателей крови, функциональных тестов печени (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), судороги, лейкопения, тромбоцитопения и алопеция.
Если у больных с поверхностными микозами возникает экзантема, появление которой связывают с введением флуконазола, то лечение препаратом необходимо прекратить. В случае появления экзантемы у больного с инвазивным микозом необходимо провести тщательное обследование и при признаках буллезного дерматита лечение флуконазолом следует сразу же прекратить.
Анафилактические реакции после флуконазола, как и после других азоловых соединений, отмечают очень редко.
При в/в введении флуконазола может возникать раздражение вены в проксимальном направлении от места введения, сопровождающееся покраснением кожи и болью (количество таких случаев пропорционально скорости введения инфузионного р-ра). Эти явления исчезают в течение нескольких часов после инфузии или при изменении места введения препарата и, как правило, не требуют прекращения лечения. В исключительно редких случаях отмечали тромбофлебит.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: прием флуконазола в очень редких случаях может вызывать тяжелое токсическое поражение печени, иногда — несовместимое с жизнью. Для такого токсического действия не было установлено зависимости от суточной дозы, длительности лечения, пола или возраста больного. Тем не менее, наибольшему риску подвержены больные с тяжелым клиническим состоянием (СПИД, злокачественные заболевания). После прекращения лечения флуконазолом, как правило, происходит восстановление функции печени.
Необходимо тщательно следить за состоянием больных, у которых в период лечения флуконазолом выявили патологические значения функциональных тестов печени, и при необходимости своевременно прекратить введение этого препарата.
Иногда в период лечения флуконазолом могут появляться аллергические кожные реакции. Случаи экзантемы с появлением эксфолиативной реакции кожи, например синдрома Стивенса — Джонсона и токсического эпидермального некролиза, отмечают, как правило, только у больных СПИДом. Если у больного с поверхностным микозом кожи появляется экзантема, причиной которой может быть флуконазол, то лечение этим препаратом необходимо прекратить. Следует тщательно следить за состоянием больных с инвазивным или системным микозом, в случае появления буллезного дерматита или полиморфной эритемы сразу же прекратить лечение флуконазолом.
В зависимости от тяжести заболевания и клинического течения может появиться необходимость перехода на паренртеральное введение препарата. В случае прехода от в/в применение на пероральный прием нет необходимости в изменении ежедневной дозы препарата.
Применение в период беременности и кормления грудью противопоказано за исключением случаев грибковых инфекций, угрожающих жизни матери, когда ожидаемая польза оправдывает возможный риск для плода. Флуконазол проникает в грудное молоко, поэтому при возникновении необходимости назначения препарата матери, грудное вскармливание следует прекратить.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: Противопоказаны приведенные ниже комбинации:
Цизаприд: может замедлять биотрансформацию цизаприда и, таким образом, повышать его токсичность. У пациентов, применяющих одновременно цизаприд и флуконазол, были сообщения о нарушении сердечной функции, включая желудочковую тахикардию, вплоть до возникновения серьезных нарушений ритма сердечных сокращений.
Астемизол, терфенадин — флуконазол может замедлять биотрансформацию этих антигистаминных средств. В связи с удлинением интервала Q–T и ввиду потенциального риска возникновения злокачественной аритмии противопоказано одновременное введение этих препаратов Одновременное лечение терфенадином и флуконазолом в дозе более 400 мг противопоказано.
Лекарственные препараты, влияющие на метаболизм флуконазола
Гидрохлоротиазид: при проведении испытаний, в ходе которых здоровым добровольцам вводили гидрохлоротиазид на фоне применения флуконазола, было выявлено повышение концентрации флуконазола в плазме крови на  40%. Это, однако, не требует коррекции дозы флуконазола у лиц, принимающих мочегонные средства.
Рифампицин: сокращает биологический период полувыведения флуконазола приблизительно на 20% и снижает его концентрацию в плазме крови на 25%. В этом случае необходимо повысить дозу флуконазола.
Влияние флуконазола на метаболизм других лекарственных средств
При одновременном назначении флуконазола с антикоагулянтами кумаринового ряда необходимо следить за протромбиновым временем и результатами других тестов на коагуляцию. Одновременное применение флуконазола во время лечение варфарином увеличивает в 2 раза протромбиновое время.
Амитриптилин: при одновременном применении амитриптилина и флуконазола повышается концентрация амитриптилина и проявляются признаки токсичности трициклических препаратов. Одновременное применение флуконазола с нортриптилином, активным метаболитом амитриптилина, приводит к повышению уровня нортриптилина.
Антагонисты кальциевых каналов: дигидропиридиновые антагонисты кальциевых каналов, включая нифедипин, изадрин, никардипин, амлодипин и фелодипин метаболизируются через CYP 3А4. Отмечается повышение концентрации в сыворотке крови анатагонистов кальция при их одновременном применении с флуконазолом.
Целекоксиб: одновременное применение флуконазола и целекоксиба приводит к повышению максимальной концентрации и AUC для целекоксиба.
Мидазолам, триазолам: флуконазол усиливает эффект обоих препаратов. При длительном применении AUC мидазолама увеличивается в 3,5 раза, а триазолама — в 2 раза (что сопровождается психомоторным нарушением). При однократном применении этих препаратов вместе с флуконазолом такого взаимодействия не происходит.
Циклоспорин: взаимодействие с циклоспорином проявляется при дозе флуконазола 200 мг. Отмечается повышение AUC для циклоспорина и снижение его клиренса на 55%. Флуконазол вызывает клинически значимое повышение концентрации циклоспорина А в плазме крови у больных после трансплантации почек.
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы: одновременное применение флуконазола с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы повышает риск миопатии. Вследствие взаимодействия флувастатина с флуконазолом наступает индивидуальное повышение AUC для флувастатина.
Лозартан: одновременное применение флуконазола и лозартана приводит к повышению концентрации лозартана и снижению концентрации его активного метаболита.
Фенитоин: сочетанное введение флуконазола и фенитоина приводит к клинически значимому повышению концентрации фенитоина. Поэтому необходимо следить за уровнем данного препарата в крови и при необходимости корректировать его дозу.
Рифабутин: одновременное применение флуконазола с рифабутином приводит к повышению уровня рифабутина в сыворотке крови, что усиливает действие рифабутина, включая его токсические эффекты на 80%.
Такролимус: одновременное применение флуконазола и такролимуса повышает концентрацию такролимуса в плазме крови с возможным появлением признаков его токсичности (нефротоксичность, гипергликемия, гиперкалиемия). При одновременном применении этих препаратов необходимо следить за уровнем такролимуса в плазме крови и в случае необходимости снижать его дозу.
Теофиллин: флуконазол повышает концентрацию теофиллина в плазме крови; применение флуконазола в течение 14 дней приводит к снижению плазматического клиренса теофиллина. При применении теофиллина в высокой дозе необходимо своевременно распознавать признаки его токсичности и снижать дозу.
Зидовудин: флуконазол в высокой дозе (400 мг и более) приводит к клинически значимому повышению концентрации зидовудина в плазме крови.
Амфотерицин В: учитывая механизм действия этих протигрибковых средств, можно предположить их антагонистическое взаимодействие. Тем не менее практический результат (антагонистический, аддитивный или синергический) зависит от вида гриба и очередности введения препаратов.
Лекарственные средства, содержащие сульфонилмочевину: флуконазол повышает концентрацию в плазме крови и увеличивает период полувыведения соединений сульфонилмочевины для перорального приема (глибенкламида, глипизида, тольбутамида). При их одновременном введении вместе с флуконазолом необходимо тщательно следить за уровнем глюкозы в крови.
Пероральные противозачаточные средства: при  их применении в сочетании с флуконазолом отмечали как повышение, так и снижение уровня гормонов (эстрадиола, левоноргестрела). При одновременном применении этих препаратов необходимо тщательно следить за состоянием пациенток ввиду возможного появления побочных эффектов, обусловленных преимущественно эстрадиолом.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: требует симптоматического лечения, направленного на стабилизацию жизненно важных функций. Выведение флуконазола можно ускорить с помощью форсированного диуреза. Гемодиализ в течение 3 ч снижает уровень препарата в плазме крови приблизительно на 50%.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом, защищенном от света месте при температуре 10–25 °С.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Капсулы
  • Кол-во в упаковке 1 Количество в упаковке
  • Дозировка 150 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Без рецепта Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ТОВ Зентіва,Чеcька Республіка Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация J02A C01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МІКОМАКС® 150

(MYCOMAX® 150)

Склад:

діюча речовина: флуконазол;

1 капсула містить: флуконазолу 150 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, желатин, титану діоксид (Е 171), барвник патентований синій V (Е 131).

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: Тверді непрозорі капсули.

Капсула: основна частина: біла непрозора з нанесеним текстом чорного кольору MYCO 150; кришка: синьо-зеленого кольору непрозора.

Вміст капсули: порошок майже білого або жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування, похідні триазолу. Код АТХ J02A C01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флуконазол, протигрибковий засіб класу триазолів, – потужний та селективний інгібітор грибкових ферментів, необхідних для синтезу ергостеролу. Первинним механізмом його дії є пригнічення грибкового 14 альфа-ланостерол-деметилювання, опосередкованого цитохромом Р450, що є невід’ємним етапом біосинтезу грибкового ергостеролу. Кумуляція 14 альфа-метил-стеролів корелює з подальшою втратою ергостеролу мембраною грибкової клітини та може відповідати за протигрибкову активність флуконазолу. Флуконазол є більш селективним до грибкових ферментів цитохрому Р450, ніж до різних систем ферментів цитохрому Р450 ссавців.

Застосування флуконазолу у дозі 50 мг на добу протягом 28 днів не впливає на рівень тестостерону у плазмі крові у чоловіків або на рівень ендогенних стероїдів у жінок репродуктивного віку. Флуконазол у дозі 200-400 мг на добу не виявляє клінічно значущого впливу на рівень ендогенних стероїдів чи на відповідь на стимуляцію АКТГ у здорових добровольців чоловічої статі.

Застосування 50 мг флуконазолу разово чи багаторазово не впливає на метаболізм антипірину.

Чутливість in vitro.

Флуконазол in vitro демонструє протигрибкову активність стосовно найпоширеніших видів Candida (включаючи C.albicans, C.parapsilosis, C.tropicalis). C.glabrata демонструє широкий діапазон чутливості до флуконазолу, тоді як C.krusei є до нього резистентною.

Також флуконазол in vitro демонструє активність як проти Cryptococcus neoformans та Cryptococcus gattii, так і проти ендемічних пліснявих грибів Blastomices dermatitidis, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum та Paracoccidioides brasiliensis.

Механізм резистентності.

Мікроорганізми роду Candida демонструють чисельні механізми резистентності до азольних протигрибкових засобів. Флуконазол демонструє високу мінімальну інгібуючу концентрацію проти штамів грибів, які мають один або більше механізмів резистентності, що негативно впливає на ефективність in vivo та в клінічній практиці. Повідомлялося про випадки розвитку суперінфекції Candida spp., іншими, ніж C. Albicans видами, що часто є нечутливими до флуконазолу (наприклад Candida кrusei). Для лікування таких випадків слід застосовувати альтернативні протигрибкові засоби.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості флуконазолу є подібними при внутрішньовенному і пероральному застосуванні.

Абсорбція.

Флуконазол добре всмоктується при пероральному застосуванні, а рівень препарату у плазмі крові і системна біодоступність перевищують 90 % рівня флуконазолу у плазмі крові, що досягається при внутрішньовенному введенні препарату. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування препарату при його пероральному застосуванні. Пікова концентрація у плазмі крові досягається через 0,5-1,5 години після прийому препарату. Концентрація препарату у плазмі крові пропорційна до дози. Рівноважна концентрація на рівні 90 % досягається на другий день лікування при застосуванні у перший день навантажувальної дози, що вдвічі перевищує звичайну добову дозу.

Розподіл.

Об’єм розподілу приблизно дорівнює загальному вмісту рідини в організмі. Зв’язування з білками плазми крові низьке (11-12 %).

Флуконазол добре проникає в усі досліджувані рідини організму. Рівень флуконазолу у слині та мокротинні є подібним до концентрації препарату у плазмі крові. У пацієнтів, хворих на грибковий менінгіт, рівень флуконазолу у спинномозковій рідині досягає 80 % концентрації у плазмі крові.

Високі концентрації флуконазолу у шкірі, що перевищують сироваткові, досягаються у роговому шарі, епідермісі, дермі та поті. Флуконазол накопичується у роговому шарі.

Біотрансформація.

Флуконазол метаболізується незначною мірою. При введенні дози, міченої радіоактивними ізотопами, лише 11 % флуконазолу екскретується з сечею у зміненому вигляді. Флуконазол є селективним інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4, а також інгібітором ізоферменту CYP2С19.

Екскреція.

Період напіввиведення флуконазолу із плазми крові становить приблизно
30 годин. Більша частина препарату виводиться нирками, причому 80 % застосованої дози виявляється у сечі в незміненому стані. Кліренс флуконазолу пропорційний до кліренсу креатиніну. Циркулюючих метаболітів не виявлено.

Тривалий період напіввиведення препарату з плазми крові дає можливість разового застосування препарату при вагінальному кандидозі, а також застосування препарату 1 раз на тиждень при інших показаннях.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації
< 20 мл/хв) період напіввиведення збільшується з 30 годин до 98 годин. Тому цій категорії пацієнтів необхідно зменшити дозу флуконазолу. Флуконазол видаляється шляхом гемодіалізу та меншою мірою – шляхом інтраперитонеального діалізу. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.

Зміни фармакокінетики у пацієнтів літнього віку, очевидно, залежать від параметрів функцій нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострий вагінальний кандидоз, коли місцева терапія є недоречною.

Кандидозний баланіт, коли місцева терапія є недоречною.

Протипоказання.

Підвищена чутливістю до флуконазолу, інших азолових похідних або до будь-якої з допоміжних речовин цього препарату.

Одночасне застосування флуконазолу та терфенадину пацієнтам, які застосовують флуконазол багаторазово у дозах 400 мг/добу та вище (згідно з результатами дослідження взаємодії багаторазового застосування).

Одночасне застосування флуконазолу та інших лікарських засобів, що подовжують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ферменту CYP3А4 (наприклад цизаприду, астемізолу, пімозиду, хінідину та еритроміцину).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказано сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.

Цизаприд. Повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол та цизаприд. Одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі крові та до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування флуконазолу та цизаприду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Терфенадин. Через випадки розвитку тяжких серцевих аритмій, спричинених подовженням інтервалу QTc, у пацієнтів, які застосовують азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих препаратів. При застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не було виявлено подовження інтервалу QTc. При застосуванні флуконазолу у дозах 400 мг та 800 мг на добу продемонструвало, що застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі крові при одночасному застосуванні цих препаратів. Сумісне застосування флуконазолу у дозах 400 мг або вище з терфенадином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). При застосуванні флуконазолу у дозах нижче 400 мг на добу одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

Астемізол. Сумісне застосування флуконазолу та астемізолу може зменшити кліренс астемізолу. Спричинене цим підвищення концентрації астемізолу у плазмі крові може призвести до подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках – до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу протипоказане.

Пімозид та хінідин. Сумісне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину у плазмі крові може спричиняти подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках – призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину протипоказане.

Еритроміцин. Одночасне застосування еритроміцину та флуконазолу потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Застосування комбінації даних лікарських засобів протипоказане.


Не рекомендується одночасне застосування флуконазолу з нижчезазначеними лікарськими засобами.

Галофантрин. Флуконазол може спричинити підвищення концентрації галофантрину у плазмі крові за рахунок пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Слід уникати застосування комбінації даних лікарських засобів.

Сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вимагає обережності та коригування дози.

Вплив інших лікарських засобів на флуконазол.

Дослідження взаємодії продемонстрували, що одночасне вживання їжі, циметидин, антациди або подальше опромінення усього тіла для пересадки кісткового мозку не має клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу при його пероральному застосуванні.

Рифампіцин. Одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження AUC на 25 % та скорочувало період напіввиведення флуконазолу на 20 %. Тому для пацієнтів, які застосовують рифампіцин, слід розглянути доцільність підвищення дози флуконазолу.

Вплив флуконазолу на інші лікарські засоби.

Флуконазол є потужним інгібітором ізоферменту 2C9 цитохрому P450 (CYP) та помірним інгібітором CYP3A4. Також флуконазол є інгібітором CYP2С19. При одночасному застосуванні із флуконазолом існує ризик підвищення у плазмі крові концентрацій інших сполук, що метаболізуються CYP2C9 та CYP3A4. Тому застосовувати такі комбінації препаратів слід з обережністю; при цьому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Пригнічувальна дія флуконазолу на ферменти зберігається протягом 4-5 діб після його застосування у зв’язку з його тривалим періодом напіввиведення.

Альфентаніл. Під час одночасного застосування альфентанілу у дозі 20 мкг/кг та флуконазолу у дозі 400 мг спостерігалося двократне збільшення AUC10, можливо, через інгібування CYP3A4. Може бути необхідним коригування дози альфентанілу.

Амітриптилін, нортриптилін. Флуконазол посилює дію амітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень. У разі необхідності слід відкоригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну.

Амфотерицин В. Одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину В інфікованим мишам із нормальним імунітетом та інфікованим мишам зі зниженим імунітетом призвело до таких результатів: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції
C. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції Cryptococcus neoformans та антагонізм двох препаратів при системній інфекції A. fumigatus. Клінічне значення результатів невідоме.

Антикоагулянти. Як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів, при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематом, носової кровотечі, шлунково-кишкових кровотеч, гематурії та мелени) у поєднанні із подовженням протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося двократне підвищення протромбінового часу, імовірно, внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. Слід ретельно контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно застосовують кумаринові антикоагулянти. Може бути необхідною корекція дози варфарину.

Бензодіазепіни короткої дії, наприклад мідазолам, тріазолам. Призначення флуконазолу після перорального застосування мідазоламу призводило до значного підвищення концентрації мідазоламу та до посилення психомоторних ефектів. Одночасне застосування флуконазолу у дозі 200 мг та мідазоламу у дозі 7,5 мг перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 3,7 та 2,2 раза відповідно. Застосування флуконазолу у дозі 200 мг/добу та 0,25 мг тріазоламу перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 4,4 та 2,3 рази відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та тріазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів тріазоламу.

Якщо пацієнту, який проходить курс лікування флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами, дозу останніх слід зменшити та встановити належний нагляд за станом пацієнта.

Карбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричиняє підвищення рівня карбамазепіну в сироватці крові на 30 %. Існує ризик розвитку токсичності з боку карбамазепіну. Може бути необхідним коригування дози карбамазепіну залежно від рівня його концентрації та дії препарату.

Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін та фелодипін) метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол потенційно може підвищувати системну експозицію блокаторів кальцієвих каналів. Рекомендований ретельний моніторинг щодо розвитку побічних реакцій.

Целекоксиб. При одночасному застосуванні флуконазолу (200 мг на добу) та целекоксибу (200 мг) Cmax та AUC целекоксибу підвищувалися на 68 % та 134 % відповідно. При одночасному застосуванні целекоксибу та флуконазолу може бути необхідним зменшення дози целекоксибу вдвічі.

Циклофосфамід. Одночасне застосування циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові. Ці препарати можна застосовувати одночасно, зважаючи на ризик підвищення концентрації білірубіну та креатиніну в сироватці крові.

Фентаніл. Повідомлялося про один летальний випадок інтоксикації фентанілом внаслідок можливої взаємодії фентанілу та флуконазолу. Було продемонстровано, що флуконазол значно уповільнював елімінацію фентанілу. Підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення дихання, тому слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може бути необхідною корекція дози фентанілу.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази: сумісне застосування флуконазолу та інгібіторів
ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP3A4 (аторвастатин та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP2C9 (флувастатин), підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів слід ретельно спостерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та рабдоміолізу і проводити моніторинг рівня креатинкінази. У випадку значного підвищення рівня креатинкіази, а також при діагностуванні або підозрі на міопатію/рабдоміоліз застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази слід припинити.

Імуносупресори (наприклад циклоспорин, еверолімус, сиролімус і такролімус).

Циклоспорин. Флуконазол значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг/добу та циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину у 1,8 раза. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.

Еверолімус. Флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу в сироватці крові через пригнічення CYP3А4.

Сиролімус. Флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові, імовірно, шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїном. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та ефектів препарату.

Такролімус. Флуконазол може підвищувати концентрації такролімусу в сироватці крові до
5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не спостерігалося значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються із нефротоксичністю. Дозу такролімусу для перорального застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.

Лозартан. Флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту
(E-31 74), що зумовлює більшу частину антагонізму до рецепторів ангіотензину II під час застосування лозартану. Рекомендовано здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.

Метадон. Флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному застосуванні метадону та флуконазолу може бути необхідним коригування дози метадону.

Нестероїдні протизапальні препарати. При одночасному застосуванні з флуконазолом Cmax та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23 % та 81 % відповідно порівняно із відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) Cmax та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15 % та 82 % відповідно порівняно з відповідними показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупрофену.

Флуконазол потенційно може підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку). Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних проявів, пов’язаних із НПЗП. Може бути потрібним коригування дози НПЗП.

Фенітоїн. Флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну в печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення AUC24 фенітоїну на 75 % та Сmin на 128 %. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії фенітоїну.

Преднізон. Повідомлялося про випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Припинення застосування флуконазолу, імовірно, спричинило посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон, з метою попередження розвитку недостатності кори надниркових залоз після припинення застосування флуконазолу.

Рифабутин. Флуконазол підвищує концентрацію рифабутину в сироватці крові, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80 %. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки розвитку увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід брати до уваги симптоми токсичної дії рифабутину.

Саквінавір. Флуконазол підвищує AUC та Cmax саквінавіру приблизно на 50 % та 55 % відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ритонавіром не досліджували, тому вони можуть вираженішими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.

Похідні сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні флуконазол пролонгує період напіввиведення пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) при їх застосуванні здоровим добровольцям. Рекомендується проводити частий контроль цурку в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні із флуконазолом.

Теофілін. Застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну у плазмі крові на 18 %. За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.

Алкалоїди барвінку. Флуконазол, імовірно, через інгібування CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку у плазмі крові (наприклад вінкристину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.

Вітамін А. Повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноєву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку центральної нервової системи у формі псевдотумору головного мозку, що зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам’ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи.

Вориконазол (інгібітор CYP2С9 та CYP3А4). Одночасне застосування вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин протягом 1 дня, потім по 200 мг кожні 12 годин протягом 2,5 дня) та флуконазолу перорально (400 мг в перший день, потім по 200 мг кожні 24 години протягом 4 днів) призвело до підвищення Сmax та AUCτ вориконазолу в середньому до 57 % (90 % ДІ: 20 %, 107 %) та 79 % (90 % ДІ: 40 %, 128 %) відповідно. Невідомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих із вориконазолом.

Зидовудин. Флуконазол підвищує Сmax та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, що зумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45 % при його пероральному застосуванні. Період напіввиведення зидовудину був також подовжений приблизно на 128 % після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За станом пацієнтів, які застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати щодо розвитку побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.

Азитроміцин. При одночасному пероральному разовому застосуванні азитроміцину у дозах 1200 мг та флуконазолу у дозах 800 мг жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.

Пероральні контрацептиви. При застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 % та левоноргестрелу на 24 %. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептива.

Особливості застосування.

Дерматофітія. Відповідно до результатів дослідження флуконазолу для лікування дерматофітії у дітей флуконазол не перевищує гризеофульвін за ефективністю і загальний показник ефективності становить менше 20 %. Тому флуконазол не слід застосовувати для лікування дерматофітії.

Криптококоз. Доказів ефективності флуконазолу для лікування криптококозу інших локалізацій (наприклад легеневого криптококозу та криптококозу шкіри) недостатньо, тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.

Глибокі ендемічні мікози. Доказів ефективності флуконазолу для лікування інших форм ендемічних мікозів, таких як паракокцидiоїдомiкоз, гістоплазмоз та шкірно-лімфатичний споротрихоз, недостатньо, тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.

Ниркова система. Пацієнтам із порушенням функцій нирок препарат слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гепатобіліарна система. Пацієнтам із порушенням функцій печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Застосування флуконазолу асоціювалося з виникненням рідкісних випадків розвитку тяжкої гепатотоксичності, включаючи летальні випадки, головним чином у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями. У разі, коли розвиток гепатотоксичності асоціювався із застосуванням флуконазолу, не було відзначено її явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості терапії, статі або віку пацієнта. Зазвичай гепатотоксичність, спричинена флуконазолом, оборотна, а її прояви зникають після припинення терапії.

За пацієнтами, у яких при застосуванні флуконазолу спостерігаються відхилення результатів функціональних проб печінки, слід встановити ретельний нагляд щодо розвитку більш тяжкого ураження печінки.

Пацієнтів слід проінформувати про симптоми, що можуть свідчити про серйозний вплив на печінку (виражена астенія, анорексія, постійна нудота, блювання та жовтяниця). У такому разі застосування флуконазолу слід негайно припинити та проконсультуватися з лікарем.

Серцево-судинна система. Деякі азоли, у тому числі й флуконазол, асоціюються із подовженням інтервалу QТ на електрокардіограмі. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QТ та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при застосуванні флуконазолу. Такі повідомлення стосувалися пацієнтів із тяжкими захворюваннями при поєднанні багатьох факторів ризику, такими як структурні захворювання серця, порушення електролітного обміну та одночасне застосування інших лікарських засобів, що впливають на інтервал QТ.

Флуконазол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із ризиком розвитку аритмій. Одночасне застосування разом із лікарськими засобами, що пролонгують інтервал QTс та метаболізуються за допомогою ферменту CYP3А4 цитохрому Р450, протипоказане.

Галофантрин. Галофантрин є субстратом ферменту CYP3А4 і пролонгує інтервал QTс при застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах. Одночасне застосування галофантрину та флуконазолу не рекомендується.

Дерматологічні реакції. Під час застосування флуконазолу рідко повідомлялося про розвиток таких ексфоліативних шкірних реакцій, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти зі СНІДом більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох лікарських засобів. Якщо у пацієнта із поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипання, що можна пов’язати із застосуванням флуконазолу, подальше застосування препарату слід припинити. Якщо у пацієнта з інвазивною/системною грибковою інфекцією з’являються висипання на шкірі, за його станом потрібно ретельно спостерігати, а у разі розвитку бульозних висипань або мультиформної еритеми застосування флуконазолу слід припинити.

Гіперчутливість. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток анафілактичних реакцій.

Цитохром Р450. Флуконазол є потужним інгібітором ферменту CYP2C9 та помірним інгібітором ферменту CYP3А4. Також флуконазол є інгібітором ферменту CYP2C19. Слід спостерігати за станом пацієнтів, які одночасно застосовують флуконазол та препарати з вузьким терапевтичним вікном, що метаболізуються з участю CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4.

Терфенадин. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані, отримані при разовому або повторному застосуванні флуконазолу у звичайних дозах
(< 200 мг/добу) кільком сотням вагітних жінок протягом I триместру вагітності, не продемонстрували небажаних ефектів на плід. Повідомлялося про численні вроджені патології у новонароджених (включаючи брадифренію, дисплазію вушної раковини, надмірне збільшення переднього тім’ячка, викривлення стегна, плечоліктьовий синостоз), матері яких приймали високі дози флуконазолу (400-800 мг/добу) протягом принаймні трьох або більше місяців для лікування кокцидiоїдозу. Зв’язок між застосуванням флуконазолу та цими випадками не визначений.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.

Не слід застосовувати звичайні дози флуконазолу та короткотривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком крайньої необхідності.

Не слід застосовувати високі дози флуконазолу та/або тривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком лікування інфекцій, що потенційно загрожують життю.

Флуконазол проникає у грудне молоко та досягає нижчої концентрації, ніж у плазмі крові. Годування груддю можна продовжувати після разового застосування звичайної дози флуконазолу, що становить 200 мг або менше.

Годувати груддю не рекомендується при багаторазовому застосуванні флуконазолу або при застосуванні високих доз флуконазолу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу флуконазолу на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили.

Пацієнтів слід проінформувати про можливість розвитку запаморочення або судом під час застосовування флуконазолу. При розвитку таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Капсули слід ковтати цілими. Прийом препарату не залежить від прийому їжі.

Дорослі.

Препарат застосовувати перорально у дозі 150 мг одноразово.

Пацієнти літнього віку.

При відсутності ознак порушення функцій нирок для лікування даної категорії пацієнтів застосовувати звичайну дозу для дорослих.

Порушення функцій нирок.

Флуконазол виводиться в основному з сечею у незміненому вигляді. При разовому застосуванні препарату коригувати дозу даній категорії пацієнтів не потрібно.

Порушення функцій печінки.

Флуконазол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функцій печінки, оскільки інформації щодо застосування флуконазолу цій категорії пацієнтів недостатньо.

Діти.

Ефективність та безпека застосування препарату для лікування генітальних кандидозів у дітей не встановлені, незважаючи на існуючі дані щодо застосування флуконазолу дітям. Якщо існує нагальна потреба застосування препарату дітям віком від 12 до 17 років, слід застосовувати звичайні дози для дорослих.

Передозування.

Отримано повідомлення про передозування флуконазолом; одночасно повідомлялося про галюцинації та параноїдальну поведінку.

При передозуванні необхідно провести симптоматичну підтримуючу терапію та у разі необхідності промити шлунок.

Флуконазол значною мірою екскретується з сечею; форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями є головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, висипання, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази крові.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Нечасто: анемія.

Рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Рідко: анафілаксія.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Нечасто: зниження апетиту.

Рідко: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіпокаліємія.

З боку психіки.

Нечасто: безсоння, сонливість.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль.

Нечасто: судоми, запаморочення, парестезії, порушення смаку.

Рідко: тремор.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: вертиго.

З боку серця.

Рідко: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання.

Нечасто: запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.

Гепатобіліарні розлади.

Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази.

Нечасто: холестаз, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну.

Рідко: печінкова недостатність, гепатоцелюлярний некроз, гепатити, гепатоцелюлярне ураження.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Часто: висипання.

Нечасто: свербіж, медикаментозний дерматит, кропив’янка, підвищене потовиділення.

Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алопеція.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія.

Загальні розлади.

Нечасто: підвищена втомлюваність, нездужання, астенія, гарячка.

Діти.

Частота та характер побічних реакцій і відхилень від норми результатів лабораторних аналізів у дітей співставні з такими у дорослих.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. № 1, № 3: по 1 або по 3 капсули у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.


Категорія відпуску. Без рецепта – № 1.

За рецептом – № 3.

Виробник.

ТОВ «Зентіва».

Місце знаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх