Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Кокарнит 2 мл №3

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Лиофилизат
  • Кол-во в упаковке 3 Количество в упаковке
  • Объем 2 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Е.І.П.І.Ко.,Єгипет Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Египетская производственная компания по выпуску лекарственных препаратов Е.И.П.И.Ко. разработала, зарегистрировала в Украине и обеспечивает продвижение на нашем фармацевтическом рынке ампулированного препарата для парентерального применения Кокарнит 2 мл №3. Описание активных действующих ингредиентов, которые приведены в прилагаемой инструкции содержат информацию о составе этого комплексного препарата. 


Для обеспечения терапевтического эффекта создатели определили оптимальные соотношения никотинамида, кокарбоксилазы, цианокобаламина и динатрия аденозинтрифосфата тригидрата. В отзывах практикующих специалистов отмечен факт одновременной поставки производителем растворителя для приготовления рабочего раствора. В силу того, что инъекция Кокарнита и его аналогов достаточно болезненна, в этом качестве выступает лидокаина гидрохлорид, который обеспечивает значительное снижение болевых ощущений.


Этот рационально скомпонованный комплекс метаболитов и витаминов доказал свою эффективность при лечении невритов и нейропатий различного генеза, миалгий, радикулитов, бурситов и так далее. Многие терапевты отмечают хорошие результаты при применении Кокарнита при лечении ишемической болезни сердца, миокардитов, миокардиопати. Препарат абсолютно противопоказан при остром инфаркте миокарда. Он не назначается детям. После приготовления рабочего раствора Кокарнит вводится в организм посредством внутримышечной инъекции. Противопоказания к назначению, возможные нежелательные побочные эффекты и симптоматика передозировки приведены в соответствующих разделах инструкции по применению. Готовый раствор вводится сразу после его приготовления. Следует помнить, что он должен быть красного цвета. Любое изменение цвета служит абсолютным показанием для утилизации приготовленного лекарства. Из аптек уколы Кокарнит отпускаются по рецепту врача. Особых условий хранения и транспортировки для него не требуется.


Как выгодно купить Кокарнит. Цена и качество

В Киеве, Днепре, Кременчуге и других украинских населенных пунктах купить Кокарнит по выгодной цене это и многие другие лекарства можно в сети Аптека24. Стоимость наших товаров одинакова во всей стране и не зависит от формы заказа и вида оплаты. Сервис, качество, внимание к покупателю и профессионализм являются ключевыми моментами в работе нашей аптечной сети.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Лиофилизат
  • Кол-во в упаковке 3 Количество в упаковке
  • Объем 2 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Е.І.П.І.Ко.,Єгипет Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация A11J C Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:77434:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

КОКАРНІТ

(COCARNIT)

Склад:

діючі речовини: для препарату - нікотинамід, кокарбоксилаза, ціанокобаламін, динатрію аденозин трифосфат тригідрат; для розчинника - лідокаїну гідрохлорид;

1 ампула препарату містить нікотинаміду 20 мг, кокарбоксилази 50 мг, ціанокобаламіну 0,5 мг, динатрію аденозин трифосфат тригідрату 10 мг;

допоміжні  речовини:  гліцин,  метилпарагідроксибензоат  (Е 218),  пропілпарагідроксибензоат  (Е 216);

1 ампула розчинника (2 мл 0,5 % розчину) містить лідокаїну гідрохлориду 10 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма.

Препарат Кокарніт – ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Розчинник – розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.  

Вітаміни у комбінації з різними речовинами.

Код АТХ A11J C.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

          Неврити, нейропатії (у т. ч. при цукровому діабеті, перніціозній анемії);

          невралгії різного походження;

          міалгія, ішіалгія;

          люмбаго, радикуліт;

          бурсити, тендиніти;

          ішемічна хвороба серця;

          міокардити;

          міокардіопатії.

 

Протипоказання.

Для препарату Кокарніт: підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; кардіогенний шок та інші види шоку; декомпенсована серцева недостатність, синдром пролонгації інтервалу QT, тяжкі форми брадиаритмій, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, гострий інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, тяжкі форми артеріальної гіпертензії; геморагічний інсульт; обструктивні захворювання бронхолегеневої системи; гіперкаліємія, гіпермагніємія, тяжкі форми бронхіальної астми; еритремія, еритроцитоз, новоутворення, за винятком випадків, що супроводжуються мегалобластичною анемією та дефіцитом вітаміну B12; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; подагра; гіперурикемія; тяжка печінкова недостатність (у т.ч. цироз); декомпенсований діабет, раптове зниження периферичного судинного опору в анамнезі, гіперкоагуляція (у т.ч. при гострих тромбозах); запальні захворювання легень.

 

Додатково для розчинника - 0,5 % розчину лідокаїну гідрохлориду: підвищена чутливість до інших місцевих анестетиків амідного типу; синдром слабкості синусового вузла; синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта; синдром Адамса-Стокса; стенокардія напруження високого функціонального класу; наявність в анамнезі епілептиформних судом, пов’язаних із введенням лідокаїну гідрохлориду; міастенія; гіповолемія; порфірія; тяжка ниркова недостатність.

 

Спосіб застосування та дози.

У зв’язку з наявністю у складі препарату лідокаїну перед застосуванням препарату необхідно зробити шкірну пробу на підвищену чутливість. Про наявність підвищеної чутливості свідчать набряк і почервоніння у місці ін’єкції.

Після  розведення  розчинником  Кокарніт  уводити  внутрішньом’язово  по  1-2  ампули препарату 1 раз на добу.

Тривалість лікування та проведення повторних курсів залежать від перебігу і тяжкості захворювання.

 

Побічні реакції.

При застосуванні препарату Кокарніт можливі наступні прояви побічних реакцій.

Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, короткочасна втрата свідомості, відчуття стиснення у голові, фобії, нервове збудження, парестезії.

З боку органів зору: нечіткість зору.

Кардіальні розлади: тахікардія, біль у ділянці серця, аритмія, брадикардія, неприємні відчуття у грудях, відчуття серцебиття, порушення АV-провідності (атріовентрикулярна блокада), асистолія.

З боку судин: зниження артеріального тиску, гіперкоагуляція.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, металевий присмак у роті, посилення моторики травного каналу.

Загальні розлади: відчуття жару, нездуження, гарячка, підвищена пітливість, біль у руках, спині, шиї, порушення пуринового обміну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія обличчя, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка, акне, бульозні висипання, алергічний дерматит, ексфоліативний дерматит.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, набряк Квінке.

З боку нирок та сечовидільної системи: посилення діурезу.

Місцеві реакції: зміни у місці введення, включаючи біль, гіперемію, свербіж, набряк.

Додатково для розчинника (0,5 % розчину лідокаїну гідрохлориду) можливі наступні прояви побічних реакцій.

Неврологічні розлади: руховий неспокій, ейфорія, сонливість, порушення сну, тремор, тризм, судоми (ризик їхнього розвитку підвищується при гіперкапнії і ацидозі), моторний блок, порушення чутливості.

З боку органів зору: ністагм, диплопія, світлобоязнь, оборотна сліпота, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: порушення слуху, шум у вухах, гіперакузія.

З боку дихальної системи: риніт, параліч дихальних м’язів, респіраторний параліч.

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, неприємні відчуття в епігастрії.

Загальні розлади: слабкість, відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок.

При тривалому та неконтрольованому прийомі – гіперкаліємія, гіпермагніємія.

 

Передозування.

Симптоми: запаморочення, слабкість, тремор, шлуночкові порушення; порушення зору; тоніко-клонічні судоми; психомоторне збудження, синкопальний стан, пов’язаний з раптовим зниженням артеріального тиску; колапс; застійна серцева недостатність, набряк легень; гіперкоагуляція, тромбоз периферичних судин; кома; асфіксія; апноє або посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), холінолітики, симптоматична терапія, антагоністами аденозину є ксантини (еуфілін, теофілін). Пацієнт повинен перебувати у горизонтальному положенні; необхідно забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню і/або проведення штучного дихання. Симптоми з боку ЦНС коригуються застосуванням бензодіазепинів/барбітуратів короткочасної дії. Для корекції брадикардії і порушень провідності застосовувати атропін (0,5-1 мг внутрішньовенно), при артеріальній гіпотензії – симпатоміметики у комбінації з агоністами β-адренорецепторів. При зупинці серця показане негайне проведення реанімаційних заходів. Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легенів. У гострій фазі передозування діаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не призначати у період вагітності. На час лікування препаратом годування груддю необхідно припинити.

 

Діти.

Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому застосування його цій категорії пацієнтів не рекомендовано.

 

Особливості застосування.

Розчин необхідно застосувати одразу після його приготування. Колір приготовленого розчину повинен бути червоним. Не застосовувати розчин, якщо колір змінився.

У якості розчинника використовується розчин лідокаїну гідрохлориду, що йде у комплекті. Введення розчину лідокаїну гідрохлориду здійснюють лише медичні працівники. При обробці місця ін’єкції дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болючості і набряку.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію у крові.

Обережно застосовувати при брадикардії, атріовентрикулярній блокаді І ступеня, неповною AV-блокадою, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності, схильності до артеріальної гіпотензії, із серцевою недостатністю помірного ступеня, порушеннями функції печінки і нирок помірного ступеня, порушенням функції дихання, при схильності до бронхоспазмів, після операцій на серці, при генетичній схильності до злоякісної гіпертермії, ослабленим хворим і пацієнтам літнього віку, при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (поза стадією загострення), глаукомі, при зловживанні алкоголем, пацієнтам, які приймають нітрати, антагоністи кальцієвих каналів, β-блокатори.

Оскільки тривале застосування препарату може призвести до жирової дистрофії печінки, для її профілактики у раціон хворих слід включати багаті метіоніном продукти або призначати метіонін та інші ліпотропні засоби.

Застосування препарату може призвести до збільшення потреби в інсуліні для пацієнтів, хворих на цукровий діабет, недоцільно застосовувати для корекції дисліпідемії хворим на цукровий діабет.

У період лікування необхідно контролювати показники периферичної крові, функцію печінки, рівень глюкози та сечової кислоти в крові, при тривалому застосуванні необхідно контролювати рівень калію і магнію в крові.

Під час лікування необхідний ЕКГ-моніторинг. При синусовій дисфункції, подовженні інтервалу PQ, розширенні QRS або появі аритмії слід зменшити дозу препарату або припинити лікування.

У період лікування інгібіторами МАО не слід застосовувати лідокаїн парентерально.

При внутрішньом’язовому введенні лідокаїну може підвищитися концентрація креатиніну, що може призвести до помилки при постановці діагнозу гострого інфаркту міокарда.

Обмежити вживання продуктів, до складу яких входить кофеїн (кава, чай та інші напої).

Не застосовувати з лікарськими засобами, які підвищують згортання крові. Необхідно дотримуватись обережності в процесі лікування у осіб із схильністю до тромбоутворення та у хворих на стенокардію та контролювати показники згортання крові. При тенденції до розвитку лейко- та еритроцитозу дозу препарату необхідно зменшити або тимчасово призупинити лікування.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, зниження артеріального тиску, слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Динатрію аденозину трифосфату тригідрат.

При одночасному прийомі з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, з препаратами магнію – гіпермагніємії.

Препарат може посилювати антиангінальну дію β-адреноблокаторів, нітратів.

При одночасному застосуванні з дипіридамолом посилюється дія дипіридамолу, зокрема судинорозширювальний ефект.

Виявляється деякий антагонізм при одночасному застосуванні препарату з похідними пурину (кофеїн і теофілін).

Не можна вводити одночасно з серцевими глікозидами у великих дозах, оскільки посилюється ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

При одночасному застосуванні з ксантинолу нікотинатом знижується ефект натрію аденозинтрифосфату.

Карбамазепін може посилювати ефекти аденозину, призвести до розвитку блокади.

Ціанокобаламін.

Аміноглікозиди, саліцилати, протиепілептичні препарати, колхіцин, препарати калію знижують абсорбцію ціанокобаламіну, впливають на його кінетику. При одночасному застосуванні з канаміцином, неоміцином, поліміксинами, тетрациклінами всмоктування ціанокобаламіну зменшується.

Фармацевтично несумісний ціанокобаламін з аскорбіновою кислотою, солями важких металів (інактивація ціанокобаламіну), тіаміну бромідом, піридоксином, рибофлавіном (іон кобальту, що міститься у молекулі ціанокобаламіну, руйнує інші вітаміни). При взаємодії ціанокобаламіну з тіаміном підсилюється ризик розвитку алергічних реакцій, викликаних тіаміном, з хлорамфеніколом – знижується гемопоетична відповідь на препарат, з цитаменом – знижується ефект цитамену, з пероральними контрацептивами – знижується концентрація ціанокобаламіну в крові. Антиметаболіти та більшість антибіотиків змінюють результати мікробіологічних досліджень ціанокобаламіну.

Лідокаїн.

При комбінованому застосуванні лідокаїну з такими препаратами як хлорпромазин, петидин, бупівакаїн, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, іміпрамін, нортриптилін, концентрація лідокаїну у плазмі крові знижується.

Антиаритмічні препарати (у т.ч. аміодарон, верапаміл, хінідин, дизопірамід, аймалін) – посилюється кардіодепресивна дія (відбувається подовження інтервалу QT і у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків); одночасне застосування з аміодароном може призвести до розвитку судом.

Новокаїн, новокаїнамід, прокаїнамід – можливе збудження ЦНС, марення, галюцинації.

Курареподібні препарати – посилюється міорелаксація (можливий параліч дихальних м’язів).

Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

Циметидин знижує печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окислювання), підвищує його концентрацію і ризик розвитку токсичних ефектів.

β-адреноблокатори уповільнюють метаболізм лідокаїну у печінці, посилюють ефекти лідокаїну (у т.ч. токсичні) і підвищують ризик розвитку брадикардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів і лідокаїну необхідно зменшити дозу останнього.

Серцеві глікозиди – послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів. Глікозиди наперстянки – на тлі інтоксикації лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.

Снодійні або седативні лікарські засоби – можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС снодійних і седативних препаратів.

Наркотичні аналгетики (морфін) – посилюється аналгезуючий ефект наркотичних аналгетиків, пригнічення дихання.

Інгібітори МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) – підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Антикоагулянти (у т.ч. ардепарин, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, варфарин) збільшують ризик розвитку кровотеч.

Засоби для наркозу – посилюється пригнічувальна дія на дихальний центр засобів для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію внутрішньовенно).

Поліміксин В – необхідний контроль функції дихання.

Рифампіцин – можливе зниження концентрації останнього у крові.

Пропафенон

Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх