Ексіджад таблетки по 500 мг, 28 шт.

діюча речовина: деферазірокс;

1 таблетка містить деферазірокс 500 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний - 3.6 мг, кросповідон - 340 мг, лактоза (200 підстав) - 290.4 мг, лактоза (сухий аерозоль) - 253.2 мг, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат - 8.4 мг, повідон К30 - 51.2 мг , целюлоза мікрокристалічна - 253.2 мг.

Таблетки, що диспергуються.

Основні фізико-хімічні властивості: майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з скошеним краєм і відбитком "J 500/NVR".

Комплексообразующєє засіб. Є потрійним лігандом, що володіє високою спорідненістю до заліза (III) і зв'язує його в співвідношенні 2: 1.

Підсилює екскрецію заліза, переважно з калом. Деферазірокс володіє низькою спорідненістю до цинку і міді і не викликає стійкого зниження вмісту цих металів в сироватці.

Показано, що при щоденному застосуванні деферазірокса в дозах 20 мг/кг і 30 мг/кг протягом 1 року у дорослих і дітей з β-таласемією на тлі триваючих гемотрансфузій зменшувалися запаси загального заліза в організмі; вміст заліза в печінці знижувалася в середньому відповідно майже на 0.4 мг Fe/г і 0.9 мг Fe/г сухої речовини печінки, концентрація феритину в сироватці крові зменшувалася в середньому майже на 36 мкг/л і 926 мкг/л відповідно. При застосуванні в тих же дозах співвідношення екскреції заліза до вступу заліза в організм становило 1.02 (що є показником нормального балансу заліза) і 1.67 (що відповідає підвищеному виведенню заліза з організму). Подібний терапевтичний відповідь спостерігався при застосуванні деферазірокса у пацієнтів з перевантаженням заліза і при інших типах анемій. Застосування деферазірокса в добовій дозі 10 мг/кг протягом 1 року дозволяло підтримувати в нормі вміст заліза в печінці, концентрацію феритину в сироватці крові і сприяло досягненню балансу заліза (рівноваги між надходженням і виведенням заліза) у пацієнтів, рідко отримують гемотрансфузії або обмінні переливання крові .

Деферазирокс хорошо абсорбируется после приема внутрь, среднее Тmax в плазме крови составляет около 1.5-4 ч. Абсолютная биодоступность (по AUC) деферазирокса при приеме внутрь составляет около 70% по сравнению с в/в введением. В равновесном состоянии Cmax и AUC0-24 ч деферазирокса повышаются почти линейно с дозой. Деферазирокс накапливается в организме, фактор кумуляции - 1.3-2.3. Деферазирокс в высокой степени связывается с белками плазмы крови (99%), почти исключительно с альбумином; имеет небольшой кажущийся Vd - приблизительно 14 л у взрослых.

При приеме во время еды биодоступность деферазирокса повышается в различной степени.

Главным путем метаболизма деферазирокса является глюкуронизация с последующей экскрецией с желчью. Вероятно, происходит деконъюгация глюкуронатов в кишечнике и последующая реабсорбция (энтерогепатическая рециркуляция). Метаболизм (окислительный) деферазирокса, опосредуемый CYP450, у человека выражен в меньшей степени (около 8%). Доказательств, свидетельствующих об индукции или ингибировании ферментов при применении препарата в терапевтических дозах, не имеется.

In vitro не наблюдалось ингибирования метаболизма деферазирокса гидроксимочевиной.

Деферазирокс и его метаболиты выводятся преимущественно с калом (84% дозы). Почечная экскреция деферазирокса и его метаболитов минимальна (8% дозы). Средний T1/2 варьирует от 8 до 16 ч.

Общая биодоступность деферазирокса у подростков (от 12 до 17 лет) и детей (от 2 до 12 лет) после однократного и многократного приемов была ниже, чем у взрослых пациентов. У детей младше 6 лет биодоступность ниже на 50%, чем у взрослых. Однако это не имеет клинического значения, поскольку режим дозирования препарата устанавливают индивидуально.

Хронічне посттрансфузійне перевантаження залізом у дорослих і дітей у віці 2 років і старше.

Підвищена чутливість до деферазіроксу.

Деферазірокс не слід застосовувати одночасно з алюмініємісткими антацидними препаратами.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки.

Деферазірокс застосовували тільки у пацієнтів з рівнем креатиніну в сироватці в межах кордонів вікової норми і багатозначно активності печінкових трансаміназ, що перевищує ВМН не більше ніж в 5 разів.

У разі розвитку важких реакцій гіперчутливості деферазірокс слід негайно скасувати і почати відповідну терапію.

Рекомендується визначати рівень креатиніну в сироватці крові двічі до початку лікування і контролювати цей показник щомісяця в ході терапії. Дозу деферазірокса слід коригувати відповідно до зміни змісту сироватковогокреатиніну. У разі прогресивного збільшення вмісту сироватковогокреатиніну з перевищенням верхньої межі норми, терапію деферазіроксом слід перервати. Рішення про відновлення лікування приймають виходячи з конкретної клінічної ситуації.

З огляду на підвищений ризик розвитку ускладнень, при застосуванні деферазірокса у пацієнтів з порушеннями функції нирок або які отримують препарати, що роблять негативний вплив на функцію нирок, рекомендується визначати рівень креатиніну в сироватці крові щотижня протягом першого місяця терапії, а потім щомісяця.

В період лікування деферазіроксом слід щомісяця контролювати рівень протеїнурії.

Рекомендується проводити щомісячний контроль функції печінки. При прогресуванні підвищення активності печінкових трансаміназ, не пов'язаним з будь-якими іншими причинами, терапію деферазіроксом слід перервати. Відразу після визначення причини біохімічних змін або після нормалізації показників можна розглянути питання про обережне відновлення терапії деферазіроксом в меншій дозі з подальшим поступовим її підвищенням.

Оскільки у пацієнтів часто відзначається спонтанне зникнення шкірного висипу, при розвитку шкірного висипу легкого та помірного ступеня тяжкості лікування деферазіроксом можна продовжувати без корекції дози. При розвитку більш вираженого висипу необхідно тимчасово припинити лікування. Після зникнення висипу можна почати застосування деферазірокса в меншій дозі з наступним її підвищенням.

При розвитку діареї і/або блювання на фоні терапії деферазіроксом слід забезпечити адекватну гідратацію.

В період лікування рекомендується визначати гостроту слуху та проводити офтальмологічне обстеження (включаючи офтальмоскопію очного дна) перед початком застосування деферазірокса і в ході подальшої терапії препаратом, з регулярними інтервалами в 12 міс. У разі розвитку порушень слуху або зору слід розглянути питання про зменшення дози або припинення лікування.

В період лікування слід контролювати гематологічні показники. У разі розвитку цитопенії неясної етіології лікування слід тимчасово призупинити. Після нормалізації гематологічних показників терапію деферазіроксом можна відновити.

Для оцінки ефективності терапії деферазіроксом рекомендується визначати концентрацію феритину в сироватці крові щомісяця. Якщо концентрація феритину в сироватці постійно знижується до значення менше 500 мкг/л, слід розглянути питання про переривання лікування.

Не застосовувати деферазірокс в комбінації з іншими лікарськими засобами, які утворюють комплекси з іонами заліза, оскільки безпека застосування такої комбінації не встановлена.

Використання в педіатрії

Застосування деферазірокса не супроводжується затримкою росту у дітей. Однак в якості запобіжного заходу під час лікування слід регулярно (кожні 12 місяців) контролювати масу тіла і зріст дитини.

Досвід застосування деферазірокса у дітей молодше 2 років відсутній.

При виникненні запаморочення на фоні лікування пацієнти повинні бути обережними при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами.

Клінічних даних щодо застосування деферазірокса при вагітності немає. В експериментальних дослідженнях показана деяка репродуктивна токсичність деферазірокса в дозах, токсичних для материнського організму. Потенційний ризик для людини невідомий.

Не рекомендується застосовувати деферазірокс при вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.

В експериментальних дослідженнях було встановлено, що деферазірокс швидко і в значних кількостях виділяється з грудним молоком, вплив на потомство не відзначалося.

Невідомо, чи виділяється деферазірокс з грудним молоком у людини. Не слід застосовувати деферазірокс в період лактації (грудного вигодовування).

Приймають всередину. Рекомендована початкова доза становить 10-30 мг/кг/сут, в залежності від кількості еритроцитарної маси, яку отримав пацієнт за місяць. Рекомендується щомісячно контролювати концентрацію феритину в сироватці і при необхідності проводити корекцію дози деферазірокса кожні 3-6 місяців, грунтуючись на змінах рівня феритину в сироватці крові. Корекцію дози слід проводити поступово, збільшуючи або зменшуючи дозу за один раз на 5-10 мг/кг. Напрямок корекції дози визначається індивідуальною ефективністю лікування і терапевтичними завданнями (підтримання або зменшення вмісту заліза). Не рекомендується застосування дози понад 30 мг/кг, оскільки досвід застосування в більш високих дозах обмежений. Якщо концентрація феритину в сироватці істотно нижче 500 мкг/л, слід розглянути питання про переривання лікування деферазіроксом.

Застосування деферазірокса не супроводжується затримкою росту у дітей. Однак в якості запобіжного заходу під час лікування слід регулярно (кожні 12 місяців) контролювати масу тіла і зріст дитини.

Досвід застосування деферазірокса у дітей молодше 2 років відсутній.

З боку центральної нервової системи: часто - головний біль; іноді - запаморочення, тривога, порушення сну.

З боку травної системи: часто - діарея, запор, блювання, нудота, болі в животі, здуття живота, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - гастрит, гепатит, жовчнокам'яна хвороба.

З боку сечовидільної системи: дуже часто - підвищення концентрації креатиніну в сироватці; часто - протеїнурія; незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - гостра ниркова недостатність (підвищення вмісту сироватковогокреатиніну в 2 рази вище верхньої межі норми; після припинення терапії зазвичай відзначалася нормалізація рівня креатиніну).

З боку органів чуття: іноді - рання катаракта, макулопатія, втрата слуху.

З боку системи органів дихання: іноді - болі в гортані і глотці.

Дерматологічні реакції: часто - висип, свербіж; іноді - порушення пігментації; незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - лейкоцитокластичний васкуліт, кропив'янка.

Алергічні реакції: незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку - в більшості випадків в перші місяці лікування спостерігалися реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк).

Інші: іноді - підвищення температури тіла, набряки, відчуття втоми. Відзначалися випадки розвитку цитопенії (переважно у пацієнтів з вихідними порушеннями функції кісткового мозку), включаючи нейтропенію і тромбоцитопенію (причинно-наслідковий зв'язок не виявлено).

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері; по 4 блістери в картонній упаковці.

NOVARTIS PHARMA, AG, Швейцарія.