Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Эутирокс 100 мкг №100

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 100 Количество в упаковке
  • Дозировка 100 мкг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Мерк КГаА,Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

ЭУТИРОКС
табл. 100 мкг, № 100

Левотироксин натрий    100 мкг
Прочие ингредиенты: крахмал кукурузный, лактозы моногидрат, магния стеарат, желатин, натрия кроскармеллоза.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: синтетический левовращающий изомер тироксина. После частичного превращения в трийодтиронин (в печени и почках) и перехода в клетки организма влияет на развитие тканей и обмен веществ. В низких дозах оказывает анаболическое действие на белковый и жировой обмен. В средних дозах стимулирует рост и развитие, повышает потребность тканей в кислороде, стимулирует метаболизм белков, жиров и углеводов, повышает функциональную активность сердечно-сосудистой системы и ЦНС. В высоких дозах угнетает продукцию тиреотропин-рилизинг гормона гипоталамуса и тиреотропного гормона гипофиза.
Терапевтический эффект развивается через 7–12 дней, на протяжении этого же времени сохраняется действие после отмены препарата. Клинический эффект при гипотиреозе проявляется через 3–5 дней. Диффузный зоб уменьшается или исчезает на протяжении 3–6 мес.
После приема внутрь левотироксин практически полностью всасывается в верхнем отделе тонкого кишечника. Всасывается до 80% принятой дозы препарата. Прием пищи уменьшает усвояемость левотироксина. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается приблизительно через 5–6 ч после приема внутрь. После всасывания более 99% препарата связывается с белками сыворотки крови (тироксинсвязывающим глобулином, тироксинсвязывающим преальбумином и альбумином). В разных тканях происходит монодейодирование приблизительно 80% левотироксина с образованием трийодтиронина (Т3) и неактивных соединений. Тиреоидные гормоны метаболизируются главным образом в печени, почках, головном мозгу и мышцах. Небольшое количество препарата дезаминируется и декарбоксилируется, а также конъюгируется с серной и глюкуроновой кислотами (в печени). Метаболиты выводятся с мочой и желчью. Период полувыведения — 6–7 дней. При тиреотоксикозе период полувыведение сокращается до 3–4 дней, а при гипотиреозе удлиняется до 9–10 дней.

ПОКАЗАНИЯ: эутиреоидный зоб, гипотиреоз; после резекции щитовидной железы в качестве заместительной терапии и для профилактики рецидива зоба; рак щитовидной железы (после оперативного лечения); диффузный токсический зоб — после достижения эутиреоидного состояния при терапии тиреостатиками (в виде комбинированной или монотерапии); как диагностическое средство при проведении пробы тиреоидной супрессии.

ПРИМЕНЕНИЕ: суточная доза определяется индивидуально, в зависимости от показаний. Эутирокс в суточной дозе принимают одной целой таблеткой внутрь утром натощак за 30 мин до еды, запивая небольшим количеством жидкости (1/2 стакана воды).
При проведении заместительной терапии гипотиреоза больным в возрасте до 55 лет при отсутствии сердечно-сосудистых заболеваний Эутирокс назначают в суточной дозе 1,6–1,8 мкг/кг, старше 55 лет или с сопутствующими сердечно-сосудистыми заболеваниями — 0,9 мкг/кг. При значительном ожирении рассчитывать дозу следует на идеальную массу тела.
Начальная заместительная терапия при гипотиреозе
Больные без сердечно-сосудистых заболеваний или в возрасте до 55 лет    Начальная доза: женщины — 75–100 мкг/сут, мужчины — 100–150 мкг/сут
Больные с сердечно-сосудистыми заболеваниями или в возрасте старше 55 лет    Начальная доза — 25 мкг/сут. Дозу повышают на 25 мкг с интервалом 2 мес до нормализации уровня ТТГ в крови. При усилении выраженности кардиальной симптоматики следует провести коррекцию кардиологической терапии
Рекомендуемые дозы тироксина при врожденном гипотиреозе
Возраст     Суточная доза тироксина, мкг    Доза тироксина в расчете на массу тела, мкг/кг
6 мес    25–50    10–15
6–12 мес    50–75    6–8
1–5 лет    75–100    5–6
6–12 лет    100–150    4–5
12 лет    100–200    2–3
Показания    Рекомендуемые дозы Эутирокса, мкг/сут
Лечение эутироидного зоба    75–200
Профилактика рецидива после хирургического лечения эутироидного зоба    75–200
В комплексной терапии тиреотоксикоза    50–100
Супрессивная терапия рака щитовидной железы
Проба тиреоидной супрессии    50–300
За 4 нед до пробы — 75
За 3 нед до пробы — 75
За 2 нед до пробы — 150–200
За 1 нед до пробы — 150–200
Детям грудного возраств суточную дозу Эутирокса дают в один прием, за 30 мин до первого кормления. Таблетку растворяют в воде до образования взвеси непосредственно перед приемом препарата.
У пациентов с тяжелым длительно существующим гипотиреозом лечение следует начинать с особой осторожностью, с низких доз — 12,5 мкг/сут. Дозу повышают до поддерживающей через более продолжительные интервалы времени — на 12,5 мкг/сут каждые 2 нед и чаще определяют уровень ТТГ в сыворотке крови.
При гипотиреозе Эутирокс применяют на протяжении всей жизни. При тиреотоксикозе Эутирокс применяют в комплексной терапии с тиреостатиками после достижения эутироидного состояния. Во всех случаях продолжительность лечения препаратом определяется индивидуально.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к препарату, нелеченый тиреотоксикоз, острый инфаркт миокарда, острый миокардит, нелеченая недостаточность надпочечников.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: при соблюдении рекомендаций по применению побочные эффекты не наблюдались. При повышенной чувствительности к препарату могут развиваться аллергические реакции.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: при гипотиреозе, обусловленном поражением гипофиза, необходимо выяснить, имеется ли недостаточность коры надпочечников. При наличии таковой заместительную терапию кортикостероидами следует начинать до лечения гипотиреоза тиреоидными гормонами во избежание развития острой надпочечниковой недостаточности.
Препарат не влияет на способность к управлению транспортными средствами.
Следует с осторожностью назначать препарат при заболеваниях сердечно-сосудистой системы, таких как атеросклероз, ИБС (стенокардия, инфаркт миокарда в анамнезе), аритмия; при сахарном диабете, тяжелом длительно существующем гипотиреозе, синдроме мальабсорбции (может потребоваться коррекция дозы).
В период беременности терапию препаратом, назначенным по поводу гипотиреоза, следует продолжать. В период беременности необходимо повышение дозы препарата в связи с повышенным уровнем тироксинсвязывающего глобулина. Количество тиреоидного гормона, который секретируется с грудным молоком при лактации (даже при применении препарата в высоких дозах), недостаточное для того, чтобы вызвать нарушения у ребенка. Прием в период беременности в комбинации с тиреостатиками противопоказан, так как применение левотироксина может потребовать повышение доз тиреостатиков. Тиреостатики, в отличие от левотироксина, могут проникать через плаценту, вызывая развитие гипотиреоза у плода.
В период кормления грудью препарат следует применять с осторожностью, только в рекомендуемых дозах и под врачебным контролем.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: левотироксин усиливает действие непрямых антикоагулянтов, что может потребовать снижения их дозы.
Применение трициклических антидепрессантов с левотироксином может привести к усилению действия антидепрессантов.
Тиреоидные гормоны могут повышать потребность в инсулине и пероральных гипогликемизирующих препаратах. Более частый контроль уровня глюкозы в крови рекомендуется проводить в начале лечения левотироксином, а также при изменении дозы препарата.
Левотироксин снижает эффективность сердечных гликозидов.
При одновременном применении колестирамин, колестипол и гидроксид алюминия снижают концентрацию левотироксина в плазме крови за счет торможения всасывания его в кишечнике.
При одновременном применении с анаболическими стероидами, аспарагиназой, тамоксифеном возможно фармакокинетическое взаимодействие на уровне связывания с белками.
При одновременном применении с фенитоином, салицилатами, клофибратом, фуросемидом в высоких дозах повышается содержание несвязанного с белками плазмы крови левотироксина и Т4.
Применение препаратов, содержащих эстроген, повышает содержание тироксинсвязывающего глобулина, что может повышать потребность в левотироксине у некоторых пациентов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: проявляется симптомами тиреотоксикоза — тахикардией, аритмией, кардиалгией, беспокойством, тремором, нарушениями сна, повышенной потливостью, снижением аппетита и массы тела, диареей. В зависимости от выраженности симптомов может потребоваться снижение суточной дозы препарата, перерыв в лечении на несколько дней, назначение блокаторов β-адренорецепторов. После исчезновения побочных эффектов лечение с осторожностью возобновляют, начиная с более низкой дозы.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в защищенном от света месте при температуре до 25 °С. Срок годности — 3 года.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 100 Количество в упаковке
  • Дозировка 100 мкг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Мерк КГаА,Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация H03A A01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕУТИРОКС

(EUTHYROX®)

Склад:

діюча речовина:  levothyroxine sodium;

1 таблетка містить левотироксину натрію 25 мкг, або 50 мкг, або 75 мкг, або 100 мкг, або 125 мкг, або 150 мкг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; желатин; натрію кроскармелоза; магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Тиреоїдні гормони.  Код ATC Н03А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Еутирокс 25–200 мкг

– Лікування доброякісних захворювань щитовидної залози.

– Профілактика рецидивів після оперативного лікування еутиреоїдного зоба.

– Як замісна терапія при гіпотиреозі.

– Супресивна терапія раку щитовидної залози.

Еутирокс 25–100 мкг

– Як допоміжний препарат під час проведення антитиреоїдної терапії при гіпертиреозі.

Еутирокс 100/150/200 мкг

– Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

Протипоказання. 

– Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату.

– Недостатність наднирникових залоз, гіпофізарна недостатність, тиреотоксикоз, які не лікувалися.

– Гострий інфаркт міокарда, гострий міокардит, гострий панкардит.

– Комбінована терапія левотироксином та антитиреоїдними засобами у період вагітності не призначається (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спосіб застосування та дози. Для лікування кожного окремого пацієнта залежно від його індивідуальної потреби препарат Еутирокс існує у таблетках, які містять від 25 мкг до 150 мкг левотироксину натрію. Тому пацієнтам зазвичай призначають тільки по             1 таблетці на добу.

Добову дозу визначає лікар індивідуально, залежно від лабораторних показників та  клінічної картини захворювання.

Терапію гормонами щитовидної залози слід розпочинати з низької дози і поступово збільшувати (кожні 2-4 тижні) до необхідної терапевтичної дози.

Для новонароджених і немовлят із вродженим гіпотиреозом, де швидке досягнення терапевтичного ефекту дуже важливе, початкова рекомендована доза становить від 10 до 15 мкг/кг маси тіла на добу протягом перших 3 місяців. Після цього доза коригується індивідуально залежно від клінічних показників та рівня тиреотропного гормона (ТТГ) щитовидної залози.

Пацієнтам літнього віку, із серцево-судинними захворюваннями та з тяжким довготривалим гіпотиреозом лікування слід розпочинати з особливою обережністю, з малих доз (12,5 мкг на добу), дозу збільшувати до підтримуючої через більші інтервали часу (на 12,5 мкг через кожні 2 тижні),  регулярно контролюючи рівень гормонів щитовидної залози. Необхідно врахувати, що призначення доз, менших за оптимальну, яка забезпечує повну замісну терапію, не призводить до повної корекції рівня ТТГ.

Показання

Рекомендовані дози

(левотироксин натрію, мкг на добу)

Лікування доброякісних захворювань щитовидної залози

75–200

Профілактика рецидивів після оперативного лікування еутиреоїдного зоба

75–200

У комплексній терапії гіпотиреозу у дорослих:

- початкова доза;

- підтримуюча доза

25–50

100–200

У комплексній терапії гіпотиреозу у дітей:

- початкова доза;

- підтримуюча доза

 

12,5–50

100–150 мкг/м2 поверхні тіла

Як допоміжний препарат під час проведення антитиреоїдної терапії гіпертиреоза.

50–100

Супресивна терапія раку щитовидної залози

                                        150–300

Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії

За 4 тижні

до тесту

За 3 тижні

до тесту

За 2 тижні

до тесту

За 1 тиждень

до тесту

Еутирокс

100 мкг

2 табл.

на добу

2 табл.

на добу

Еутирокс

150 мкг

½

табл.

на добу

½ табл.

на добу

1

табл.

на добу

1

табл.

на добу

 

Добову дозу визначає лікар індивідуально.

Добову дозу препарату приймати вранці натще, за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю води (півсклянки води).

Немовлятам добову дозу препарату давати за один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчинити у воді до отримання тонкої зависі, яку готувати безпосередньо перед прийомом препарату.

Еутирокс застосовувати протягом усього життя як замісну терапію при гіпотиреозі, після хірургічних втручань (струмектомії або тиреоїдектомії), а також для попередження рецидивів після видалення еутиреоїдного зоба. Комплексну терапію з тиреостатиками призначати після досягнення еутиреоїдного стану.   

При легкій формі еутиреоїдного зоба тривалість лікування становить від 6 місяців до          2 років. Якщо стан після лікування не поліпшується, слід призначити хірургічне втручання або терапію радіоактивним йодом.

Побічні реакції. Клінічні симптоми гіпертиреозу можуть виникати при передозуванні, у випадках перевищення індивідуальної переносимості до левотироксину, якщо дозу швидко збільшувати на початку лікування. Cимптоми: з боку серцево-судинної системи: серцеві аритмії (миготлива аритмія, екстрасистолія), тахікардія, стенокардія, відчуття серцебиття, приливи; з боку нервової системи: головний біль, безсоння, відчуття тривоги, псевдотумор мозку, тремор; з боку травного тракту: блювання, діарея, зменшення маси тіла; з боку шкіри та кістково-м’язової системи: підвищена пітливість, м’язова слабкість та судоми; загальні розлади: підвищення температури тіла, розлади менструального циклу. У таких випадках добову дозу препарату потрібно зменшити або перервати лікування на декілька днів. Після зникнення побічних реакцій лікування можна продовжити.

При підвищеній чутливості до компонентів препарату можуть спостерігатися алергічні реакції на шкірі та з боку дихальних шляхів, включаючи шкірні висипання, свербіж, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, задишку. Надходила інформація  про випадки розвитку набряку Квінке.

Передозування. Підвищення рівня Т3 (трийодтиронін) є достовірним індикатором передозування препарату, більш ніж підвищення рівнів Т4 та fТ4 (вільний) у сироватці крові. В окремих випадках у пацієнтів, схильних до судом, можливий розвиток судом, коли була перевищена індивідуальна допустима доза препарату. У результаті передозування можуть підвищуватися показники обміну речовин. У випадку передозування слід припинити застосування препарату та провести лабораторні аналізи.

При таких симптомах як тахікардія, неспокій, нервова збудженість, гіперкінезія, призначають бета-блокатори. При значному перевищенні дози рекомендується проведення плазмаферезу. 

Відомо декілька випадків раптового летального наслідку, спричиненого порушеннями роботи серця, у пацієнтів, які протягом багатьох років зловживали (перевищували рекомендоване дозування) левотироксином. 

Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності або годування груддю лікування препаратом, призначеним  при гіпотиреозі, слід продовжувати. У період вагітності може виникнути потреба у збільшенні дози препарату.

Даних щодо тератогенності та/або фетотоксичності при прийомі препарату у рекомендованих терапевтичних дозах немає.

Комбіновану терапію левотироксину та антитиреоїдних засобів у період вагітності не призначають для лікування гіпертиреозу, оскільки дана комбінація препаратів потребує призначення більш високих доз антитиреоїдних препаратів, які здатні проходити крізь плаценту та можуть спричинити розвиток гіпотиреозу у немовляти. Прийом дуже високих доз левотироксину у період вагітності може негативно вплинути на плід та постнатальний розвиток дитини. Тест на тиреоїдну супресію не проводиться у період вагітності, оскільки застосування радіоактивних речовин протипоказано у період вагітності.

Левотироксин виводиться з грудним молоком під час годування груддю, однак при застосуванні препарату у рекомендованих терапевтичних дозах рівень концентрації препарату у грудному молоці недостатній для розвитку гіпертиреозу або пригнічення секреції ТТГ у немовляти. 

Діти. Препарат застосовують дітям від народження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Особливості застосування.

Перед початком лікування тиреоїдними гормонами або проведенням проб на тиреоїдну супресію слід виключити наявність або попередньо провести лікування таких захворювання як коронарна хвороба серця, стенокардія, артеріосклероз, підвищений артеріальний тиск, гіпофізарна недостатність, недостатність надниркових залоз. Також слід виключити функціональну автономію щитоподібної залози або попередньо провести лікування цього захворювання до початку проведення терапії тиреоїдними гормонами.

Слід уникати можливості навіть незначних проявів тиреотоксикозу, спричиненого застосуванням препарату, у пацієнтів з коронарною хворобою серця, серцевою недостатністю, тахіаритмією. При лікуванні таких пацієнтів тиреоїдними гормонами необхідно регулярно контролювати рівень тиреоїдних гормонів.

У випадку розвитку вторинного тиреотоксикозу причину слід виявити до призначення замісної терапії, при необхідності слід провести курс замісної терапії для компенсації недостатності кори наднирникових залоз. 

При підозрі на токсичну аденому слід визначити рівень ТТГ або провести тиреосцинтиграфію до початку лікування препратом.

Для жінок у постклімактеричний період, які страждають гіпотиреозом, в умовах підвищеного ризику розвитку остеопорозу слід уникати дуже високого рівня левотироксину у сироватці крові, який перевищує фізіологічний рівень. Тому необхідно ретельно контролювати лабораторні показники функції щитовидної залози.

Не призначати пацієнтам з гіпертиреоїдним станом, коли проводиться лікування антитиреоїдними препаратами для лікування гіпертиреоїдизму.

Тиреоїдні гормони не сприяють зниженню маси тіла. Призначення фізіологічних доз не призводить до зниження маси тіла у пацієнтів зі щитовидною залозою, яка нормально функціонує (еутиреоїдний стан). При перевищенні рекомендованих доз можливе виникнення побічних явищ (див. розділ «Передозування»).

Після початку прийому левотироксину або зміні препарату рекомендується скоригувати дозування препарату відповідно до реакції пацієнта на препарат і даних лабораторних показників.

Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати препарат. З обережністю застосовувати препарат пацієнтам з цукровим діабетом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Даних щодо можливого впливу на  здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антидіабетичні засоби: левотироксин може знижувати ефект антидіабетичних препаратів. Найчастіший контроль рівня глюкози в крові рекомендується здійснювати на початку лікування левотироксином, а також при зміні дози препарату.

Похідні кумарину: левотироксин посилює дію антикоагулянтних препаратів, що збільшує ризик крововиливів, наприклад крововилив у спинний та головний мозок або шлунково-кишкової  кровотечі, особливо у людей літнього віку. Тому необхідно проводити лабораторний контроль показників коагуляції та при необхідності зменшити добову дозу антикоагулянтних засобів.

Інгібітори протеази (наприклад ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на дію левотироксину. Необхідно проводити ретельний моніторинг рівней гормонів щитовидної залози. При необхідності дозу левотироксину слід відкоригувати.

Фенітоїн може впливати на дію левотироксину, витісняючи його із зв’язків з білками плазми крові, у результаті чого підвищується рівень фракцій вільного тироксину (fT4) та вільного трийодтироніну (fT3). З іншого боку, фенітоїн збільшує печінковий метаболізм левотироксину. Рекомендується ретельний моніторинг рівня гормонів щитовидної залози.

Холестирамін, колестипол гальмують всмоктування левотироксину натрію. Тому левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин перед прийомом таких препаратів.

Препарати, що містять алюміній (антациди, сукральфат), залізо та карбонат кальцію, потенційно можуть знижувати ефект левотироксину. Тому препарати, що містять левотироксин, слід приймати не менше ніж за 2 години до  вживання препаратів, що містять алюміній, залізо або карбонат кальцію.

Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші речовини можуть витісняти левотироксин натрію із зв’язків з білками плазми крові, що призводить до підвищення фракції fT4.

Севеламер може зменшувати всмоктування левотироксину. У зв’язку з цим рекомендується контролювати зміни показників функції щитовидної залози на початку і в кінці сумісного лікування. При необхідності дозу левотироксину слід коригувати.
Інгібітори тирозинкінази (наприклад іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину. У зв'язку з цим рекомендується контролювати зміни показників функції щитовидної залози на початку і в кінці сумісного лікування. При необхідності дозу левотироксину слід коригувати.

Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-симпатолітики, аміодарон та препарати, що містять йод, пригнічують периферичні перетворення Т4 в Т3.

Через високий вміст йоду аміодарон може сприяти розвитку як гіпертиреозу, так і  гіпотиреозу. З особливою обережністю препарат слід призначити хворим на вузлуватий зоб невизначеної етіології.

Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину і підвищують рівень лабораторних показників ТТГ в сироватці крові.

Ферменти, індуковані лікарськими засобами (барбітурати, карбамазепін) можуть підвищувати печінковий кліренс левотироксину.

Естрогени. Жінки, які приймають контрацептивні препарати, що містять естрогени, а також жінки постклімактеричного віку, які приймають гормонозамісні препарати, можуть потребувати більш високих доз левотироксину.
Препарати, які містять сою, можуть пригнічувати кишкову абсорбцію левотироксину. У зв’язку з цим дозу Еутироксу потрібно відкоригувати.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левотироксин – синтетичний лівообертальний ізомер тироксину, який міститься у препараті Еутирокс, виявляє ефекти, ідентичні тим, які має гормон, що секретується  щитовидною залозою. Перетворюється у Т3 (трийодтиронін) у периферичних органах, як ендогенний гормон, і впливає на Т3-рецептори. Немає різниці між функціями ендогенного гормону і екзогенного левотироксину.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо левотироксин майже повністю всмоктується у верхньому відділі тонкого кишечнику (до 80 % прийнятої дози препарату). Максимальної концентрації (Тmax) досягає приблизно через 5–6 годин.

Клінічна дія препарату проявляється через 3–5 днів. Левотироксин швидко зв’язується зі специфічними транспортними білками крові (до 99,97 %). Зв’язок  з білками не є ковалентним, таким чином, зв’язаний гормон, який знаходиться у плазмі, здатен постійно та швидко обмінюватися з фракціями вільного гормона.

Завдяки високому рівню зв’язування з білками левотироксин не піддається ні гемодіалізу, ні гемоперфузії.

Період напіввиведення препарату становить 7 днів. При тиреотоксикозі цей період скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі  подовжується до 9–10 днів.

У печінці накопичується близько 1/3 загальної кількості введеного левотироксину, який швидко вступає у взаємодію з левотироксином, що знаходиться у плазмі крові. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та м’язах. Метаболіти виводяться з сечею та фекаліями. Загальний кліренс метаболізму левотироксину становить приблизно 1,2 л плазми/день.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі таблетки, плоскі з обох боків, зі скошеними краями і  рискою для поділу з обох боків, з гравіюванням з однієї сторони знаками «ЕМ + дозування».

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.   Зберігати при  температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці! 

 

Упаковка. По 25 таблеток у блістері. По 2 або 4  блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.  За рецептом.

 

Виробник. Мерк КГаА, Німеччина/Merck KGaA, Germany.

Місцезнаходження. Франкфуртер Штрассе 250, 64293 Дармштадт, Німеччина/Frankfurter Strasse 250, 64293 Darmstadt, Germany.             

 


#6896
30.08.2016
Давно уже принимаю препарат Эутирокс. Я доволен данным препаратом. Очень удобный сервис. Я живу в пригороде и мне тяжело найти у нас здесь этот препарат, а здесь заказал и забрал на следующий день.
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх