Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Гипотиазид 25мг N20

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 20 Количество в упаковке
  • Дозировка 25 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Хіноїн Завод Фармацевтичних та Хімічних продуктів Прайвіт Ко.Лтд.,Угорщина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

ГИПОТИАЗИД
табл. 25 мг, № 20

Гидрохлоротиазид 25 мг
Прочие ингредиенты: магния стеарат, тальк, желатин, крахмал кукурузный, лактоза.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: первичным механизмом дейст­вия тиазидных диуретиков является повышение диуреза путем блокирования реабсорбции ионов натрия и хлора в начале почечных канальцев. Этим они повышают экскрецию натрия, хлоридов и, следовательно, воды. Экскреция других электролитов, а именно калия и магния, также повышается. В максимальных терапевтических дозах диуретический/натрийуретический эффект всех тиазидов приблизительно одинаков. Они также снижают активность карбоангидразы путем усиления выведения бикарбонат-иона, но это действие обычно слабо проявляется и не влияет на рН мочи. Гидрохлоротиазид обладает также гипотензивными свойствами. На нормальное АД тиазидные диуретики не влияют.
Гидрохлоротиазид не полностью, однако довольно быстро всасывается из пищеварительного тракта. Увеличение выведения натрия и мочи наблюдается уже через 2 ч и достигает максимального значения примерно через 4 ч после приема. Это действие сохраняется в течение 6–12 ч. После приема внутрь в дозе 100 мг максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1,5–2,5 ч. При максимальной ди­уретической активности (примерно через 4 ч после приема) концентрация гидрохлоротиазида в плазме крови составляет 2 мкг/мл. Связывание с белками плазмы крови составляет 40%. Первичный путь элиминации — почечный (фильтрация и секреция) в неизмененном виде. Период полувыведения у пациентов с нормальной функцией почек составляет 6,4 ч, у пациентов с умеренно выраженной почечной недостаточностью — 11,5 ч, а у пациентов с клиренсом креатинина менее 30 мл/мин — 20,7 ч. Гидрохлоротиазид проникает через плацентарный барьер и экскретируется с грудным молоком.

ПОКАЗАНИЯ: для устранения отеков при застойной сердечной недо­статочности, циррозе печени с асцитом, предменструальном синдроме, терапии ГКС или эстрогенами;
при отеках, связанных с различными формами дисфункции почек, такими как нефротический синдром, острый гломерулонефрит и ХПН;
для лечения АГ в виде монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами (при более тяжелых формах АГ);
для уменьшения полиурии (парадоксальным образом), главным образом при нефрогенном несахарном диабете;
для снижения гиперкальциурии.

ПРИМЕНЕНИЕ: дозу препарата подбирают индивидуально (под постоянным врачебным контролем устанавливают минимальную эффективную дозу).
Таблетки следует принимать после еды.
Обычная начальная доза для устранения отеков составляет 25–100 мг 1 раз в сутки или 1 раз в 2 дня. В зависимости от клинической эффективности дозу снижают до 25–50 мг 1 раз в сутки или 1 раз в 2 дня. В тяжелых случаях препарат можно применять в начальной дозе до 200 мг/сут.
При предменструальном отеке обычная доза составляет 25 мг в сутки и применяется от начала проявления симптомов до начала мен­струации.
В качестве антигипертензивного средства гидрохлоротиазид обычно назначают в начальной суточной дозе 25–50 мг в один прием в виде монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными препаратами. Для некоторых больных достаточно применение в начальной дозе 12,5 мг как в виде монотерапии, так и в комбинации с другими гипотензивными препаратами. Необходимо применять препарат в минимальной эффективной дозе, не превышающей 100 мг/сут. Если Гипотиазид комбинируется с другими гипотензивными препаратами, может возникнуть необходимость в снижении дозы другого препарата с тем, чтобы предупредить чрезмерное снижение АД.
Гипотензивное действие Гипотиазида проявляется в течение 3–4 дней, однако для достижения оптимального эффекта может потребоваться до 3–4 нед. После окончания лечения гипотензивный эффект сохраняется около 1 нед.
При нефрогенном несахарном диабете рекомендованная суточная доза составляет 50–150 мг в несколько приемов.
Доза препарата для детей должна устанавливаться в зависимо­сти от массы тела ребенка. Обычная суточная доза составляет 1–2 мг/кг массы тела или 30–60 мг на 1 м2 поверхности тела и принимается 1 раз в сутки. Суточная доза для детей в возрасте до 2 лет составляет 12,5–37,5 мг, 2–12 лет — 37,5–100 мг в сутки.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к препарату или к другим сульфонамидам, анурия, тяжелая почечная (клиренс креа­тинина ниже 30 мл/мин) или печеночная недостаточность, период корм­ления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: Нарушения электролитного баланса: гипокалиемия, гипомагние­мия, гиперкальциемия и гипохлоремический алкалоз, которые проявляются в виде сухости во рту, жажды, аритмии, изменений психики, настроения, судорог и миалгии, тошноты, рвоты, повышенной утомляемости или слабости. Гипохлоремический алкалоз может вызывать развитие печеночной энцефалопатии или печеночной комы. Возможна гипонатриемия, проявляющаяся спутанностью сознания, судорогами, сопором, замедлением процесса мышления, усталостью, повышенной возбудимостью, судорогами.
Метаболические нарушения: гипергликемия, глюкозурия. У больных с бессимптомным течением заболевания Гипотиазид может вызывать развитие гиперурикемии и приступа подагры.
Применение Гипотиазида может ухудшать переносимость глюкозы, вследствие чего может наблюдаться манифестация латентно протекающего сахарного диабета. При применении в высоких дозах может приводить к повышению уровня липидов в сыворотке крови.
Со стороны ЖКТ: холецистит или панкреатит, холестатическая желтуха, диарея, сиаладенит, запор, анорексия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмия, ортостатическая гипотензия, васкулит.
Неврологические проявления: головокружение, преходящая нечеткость зрения, головная боль, парестезия.
Гематологические проявления (очень редко): лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, апластическая анемия.
Реакции гиперчувствительности: крапивница, пурпура, некротический васкулит, синдром Стивенса — Джонсона, респираторный ди­стресс-синдром (включая пневмонит и некардиогенный отек легкого), фотосенсибилизация, анафилактические реакции (вплоть до шока).
Прочие: снижение потенции, нарушение функции почек, интерстициальный нефрит.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: при продолжительном курсе лечения необходим регулярный контроль за появлением клинических симптомов нарушения водно-электролитного баланса, в первую очередь у пациентов группы повышенного риска — больных с нарушенной функцией сердца и печени. Клиническими симптомами нарушения водно-электролитного баланса являются: сильная рвота, сухость во рту, жажда, слабость, сонливость, беспокойство, миалгия, судороги, мышечная слабость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия, нарушения со стороны ЖКТ.
В связи с усиленной потерей калия и магния в ходе лечения (уровень калия в сыворотке крови может снижаться ниже 3,0 ммоль/л) возникает необходимость в возмещении потери калия и магния. Особую осторожность следует соблюдать у больных с сердечной недостаточностью, нарушенной функцией печени или у больных, получающих лечение гликозидами наперстянки. Гипокалиемии можно избежать, применяя калийсодержащие добавки, или рекомендуя пациенту рацион, богатый калием (фрукты, овощи), особенно в случае повышенной потери калия (усиленный диурез, продолжительное лечение) или одновременного лечения гликозидами наперстянки или препаратами ГКС.
Гипотиазид увеличивает выведение магния с мочой, что может привести к развитию гипомагниемии.
При сниженной функции почек необходим контроль клиренса креатинина. У больных с заболеваниями почек препарат может вызвать азотемию, развитие кумулятивных эффектов. Если нарушение функции почек очевидно, при развитии олигурии, следует взвесить возможность отмены препарата. Больным с нарушенной функцией печени или с прогрессирующими заболеваниями печени Гипотиазид следует назначать с осторожностью, поскольку даже незначительное нарушение водно-электролитного баланса, а также уровня аммония в сыворотке крови может вызвать развитие печеночной комы.
В случае тяжелого атеросклероза мозговых и коронарных артерий применение препарата требует особой осторожности.
Лечение Гипотиазидом может нарушать переносимость глюкозы. Во время длительного курса лечения при манифестном и латентном сахарном диабете необходим систематический контроль метаболизма углеводов; может возникнуть необходимость в изменении дозы гипогликемизирующих препаратов.
Необходимо регулярно контролировать состояние больных с нарушенным метаболизмом мочевой кислоты. Алкоголь, барбитураты, наркотики усиливают ортостатический гипотензивный эффект Гипотиазида.
При длительной терапии в редких случаях наблюдалось патологическое изменение функции паращитовидной железы, сопровождающее­ся гиперкальциемией и гипофосфатемией. Гипотиазид может уменьшать количество йода, связывающегося с белками плазмы крови, без проявления признаков расстройств функции щитовидной железы.
Применение Гипотиазида может вызвать желудочно-кишечные расстройства у больных с непереносимостью лактозы в связи с наличием лактозы в составе препарата.
В первые дни приема препарата (продолжительность этого периода определяется индивидуально) запрещается управлять автотранспорт­ными средствами и выполнять работы, требующие повышенного внимания.
В период беременности препарат может назначаться только в случае крайней необходимости, при тщательном взвешивании ожидаемого терапевтического эффекта для матери и потенциального риска для ребенка, поскольку препарат уменьшает объем плазмы крови и крово­снабжение плаценты, а также проникает через плацентарный барьер. Таким образом, существует опасность возникновения желтухи плода или новорожденного, тромбоцитопении и других негативных послед­ствий.
Препарат проникает в грудное молоко, поэтому если применение препарата является абсолютно необходимым, кормление грудью следует прекратить.
Применение Гипотиазида может влиять на результаты лабораторных исследований: снижать уровень йода, связанного с белками, в плазме крови; повышать концентрацию билирубина в сыворотке крови.
Перед проведением анализов на функцию паращитовидной железы Гипотиазид следует отменить.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: следует избегать одновременного применения препарата с солями лития (почечный клиренс лития снижается, по­этому повышается его токсичность).
Необходимо с осторожностью применять Гипотиазид с такими препаратами:
антигипертензивными средствами (потенцируется их действие, может потребоваться коррекция дозы);
сердечными гликозидами (гипокалиемия и гипомагниемия, связанные с действием тиазидных диуретиков, могут повышать токсичность препаратов наперстянки);
амиодароном (его одновременное применение с тиазидными диуретиками может привести к повышению риска аритмий, связанных с гипокалиемией);
пероральными антидиабетическими препаратами (снижается их эффективность, может развиться гипергликемия);
ГКС, кальцитонином (повышают выраженность гипокалиемии);
НПВП (могут ослаблять диуретический и гипотензивный эффект Гипотиазида);
недеполяризирующими миорелаксантами (эффект последних может усиливаться);
амантадином (клиренс амантадина может снижаться, что ведет к повышению его концентрации в плазме крови и повышению токсичности);
колестирамином (может угнетать всасывание Гипотиазида в ЖКТ);
алкоголем, барбитуратами и наркотическими средствами, которые усиливают выраженность ортостатической гипотензии.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: основным следствием передозировки Гипотиа­зида является острая дегидратация и потеря электролитов, которые проявляются следующими симптомами: тахикардия, гипотензия, шок; слабость, головокружение и спазмы икроножных мышц, парестезия, нарушения сознания, усталость; тошнота, рвота, жажда; полиурия, олиг­урия или анурия (из-за гемоконцентрации); гипокалиемия, гипонатрие­мия, гипохлоремия, алкалоз, повышенный уровень азота мочевины в крови (особенно у больных с почечной недостаточностью).
Специфического антидота нет. Рекомендуется промывание желудка и применение активированного угля для уменьшения абсорбции препарата. В случае артериальной гипотензии или шока следует восполнить ОЦК и дефицит электролитов (калия, натрия). Следует контролировать водно-электролитный баланс (особенно уровень калия в сыворотке крови) и функцию почек до нормализации показателей.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в защищенном от света месте при температуре 15–25 °С.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 20 Количество в упаковке
  • Дозировка 25 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Хіноїн Завод Фармацевтичних та Хімічних продуктів Прайвіт Ко.Лтд.,Угорщина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C03A A03 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГІПОТІАЗИДÒ

(HYPOTHIAZIDÒ)

Склад:

діюча речовина: гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить гідрохлоротіазиду 25 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, желатин, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Тіазидні діуретики. Код АТС С03А А03.

Клінічні характеристики.

Показання. Набряковий синдром при серцево-судинних захворюваннях, хворобах печінки та нирок; передменструальні набряки; набряки, спричинені прийомом ліків, наприклад, кортикостероїдів.

Артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами).

Симптоматичне лікування зменшення поліурії (парадоксальним чином), головним чином при нецукровому діабеті ниркового походження.

Зниження гіперкальціурії.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Гіперчутливість до інших сульфаніламідів.

Анурія.

Тяжка ниркова (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) або печінкова недостатність.

Резистентна до лікування гіпокаліємія чи гіперкальціємія.

Рефрактерна гіпонатріємія.

Симптомна гіперурикемія (подагра).

Спосіб застосування та дози. Дозування препарату підбирається індивідуально та потребує ретельного медичного контролю. У зв’язку зі збільшенням виведення калію та магнію під час лікування може бути необхідним проведення замісної терапії калієм      (К+ <3,0 ммоль/л) та магнієм, особливо при серцевій недостатності, зниженні функції печінки та одночасному прийомі препаратів дигіталісу.

Таблетки слід приймати після їди.

Для лікування набряків у дорослих початкова доза зазвичай становить 25-100 мг один раз на добу або наприклад, через день. Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до підтримувальної – 25-50 мг один раз на добу.

При вираженому набряковому синдромі може бути необхідною початкова доза 200 мг.

При передменструальних набряках звичайна добова доза становить 25 мг, яку слід приймати, починаючи від прояву симптомів до початку менструації.

Для лікування артеріальної гіпертензії звичайна доза препарату Гіпотіазидâ становить        25-100 мг на добу одноразово у монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Для деяких пацієнтів може бути ефективною початкова доза 12,5 мг (як монотерапія або в комбінації з іншим антигіпертензивним засобом). Бажаного терапевтичного ефекту потрібно досягати та підтримувати за допомогою мінімальної ефективної дози, але добова доза не повинна перевищувати 100 мг.

У разі комбінованої терапії – з метою уникнення раптового зниження артеріального тиску – дози кожного препарату необхідно відповідно чином зменшити.

Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 3-4 дні, для досягнення оптимального ефекту необхідно 3-4 тижні. Після припинення терапії антигіпертензивна дія триває 1 тиждень.

При   нецукровому   діабеті   для   зменшення   поліурії   звичайна   добова   доза становить 50-150 мг (у кілька прийомів).

Для дітей від 2 до 12 років середня добова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла або           30-60 мг/м2 одноразово (37,5-100 мг на добу).

Побічні реакції.

Частота побічних ефектів указана відповідно до частоти проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна визначити з доступних даних).

З боку кровотворних органів та лімфатичної системи: дуже рідко: лейкоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, нейтропенія, пригнічення кровотворення.

Результати лабораторних аналізів: частота невідома: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія; при застосуванні високих доз можливе підвищення рівнів ліпідів крові.

З боку серця: частота невідома: аритмія, ортостатична артеріальна гіпотензія.

Неврологічні захворювання та симптоми: частота невідома: запаморочення, головний біль, судоми, парестезія, вертимо, сплутаність свідомості.

З боку психіки: частота невідома: дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою.

Офтальмологічні захворювання та симптоми: частота невідома: транзиторне порушення зору, ксантопсія.

З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома: сухість у роті, відчуття спраги, нудота, блювання, запалення слинних залоз, запор.

З боку печінки та жовчного міхура: частота невідома: жовтяниця (жовтяниця, зумовлена внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, холецистит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит.

З боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин: частота невідома: м’язові спазми та біль.

З боку обміну речовин та харчуванням: частота невідома: гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому; гіперурикемія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання; зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету.

З боку судинної системи: частота невідома: васкуліт, некротизуючий ангіїт.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто: респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та набряк легень.

З боку імунної системи: частота не відома: анафілактичні реакції, шок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома: фоточутливість, кропив’янка, пурпура, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку репродуктивних органів та молочних залоз: частота невідома: статеві розлади.

Загальні розлади та реакції в місці введення препарату: частота невідома: виснаження.

Передозування. Виникнення симптомів передозування є, у першу чергу, наслідком суттєвої втрати рідини та електролітів.

Серцево-судинні симптоми: тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок.

Неврологічні симптоми: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м’язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості.

Шлунково-кишкові симптоми: нудота, блювання, спрага.

Ниркові симптоми: поліурія, олігурія, анурія.

Відхилення у лабораторних показниках: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. Для виведення препарату зі шлунку рекомендується індукція блювання, промивання шлунка та для зменшення абсорбції – застосування активованого вугілля.

У випадку артеріальної гіпотензії і шоку рекомендується введення рідини та електролітів (калію, натрію, магнію).

До нормалізації стану пацієнта необхідний контроль балансу рідини та електролітів і функції нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо у            І триместрі, обмежений. Даних, отриманих з досліджень на тваринах, недостатньо.

Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр. При застосуванні під час ІІ і ІІІ триместрів гідрохлоротіазид за рахунок своєї фармакологічної дії може порушувати фетоплацентарний кровообіг і зумовлювати жовтяницю у плода або у новонародженої дитини, електролітний дисбаланс і тромбоцитопенію.

Гідрохлоротіазид не можна використовувати для лікування набряків, артеріальної гіпертензії чи прееклампсії у вагітних, оскільки замість сприятливого впливу на перебіг захворювання він підвищує ризик зменшення об’єму плазми та погіршує матково-плацентарне кровопостачання.

Гідрохлоротіазид не слід використовувати для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних жінок, за винятком рідкісних випадків, коли неможливо застосувати інше лікування.

Гіпотіазидâ у таблетках не можна застосовувати у період вагітності; препарат дозволяється застосовувати тільки у дуже обґрунтованих випадках, враховуючи перевагу користі для матері над можливим ризиком для плода.

Годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко; його застосування у період годування груддю протипоказане. Якщо його використання вкрай необхідне, годування груддю необхідно припинити.

Діти. Застосовують дітям від 2 років. Для дітей від 2 до 12 років середня добова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла або 30-60 мг/м2 одноразово (37,5-100 мг на добу).

Особливості застосування.

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-сольового балансу. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптомна артеріальна гіпотензія. За пацієнтами необхідно здійснювати нагляд, щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (наприклад, гіповолемію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію чи гіпокаліємію), що можуть розвиватись у випадку одночасної діареї чи блювання. У таких пацієнтів необхідно періодично контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові.

Метаболічні та ендокринні ефекти. При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути потреба у модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет.

Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками кальцію, а також викликати невелике транзиторне підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язане з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких пацієнтів лікування тіазидами може спровокувати гіперурикемію та/або подагру.

Печінкові розлади. При печінкових розладах та пацієнтам, які страждають на прогресуючі захворювання печінки, тіазиди слід застосовувати з обережністю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми. Гіпотіазид протипоказаний пацієнтам з важкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Інше. У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості при наявності алергії чи бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання. Надходили повідомлення про загострення системного червоного вовчаку або його активацію на тлі прийому тіазидів.

Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:

−    препарат може знижувати рівень зв’язаного з білками йоду у плазмі крові;

−    лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;

−    препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Допоміжні речовини. У випадку непереносимості лактози слід враховувати, що Гіпотіазидâ у таблетках по 25 мг також містить 63 мг лактози моногідрату, а Гіпотіазидâ у таблетках по 100 мг містить 39 мг лактози моногідрату.

Препарат не слід застосовувати при рідкісних спадкових формах непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або синдромі мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами. На початку застосування препарату (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу з іншими механізмами. Пізніше ступінь заборони визначається індивідуально лікарем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні спостерігається взаємодія тіазидних діуретиків з наступними лікарськими засобами.

Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресанти. Можуть посилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію.

Протидіабетичні препарати (пероральні цукрознижувальні препарати та інсулін). На тлі лікування тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути потреба у зміні дозування. Метформін застосовувати з обережністю з огляду на ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої обумовленої гідрохлоротіазидом функціональної ниркової недостатності.

Інші антигіпертензивні засоби. Адитивний ефект.

Холестирамінові та холестиполові смоли. У присутності аніонообмінних смол погіршується всмоктування гідрохлортіазиду з травного тракту. Навіть при одноразовому прийомі холестирамінові чи холестиполові смоли зв’язують гідрохлоротіазид і зменшують його всмоктування з травного тракту на 85 % та 43 % відповідно.

Пресорні аміни (наприклад, адреналін). Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів, але не тією мірою, яка виключила б їх застосування.

Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин). Можливе посилення міорелаксуючого ефекту.

Літій. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію і значно підвищують ризик зумовленої літієм токсичності. Одночасний прийом цих препаратів не рекомендується.

Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Імовірна поява необхідності у збільшенні дози пробенециду чи сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біперіден). Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунку біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських препаратів і потенціювати їх мієлосупресорний ефект.

Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.

Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.

Глікозиди наперстянки. Спричинені тіазидом гіпокаліємія чи гіпомагніємія можуть сприяти розвитку аритмій, зумовлених препаратами наперстянки.

Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та наступних препаратів, які спричиняють поліморфну тахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:

−    антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

−    антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

−    деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);

−    інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внурішньовенного введення).

Солі кальцію. Тіазидні діуретики підвищують рівень кальцію в сироватці крові за рахунок зменшення його виведення. Якщо необхідне призначення кальційвмісних харчових добавок, слід здійснювати моніторинг рівня кальцію в сироватці і відповідно до нього коригувати дозу кальцію.

Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів. Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).

Карбамазепін. З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.

Йодовмісні контрастні засоби. У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.

Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні засоби. Гідрохлоротіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу і неселективні НПЗП. При одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду та посилювати вплив гідрохлоротіазиду на рівень калію в сироватці крові.

Бета-блокатори та діазоксид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.

Амантадин. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Головним механізмом дії гідрохлоротіазиду є блокування реабсорбції іонів натрію та хлору у дистальних ниркових канальцях. Унаслідок цього зростає екскреція іонів натрію, хлору, що призводить до збільшення виведення води і надалі – калію та магнію. За рахунок діуретичного ефекту гідрохлоротіазиду знижується об’єм плазми крові, посилюється активність реніну плазми та виведення альдостерону, в результаті чого посилюється виведення калію та бікарбонатів з сечею і зменшується рівень калію в сироватці крові. Ренін-альдостероновий зв’язок опосередкований ангіотензином ІІ, тому при одночасному введенні антагоністів рецептору ангіотензину ІІ може спостерігатися зворотний вплив на зумовлене тіазидними діуретиками виведення калію.

Препарат також чинить слабкий інгібуючий вплив на карбоангідразу; за рахунок цього він помірно посилює виведення бікарбонатів, не зумовлюючи істотних змін рН сечі.

Фармакокінетика.

Добре абсорбується після перорального застосування, діуретичний та натрійуретичний ефект проявляється протягом 2 годин після застосування, досягає свого максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Зв’язування з білками становить 40 %. Більша частина препарату екскретується нирками у незміненому стані. Період його напіввиведення у разі нормального функціонування нирок становить 6,4 години, при помірній форми ниркової недостатності – 11,5 годин, тяжкій формі ниркової недостатності (кліренс креатиніну       < 30 мл/хв) – 20,7 години. Він проникає крізь плаценту та у невеликій кількості − у материнське молоко.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору плоскі таблетки з гравіруванням «Н» з одного боку та з однією лінією розлому − з другого.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі нижче 25°С.

Упаковка. № 20: по 20 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів Прайвіт Ко. Лтд., Угорщина/CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd., Hungary.

Місцезнаходження. 2112 Верешедьхаз, Леваі, у. 5, Угорщина/2112 Veresegyhaz, Levai u. 5, Hungary.

Заявник. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.

 


#6421
10.08.2016
Летом постоянно отекают ноги. Гипотиазид - достаточно эффективный препарат. Не дорогой. Быстродействующий.
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх