Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Корипрен 10 мг/10 мг N28

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 28 Количество в упаковке
  • Дозировка 10 мг / 10 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А., Італія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Корипрен 10 мг/10 мг N28 – это таблетки в специальной пленочной оболочке. Применение Корипрена уместно при высоком артериальном давлении, больше известном как артериальная гипертензия. Согласно описанию, одна таблетка препарата содержит в себе эналаприл малеат и лерканидипин гидрохлорид. Объем одной таблетки составляет 20 мг. 

Краткая инструкция Корипрен 


В инструкции Корипрена указаны такие противопоказания препарата как: высокая чувствительность к любой составляющей таблетки, почечная или сердечная недостаточность, использования таблетки меньше, чем через месяц после инфаркта миокарда и другие. В отличие от аналогов, Корипрен не используют на начальной стадии лечения артериальной гипертензии, поскольку препарат применяют в отдельных случаях, когда контроль за артериальным давлением невозможен с помощью одного только эналаприлома. 


Доза препарата сугубо индивидуальна. Взрослым рекомендуется принимать одну таблетку раз в сутки не меньше, чем за 15 минут до еды и предпочтительно утром. Также препарат нельзя употреблять с грейпфрутом. Доза корипрена для пожилых людей корректируется в соответствии с функциональным состоянием почек и печени. Отдельную группу риска составляют люди с почечной недостаточностью. Для них дозы рассчитываются индивидуально. Отзывы о Корипрене пациентов разные, поскольку препарат может вызвать ряд побочных реакций, таких как головная боль, кашель и головокружение. Отличительной особенностью препарата является его негативное воздействие, которое зависит от двух составляющих таблетки: эналаприла и лерканидипина. 


Как выгодно купить Корипрен. Цена и качество


Невысокая стоимость Корипрена делает препарат доступным практически для любого покупателя. В Украине Корипрен можно приобрести в любой фармацевтической точке, а также в интернет-магазинах и специализированных аптеках. Цена Карипрена в Киеве позволит купить препарат на длительный курс лечения. 



Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 28 Количество в упаковке
  • Дозировка 10 мг / 10 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Рекордаті Індастріа Хіміка е Фармасевтіка С.п.А., Італія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C09B B02 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:94215:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КОРІПРЕН 10 мг/10 мг

(CORIPREN 10 mg/10 mg)

 

Склад:

діючі речовини: еnalapril; lercanidipine;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг (відповідає еналаприлу 7,64 мг) і лерканідипіну гідрохлориду 10 мг (відповідає лерканідипіну 9,44 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон (К30), натрію гідрокарбонат, магнію стеарат; оболонка: опудрювач  білий 02F29056;

вміст опудрювача білого 02F29056: гіпромелоза  5сР (Е646), титану діоксид (Е171), тальк , макрогол 6000.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів: еналаприл та лерканідипін.

Код АТС С09В В02.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до будь-якої діючої речовини (еналаприлу або лерканідипіну), до будь-якого інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або дигідропіридинового блокатора кальцієвого каналу, або будь-якого іншого компонента цього лікарського засобу.
- Обструкція відтоку з лівого шлуночка, у тому числі при стенозі аорти.
- Нелікована застійна серцева недостатність.
- Нестабільна стенокардія.
- Застосування протягом одного місяця після інфаркту міокарда.
- Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл /хв), у т.ч. у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі
- Тяжка печінкова недостатність.
- При супутньому прийомі:
• сильних інгібіторів СYР3А4;
• циклоспорину;
• соку грейпфрута.
- Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ
- Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

 

Спосіб застосування та дози.

Коріпрен застосовують для лікування есенціальної артеріальної  гіпертензії у пацієнтів, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється лише одним еналаприлом 10 мг. Фіксовану комбінаціяю Коріпрену 10 мг еналаприлу /10 мг лерканідипіну не застосовують для початкового лікування артеріальної  гіпертензії.

Дорослі: Таблетки застосовують перорально, рекомендована доза становить 1 таблетка 1 раз на добу. Слід приймати препарат не пізніше ніж за 15 хвилин до їди, бажано зранку. Дозу підбирають індивідуально. Підвищення потрібно проводити не частіше 1 разу у 2 тижні. Максимальна добова доза еналаприлу не повинна перевищувати 40 мг, лерканідипіну - 20 мг (2 таблетки). Цей препарат не слід застосовувати одночасно з грейпфрутом або грейпфрутовим соком.

Пацієнти літнього віку. Дозу потрібно скоригувати з урахуванням функціонального стану нирок та печінки пацієнта. Особлива обережність необхідна на початку лікування.

Дозування при нирковій недостатності: Коріпрен 10 мг еналаприлу/10мг лерканідипіну протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.) і пацієнтам , які знаходяться на гемодіалізі. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушенням функції нирок помірного або середнього ступеня тяжкості. Максимальна добова доза 1 таблетка Коріпрену 10 мг еналаприлу/10мг лерканідипіну.

Дозування при печінковій недостатності. Коріпрен протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки помірного або середнього ступеня тяжкості.

 

Побічні реакції.

Побічні ефекти комбінованого препарату подібні до тих, які спостерігаються при застосуванні однієї або іншоії діючої речовини окремо.

Небажані реакції, що були зареєстровані під час клінічних досліджень, наведені у таблиці нижче. MedDRA класи систем органів та частота виникнення: дуже поширені (> 1/10), поширені (≥1/100 до <1/10), непоширені (≥1/1000 до <1/100), рідкіснісні (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкіснісні та невідомі (<1/10000) (не можна визначити за наявними даними).

 

 

 

Частота

Клас системних органів

Поширені

(≥1/100 до <1/10)

Не поширені

(≥1/1000 до <1/100)

Порушення імунної системи

 

Хвороба Квінке*, гіперчутливість

Порушення кровоносної та лімфатичної системи

 

Тромбоцитопенія

Порушення метаболізму та травної системи

 

Гіпертрігліцерідермія*

Психічні порушення

 

Страх*

Порушення нервової системи

Головний біль, запаморочення (включаючи обумовлене положенням тіла)

 

Порушення серцевої системи

 

Прискорене серцебиття, тахікардія*

 

Судинні порушення

Прилив крові до обличчя

Гіпотензія*

циркуляторний колапс*

Порушення дихання, торакальні та медіастинальні порушення

Кашель

Фарінголарінгеальний біль*

сухість у горлі*

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

 

Біль в черевній порожнині

Запор*

Диспепсія*

Нудота*

Ураження язика*

Порушення шкіри та підшкірних тканин

 

Еритема*, дерматит*, набряк губ*,

Висипання*, кропив’янка*

Скелетно-м’язові порушення та порушення сполучних тканин

 

Артралгія*

Порушення вуха та лабиринту

Запаморочення,

включаючи позиціонне запаморочення  

Вушні та лабіринтні порушення

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

 

ніктурія*, поліурія*, полакіурія*

 

Порушення с боку статевої  системи та молочних залоз

 

еректильна дисфкнкція*

Неспецифічні порушення та стан місця введення

Періферічний набряк

Втома*

Астенія*

Відчуття жару*

Лабораторні показники

 

зниження гемоглобіну*

Підвищення ALT

Підвищення AST

 

Примітка: * Тільки у 1 пацієнта

 

Побічні реакції, що стосуються діючих речовин препарату окремо.

Еналаприл

З боку системи крові та лімфатичної системи:

непоширені: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми);
рідкісні: нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, ураження кісткового мозку, пангемоцитопенія, лімфаденопатія.

З боку імунної системи:

поширені: гіперчутливість;

рідкісні: набряк Квінке: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, аутоімунні порушення.

З боку метаболізму та травлення:

непоширені: гіпоглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет), анорексія, нудота, пронос.

 

Психічні порушення:

поширені: депресія;

Непоширені: сплутаність свідомості, сонливість,  підвищена втомлюваність, напівнепритомний стан, безсоння, підвищена збудливість;

рідкісні: аномальні сновидіння, порушення сну.

З боку нервової системи:

дуже поширені: запаморочення;

поширені: головний біль;

непоширені: парестезія, непритомність, нервозність;

З боку органів зору:

дуже поширені: затуманення зору.

З боку вуха та порушення лабіринту:

непоширені: запаморочення, шум у вухах.

З боку серця:

поширені: інфаркт міокарда, можливо, вторинний по відношенню до надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком, аритмія, стенокардія, тахікардія;

непоширені: прискорене серцебиття.

З боку судинної системи:

поширені: артеріальна гіпотензія, непритомність, цереброваскулярні порушення, можливо, вторинні до надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком;

непоширені: раптове почервоніння обличчя, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія;

рідкісні: феномен Рейно.

З боку ендокринної системи:

синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення:

дуже поширені: кашель;

поширені: диспное;

непоширені: ринорея, фарингоринорейний біль і задишка, хрипота, бронхоспазм/астма;

рідкісні: легеневий інфільтрат, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже поширені: нудота;

поширені: діарея, біль у животі, зміна смаку;

непоширені: непрохідність кишечнику, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, дискомфорт у шлунку, сухість у роті, виразкова хвороба;

рідкісні: стоматит, афтозний стоматит, глосит;

дуже рідкісні: ангіоневротичний набряк кишечнику.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

рідкісні: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний) або некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю).

З боку шкіри та підшкірних тканин:

поширені: висипання;

непоширені: гіпергідроз, свербіж, кропив’янка, алопеція;

рідкісні: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, пемфігус, почервоніння шкіри обличчя.
Симптоматичний комплекс, який може включати всі або деякі із нижчезазначених симптомів: може спостерігатися гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивні антиядерні антитіла (АNA), підвищена швидкість осідання

 

 

еритроцитів (ESR), еозинофілія і лейкоцитоз, висипання, світлочутливість або інші дерматологічні прояви, пітливість.

З боку сполучної тканини та скелетно-м’язові порушення:

непоширені: м’язові спазми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

непоширені: ниркова недостатність, ниркові пошкодження, протеїнурія;

рідкісні: олігурія.

З боку статевої системи та молочних залоз:

непоширені: еректильна дисфункція;   

рідкісні: гінекомастія, імпотенція.

Неспецифічні  порушення та стан місця введення:

дуже поширені: астенія;

поширені: втома, біль у грудній клітці;

непоширені: дискомфорт, порушення смакових відчуттів, запалення язика.

Лабораторні показники:

поширені: підвищення рівнів калію та/або креатиніну в крові;

непоширені: підвищення сечовини в крові, зниження натрію в крові;

рідкісні: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, підвищення печінкових ферментів, підвищення білірубіну в крові.

 

Лерканідипін (монотерапія)

Побічні реакції спостерігаються приблизно у 1,8  % пацієнтів, які отримали лікування.
Побічні реакції, що найбільш часто зустрічаються в ході контрольованих клінічних досліджень, - це головний біль, запаморочення, периферичний набряк, тахікардія, прискорене серцебиття і приплив крові до обличчя. Кожна з вищезазначених реакцій спостерігалася менше ніж у 1  % пацієнтів

З боку імунної системи:

дуже рідкісні: гіперчутливість.

Психічні порушення:

рідкісні: сонливість.

З боку нервової системи:

непоширені: головний біль, запаморочення.

З боку серця:

непоширені: тахікардія, прискорене серцебиття;

рідкісні: стенокардія.

З боку судинної системи:

непоширені: раптове почервоніння обличчя;

дуже рідкісні: непритомність.

З боку шлунково-кишкового тракту:

рідкісні: нудота, діспепсія, діарея, біль у животі, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

рідкісні: висипання.

З боку сполучної тканини та скелетно-м’язові порушення:

рідкісні: міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

рідкісні: поліурія.

Неспецифічні  порушення та стан місця введення:

непоширені: периферичний набряк;

рідкісні: астенія, втома.

 

 

У спонтанних повідомленях були зазначені такі дуже рідкісні побічні реакції (<1/10000): гіпертрофія ясен, оборотне підвищення сироваткового рівня печінкових трансаміназ, артеріальна гіпотензія, часте сечовипускання і біль у грудній клітці

 

Передозування.

Дотепер про випадки передозування Коріпреном не повідомлялось. Найбільш ймовірними симптомами передозування є: артеріальна гіпотензія, брадикардія, рефлекторна тахікардія, шок, ступор, порушення електролітного балансу і ниркова недостатність, ішемія міокарда, кардіогенний шок, сонливість.

Терапія передозування.

Лікування в основному спрямоване на елімінацію діючих агентів і відновлення стабільного серцево-судинного стану. Після орального прийому показане рясне промивання шлунка.

 

Випадки передозування еналаприлу.
Про передозування еналаприлу у людини доступні лише обмежені дані.

Симптоми передозування.

Симптоми передозування, відомі на сьогодня - це виражена артеріальна гіпотензія (починається приблизно через шість годин після прийому препарату), яку супроводжує блокада ренін-ангіотензинової системи і ступор. Симптоми, що асоціюються з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати порушення гемодинаміки, електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, відчутя страху і кашель. Рівень еналаприлу в сироватці крові в 100 і 200 разів вищий, ніж зазвичай спостерігається після терапевтичної дози, за повідомленнями після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Лікування.
Рекомендованим лікуванням після передозування є внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. За необхідності роблять інфузфю ангіотензину ІІ. Якщо спостерігається артеріальна гіпотензія, пацієнта слід покласти в положення як при шоку, проводити симптоматичне лікування. Якщо прийом препарату був проведений недавно, необхідно вжити заходів для елімінації еналаприлу малеату (блювання, промивання шлунка, прийом абсорбуючих агентів або сульфату натрію). Еналаприл може бути видалений з крові пацієнта шляхом гемодіалізу. Показники життєво важливих функцій, електроліти та креатинін сироватки крові потрібно постійно контролювати.

 

Випадки передозування лерканідипіну.
Симптоми.

Як і у випадках з іншими дигідропіридинами, передозування лерканідипіну може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію з помітною артеріальною гіпотензією і рефлекторною тахікардією. Повідомлялося про три випадки передозування (150 мг, 280 мг і 800 мг лерканідипіну були прийняті при спробі здійснення суїциду). У пацієнтів зафіксовано сонливість, кардіогенний шок з тяжкою ішемією міокарда і незначну ниркову недостатність, блювання і артеріальну гіпотензію.
Лікування:
У вищевказаних випадках лікування складалося відповідно з: промивання шлунка; високої дози катехоламінів, фуросеміду, наперстянки і парентеральних плазмозамінників; активованого вугілля, проносних засобів і внутрішньовенного допаміну. У разі тяжкої артеріальної гіпотензії, брадикардії і втрати свідомості

корисною буде терапія атропіном, введеним внутрішньовенно, для протидії брадикардії. З огляду на тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, стан пацієнта, який прийняв надмірну дозу, потрібно контролювати щонайменше 24 години. Інформації щодо ефективності діалізу, немає. Оскільки препарат має високу ліпофільність, дуже малоймовірно, щоб рівень вмісту лерканідипіну в плазмі крові був доказом продовження фази ризику. Діаліз неефективний.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності та годування груддю застосування Коріпрену протипоказано.

Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції під час лікування препаратом Коріпрен.

Фертильність
Відзначено оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушити запліднення у деяких пацієнтів, які проходять лікування блокаторами кальцієвих каналів. У випадках, коли повторні запліднення in vitro були безуспішними і коли  цьому немає інших пояснень, можливою причиною вважаються блокатори кальцієвих каналів

 

Діти.

Ефективність і безпека застосування Коріпрену для лікування дітей не встановлені. Препарат не застосовують у педіатрічній практиці.

 

Особливості застосування.

Симптоматична гіпотензія

Потрібний особливо ретельний контроль при прийомі еналаприлу:
- при тяжкій артеріальній гіпотензії  з систолічним тиском нижче, ніж 90 мм рт. ст.;
- при декомпенсованій серцевій недостатності.

У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична гіпотензія - явище рідкіснісне. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують еналаприл, симптоматична гіпотензія спостерігається в тому випадку, якщо у них зменшено обсяг циркулюючої крові, наприклад, у результаті терапії діуретичними засобами, безсольової дієти, діалізу, діареї або блювання. У пацієнтів з серцевою недостатністю (пов'язаної або незв'язаної з нирковою недостатністю), також спостерігається симптоматична гіпотензія. Симптоматична гіпотензія, ймовірно, можлива у тих пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності, що спостерігається при застосуванні високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або порушенні функції нирок. У цих пацієнтів терапію слід починати під контролем лікаря, і пацієнти повинні чітко дотримуватися режиму лікування щоразу, коли змінюється доза еналаприлу і/або діуретичних засобів. Подібні застереження необхідні для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
У разі виникнення артеріальної гіпотензії  пацієнта слід покласти на спину і при необхідності ввести внутрішньовенно ізотонічний розчин у вигляді інфузії. Минуща гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого призначення препарату у відповідному дозуванні, коли артеріальний тиск підвищиться після фізичного збільшення обсягу циркулюючої крові. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким рівнем артеріального тиску при прийомі еналаприлу може спостерігатися додаткове зниження загального артеріального тиску. Цей ефект може бути передбачений і, як правило, не є причиною для відміни лікування. Якщо артеріальа гіпотензія стає симптоматичною, може виникнути необхідність у зниженні дози та/або скасування діуретичних засобів та/або еналаприлу.

 

 

Синдром слабкості синусового вузла

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з синдромом слабкості синусового вузла (якщо не імплантований водій ритму).

Дисфункція лівого шлуночка та ішемічна хвороба серця

Незважаючи на те, що в контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушення функції шлуночків, слід з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Вірогідно, що застосування деяких дигідропіридинів короткої дії може асоціюватися з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, необхідно проявляти обережність застосування пацієнтам. У рідкіснісних випадках деякі застосування деяких дигідропіридинів може спричинити прекордіальний біль або стенокардію. Дуже рідко пацієнти з попередньою стенокардією можуть відчувати підвищення частоти, тривалості або тяжкості таких нападів. Можуть спостерігатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Застосування при порушенні функції нирок

Коріпрен 10 мг еналаприлу/10мг лерканідипіну протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.) і пацієнтам , які знаходяться на гемодіалізі. Особлива обережність потрібна при призначенні еналаприлу пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції нирок. Постійний моніторинг калію та креатиніну в сироватці крові під час лікування еналаприлом є частиною медичної допомоги цим пацієнтам. Повідомлення про ниркову недостатність, пов'язану з застосуванням еналаприлу, стосувалися, головним чином, пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. У разі своєчасної діагностики та відповідного лікування ниркова недостатність, спричинена застосуванням еналаприлу, є оборотною. У деяких пацієнтів з артеіальною гіпертензією без попереднього захворювання нирок поєднання еналаприлу з діуретичним засобом може спричинити підвищення сечовини і креатиніну в сироватці крові. Може знадобитися зниження дози еналаприлу і/або відміна діуретичного препарату.

У таких випадках слід враховувати можливість стенозу ниркової артерії.
Реноваскулярна гіпертензія

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку артеріальної гіпотензії  або ниркової недостатності при терапії інгібіторами АПФ. Таким пацієнтам лікування слід починати під безпосереднім медичним контролем з низьких доз і обережно змінювати дози. Функцію нирок потрібно оцінювати на початку лікування й чітко контролювати під час лікування.

Ниркова трансплантація

Немає досвіду застосування лерканідипіну або еналаприлу у пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок. Отже, лікування цих пацієнтів Коріпреном не рекомендується

Печінкова недостатність 

Гіпотензивний ефект лерканідипіну може посилюватися у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Зрідка при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, який починається холестатичною жовтяницею і прогресує до раптового і такого, що швидко розвивається, некрозу печінки (іноді летального). Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких розвинулася жовтяниця або помітно підвищилися печінкові ферменти при прийомі інгібіторів АПФ, повинні припинити прийом інгібіторів АПФ і їм необхідно призначити відповідне лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігається нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія. Нейтропенія з'являється в рідкіснісних випадках у пацієнтів з нормальною нирковою функцією і без особливих факторів ризику. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із судинним колагенозом, які приймають імунодепресивні засоби, алопуринол, прокаїнамід, або при наявності декількох з цих факторів ризику, особливо при попередньому порушенні функції нирок. У деяких з цих пацієнтів спостерігаються серйозні інфекції, які іноді не реагують на інтенсивне застосування антибіотиків. При застосуванні еналаприлу у таких пацієнтів рекомендується регулярно контролювати лейкоцитарну формулу, а хворих слід проінструктувати щодо необхідності повідомляти свого лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Повідомлялось про випадки ангіоневротичного набряку (набряк Квінке) з поширенням на обличчя, кінцівки, губи, язик, голосові щілини і/або гортань у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл. Це може трапитися в будь-який час лікування. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом еналаприлу. Пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем до виписки зі стаціонару для того щоб переконатися, що симптоми повністю зникли. У випадках обмеження місць прояви симптомів, а саме у разі припухлості обличчя і губ, симптоми, як правило, проходять без лікування. Однак, застосування антигістамінних препаратів є корисними для послаблення цих симптомів. Ангіоневротичний набряк, що поширився на гортань, може стати летальним. Коли уражені язик, голосові щілини або гортань і стає ймовірною можливість обструкція дихальних шляхів, необхідно невідкладно призначати відповідне лікування (наприклад підшкірне введення адреналіну [розведення 1:1000]) та/або вжити заходів, що забезпечують надходження повітря в дихальні шляхи. Згідно з повідомленнями, при прийомі інгібіторів АПФ частота виникнення набряку Квінке у пацієнтів з чорним кольором шкіри набагато вища порівняно з пацієнтами, які мають світлий колір шкіри. У пацієнтів, в анамнезі яких є ангіоневротичний набряк не пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, може бути набагато більший ризик розвитку ангіоневротичного набряку, якщо вони отримують інгібітор АПФ.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих.

Анафілактичні реакції, що загрожують життю, трапляються рідко під час десенсибілізаційної терапії, спрямованої проти отрут для комах і супутнього застосування інгібітору АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасової відміни інгібітору АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактичні реакції під час ЛНП аферезу

Анафілактичні реакції, що загрожують життю, рідко трапляються при аферезі ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням сульфату декстрану та супутнім застосуванням інгібітора АПФ. Цих реакцій можна уникнути у разі тимчасової відміни інгібітора АПФ перед кожним аферезом.

У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад AN 69 ®) і застосовували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.

Кашель
У зв'язку із застосуванням інгібіторів АПФ виникає кашель. Як правило, це сухий і стійкий кашель, який зникає після відміни терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, потрібно також враховувати при диференційованому діагнозі кашлю.

 

Хірургічне втручання/анестезія

У пацієнтів, які зазнали великого хірургічного втручання або анестезії при прийомі засобів, що знижують артеріальний тиск, еналаприл інгібує утворення ангіотензину II, що може призвести до компенсаторної секреції реніну. Якщо артеріальна гіпотензія розвивається в результаті цього механізму, її можна усунути фізичним збільшенням обсягу циркулюючої крові.

Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи еналаприл, спостерігається підвищення сироваткового калію. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: ниркова недостатність, цукровий діабет, супутнє лікування калієвмісних  діуретичними засобами, добавками калію або при прийми калійвмісних солей, супутнє лікування іншими препаратами, що спричиняють підвищення показників сироваткового калію (наприклад гепарином). Якщо має місце супутнє застосування одного з вищезазначених речовин, потрібно проводити регулярний моніторинг сироваткового калію.

Етнічні відмінності

Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, еналаприл, безсумнівно, є менш ефективним для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроідної раси порівняно з пацієнтами європеоідної раси, мабуть, через рівні реніну в плазмі, які часто в популяції пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроідної раси набагато нижчі.

Лактоза
Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа або синдромом недостатності всмоктування глюкози-галактози не слід призначати Коріпрен.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія, м’язові судоми, сплутаність свідомості, сонливість, нечіткість зору, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Гіпотензивний ефект Коріпрену може бути потенційований іншими лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, такими як діуретичні засоби, β-блокатори, α-блокатори тощо.

Крім того, спостерігаються нищезазначені взаємодії з діючими речовинами, що входять до складу  комбінованого продукту.

Комбінації, які не рекомендуються

 

Еналаприлу малеат

Гіперкаліємії можуть сприяти деякі активні речовини або терапевтичні класи: солі калію, калійзберігаючі діуретичні засоби, інгібітори АПФ, інгібітори ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (з низькою молекулярною масою або нефракціоновані), циклоспорин і такролімус, триметоприм.

Калійзберігаючі діуретичні лікарські засоби або калієві добавки

Інгібітори АПФ знижують втрату калію, спричинену діуретичними засобами. Калійзберігаючі діуретичні засоби (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), калієві добавки або речовини, які містять солі калію, можуть призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Якщо має місце супутнє їх застосування при вираженій гіпокаліємії, його слід здійснювати з обережністю і при частому моніторингу сироваткового калію.

Літій
Під час супутнього введення літію з інгібіторами АПФ спостерігалося оборотне підвищення концентрації сироваткового літію і збільшення токсичних ефектів. Супутнє застосування тіазидних діуретичних засобів може збільшувати концентрації сироваткового літію і, отже, збільшувати ризик літієвої токсичності при застосуванні з інгібіторами АПФ. Тому  застосування еналаприлу з літієм не рекомендується, але якщо спільне застосування необхідне, рівні сироваткового літію повинні перебувати під суворим моніторингом.

Естрамустин
Існує ризик підвищення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк.

 

Лерканідипіну гідрохлорид

Інгібітори СYР3А4

Оскільи лерканідипін метаболізується ферментом СYР3А4 при одночасному введенні інгібіторів і стимуляторів СYР3А4, при метаболізмі та екскреції лерканідипіну може спостерігатися взаємодія. Поєднання лерканідипіну і сильного інгібітору СYР3А4 (наприклад кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, еритроміцину, тролеандоміцину) протипоказано. Дослідження взаємодії з кетоконазолом, сильним інгібітором СYР3А4, показало помітне підвищення рівня лерканідипіну в плазмі (15-разове підвищення площі під кривою «концентрація-час» препарату (AUC), і 8-разове підвищення Сmax евтомеру S-лерканідипіну).

Циклоспорин
Циклоспорин і лерканідипін не слід застосовуватися разом. Після спільного призначення цих лікарських засобів спостерігається підвищення концентрацій у плазмі обох препаратів. Дослідження не виявили змін у рівнях плазмового лерканідипіну у здорових добровольців, коли циклоспорин застосовували через 3 години після прийому лерканідипіну, але AUC циклоспорину збільшувалася до 27  %. Спільне введення лерканідипіну з циклоспорином призводило до  підвищення у 3 рази рівня лерканідипіну в плазмі крові і  підвищення AUC циклоспорину на 21  %.

Грейпфрутовий сік

Лерканідипін не слід приймати з соком грейпфрутів (дивіться розділ «Противоказання»).
Як і у випадку з іншими дигідропіридинами, метаболізм лерканідипіну можна інгібувати шляхом вживання грейпфрутового соку, що призводить до підвищення системної доступності лерканідипіну і підвищення гіпотензивного ефекту.

 

Комбінації, що потребують обережного призначення

 

Еналаприлу малеат

Протидіабетичні засоби

В ході епідеміологічних досліджень зроблено припущення, що введення інгібіторів АПФ і протидіабетичних препаратів (інсуліну, оральних протидіабетичних препаратів) може призвести до зниження рівня глюкози в крові та ризику гіпоглікемії. Ці випадки, можливо, частково спостерігаються в перші тижні спільного застосування вищезазначених препаратів і у пацієнтів з нирковими порушеннями.

Діуретичні засоби (тіазиди або петльові діуретичні засоби)

Попереднє лікування високими дозами діуретичних засобів може призвести до зниження обсягу циркулюючої крові і ризику артеріальної гіпотензії  в разі початку

лікування еналаприлом. Гіпотензивні ефекти можна знизити, якщо відмінити діуретичні засобіи, відкоригувати зниження обсягу циркулюючої крові, призначити солі або починати терапію з низької дози еналаприлу.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

Тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами може знижувати антигіпертензивний ефект інгібітору АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ, які чинять додаткову дію на підвищення сироваткового калію, можуть призвести до погіршення функції нирок. Це зазвичай оборотно. У рідкіснісних випадках може спостерігатися гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушенням ниркової функції, таких як літні або зневоднені пацієнти.

Баклофен
При спільному застосуванні спостерігається підвищення гіпотензивного ефекту. Моніторинг артеріального тиску і корекцію антигіпертензивної дози проводять за потребою.
Циклоспорин
Циклоспорин підвищує ризик гіперкаліємії при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ.
Алкоголь
Алкоголь посилює гіпотензивний ефект при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ.

Лерканідипіну гідрохлорид

Алкоголь
Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може потенціювати ефект судино

Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх