Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Хартил 10 мг №28

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 28 Количество в упаковке
  • Дозировка 10 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ЗАТ ФЗ ЕГІС /Актавіс ЛТД ,Угорщина/Мальта Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

ХАРТИЛ®
табл. 10 мг, № 28   
   

Рамиприл    10 мг
Прочие ингредиенты: натрия гидрокарбонат, лактозы моногидрат, натриевая соль кроскармеллозы, крахмал прежелатинизированный, натрия стеарилфумарат.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: рамиприл угнетает активность ангиотензинпревращающего фермента (АПФ, кининаза II), вызывая расширение сосудов и снижение АД. Угнетение активности АПФ сопровождается повышением активности ренина в плазме крови, снижает уровень ангиотензина II и альдостерона. Антигипертензивный эффект отмечают через 1–2 ч после применения препарата, максимальный эффект развивается на протяжении 3–6 ч и длится не менее 24 ч. При выраженной недиабетической или диабетической нефропатии рамиприл замедляет прогрессирование нарушений функции почек и развитие конечной стадии почечной недостаточности, при которой необходима трансплантация почки или диализ. У больных с риском недиабетической или диабетической нефропатии рамиприл снижает уровень альбуминурии.
Фармакокинетика. Рамиприл быстро абсорбируется в ЖКТ (не меньше 50–60% введенной дозы), максимальная концентрация в плазме крови достигается на протяжении 1 ч. Рамиприл почти полностью метаболизируется (в основном в печени) с образованием активных и неактивных метаболитов. Его активный метаболит — рамиприлат приблизительно в 6 раз активнее рамиприла. Максимальная концентрация активного метаболита в плазме крови достигается через 2–4 ч. Среди известных неактивных метаболитов — дикетопиперазиновый эфир, дикетопиперазиновая кислота, а также глюкурониды рамиприла и рамиприлата. Связывание рамиприла и рамиприлата с белками крови составляет около 73 и 56% соответственно. При применении в обычных дозах (1 раз в сутки) равновесная концентрация препарата в плазме крови достигается на 4-й день применения препарата. 60% дозы выводится с мочой (в основном в форме метаболитов), а около 40% — с калом. Почти 2% введенной дозы выделяется с мочой в неизмененном виде.

ПОКАЗАНИЯ:
• АГ;
• застойная сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии);
• сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда у больных со стабильной гемодинамикой;
• выраженная диабетическая или недиабетическая нефропатия, а также ее начальные стадии;
• профилактика нарушений кровообращения миокарда и головного мозга — инфаркта миокарда, инсульта или угрозы смерти от сердечно-сосудистых нарушений.

ПРИМЕНЕНИЕ: таблетки следует глотать целыми не разжевывая, запивая большим количеством жидкости независимо от приема пищи.
АГ. Рекомендуемая начальная доза — 2,5 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 2,5 мг). В зависимости от состояния больного суточную дозу можно удваивать каждые 2–3 нед. Обычная поддерживающая доза составляет 2,5–5 мг/сут (1 таблетка 2,5 мг или 5 мг). Максимальная суточная доза — 10 мг.
При необходимости применения в дозе 5 мг вместо дальнейшего повышения дозы Хартила следует рассмотреть возможность его комбинирования с другими антигипертензивными средствами, например диуретиками или блокаторами кальциевых каналов.
Застойная сердечная недостаточность. Начальная рекомендуемая доза — 1,25 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 1,25 мг). В зависимости от терапевтического эффекта суточную дозу можно повысить, удваивая ее каждые 2–3 нед. Максимальная суточная доза не должна превышать 10 мг.
Сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда. Применение препарата рекомендуется начать на 2–9-й день после инфаркта миокарда. Начальная доза составляет 1,25–2,5 мг 2 раза в сутки (1 таблетка 1,25 или 2,5 мг). В зависимости от терапевтического эффекта начальную дозу можно удвоить до 2,5–5 мг (1 таблетка 2,5 или 5 мг) 2 раза в сутки. Максимальная суточная доза не должна превышать 10 мг.
Выраженная недиабетическая или диабетическая нефропатия, а также ее начальные стадии. Рекомендуемая начальная доза — 1,25 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 1,25 мг). В зависимости от терапевтического эффекта дозу можно повысить, удваивая суточную дозу каждые 2–3 нед.
Рекомендуемая максимальная суточная доза — 5 мг.
Профилактика нарушений кровообращения миокарда и головного мозга — инфаркта миокарда, инсульта или угрозы смерти вследствие сердечно-сосудистых нарушений. Начальная доза — 2,5 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 2,5 мг). В зависимости от переносимости препарата через 1 нед приема суточную дозу нужно повысить вдвое (1 таблетка 5 мг). Эту дозу можно снова удвоить после 3 нед приема. Поддерживающая рекомендуемая доза — 10 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 10 мг или 2 по 5 мг).
Больные пожилого возраста. Применение препарата у больных пожилого возраста, принимающих диуретики, и/или с признаками сердечной недостаточности, а также с нарушениями функции печени или почек требует особого контроля. Дозирование следует устанавливать индивидуально, в зависимости от реакции на препарат.
Больные с почечной недостаточностью. При умеренном снижении функции почек (клиренс креатинина 20–50 мл/мин в расчете на 1,73 м 2 п оверхности тела) начальная доза составляет 1,25 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 1,25 мг). Максимальная суточная доза не должна превышать 5 мг. Если нет возможности определить клиренс креатинина лабораторно, его можно вычислить по уровню креатинина в сыворотке крови с применением уравнения Кокрофта (Cockroft):
Для мужчин. Клиренс креатинина (мл/мин) = [масса тела в кг • (140 – возраст) : 72 • креатинин сыворотки крови (мг/дл)].
Для женщин. Результат вычисления для мужчин умножить на 0,85.
Больные с нарушением функции печени. В начале лечения Хартилом больные с нарушением функции печени нуждаются в тщательном медицинском наблюдении. Максимальная суточная доза в таких случаях не должна превышать 2,5 мг.
У больных, получающих терапию диуретиками, следует рассмотреть возможность временной отмены или снижения дозы диуретиков не менее чем за 2–3 сут (или больше в зависимости от длительности действия диуретиков) перед началом применения Хартила. У пациентов, недавно получавших диуретики, обычная начальная доза составляет 1,25 мг (1 таблетка 1,25 мг).
У пациентов с нарушением водно-электролитного баланса, при тяжелой гипертензии и в случаях, когда нельзя допустить значительного снижения АД (например при стенозе коронарных или мозговых артерий), следует отдавать преимущество низким начальным дозам, например 1,25 мг/сут.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• гиперчувствительность (отек Квинке в анамнезе, связанный с предшествующей терапией ингибиторами АПФ, наследственный или идиопатический ангионевротический отек Квинке);
• системная красная волчанка, склеродермия (повышенный риск развития нейтропении или агранулоцитоза); угнетение костно-мозгового кроветворения;
• гиперкалиемия;
• двусторонний стеноз почечных артерий, стеноз почечной артерии единственной почки, трансплантация почки, почечная недостаточность;
• гипонатриемия (риск дегидратации, АГ, почечной недостаточности);
• печеночная недостаточность;
• первичный гиперальдостеронизм;
• период беременности и кормления грудью;
• возраст до 15 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: со стороны сердечно-сосудистой системы и системы крови: гипотензия, стенокардия, синкопе, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, вертиго, боль в грудной клетке; очень редко — аритмия, тахикардия, гемолитическая анемия, миелодепрессия, панцитопения, тромбоцитопения, эозинофилия, агранулоцитоз; васкулит;
со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея; очень редко — сухость во рту, анорексия, диспепсия, дисфагия, запор, боль в животе, гастроэнтерит, панкреатит, гепатит, нарушение функции печени, повышение уровня трансаминаз;
со стороны нервной системы и органов чувств: головокружение, головная боль, астения; очень редко — цереброваскулярные нарушения, амнезия, сонливость, судороги, депрессия, нарушение сна, невралгия, нейропатия, парестезия, тремор, снижение слуха, нарушение зрения;
со стороны дыхательной системы: сухой кашель, инфекционные заболевания верхних дыхательных путей; очень редко — диспноэ, фарингит, синусит, ринит, трахеобронхит, ларингит, бронхоспазм;
со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, протеинурия, олигурия, отеки;
аллергические реакции: крапивница, кожная сыпь, мультиформная эритема, фотосенсибилизация, ангионевротический отек;
прочие: уменьшение массы тела, анафилактоидные реакции, повышение уровня азота мочевины и креатинина, ангионевротический отек, артралгия/артрит, миалгия, озноб, гиперкалиемия, повышение активности печеночных ферментов, концентрации билирубина, мочевой кислоты, глюкозы в сыворотке крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: после приема первой дозы, а также при повышении дозы мочегонного средства и/или рамиприла больные должны находиться на протяжении 8 ч под наблюдением врача во избежание развития неконтролируемой гипотензивной реакции.
У больных с сердечной недостаточностью прием препарата может привести к развитию выраженной артериальной гипотензии, что сопровождается олигурией или азотемией и редко — развитием ОПН.
Нижней границей систолического АД во время терапии в ранний период инфаркта миокарда считается 100 мм рт. ст.
Больные со злокачественной АГ или с сопутствующей тяжелой сердечной недостаточностью должны начинать лечение в условиях стационара.
До начала и во время терапии ингибиторами АПФ необходимо проведение контроля гемограммы с определением абсолютного содержания лейкоцитов и лейкоцитарной формы (не менее 1 раза в месяц в первые 3–6 мес терапии) у больных с повышенным риском нейтропении — при нарушении функции почек, коллагенозах, а также при первых признаках развития инфекции). При подтверждении нейтропении (количество нейтрофилов ≤2000/мкл) терапию ингибиторами АПФ следует прекратить.
До и во время лечения необходим мониторинг АД, функции почек, содержания К+, креатинина, мочевины в плазме крови, контроль содержания гемоглобина в периферической крови, концентрации электролитов и печеночных ферментов.
Необходимо придерживаться осторожности при назначении препарата пациентам, находящимся на мало- или бессолевой диете (повышенный риск развития артериальной гипотензии). У больных со сниженным ОЦК (вследствие терапии диуретиками) — ограничение употребления соли, проведение диализа, рвота, диарея — возможно развитие симптоматической гипотензии.
Транзиторная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения после стабилизации АД. В случае повторного возникновения выраженной гипотензии следует снизить дозу или отменить препарат.
Не рекомендуется применение диализных мембран AN69 сочетанно с ингибиторами АПФ (в связи с возможностью развития у пациентов анафилактоидных реакций). Если в анамнезе есть указания на развитие ангионевротического отека, не связанного с приемом ингибиторов АПФ, у этих больных существует повышенный риск его развития при приеме препарата.
Безопасность и эффективность применения препарата у детей не известны.
Период беременности и кормления грудью. Прием препарата Хартил противопоказан в период беременности, поэтому перед началом применения следует исключить наличие беременности у пациентки, также необходимо предохраняться от наступления беременности путем применения адекватного метода контрацепции. В случае планируемой беременности необходимо прекратить прием Хартила и перейти на применение альтернативного препарата. Если беременность наступила во время приема препарата Хартил, его следует немедленно отменить (до окончания I триместра) и заменить препаратом, не содержащим ингибитор АПФ, во избежание риска поражения плода.
Препарат Хартил противопоказан в период кормления грудью. Рамиприл выделяется в грудное молоко, поэтому при необходимости применения препарата у матери грудное вскармливание следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Во время лечения следует воздерживаться от управления транспортными средствами и деятельности, требующей повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций, поскольку возможно появление головокружения, особенно после начальной дозы ингибитора АПФ у больных, принимающих диуретики. Следует придерживаться осторожности при выполнении физических упражнений или во время жары в связи с риском дегидратации и артериальной гипотензии вследствие уменьшения объема жидкости в организме.
Не рекомендуется употреблять алкогольные напитки во время лечения препаратом.
Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) следует предупредить хирурга/анестезиолога о применении препарата.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: гипотензивные, мочегонные, опиоидные анальгетики, средства для наркоза усиливают гипотензивное действие Хартила. НПВП (особенно индометацин), кухонная соль снижают эффект Хартила, препятствуют антигипертензивному действию путем угнетения синтеза простагландинов в почках и/или вследствие задержки натрия и жидкости в организме. Поэтому больные, получающие сочетанную терапию Хартилом и НПВП, должны находиться под строгим наблюдением.
Циклоспорин, калийсберегающие диуретики (амилорид, спиронолактон, триамтерен), молоко, препараты калия, калиевые смеси, заменители соли повышают риск развития гиперкалиемии.
Одновременное применение миелосупрессивных средств и Хартила повышает риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза с возможным летальным исходом.
При одновременном приеме Хартила с препаратами лития повышается концентрация в крови последнего.
Усиливает гипогликемизирующий эффект производных сульфонилмочевины, инсулина.
Повышается риск развития лейкопении при одновременном применении с алопуринолом, цитостатическими средствами, иммунодепрессантами, прокаинамидом.
Хартил усиливает угнетающее действие этанола на ЦНС.
Эстрогены снижают гипотензивный эффект препарата (вызывают задержку жидкости).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:
Симптомы: тяжелая гипотензия, шок, нарушение электролитного баланса, почечная недостаточность.
Лечение передозировки зависит от способа и времени введения препарата, а также от типа и тяжести симптомов.
Лечение: общие мероприятия — промывание желудка, применение сорбентов, сульфата натрия (по возможности на протяжении первых 30 мин). Следует проводить мониторинг и поддержку жизненно важных функций организма больного в условиях интенсивной терапии; при гипотензии можно также ввести катехоламины и ангиотензин II, уложить больного на спину с приподнятым ножным концом кровати, вводить дополнительное количество жидкости и натрия. Гемодиализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре не выше 25 °С.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 28 Количество в упаковке
  • Дозировка 10 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель ЗАТ ФЗ ЕГІС /Актавіс ЛТД ,Угорщина/Мальта Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C09A A05 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ХАРТИЛ®

(HARTILÒ)

Склад:

діюча речовина: ramipril;

1 таблетка містить раміприлу 2,5 мг, або 5 мг, або 10 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, заліза оксид червоний (Е 172) (для таблеток 5 мг), заліза оксид жовтий (Е 172) (для таблеток 2,5 мг і 5 мг).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2,5 мг – жовтого або світло-жовтого кольору пласкі  овальні таблетки без оболонки, з фаскою, з можливою мармуровою поверхнею, з рискою з одного боку та на боковій поверхні, з маркуванням R2, розміром 10,0 x 5,0 мм;

таблетки по 5 мг – світло-рожевого кольору  пласкі овальні таблетки без оболонки, з фаскою, з можливою мармуровою поверхнею, з рискою з одного боку та на боковій поверхні, з маркуванням R3, розміром 8,8 x 4,4 мм;

таблетки по 10 мг – білого або майже білого кольору пласкі овальні таблетки без оболонки, з фаскою, з рискою з одного боку та на боковій поверхні, з маркуванням R4, розміром                     11,0 x 5,5  мм;

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Код АТХ С09А А05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Раміприлат, активний метаболіт препарату раміприлу, пригнічує ензим дипептидилкарбоксипептидазу (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент, кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей ензим каталізує конверсію ангіотензину І в активну вазоконстрикторну субстанцію ангіотензину ІІ, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення формування ангіотензину ІІ та пригнічення розпаду брадикініну ведуть до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин ІІ також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат сприяє зменшенню секреції альдостерону.

Призначення раміприлу спричиняє суттєве зниження периферичного опору артерій. Загалом, немає суттєвих змін ниркового плазмотоку і швидкості клубочкової фільтрації. Призначення раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження рівня артеріального тиску у горизонтальному і вертикальному положеннях, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після одноразового прийому настає через

1-2 години після перорального застосування препарату. Максимальний ефект після одноразового прийому зазвичай досягається через 3-6 годин після перорального застосування. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом стає очевидним через 3-4 тижні. Показано, що антигіпертензивний ефект утримується при тривалій терапії протягом 2 років. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого і надмірного рикошетного підвищення артеріального тиску.

У доповнення до звичайної терапії діуретиками і, при необхідності, серцевими глікозидами, було показано, що раміприл ефективний у пацієнтів з II-IV функціональними класами NYHA. Препарат чинить сприятливі ефекти на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого і правого шлуночків, загального периферичного опору судин, підвищення серцевого викиду і покращання серцевого індексу). Він також зменшує нейроендокринну активацію.

Фармакокінетика.

 Абсорбція. Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту: пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом однієї години. На підставі виведення з сечею ступінь абсорбції становить принаймні 56 %, і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту після перорального призначення раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.

Пікові концентрації у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2-4 години після прийому препарату.

В умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу) рівноважна концентрація препарату у плазмі крові досягається на 4-ту добу застосування препарату.

Розподіл.

Зв’язування раміприлу з білками крові становить приблизно 73 %, а раміприлату – 56 %.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення. Екскреція метаболітів переважно ниркова. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові відбувається за декілька фаз. З огляду на потужне, насичувальне зв’язування з АПФ і повільну дисоціацію з ензимом, раміприлат характеризується пролонгованою термінальною фазою елімінації при дуже низьких концентраціях у плазмі крові.

Після прийому багаторазових доз раміприлу ефективний час напіввиведення, залежно від дози, становить 13-17 годин для доз 5-10 мг і довше для нижчих доз 1,25-2,5 мг. Різниця зумовлена насичувальною здатністю ензиму щодо зв’язування раміприлату.

При прийомі одноразової пероральної дози раміприл і його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Втім, ефект багаторазових доз невідомий.

Ниркова екскреція раміприлату знижена у пацієнтів з порушеною функцією нирок, і нирковий кліренс раміприлату пропорційно пов’язаний з кліренсом креатиніну. Це призводить до підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються повільніше, ніж в осіб з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів з ураженням печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів були підвищені. Пікові концентрації раміприлату у  цих пацієнтів, втім, не відрізнялися від таких в осіб з нормальною функцією печінки.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Лікування артеріальної гіпертензії.

Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та летальності у пацієнтів із:

- вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботичного генезу (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця або інсульту чи захворювання периферичних судин);

- діабетом, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Лікування захворювання нирок:

- початкова клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;

- виражена клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості»);

- виражена клубочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії  

≥ 3 г/на добу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Лікування серцевої недостатності, яка супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення летальності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності за умови початку лікування більш ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, чи до інших інгібіторів АПФ (див. розділ «Склад»).

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).

Значний двобічний стеноз ниркових артерій або однобічний стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Раміприл не слід застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.

Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з діабетом, або у пацієнтів з помірним чи важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв).

Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ та екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки таке застосування може призвести до анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня. Такі екстракорпоральні методи лікування включають діаліз або гемофільтрацію  з використанням певних мембран з високою гідравлічною проникністю (наприклад поліакрилонітрилових) та аферез  ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації. Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембран з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбіноване застосування препарату Хартил® із лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або помірно тяжкими порушеннями функції нирок і не рекомендоване іншим категоріям пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів.

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин). Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування» стосовно діуретиків).

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект препарату Хартил®. Рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть спричиняти зміни картини крові. Підвищена імовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі літію. Інгібітори АПФ можуть зменшити екскрецію літію, що може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно ретельно контролювати рівень літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату Хартил®. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.

Сіль. При надмірному споживанні солі можливе послаблення гіпотензивного ефекту препарату.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Особливості застосування.

Особливі категорії пацієнтів.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи  (РААС) за допомогою лікарських засобів, що  містять аліскірен.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Хартил® та аліскірену не рекомендується, оскільки  при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та виникнення змін у функції нирок.

Пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ ˂ 60 мл/хв) комбіноване застосування препарату Хартил® та аліскірену протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик слід призначаюти вперше або вперше підвищувати дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

-    з тяжкою артеріальною гіпертензією;

-    з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;

-    з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана);

-    з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;

-    у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);

-    із цирозом печінки та/або асцитом;

-    яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак для пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження об’ємом).

У пацієнтів з порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом Хартил® може бути або посиленою, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки, який супроводжується набряками та/або асцитом, активність ренін-ангіотензинової  системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно проявляти особливу обережність.

Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.

Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у разі гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 добу до проведення хірургічного втручання.

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Хартил® слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12-24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи Хартил®, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них).

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату Хартил®.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Хартил®, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти з такими станами як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути зобумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати при можливості виникнення кашлю внаслідок застосування інгібіторів АПФ.

Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Лікарський засіб не повинен застосовуватися  вагітними жінками або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Якщо пацієнтка завагітніла протягом лікування, то застосування препарату Хартил® необхідно замінити терапією без інгібіторів АПФ якомога швидше.

Годування груддю. Через брак інформації щодо застосування раміприлу у період годування груддю (див. розділ «Фармакологічні властивості») не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю, та бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо у період грудного годування новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта концентрувати увагу і впливати на швидкість реакції, особливо на початку лікування або при переході з лікування іншими препаратами.

Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Спосіб застосування та дози.

Препарат для перорального застосування.

Препарат Хартил® рекомендується приймати щодня в один і той самий час. Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетки Хартил® слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.

Пацієнти, які застосовують діуретики. На початку лікування препаратом Хартил® може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш імовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується проявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК та /або кількості електролітів.

Бажано припинити застосування діуретика за 2-3 дні до початку лікування препаратом Хартил®, якщо це можливо (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування препаратом Хартил ® слід розпочинати з дози 1,25 мг. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у крові. Подальше дозування препарату Хартил® слід корегувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія.

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Хартил® можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів.

Початкова доза. Лікування препаратом Хартил® слід розпочинати поступово, починаючи з рекомендованої початкової дози 2,5 мг на добу.

У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг, а їх лікування потрібно розпочинати під медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).

Титрування дози та підтримуюча доза.  Дозу можна подвоювати кожні 2-4 тижні до досягнення цільового рівня артеріального тиску; максимальна доза препарату Хартил® становить 10 мг на добу. Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу.

Профілактика  серцево-судинних захворювань.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартил ® становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1-2 тижні лікування, а потім – ще через 2-3 тижні – збільшити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.

(Також див. наведену вище інформацію стосовно дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики).

Лікування захворювання нирок.

У пацієнтів з діабетом та мікроальбумінурією.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартил® становить 1,25 мг (у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг ще через 2 тижні лікування.

Пацієнти з діабетом та щонайменше одним фактором серцево-судинного ризику.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартил ® становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 1-2 тижні лікування добову дозу препарату

Хартил ® рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг ще через 2-3 тижні лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.

Пацієнти з недіабетичною нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеїнурії

 ≥ 3 г/на добу.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Хартил® становить 1,25 мг

(у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг ще через 2 тижні лікування.

Серцева недостатність із клінічними проявами.

Початкова доза. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу препарату Хартил® слід титрувати шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності.

Початкова доза. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких є клінічно та гемодинамічно стабільним, слід призначити початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу впродовж 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг переноситься погано, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг (у відповідному дозуванні) 2 рази на добу впродовж 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 мг та 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити.

(Також див. наведену вище інформацію стосовно дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики).

Титрування дози та підтримуюча доза. У подальшому добову дозу слід підвищувати шляхом її подвоєння з інтервалом у 1-3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.

Коли це можливо, підтримуючу добову дозу слід розподілити на 2 прийоми.

Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвіду лікування пацієнтів із тяжкою (IV ФК за класифікацією NYHA) серцевою недостатністю одразу після інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо все ж таки прийнято рішення про лікування  таких  пацієнтів  цим  препаратом, рекомендується розпочинати терапію з дози 1,25 мг (у відповідному дозуванні) 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакологічні властивості»):

-    якщо кліренс креатиніну становить ≥ 60 мл/хв, необхідності у корекції початкової дози

(2,5 мг/на добу) немає, а максимальна добова доза становить 10 мг;

-    якщо кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв, необхідності у корекції початкової дози     

(2,5 мг/на добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;

-    якщо кліренс креатиніну становить 10-30 мл/хв, початкова добова доза становить 1,25 мг (у відповідному дозуванні)/на добу, а максимальна добова доза − 5 мг;

-    пацієнти з артеріальною гіпертензією, які перебувають на гемодіалізі: при гемодіалізі раміприл виводиться незначною мірою; початкова доза становить 1,25 мг (у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза – 5 мг; препарат слід приймати через декілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Лікування препаратом Хартил ® пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, а максимальна добова доза у таких випадках повинна становити 2,5 мг.

Пацієнти літнього віку. Початкова доза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово з огляду на вищу імовірність виникнення небажаних ефектів, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу − 1,25 мг (у відповідному дозуванні) раміприлу.

Діти. Хартил® не застосовувати дітям з огляду на відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування.

Симптоми передозуванням інгібіторами АПФ можуть включати надмірну периферичну вазодилатацію (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, електролітні порушення, ниркову недостатність. Стан пацієнта слід  ретельно контролювати. Призначати симптоматичне та підтримуюче лікування. Запропоновані заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, призначення сорбентів) і засоби для відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи призначення альфа-1-адренергічних агоністів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Профіль безпеки препарату Хартил® містить дані про постійний кашель та реакції, спричинені артеріальною  гіпотензією. До серйозних побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк, гіперкаліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.

З боку серцевої системи: ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда; тахікардія; аритмія;  відчуття посиленого серцебиття;  периферичні набряки.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи:  еозинофілія; зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення; тремор, порушення рівноваги; церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій; відчуття печіння, дисгевзія, агевзія; паросмія; вертиго; парестезія.

З боку органів зору: порушення зору, включаючи нечіткість зору; кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: порушення слуху, дзвін у вухах.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади: непродуктивний подразнювальний кашель, бронхіт, синусит, задишка; бронхоспазм, у тому числі загострення астми; закладеність носа.

З боку шлунково-кишкового тракту: запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику, біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; глосит; афтозний стоматит.

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини у крові; підвищення рівня креатиніну у крові.

З боку шкіри та її похідних: висипання, зокрема макулопапульозні; ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випадках – порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальний наслідок; свербіж, гіпергідроз; ексфоліатив-ний дерматит, кропив’янка, оніхоліз; реакція фоточутливості; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: м’язові спазми, міалгія; артралгія.

З боку ендокринної системи: синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ).

Метаболічні та аліментарні розлади: підвищення рівня калію у крові; анорексія, зниження апетиту; зниження рівня натрію у крові.

З боку судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; відчуття припливів; стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт; феномен Рейно.

Загальний стан: біль у грудях, втомлюваність; пірексія; астенія.

З боку імунної системи: анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югатів білірубіну; холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин; гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках – з летальним наслідком).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо;  гінекомастія.

Психічні розлади: зниження настрою, тривожність, нервовість, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; стан сплутаної свідомості; порушення уваги.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.  Зберігати при температурі не вище 25º С у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 7 таблеток у блістері; по 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина/ EGIS Pharmaceuticals PLC, Hungary.

Актавіс ЛTД, Мальта/ Actavis LTD, Malta.

Місцезнаходження виробників та їхня адреса місця впровадження діяльності.           

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина/ 1165, Budapest, Bokenyfoldi ut. 118-120, Hungary.

BLB 016, Булебел Індастріал будинок, м. Зейтун ZTN3000, Мальта/ BLB 016, Bulebel Industrial Estate, Zejtun ZTN3000, Malta

#6726
23.08.2016
У моего дяди был инсульт врач выписал Хартил ,лекарство очень хорошие ,но т.к я постоянно на работе ,а дядя дома один .Искал аптеку где есть доставка. Утром перед работой заказал через сайт и через некоторое время (в этот же день)ему уже привезли домой. Очень удобно ,что в аптеки 24 хорошие цены и есть доставка ,что не мало важно в наше время
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх