Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Форксига 10 мг №30

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 10 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Брістол-Маєрс Сквібб Компані, США/Брістол-Майєрс Сквібб С.р.л..Італія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Таблетки Форксига 10 мг №30 – это гипогликемизирующий препарат, который используют в терапии сахарного диабета. Активным компонентом данного препарата является дапаглифлозин. Применение Форксиги позволяет снизить урівень глюкозы в плазме крови, что эффективно в лечении сахарного диабета второго типа. Осписание действия таблеток Форксига говорит о том, что их можно использовать как в составе комбинированной терапии, так и самостоятельно.


Краткая инструкция Форксига


Инструкция таблеток Форксига говорит о том, что данный препарат назначают пациентам с сахарным диабетом второго типа в случаях, когда назначение метформина является невозможным, а одной диеты недостаточно для поддержания нормального уровня глюкозы. Кроме того, назначают данный препарат совместно с прочими аналогами Форксига – другими сахароснижающими препаратами, в том числе и с инсулином.

Хорошие отзывы Форксига завоевала благодаря тому, что он не имеет никаких противопоказаний кроме индивидуальной непереносимости компонентов препарата. Стандартная дозировка составляет 10 мг препарата единожды в сутки. Однако точную дозировку, а также схему приема назначает врач индивидуально каждому пациенту. Не назначают препарат беременным и кормящим женщинам, а также детям, так как влияние на детский организм на данный момент не установлено.


Где и как купить Форксига


Купить таблетки Форксига – очень просто. Достаточно оформить заявку на нашем сайте, после чего можно будет забрать Форксигу в Киеве и других городах Украины в одной из Аптек-24. Стоимость препарата Форксига на нашем сайте – одна из низких. Точную цену Форксиги 10 мг №30, а также наличие препарата в вашем городе уточняйте у наших консультантов!

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Дозировка 10 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Брістол-Маєрс Сквібб Компані, США/Брістол-Майєрс Сквібб С.р.л..Італія Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация A10B X09 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)
a:2:{s:4:"TEXT";s:65535:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:65534:"a:2:{s:4:"TEXT";s:89082:"

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ФОРКСІГА

(FORXIGA®)

 

Склад:

діюча речовина: дапагліфлозин;

1 таблетка містить 6,15 або 12,30 мг дапагліфлозину пропандіолу моногідрату у перерахуванні  на дапагліфлозин 5 або 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, кросповідон, кремнію діоксид, магнію стеарат, опадрай ІІ жовтий.

 

Лікарська форма.  Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Препарати, що застосовують при цукровому діабеті. Інші препарати, що знижують рівень  глюкози в крові, за винятком препаратів інсуліну. Код АТС A10B X09.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2 типу.

Монотерапія

Коли дієта і фізичні вправи не забезпечують достатній глікемічний контроль у пацієнтів, для яких застосування метформіну вважається неможливим через непереносимість препарату.

Додаткова комбінована терапія

У поєднанні з іншими цукрознижувальними лікарськими засобами, включаючи інсулін, коли ці препарати разом з дієтою та фізичними вправами не забезпечують достатній глікемічний контроль.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Монотерапія та додаткова комбінована терапія

Рекомендована доза дапагліфлозину становить 10 мг один раз на добу для монотерапії та додаткової комбінованої терапії у поєднанні з іншими цукрознижувальними лікарськими засобами, включаючи інсулін. При застосуванні дапагліфлозину в комбінації з інсуліном або засобами, що посилюють секрецію інсуліну, такими як сульфонілсечовина, з метою зниження ризику розвитку гіпоглікемії слід розглянути можливість застосування низьких доз інсуліну або засобів, що посилюють секрецію інсуліну (див. розділи «Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Особливі популяції

Порушення функції нирок

Ефективність застосування дапагліфлозину залежить від функції нирок. Ефективність препарату знижується у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок і, ймовірно, відсутня у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Препарат Форксіга не рекомендується для застосування пацієнтам з порушеннями ниркової функції помірного і тяжкого ступенів (пацієнтам з кліренсом креатиніну [КК] < 60 мл/хв або розрахованою швидкістю клубочкової фільтрації [рШКФ] < 60 мл/хв/1,73 м2; див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам з легким порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки препарат рекомендується у початковій дозі              5 мг. Якщо препарат добре переноситься, дозу можна збільшити до 10 мг (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Загалом, коригування дози препарату у зв'язку з віком пацієнта не потрібне. Призначаючи препарат, слід враховувати функцію нирок і ризик розвитку зменшення об’єму міжклітинної рідини (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»). Через обмежений терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам віком понад 75 років розпочинати лікування дапагліфлозином таких пацієнтів не рекомендується.

Спосіб застосування

Препарат Форксіга можна приймати внутрішньо один раз на добу в будь-який час доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими.

 

Побічні реакції.

Загальна частота небажаних явищ (короткотривале лікування) у пацієнтів, які отримували лікування дапагліфлозином у дозі 10 мг, була схожою з частотою при застосуванні плацебо. Декілька випадків небажаних явищ призвели до припинення лікування і мали збалансований характер між досліджуваними групами. Найбільш частими небажаними явищами, що призводили до припинення лікування у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг, були збільшення рівнів креатиніну в крові (0,4 %), інфекції сечовивідних шляхів (0,3 %), нудота (0,2 %), запаморочення (0,2 %) та висипи (0,2 %). В одного пацієнта, який отримував дапагліфлозин, було виявлено гепатит, індукований застосуванням лікарських засобів та/або аутоімунний гепатит.

Найбільш частою небажаною реакцією, про яку повідомлялося, була гіпоглікемія, яка залежала від виду основної терапії, що проводилася в кожному дослідженні. Частота незначних епізодів гіпоглікемії була схожою між групами лікування, включаючи групу застосування плацебо, за винятком досліджень додаткового лікування до сульфонілсечовини та додаткового лікування до інсуліну. При проведенні комбінованої терапії із застосуванням сульфонілсечовини та додаткового лікування до інсуліну відзначалися більш високі показники розвитку гіпоглікемії (див. нижче розділ «Гіпоглікемія»).

У ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень були виявлені нижченаведені небажані реакції. Жодна з виявлених небажаних реакцій не була пов’язана із дозою препарату. Небажані реакції, наведені нижче, класифіковано залежно від частоти та класу системи органів (КСО). Категорії частоти визначено відповідно до таких критеріїв: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100).

Небажані реакції в плацебо-контрольованих дослідженняха

Клас системи органів

Дуже часто

Часто*

Нечасто**

Інфекції та інвазії

 

Вульвовагініт, баланіт та інфекції, пов’язані зі статевою системоюb,c

Інфекції сечовивідних шляхівb

Вульвовагінальний свербіж

Порушення обміну речовин і харчування

Гіпоглікемія (при застосуванні сульфонілсечовини або інсуліну)b

 

Зменшення об’єму міжклітинної рідиниb,е

Спрага

З боку травної системи

 

 

Запор

З боку шкіри та підшкірної клітковини

 

 

Гіпергідроз

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

 

Біль у спині

 

З боку нирок та сечовивідних шляхів

 

Дизурія

Поліуріяd

Ніктурія

Результати лабораторних та інструментальних досліджень

 

Дисліпідеміяf

Підвищення рівнів гематокритуg

Підвищення рівнів креатиніну в крові

Підвищення рівнів сечовини в крові

аУ таблиці наводяться дані до 24 тижня (короткострокового) дослідження, незалежно від збереження рівнів глікемії.

bДив. також відповідний розділ нижче.

сВульвовагініт, баланіт та інфекції, пов’язані зі статевою системою, включають в себе, наприклад, попередньо встановлені терміни переважного використання: вульвовагінальна грибкова інфекція, вагінальна інфекція, баланіт, грибкова інфекція статевих органів, вульвовагінальний кандидоз, вульвовагініт, кандидозний баланіт, генітальний кандидоз, генітальна інфекція, генітальна інфекція у чоловіків, інфекція статевого члена, вульвіт, бактеріальний вагініт, абсцес вульви.

dПоліурія включає в себе терміни переважного використання: полакіурія, поліурія, підвищене виділення сечі.

еЗменшення об’єму міжклітинної рідини включає в себе, наприклад, попередньо встановлені терміни переважного використання: дегідратація, гіповолемія, артеріальна гіпотензія.

fСередня зміна процентного значення в порівнянні з вихідним рівнем для дапагліфлозину в дозі 10 мг в порівнянні з плацебо відповідно становила: для загального холестерину 1,4 % в порівнянні з 0,4 %; для холестерину ЛПВЩ 5,5 % в порівнянні з 3,8 %; для холестерину ЛПНЩ 2,7 % в порівнянні з 1,9 %; для тригліцеридів 5,4% в порівнянні з 0,7 %.

gСередня зміна рівнів гематокриту в порівнянні з вихідним рівнем становила 2,15 % для дапагліфлозину в дозі 10 мг порівняно з 0,40 % для плацебо.

*Спостерігалося у ≥ 2 % пацієнтів, які отримували лікування дапагліфлозином в дозі 10 мг, і на ≥ 1% частіше, ніж у групі застосування плацебо.

**Спостерігалося у ≥ 0,2 % пацієнтів і на ≥ 0,1 % частіше та принаймні ще у 3 пацієнтів, які отримували лікування дапагліфлозином в дозі 10 мг, незалежно від збереження рівнів глікемії порівняно з групою застосування плацебо.

Опис окремих небажаних реакцій

Гіпоглікемія

Частота випадків гіпоглікемії залежала від виду основної терапії, яку застосовували в кожному дослідженні.

Частота незначних епізодів гіпоглікемії була схожою (< 4 %) між групами лікування, включаючи групу застосування плацебо. В усіх дослідженнях основні явища гіпоглікемії були нечастими і порівнянними між групами, які отримували дапагліфлозин або плацебо. У дослідженнях додаткового лікування до сульфонілсечовини та додаткового лікування до інсуліну спостерігалася більш висока частота випадків гіпоглікемії (див. розділ «Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У рамках проведення дослідження додаткового лікування до глімепіриду незначні епізоди гіпоглікемії спостерігалися частіше в групі пацієнтів, які отримували лікування дапагліфлозином у дозі 10 мг разом з глімепіридом (6,0 %), ніж у групі застосування плацебо і глімепіриду (2,1 %).

У рамках проведення дослідження додаткового лікування до інсуліну незначні епізоди гіпоглікемії спостерігалися частіше в групі пацієнтів, які отримували лікування дапагліфлозином у дозі 10 мг разом з інсуліном (40,3 %), ніж у групі застосування плацебо та інсуліну (34,0 %).

Зменшення об’єму міжклітинної рідини

Реакції, пов’язані з розвитком зменшення об’єму міжклітинної рідини (у тому числі повідомлення про випадки дегідратації, гіповолемії або артеріальної гіпотензії) були зареєстровані у 0,8 % і 0,4 % пацієнтів, які отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг і плацебо відповідно; серйозні реакції спостерігалися у < 0,2 % пацієнтів і носили збалансований характер між групами застосування дапагліфлозину в дозі 10 мг і плацебо (див. розділ «Особливості  застосування»).

Вульвовагініт, баланіт та інфекції, пов’язані зі статевою системою

Випадки вульвовагініту, баланіту та інфекцій, пов’язаних зі статевою системою, спостерігалися у 4,8 % і 0,9 % пацієнтів, які отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг і плацебо відповідно. Більшість інфекцій носили легкий або помірний характер вираженості; пацієнти відповідали на початковий курс стандартного лікування, що в рідкісних випадках призводило до припинення лікування дапагліфлозином. Ці інфекції частіше зустрічалися у жінок (9,7 % і 3,4 % у групі дапагліфлозину і плацебо відповідно); у пацієнтів, які мали такі інфекції в анамнезі, ці інфекції, найбільш імовірно, мали рецидивний характер.

Інфекції сечовивідних шляхів

Про випадки інфекцій сечовивідних шляхів частіше повідомлялося при застосуванні дапагліфлозину в дозі 10 мг порівняно із застосуванням плацебо (4,3 % проти 3,7 % відповідно; див. розділ «Особливості  застосування»). Більшість інфекцій носили легкий або помірний характер вираженості; пацієнти відповідали на початковий курс стандартного лікування, що в рідкісних випадках призводило до припинення лікування дапагліфлозином.                Ці інфекції частіше зустрічалися у жінок; у пацієнтів, які мали такі інфекції в анамнезі, ці інфекції, найбільш імовірно, носили рецидивний характер.

Паратиреоїдний гормон (ПТГ)

Спостерігалося незначне збільшення рівнів ПТГ в сироватці крові, причому у пацієнтів, які мали більш високі концентрації ПТГ на вихідному рівні, це підвищення було більшим. Результати вимірювань мінеральної щільності кісткової тканини, що проводилися у пацієнтів з нормальною або незначно порушеною функцією нирок, не вказували на втрату кісткової маси протягом періоду лікування тривалістю один рік.

Злоякісні новоутворення

Під час проведення клінічних досліджень загальна кількість пацієнтів із злоякісними пухлинами або пухлинами невизначеної етіології була однаковою у випадку застосування дапагліфлозину (1,47 %) та плацебо/ препарату порівняння (1,35 %); дані, отримані у ході проведення досліджень на тваринах, не вказували на канцерогенний або мутагенний ефект препарату. При оцінюванні випадків появи пухлин, що спостерігалися в різних системах органів, відносний ризик, пов’язаний із застосуванням дапагліфлозину, був вище 1 щодо деяких пухлин (сечового міхура, передміхурової залози, молочних залоз) і нижче 1 щодо інших пухлин (наприклад, крові та лімфатичної системи, яєчників, нирок); при цьому загальний ризик появи пухлин, пов'язаних із застосуванням дапагліфлозину, не був підвищений. Збільшення/зниження ризику не було статистично значущим в будь-якій із систем органів. Враховуючи відсутність даних щодо появи пухлин у доклінічних дослідженнях, а також короткий латентний період між першою експозицією препарату і встановленням діагнозу пухлини, причинно-наслідковий зв’язок вважається малоймовірним. Оскільки є суттєвий дисбаланс у бік ризику пухлин молочних залоз, сечового міхура і передміхурової залози, це буде предметом подальшого вивчення при проведенні постреєстраційних досліджень.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку ( ≥ 65 років)

Серед пацієнтів віком ≥ 65 років небажані реакції, пов’язані з порушенням функції нирок або нирковою недостатністю, були зареєстровані у 2,5 % пацієнтів, які отримували лікування дапагліфлозином, і у 1,1 % пацієнтів, які отримували плацебо (див. розділ «Особливості  застосування»). Найбільш частою небажаною реакцією, про яку повідомлялося і яка була пов’язана з нирковою функцією, було підвищення рівнів креатиніну в сироватці крові. Більшість з цих реакцій були минущими і оборотними. У пацієнтів віком ≥ 65 років небажані реакції, що були пов’язані зі зменшенням об’єму міжклітинної рідини і найбільш часто реєструвалися як артеріальна гіпотензія, спосрегігалися в 1,5 % і 0,4 % випадків при застосуванні дапагліфлозину і плацебо відповідно (див. розділ «Особливості  застосування»).

 

Передозування.

Дапагліфлозин не виявив жодних ознак токсичності у здорових учасників дослідження при пероральному застосуванні одноразових доз до 500 мг (в 50 разів вище максимальної рекомендованої дози для людини). У цих учасників дослідження можна було виявити глюкозу в сечі протягом дозозалежного періоду часу (не менше 5 днів для дози 500 мг) без випадків дегідратації, артеріальної гіпотензії або електролітного дисбалансу, а також без клінічно значущої дії на інтервал QTc. Частота розвитку гіпоглікемії була подібною до частоти в групі застосування плацебо. В клінічних дослідженнях, в яких застосовувалися дози до 100 мг один раз на добу (в 10 разів вище максимальної рекомендованої дози для людини) протягом 2 тижнів здоровим учасникам дослідження та пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу, частота виникнення гіпоглікемії була трохи вищою, ніж в групі застосування плацебо, і не була дозозалежною. Частота небажаних явищ, включаючи дегідратацію або артеріальну гіпотензію, була подібною до частоти в групі застосування плацебо; клінічно значущі дозозалежні зміни в лабораторних показниках, включаючи рівні електролітів та біомаркерів функції нирок в сироватці крові, не відмічалися.

У випадку передозування слід розпочати відповідне підтримувальне лікування, що визначається клінічним станом пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося.

 

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.

Вагітність

Даних щодо застосування дапагліфлозину вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах виявили токсичний вплив препарату на нирки у ході їх розвитку в період часу, що відповідає другому і третьому триместру вагітності у людини. Таким чином, застосування дапагліфлозину не рекомендується під час другого та третього триместрів вагітності.

При встановленні факту вагітності лікування дапагліфлозином слід припинити.

Годування груддю

На сьогоднішній день залишається невідомим, чи виділяється дапагліфлозин та/або його метаболіти у грудне молоко людини. Фармакодинамічні/токсикологічні дослідження виявили екскрецію дапагліфлозину/метаболітів у молоко, а також фармакологічно-опосередковані ефекти у потомства під час грудного вигодовування. Ризик для новонароджених/немовлят не може бути виключений. Дапагліфлозин не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність

Вплив дапагліфлозину на фертильність у людини не вивчався. У самців і самок тварин застосування дапагліфлозину не впливало на фертильність при застосуванні препарату в будь-якій досліджуваній дозі.

 

Діти.

Безпека та ефективність дапагліфлозину для дітей (віком до  18 років) на цей час ще не встановлені. Дані відсутні.

 

Особливості  застосування.

Загальні

Препарат Форксіга не слід застосовувати пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок

Ефективність застосування дапагліфлозину залежить від функції нирок. Ефективність препарату знижується у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок і, ймовірно, відсутня у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У більшості пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (пацієнтів з КК < 60 мл/хв  або рШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2), які отримували дапагліфлозин, спостерігалися небажані реакції у вигляді збільшення рівнів креатиніну, фосфору, паратиреоїдного гормону (ПТГ) і появи артеріальної гіпотензії. Препарат Форксіга не рекомендується для застосування пацієнтам з порушеннями ниркової функції помірного і тяжкого ступенів (пацієнтам з КК < 60 мл/хв або рШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2). Застосування препарату Форксіга не вивчалося у пацієнтів з тяжким порушення ниркової функції (КК < 30 мл/хв або рШКФ < 30 мл/хв/1,73 м2) або термінальною стадією ниркової хвороби (ESRD).

Моніторинг ниркової функції рекомендується у таких випадках:

• перед початком лікування дапагліфлозином і принаймні один раз на рік після початку лікування (див. розділи «Особливості  застосування», «Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»);

• перед початком застосування супутніх лікарських засобів, які можуть погіршити ниркову функцію, а також періодично після початку застосування препаратів;

• у випадку такої ниркової функції, що наближається до порушення ниркової функції помірного ступеня тяжкості принаймні від 2 до 4 разів на рік. У випадку, якщо показники ниркової функції опускаються нижче рівнів КК < 60 мл/хв або рШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2, застосування дапагліфлозину слід припинити.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

Досвід застосування препарату в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з порушенням функції печінки обмежений. Експозиція дапагліфлозину збільшується у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинаміка»).

Застосування пацієнтам з ризиком розвитку зменшення об’єму міжклітинної рідини, артеріальної гіпотензії та/або електролітного дисбалансу

Завдяки своєму механізму дії дапагліфлозин збільшує рівень діурезу, що супроводжується помірним зниженням артеріального тиску (див. розділ «Фармакодинаміка»), що може бути більш виражено у пацієнтів з дуже високими рівнями глюкози в крові.

Дапагліфлозин не рекомендується для застосування пацієнтам, які отримують петльові діуретини, або пацієнтам зі зменшенням об’єму міжклітинної рідини, наприклад у зв’язку з гострими захворюваннями (такими як захворювання шлунково-кишкового тракту).

Слід дотримуватися обережності пацієнтам, для яких падіння артеріального тиску, викликане застосуванням дапагліфлозину, може становити небезпеку, наприклад пацієнтам із встановленим серцево-судинним захворюванням, пацієнтам з артеріальною гіпотензією в анамнезі, які приймають антигіпертензивні лікарські засоби, або пацієнтам літнього віку.

Пацієнтам, які отримують дапагліфлозин і мають супутні захворювання, що можуть призвести до розвитку зменшення об’єму міжклітинної рідини, рекомендується проводити ретельний моніторинг ступеня зменшення об’єму міжклітинної рідини (наприклад, фізичне обстеження, вимірювання артеріального тиску, лабораторні аналізи, включаючи рівень гематокриту) та рівнів електролітів. Пацієнтам, у яких розвивається реакція зменшення об’єму міжклітинної рідини, рекомендується тимчасове припинення лікування дапагліфлозином до того часу, поки не буде усунений вплив виснаження на стан пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»).

Інфекції сечовивідних шляхів

Розвиток інфекцій сечовивідних шляхів частіше спостерігався у випадку застосування дапагліфлозину в дозі 10 мг в порівнянні з плацебо в об’єднаному аналізі тривалістю до 24 тижнів (див. розділ «Побічні реакції»). Пієлонефрит був нечастим явищем і спостерігався з такою ж частотою, як і в контрольній групі пацієнтів. Екскреція глюкози з сечею може бути пов’язана з підвищеним ризиком розвитку інфекції сечовивідних шляхів; таким чином, при лікуванні пієлонефриту або уросепсису може бути доцільним тимчасове припинення застосування дапагліфлозину.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку частіше мають порушення ниркової функції та/або проходять лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, що можуть викликати зміни ниркової функції, такими як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ-1) та блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ типу 1 (БРА). Для пацієнтів літнього віку надаються ті ж самі рекомендації стосовно ниркової функції, як і для всіх пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування», «Особливості  застосування», «Побічні реакції» і «Фармакокінетика»).

Серед пацієнтів віком ≥ 65 років, які отримували лікування дапагліфлозином, частіше ніж у групі плацебо спостерігалися небажані реакції, пов’язані з порушенням функції нирок або нирковою недостатністю. Найбільш частою небажаною реакцією, про яку повідомлялося і яка була пов’язана з нирковою функцією, було підвищення рівнів креатиніну в сироватці крові; більшість з цих реакцій були минущими і оборотними (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку мають більший ризик розвитку зменшення об’єму міжклітинної рідини, а також частіше отримують лікування діуретиками. У паці

#7335
12.09.2016
мени вин допомиг
Оцените отзыв: 0
#1939
23.01.2013
Дуже гарний препарат!
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх