Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Манинил-3.5 №120 3.5 мг

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 120 Количество в упаковке
  • Дозировка 3.5 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Менаріні Фон Хейден ГмбХ/ Берлін Хемі АГ(Менаріні Груп), Німеччина/Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

МАНИНИЛ® 3,5
табл. 3,5 мг фл., № 120     
  

Глибенкламид    3,5 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, метилгидроксиэтилцеллюлоза, кремния диоксид осажденный, магния стеарат, краситель Е124.
Манинил 3,5 содержит микронизированный глибенкламид.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: глибенкламид (1-{4-[2-(5-[хлоро-2-метоксибензамидо)этил]бензенсульфонил}-3-циклоксиксилмочевина) — гипогликемизирующее средство. Снижает уровень глюкозы в крови как у больных сахарным диабетом II типа, так и у здоровых добровольцев за счет повышения секреции инсулина β-клетками поджелудочной железы. Тормозит высвобождение глюкагона α-клетками поджелудочной железы и оказывает экстрапанкреатическое действие, в частности повышает чувствительность инсулиновых рецепторов к инсулину в периферических тканях, усиливает действие инсулина на пострецепторном уровне и замедляет расщепление рецепторов, однако клиническое значение этих явлений до настоящего времени не изучено.
После перорального приема быстро и практически полностью всасывается. Одновременный прием пищи может приводить к снижению концентрации глибенкламида в плазме крови. Связывание с альбумином плазмы крови — 98%. В печени глибенкламид практически полностью превращается в два основных метаболита: 4-транс-гидрокси-глибенкламид и 3-цис-гидрокси-глибенкламид. Оба метаболита в равных количествах выводятся из организма с мочой и желчью. Период полувыведения глибенкламида составляет 1,5–3,5 ч. Продолжительность действия, однако, не соответствует периоду полувыведения. У пациентов с нарушением функции печени выведение из плазмы крови замедленно. При умеренно выраженной недостаточности почек (клиренс креатинина — 30 мл/мин) выведение неизмененного глибенкламида и обоих основных метаболитов остается без изменений; при тяжелой почечной недостаточности возможна кумуляция.

ПОКАЗАНИЯ: инсулиннезависимый сахарный диабет (II типа), если не удается достичь компенсации нарушений обмена веществ путем соблюдения соответствующей диеты и повышения физической активности и если нет необходимости в проведении инсулинотерапии. При развитии вторичной резистентности к глибенкламиду можно проводить комбинированную терапию с инсулином, однако она может не иметь преимуществ по сравнению с монотерапией инсулином.

ПРИМЕНЕНИЕ: на начальном этапе лечения и при переводе больного на данный препарат с других пероральных гипогликемизирующих средств рекомендуют повышать дозу постепенно. Терапию целесообразно начинать с назначения 2,5 мг глибенкламида (1/2 т аблетки Манинила 5) или 1,75 мг микронизированного глибенкламида (1/2 т аблетки Манинила 3,5) 1 раз в сутки. Эту дозу можно постепенно повышать с интервалом от нескольких дней до 1 нед, пока не будет достигнута терапевтическая доза. Максимальная эффективная доза составляет 15 мг/сут (3 таблетки Манинила 5) или 10,5 мг микронизированного глибенкламида (3 таблетки Манинила 3,5). Суточную дозу до 2 таблеток Манинила принимают не разжевывая с небольшим количеством жидкости 1 раз в сутки перед завтраком. При более высокой суточной дозе ее рекомендуется разделить на 2 приема в соотношении 2:1 утром и вечером. При пропуске приема препарата нельзя принимать его удвоенную дозу взамен пропущенной. Манинил можно применять в сочетании с инсулином, метформином, акарбозой и хьюаровой смолой.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: инсулинзависимый сахарный диабет (I типа), метаболический ацидоз, прекома или гипергликемическая кома, декомпенсация нарушений обмена веществ при инфекционных заболеваниях и операциях, а также при резекции поджелудочной железы. К другим противопоказаниям относятся: выраженное нарушение функции печени, почечная недостаточность при клиренсе креатинина ≤30 мл/мин, повышенная чувствительность к глибенкламиду или к другим компонентам препарата, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: глибенкламид может обусловить снижение уровня глюкозы в крови вплоть до развития тяжелых, иногда затяжных форм гипогликемии с комой и летальным исходом. Причинами этого могут быть передозировка препарата, нарушение функции печени и почек, алкоголизм, нерегулярное питание (особенно пропуск приемов пищи), непривычная физическая нагрузка, нарушение углеводного обмена вследствие заболеваний щитовидной железы, передней доли гипофиза и коры надпочечников. Адренергическая симптоматика при гипогликемии может отсутствовать или быть слабовыраженной при медленно развивающейся гипогликемии, периферической нейропатии или сопутствующей терапии симпатолитиками (преимущественно блокатораторами β-адренорецепторов). В начале курса лечения возможны проходящие нарушения зрения. Иногда отмечают тошноту, изжогу, нарушение вкусовых ощущений, ощущение переполнения и дискомфорта в желудке, гастралгию, рвоту, диарею, реже — кожно-аллергические реакции и фотосенсибилизацию. Описаны единичные случаи развития синдрома Стивенса — Джонсона, синдрома Лайелла, эксфолиативного дерматита, эритродермии и узловатой эритемы, а также холестаза, гепатита и повышения активности печеночных ферментов. Весьма редко отмечают нарушение кроветворения — тромбоцитопению (иногда с тромбоцитопенической пурпурой), лейкопению, анемию, гранулоцитопению вплоть до агранулоцитоза, панцитопению, в единичных случаях — гемолитическую анемию и васкулит. При применении глибенкламида наблюдался слабый диуретический эффект, увеличение массы тела. После продолжительного применения возможно развитие гипофункции щитовидной железы. Необходимо учитывать возможность развития перекрестной аллергии с другими производными сульфонилмочевины, сульфаниламидами и пробенецидом.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: у пациентов с нарушением функции печени необходима особая осторожность ввиду повышенного риска развития гипогликемии. При применении в высоких дозах или при повторном применении через короткие промежутки времени необходимо учитывать более продолжительное действие препарата, чем при использовании в низких дозах. Продолжительный интервал между приемами пищи, недостаток в рационе углеводов, повышенная физическая нагрузка, употребление большого количества алкоголя, а особенно сочетание этих факторов создают высокий риск развития гипогликемии.
У пациентов пожилого возраста препарат следует применять с осторожностью.
Терапия Манинилом требует регулярного врачебного контроля. Вследствие гипогликемии может снижаться способность к выполнению потенциально опасных видов деятельности.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: гипогликемизирующее действие глибенкламида может усиливаться при применении лекарственных препаратов, которые замедляют его выведение из организма. К ним относятся сульфаниламиды, хлорамфеникол, фенилбутазон, оксифенбутазон, азопропанон, сульфинпиразон, производные кумариновой кислоты, миконазол и фенирамидол. Усиление гипогликемизирующего действия глибенкламида следует ожидать при сочетанном применении препаратов, обладающих гипогликемизирующим эффектом или повышающих чувствительность к инсулину. Наряду с инсулином к ним относятся также пероральные гипогликемизирующие средства, например метформин и акарбоза, а также салицилаты, фенилбутазон, ПАСК, ингибиторы МАО, фенфлурамин, пентоксифиллин, окситетрациклин, анаболические средства, ингибиторы АПФ, фибраты, флуоксетин, тритоквалин, циклофосфамид, ифосфамид, трофосфамид. Симпатолитические средства, например блокаторы β-адренорецепторов, резерпин, клонидин и гуанетидин, при постоянном применении могут способствовать снижению уровня глюкозы в крови и маскировать симптомы гипогликемии. Барбитураты, фенитоин и рифампицин ускоряют элиминацию глибенкламида из организма и в результате этого способны ослаблять его гипогликемизирующее действие. Гипогликемизирующее действие глибенкламида может быть ослаблено глюкагоном, эпинефрином и другими симпатомиметиками, ГКС, гормонами щитовидной железы, диуретиками, включая ацетазоламид, никотиновую кислоту (в высоких дозах), фенотиазины, диазоксид и половые гормоны. Антагонисты Н2 -рецепторов могут как ослаблять, так и усиливать гипогликемизирующее действие препаратов. Злоупотребление алкоголем может усиливать или ослаблять гипогликемизирующее действие глибенкламида.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: острая и хроническая передозировка глибенкламида может обусловить развитие тяжелой, пролонгированной и опасной для жизни гипогликемии, которая сопровождается глубокой комой и судорогами. Гипогликемия может развиваться и вследствие пропуска приема пищи, повышенной физической нагрузки и взаимодействия между лекарственными средствами. Симптомами гипогликемии являются ощущение голода, тошнота, рвота, общая слабость, беспокойство, потливость, тахикардия, тремор, мидриаз, гипертонус мышц, головная боль, нарушения сна, эндокринный психосиндром (раздражительность, агрессивность, подавленность, депрессия, нарушение концентрации внимания, спутанность сознания, нарушения координации, примитивные автоматизмы — кривляние, хватательные движения, чавканье, судороги, очаговые симптомы — гемиплегия, афазия, диплопия, сонливость, кома, нарушение центральной регуляции дыхания и деятельности сердечно-сосудистой системы).
Гипогликемию легкой степени (без потери сознания) пациент способен устранить самостоятельно, приняв приблизительно 20 г глюкозы, сахара или богатую сахаром пищу.
При тяжелой гипогликемии (с потерей сознания) необходимо немедленно провести катетеризацию вены. В/в вводят 40–100 мл 20% р-ра глюкозы и/или (если катетеризация вены невозможна) в/м или п/к 1–2 мг глюкагона. Для профилактики рецидивов гипогликемии после восстановления сознания на протяжении следующих 24–48 ч внутрь назначают углеводы (20–30 г сразу и через каждые 2–3 ч) или проводят продолжительное в/в вливание 5–20% р-ра глюкозы. Можно вводить на протяжении 48 ч каждые 6 ч по 1 мг глюкагона в/м. Проводят регулярный контроль уровня гликемии на протяжении как минимум 48 ч после устранения тяжелого гипогликемического состояния. Если при значительной передозировке (например при суицидальных попытках) сознание не возвращается, проводят продолжительное вливание 5–10% р-ра глюкозы, желательная концентрация глюкозы в крови составляет приблизительно 200 мг/дл. Через 20 мин возможно повторное вливание концентрированного р-ра глюкозы. Если клиническая картина не изменяется, необходимо искать другую причину комы, одновременно проводить терапию отека мозга (дексаметазон, сорбитол). При острых отравлениях наряду с приведенными проводят также мероприятия общего характера (промывают желудок, применяют активированный уголь). Глибенкламид не выводится из организма при гемодиализе.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре не выше 25 °С. Стеклянную упаковку хранить в темном месте!

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 120 Количество в упаковке
  • Дозировка 3.5 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Менаріні Фон Хейден ГмбХ/ Берлін Хемі АГ(Менаріні Груп), Німеччина/Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация A10B B01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

МАНІНІЛâ 3,5

(MANINILâ 3,5)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить глібенкламіду (мікронізована форма) 3,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, діоксид кремнію колоїдний безводний, метилгідроксіетилцелюлоза, магнію стеарат, барвник понсо 4R (Е 124).

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: плоскопаралельні таблетки рожевого кольору зі скошеними краями і рискою для  поділу з одного боку.

 

Фармакотерапевтична група.

Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Сульфонаміди, похідні сульфонілсечовини.

Код АТХ А10В В01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Глібенкламід має гіпоглікемізуючу дію як у хворих на цукровий діабет ІІ типу, так і у здорових людей, оскільки він підвищує секрецію інсуліну b-клітинами підшлункової залози, стимулюючи їх. Ця дія залежить від концентрації глюкози в середовищі, що оточує b-клітини.

Фармакокінетика.

Манінілâ 3,5 швидко і майже повністю всмоктується після його перорального застосування. Одночасний прийом їжі суттєво на це не впливає. Зв’язування глібенкламіду з білками плазми крові становить більше  98 %. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1-2 години і становить 100 нг/мл після прийому 1,75 мг глібенлкламіду. Через 8-10 годин концентрація в сироватці знижується на 5-10 нг/мл, залежно від введеної дози. Період напіввиведення після внутрішньовенного введення становить близько 2 годин, а після перорального – 2-5 годин. Однак деякі дослідження вказують на те, що у хворих на діабет цей час може подовжуватись до 8-10 годин. Глібенкламід повністю метаболізується у печінці до кількох метаболітів, які не беруть суттєвої участі у цукрознижувальному ефекті глібенкламіду. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю приблизно в однакових кількостях, а їх повне виведення закінчується через 45-72 години. У хворих із пониженою функцією печінки виведення глібенкламіду із плазми сповільнене. У хворих із нирковою недостатністю, залежно від ступеня порушення функції нирок, компенсаторно збільшується виведення метаболітів із сечею. При помірній недостатності (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) сумарна елімінація залишається без змін, а при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.

 

 

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інсуліннезалежний діабет дорослих (цукровий діабет ІІ типу), якщо інші заходи, як, наприклад, суворе дотримання дієти, зниження зайвої ваги тіла, достатня фізична активність не призвели до задовільної корекції рівня глюкози в крові.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини, до понсо 4R або до будь-якого компонента препарату. Підвищена чутливість до інших препаратів сульфонілсечовини, до сульфонамідів, діуретиків, похідних сульфонаміду та до пробенециду – можливі перехрестні реакції. Інсулінзалежний цукровий діабет (цукровий діабет І типу), повна вторинна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті ІІ типу, метаболічний ацидоз, пре- або діабетична кома, стан після резекції підшлункової залози. Тяжкі порушення функції печінки. Тяжкі порушення функції нирок.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні Манінілуâ 3,5 з іншими лікарськими засобами його дія може посилюватись або послаблюватись, тому треба проконсультуватися з лікарем стосовно застосування інших препаратів. Посилення дії глібенкламіду (можлива поява гіпоглікемічних реакцій) можливе при одночасному застосуванні з  іншими пероральними антидіабетичними препаратами та інсуліном, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, антидепресантними засобами (флюксетин, інгібітори МАО), бета-адреноблокаторами, похідними хінолону, хлорамфеніколом, клофібратом та його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, міконазолом, парааміносаліциловою кислотою, пентоксифіліном (при застосуванні парентерально у високій дозі), пергексиліном, похідними піразолону, пробенецидом, саліцилатами, сульфонамідами, препаратами тетрациклінового ряду, тритокваліном, цитостатиками типу циклофосфаміду. Послаблення дії глібенкламіду (можлива поява гіперглікемічних реакцій)  можливе при одночасному застосуванні з ацетазоламідом, бета-адреноблокаторами, барбітуратами, діазоксидом, діуретиками, глюкагоном, ізоніазидом, кортикостероїдами, нікотинатами, похідними фенотіазину, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, жіночими статевими гормонами (гестагени, естрогени), симпатоміметиками. Блокатори Н2-рецепторів, клонідин та резерпін можуть як послаблювати, так і посилювати цукрознижувальну дію препарату. В окремих випадках пентамідин може призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії. Дія похідних кумарину може як посилюватись, так і послаблюватись.

 

Особливості застосування.

Треба пам’ятати, що при одночасному застосуванні Манінілуâ 3,5 з клонідином, бета-адреноблокаторами, гуанетидином та резерпіном може порушуватися сприйняття хворим симтомів-передвісників гіпоглікемії. Хворим з порушенням функції нирок або печінки чи зниженою функцією щитовидної залози, гіпофіза або кори надниркових залоз слід з особливою обережністю застосовувати препарат. У хворих літнього віку існує небезпека розвитку пролонгованої гіпоглікемії, тому їм глібенкламід слід призначати з особливою обережністю та ретельно контролювати їх стан на початку лікування. Цій віковій групі на початку лікування доцільніше застосовувати препарати сульфонілсечовини з більш коротшим часом дії. Хворі на діабет з ознаками церебрального склерозу та хворі, з якими утруднений контакт у цілому, схильні до більшої загрози розвитку гіпоглікемії. Значні інтервали між прийомами їжі, недостатнє забезпечення вуглеводами, незвичне фізичне навантаження, діарея або блювання підвищують ризик розвитку гіпогілікемії.

Прийом ліків, що діють на центральну нервову систему, і блокаторів β-адренорецепторів, а також автономна нейропатія можуть маскувати симптоми - передвісники гіпоглекіміі.

 Алкоголь, застосований одноразово у значній кількості та при його постійному застосуванні може непередбачуваним чином посилити або послабити дію препарату Манінілâ 3,5. Постійне зловживання послаблювальними засобами може призвести до погіршення стану обміну речовин. При недотриманні схеми лікування або при наявності стресових ситуацій рівень цукру в крові може підвищуватись. Симптомами гіперглікемії можуть бути відчуття сильної спраги, сухість у роті, часте сечовипускання,  свербіж, сухість шкіри, грибкові або інфекційні захворювання шкіри та зниження працездатності. При стресових ситуаціях (травма, операція, інфекційне захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла) може погіршитись обмін речовин, що може призвести до гіперглікемії, іноді настільки вираженої, що вона може вимагати тимчасового призначення хворому інсуліну. Хворий має бути поінформований про те, що при появі інших захворювань під час лікування Манініломâ 3,5 він має негайно проконсультуватися з лікарем. При недостатності в організмі глюкозо-6-фосфатдегідрогенази лікування препаратами сульфонілсечовини, у тому числі глібенкламідом, може спричинити гемолітичну анемію, тому слід вирішити питання про їх переведення на препарати, альтернативні похідним сульфонілсечовини. Хворим зі спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної малабсорбції Манінілâ 3,5 застосовувати не слід.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування глібенкламіду у період вагітності  або годування груддю протипоказане. 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При гіпоглікемії знижується здатність до концентрації уваги та швидкість реакцій. Хворим слід застосовувати запобіжні заходи для уникнення виникнення гіпоглікемії під час керування автомобілем та роботі з іншими механізмами. Це особливо важливо для тих хворих, у яких часто бувають випадки гіпоглікемії або відсутнє сприйняття симптомів-передвісників гіпоглікемії. У таких випадках треба переглянути доцільність керування автомобілем. 

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначає лікар. Обов’язкова корекція дієти. Дозування залежить від результатів дослідження рівня цукру в крові та сечі. Таблетки слід приймати перед їдою, не розжовувати та запивати достатньою кількістю рідини (краще 1 склянкою води). При призначенні дози, що становить більше двох таблеток препарату на добу, рекомендується всю кількість таблеток (дози) розподіляти на один прийом вранці і один - ввечері у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат кожен раз в один і той же час. Якщо хворий пропустив один прийом, то ніколи не можна це  компенсувати прийомом вищої дози в наступний прийом. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування треба проводити регулярний контроль стану обміну речовин.

Терапію починати у разі можливості з якомога менших доз, перш за все це стосується  хворих  із  підвищеною  схильністю  до гіпоглікемії та масою тіла менше 50 кг.  Початкова доза  становить  від  ½ (1,75мг глібенкламіду)  до 1 (3,5мг глібенкламіду) таблетки Манінілуâ 3,5 на добу; при недостатній корекції обміну речовин дозу слід поступово підвищувати, з інтервалами від кількох діб до одного тижня, до необхідної добової терапевтичної дози, що становить максимально 3 таблетки Манінілуâ 3,5 на добу (що відповідає 10,5 мг глібенкламіду на добу). Переведення хворого після застосування інших антидіабетичних препаратів. Переведення на препарат Манінілâ 3,5 слід виконувати дуже ретельно і розпочинати від 1/2 до 1 таблетки Манінілуâ 3,5 (що відповідає 1,75 мг – 3,5 мг глібенкламіду на добу). Пацієнти літнього віку. Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки.  Хворим літнього віку, ослабленим або хворим із недостатнім харчуванням, а також із порушенням функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно зменшити через можливість розвитку гіпоглікемії. Крім цього, зниження маси тіла хворого або зміна способу життя потребує коригування дози. Комбінація з іншими антидіабетичними засобами. МанінілÒ 3,5 можна призначати в якості монотерапії або у комбінації з метформіном. В обґрунтованих випадках хворим із непереносимістю метформіну показане додаткове призначення препаратів групи глітазону (розиглітазон, піоглитазон). Манінілâ 3,5  також можна комбінувати з пероральними антидіабетичними препаратами, що не стимулюють викид бета-клітинами ендогенного інсуліну (гуармель або акарбоза). При вторинній неефективності терапії глібенкламідом (зниження продукції інсуліну у результаті виснаження бета-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показана монотерапія інсуліном.

 

Діти.

Не застосовувати глібенкламід дітям.

 

Передозування.

Одноразове передозування або застосування незначно підвищених доз протягом тривалого часу можуть призвести до тяжкої пролонгованої гіпоглікемії, що становить загрозу життю.

При умисному передозуванні є небезпека затяжної гіппоглікеміі, що має схильність до рецидивів після декількох днів успішного лікування.Симптоми передозування (гіпоглікемії): раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, неспокій, відчуття повзання мурашок у ділянці рота, блідість, головний біль, сонливість, розлади сну, відчуття страху, непевність рухів, оборотні неврологічні симптоми (порушення мови та зору, явища паралічу або порушення чутливості). При прогресуючій гіпоглікемії хворий може втратити свідомість (гіпоглікемічна кома). У таких випадках шкіра на дотик волога та холодна, має місце тахікардія, гіпертермія, рухове збудження, гіперрефлексія, парези та позитивний рефлекс Бабінського, можуть з’явитися судоми.

Лікування. Гіпоглікемію легкого або середнього ступеня тяжкості хворий може усунути самостійно, застосовуючи цукор або їжу чи напої із високим його вмістом. Якщо гіпоглікемія носить тяжкий характер, то негайно треба звернутися за допомогою лікаря. При передозуванні та при наявності контакту з хворим слід викликати блювання та промити шлунок (при відсутності схильності до судом) і застосувати внутрішньовенне введення глюкози. Якщо хворий перебуває у несвідомому стані, треба негайно розпочати внутрішньовенне введення глюкози (40-80 мл 40 % розчину у вигляді ін’єкції, а надалі проводити інфузію 5-10 % розчину глюкози). При необхідності можна додатково ввести 1 мг глюкагону внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Якщо хворий не приходить до свідомості, цей захід слід повторити, а надалі може знадобитися проведення інтенсивної терапії. При затяжній гіпоглікемії вимагається спостереження за хворим протягом кількох діб з регулярним контролем рівня цукру в крові, та, при необхідності, проведення інфузійної терапії.

 

Побічні реакції.

Порушення обміну речовин та харчування. Збільшення маси тіла, гіпоглікемія, яка може набувати затяжний характер та призвести до тяжкої гіпоглікемії з комою, що загрожує життю хворого. При замаскованому перебігу гіпоглікемії, при автономній нейропатії або супутній терапії симпатолітичними засобами типові симптоми-передвісники гіпоглікемії можуть бути ослаблені або відсутні. Симптомами-передвісниками гіпоглікемії, є раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, занепокоєння, відчуття повзання мурашок у ротовій порожнині, блідість шкіри, головний біль, сонливість, розлади сну, відчуття страху, невпевненість рухів, оборотні неврологічні симптоми (наприклад, порушення мовлення та зору, явища паралічу або порушення чутливості).

З боку органів зору. Розлади зору та акомодації, особливо на початку лікування. З боку травного тракту. Нудота, відчуття переповнення/вздуття у шлунку, блювання, біль у животі, діарея, відрижка, металічний смак у роті. Ці скарги мають минущий характер і загалом не вимагають відміни препарату.

               

З боку печінки та жовчного міхура. Минуще підвищення АсаТ та АлаТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, можливо, спричинені алергічною реакцією гіперергічного типу клітин печінки. Ці порушення мають оборотний характер після відміни препарату, але можуть призвести до печінкової недостатності, що загрожує життю.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Свербіж, уртикарний висип, erythema nоdоsum, кореподібна або макулопапульозна екзантема, пурпура, фотосенсибілізація. Ці явища реакцій підвищеної чутливості  мають оборотний характер, але дуже рідко можуть перейти у загрозливі для життя стани, що супроводжуються задишкою та значним зниженням артеріального тиску, аж до розвитку шоку. Реакції гіперчутливості, включаючи висип, артралгію, лихоманку, протеїнурію та жовтиницю; алергічний васкуліт, що становить загрозу життю. При появі шкірних реакцій треба звернутися до лікаря.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Тромбоцитопенія, лейкопенія, еритропенія, гранулоцитопенія аж до розвитку агранулоцитозу, апластична анемія, єозинофілія. В окремих випадках: панцитопенія, гемолітична анемія. Зазначені зміни картини крові мають оборотний характер після відміни препарату, але дуже рідко можуть становити загрозу для життя.

Інші побічні дії. Слабка діуретична дія, оборотна протеїнурія, гіпонатріємія, дисульфірамоподібна реакція, перехресна алергія із сульфонамідами, похідними сульфонамідів та пробенецидом, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Понсо 4 R може спричинити алергічні реакції.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Флакон із прозорого скла, що містить 120 таблеток.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Заявник.

БерлІн-ХемІ АГ/

BERLIN-CHEMIE AG.

 

Місцезнаходження.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина./

Glienicker Weg 125, 12489 Berlin, Germany.

 

Виробники, що виконує випуск серії:

БерлІн-ХемІ АГ/

BERLIN-CHEMIE AG.

 

Місцезнаходження.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина/

Glienicker Weg 125, 12489 Berlin, Germany.


#7390
14.09.2016
Мягко понижает уровень сахара в крови, принимаю уже месяц. Эффектом доволен-сахар в пределах нормы.
Оцените отзыв: 0
#5621
26.07.2016
Посадили на диету - не помогло. Как мне показалось - даже хуже стало. Потом знакомая врач посоветовала этот препарат. Проконсультировался с врачем - сказал можно. Начал принимать. Уже с первых таблеток почувствовалось улучшение. Хороший препарат. Да и сама аптека радует. И курьеры приятные ребята, да звонить всегда приятно. Веждиво расскажут - подскажут что да как. всем знакомым уже порекомендовал аптеку и вам рекомендую ))
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх