Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Бисопролол-Ратиофарм 5 мг N50

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 50 Количество в упаковке
  • Дозировка 5 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Меркле ГмбХ,Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии

Бисопролол-Ратиофарм 5 мг № 50 – препарат на основе бисопролола фумарата и дополнительных веществ (целлюлозы микрокристаллической, кукурузного крахмала, кросповидона, коллоидного диоксид кремния, магния стеарата). Таблетки Бисопролол принадлежат к адреноблокаторам, поэтому их действие направлено на нейтрализацию симптомов ишемии миокарда, уменьшение артериального давления, нормализацию ритма сокращений мышцы сердца. Таким образом, можно судить о препарате Бисопролол как о средстве, обладающем антигипертензивным, антиаритмическим и антиангинальным действием. С инструкции к медикаменту Бисопролол известно, что также он уменьшает рениновую активность в крови, уменьшает потребность в кислороде миокарда, уменьшает проводимость и возбудимость миокарда, делает меньшим сердечный выброс, купирует симптомы миокарда ишемии, снижает давление, угнетает атриовентрикулярную проводимость.


Лечение Бисопрололом описанием показано при сердечной хронической недостаточности, артериальной гипертензии и стабильной стенокардии. Инструкция также предоставляет пользователям и достаточно обширный список противопоказаний применения лекарственного средства Бисопролол. В частности к ним принадлежат шок, ХСН декопенсационной стадии, острая сердечная недостаточность, непереносимость адреноблокаторов, брадикардия, синоартриальная блокада, легочный отек, синдром слабости синусового узла, феохромоцитома, ХОБЛ, бронхиальная астма, тяжелая форма артериальной гипотензии, АВ-блокада второй и третьей степени без электрокардиостимулятора, метаболический ацидоз, сахарный диабет, синдром мальабсорбции, лактазная недостаточность, гиполактазия, гипонатриемия, гиперкальциемия, рефрактерная гипокалиемия, возраст меньше 18 лет, терапия ингибиторами МАО.


Заменить Бисопролол при необходимости можно структурными аналогами по типу Бипрола, Бисомора, Арител Кора, Бидопа, Корбиса, Конкора, Бисопролола Тева, Лугал, Прана, Нипертена. К схожим по действию аналогам Бисопролола относятся Эстекор, Эгилок, Небилет, Небилонг, Небиватор, Метокор, Лидалок, Локрен, Корданум, Беталок, Бетакард, Атенолол. Купить по лучшей стоимости Бисопролол и иные медикаменты можно на сайте нашей аптеки. Мы доставляем лекарства по территории Украины, включая Киев. Также на сайте можно ознакомиться с отзывами и ценами на Бисопролол и прочие препараты.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 50 Количество в упаковке
  • Дозировка 5 мг Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Меркле ГмбХ,Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C07A B07 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ



 
Склад:
діюча речовина: бісопролол;
1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу геміфумарату;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кросповідон, для таблеток по 5 мг барвник жовтий РВ 22812 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172)), для таблеток по 10 мг барвник бежевий
РВ 27215 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)).
  Лікарська форма. Таблетки.
  Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори ß-адренорецепторів.
Код АТС С07А В07.

Клінічні характеристики.
Показання.
−       Артеріальна гіпертензія;
−       ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія);
−       хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами.
  Протипоказання.
-       Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату;
-    гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, які потребують інотропної терапії;
-       кардіогенний шок;
-       атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня;
-       синдром слабкості синусового вузла;
-       синоатріальна блокада;
-       брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 60 ударів на хвилину перед початком терапії;
-       артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.);
-       тяжка форма бронхіальної астми або тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень;
-       пізні стадії порушення периферичного кровообігу та синдром Рейно;
-       метаболічний ацидоз;
-       феохромоцитома, що не лікувалася;
-       комбінація з флоктафеніном та сультопридом;
  Спосіб застосування та дози.
Таблетки Бісопролол-ратіофарм призначені для перорального застосування.
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).
Рекомендована доза становить 5 мг на добу. У випадку помірної гіпертензії
(діастолічний тиск до 105 мм рт.ст.) підходить доза 2,5 мг.
У разі необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг на добу.
Зміна та коригування дози встановлюються лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта.
Бісопролол-ратіофарм обов'язково застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця, що супроводжується серцевою недостатністю.
Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.
Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори                 ß-адренорецепторів, діуретики і, у разі необхідності, серцеві глікозиди.
Бісопролол-ратіофарм призначати для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.
Лікування хронічної серцевої недостатності Бісопрололом-ратіофарм розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.
– 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом 1 тижня, підвищуючи до
– 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня,       підвищуючи до
– 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня,    підвищуючи до
– 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів,       підвищуючи до
– 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів,       підвищуючи до
– 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.
* застосовувати бісопролол у відповідному дозуванні.
Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
На початку лікування стійкої хронічної недостатності необхідно проводити регулярний моніторинг. Протягом фази титрування необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності.
Модифікація лікування.
Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта лікування препаратом слід  продовжувати.
Курс лікування препаратом Бісопролол-ратіофарм тривалий.
Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендовану дозу без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Хворі з порушенням функції нирок і печінки
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця.
Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Пацієнтам з тяжкими розладами ниркової функції (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і пацієнтам з тяжкими розладами функції печінки не рекомендується перевищувати добову дозу 10 мг бісопрололу фумарату.
Хронічна серцева недостатність.
Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки та/або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.
Для хворих літнього віку корекція дозування Бісопрололу-ратіофарм не потрібна. Однак прийом препарату рекомендується розпочинати з найменшої можливої дози.
  Побічні реакції.
Порушення з боку імунної системи: поява антинуклеарних антитіл з такими специфічними клінічними симптомами, як вовчакоподібний синдром, що зникав після припинення лікування.
Порушення з боку психіки: порушення сну, депресії, нічні кошмари, галюцинації.
Порушення метаболізму: підвищення рівня тригліцеридів у крові, гіпоглікемія.
Порушення з боку нервової системи: втомлюваність, виснаження, запаморочення*, головний біль*, втрата свідомості.
Порушення з боку органів зору: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз), кон'юнктивіт.
Порушення з боку органів слуху: погіршення слуху.
Порушення з боку серця: брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, поява/посилення ознак серцевої недостатності.
Порушення з боку судин: відчуття холоду або оніміння кінцівок, артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю), погіршення перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості, ортостатична гіпотензія.
Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або з хронічними обструктивними захворюваннями легень в анамнезі, алергічний риніт.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор.
Порушення з боку печінки: підвищення печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) у плазмі крові, гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висипання, припливи, підвищену пітливість, випадання волосся, при лікуванні ß-блокаторами може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.
Порушення з боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми, артропатія.
Порушення з боку репродуктивної системи: порушення потенції.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність*, астенія.
Лабораторні дослідження: підвищення рівнів тригліцеридів, печінкових ферментів (АЛТ, АСТ)*.
* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.
У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря. 
          Передозування.
Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.
У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.
При передозуванні також були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня та запаморочення.
Лікування: припинити прийом препарату та провести підтримуюче та симптоматичне лікування. Є обмежені дані, що бісопролол тяжко піддається діалізу.
У разі необхідності забезпечити моніторинг дихальної функції; може бути показане штучне дихання.
При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін) або
β2-адреноміметики та/або амінофілін.
При атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; у разі необхідності – кардіостимуляція.
Погіршення стану при серцевій недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, вазодилататорів.
При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю слід вводити ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках вводити штучного водія ритму.
При артеріальній гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів та плазмозамінників, внутрішньовенне введення глюкагону.
При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.
  Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування бісопрололу вагітним можливе лише за наявності крайньої необхідності після оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плода. Як правило,
β-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Якщо лікування ß-блокатором необхідне, бажано щоб це був ß1-селективний ß-блокатор. Необхідно контролювати кровотік у плаценті та матці. Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб. Даних щодо проникнення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується в період годування груддю.  
Діти.
Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому застосування його не рекомендоване.
  Особливості застосування.
Пацієнтам з тяжкими розладами ниркової функції (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і  пацієнтам з тяжкими розладами функції печінки не рекомендується перевищувати добову дозу бісопрололу фумарату.
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:
-       бронхоспазм (бронхіальна астма, хронічні обструктивні захворювання легень) потребує супутньої терапії бронходилататорами. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення тонусу дихальних шляхів, що може потребувати збільшення дози b2-симпатоміметиків. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функцій зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму в анамнезі;
-       загальна анестезія. Необхідно обов'язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів ß-адренорецепторів. У Пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда протягом наркозу, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ß-блокаторів під час інтраопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадиаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації зниження артеріального тиску. Дозу слід поступово зменшити та припинити прийом препарату приблизно за 48 годин до загальної анестезії;
-       застосування контрастних продуктів, що містять йод: ß-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування;
-       цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові через можливість маскування симптомів гіпоглікемії;
-       тиреотоксикоз через можливість маскування адренергічних симптомів (тахікардія, серцебиття, підвищена пітливість);
-       сувора дієта;
-       під час десенсибілізаційної терапії. Як і інші b-блокатори, бісопролол може посилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. Лікування адреналіном не завжди забезпечує очікуваний терапевтичний ефект;
-       атріовентрикулярна блокада І ступеня;
-       стенокардія Принцметала. β-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість і подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала;
-       порушення периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно або переміжній кульгавості: можливе посилення скарг, особливо на початку терапії;
-       пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол можна призначати винятково після терапії a-адреноблокаторами;
-       хворим на псоріаз (у т.ч. в сімейному анамнезі) бісопролол призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
На початку лікування препаратом необхідний нагляд за пацієнтом. Лікування не слід припиняти раптово, якщо для цього немає чітких показань. Якщо у пацієнтів із ішемічною хворобою серця раптово припинити лікування, існує ризик інфаркту міокарду і раптової смерті. У разі необхідності терапію препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів з такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні пороки серця, інфаркт міокарда за останні 3 місяці.
Комбінація з аміодароном не рекомендується, враховуючи ризик автоматизму скорочуваності і розладів серцевої провідності (пригнічення компенсаторних симпатичних реакцій).
В цілому комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію типу верапаміл або дилтіазем, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
При застосуванні препарату Бісопролол-ратіофарм може відзначатися позитивний результат при проведенні допінг-контролю.
У разі необхідності терапію препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
            Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
В окремих випадках на початку лікування, при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем може бути знижена швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами.
  Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації.
-       Флоктафенін: b-блокатори можуть загострювати компенсаторні серцево-судинні реакції у зв'язку з артеріальною гіпотензією та шоком, які може спричинити застосування флоктафеніну.
-       Султоприд: бісопролол не слід застосовувати одночасно з султопридом через зростання ризику шлуночкової аритмії.
Нерекомендовані комбінації.
Лікування хронічної серцевої недостатності.
- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.
Усі показання.
-       Антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил): негативний вплив на інотропну функцію міокарда, AV-провідність, артеріальний тиск. Внутрішньовенне введення верапамілу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади у пацієнтів, які приймають ß-блокатори.
-       Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, гуанфацин, моксинідин, рілменідин тощо): підвищення ризику рефлекторної гіпертензії, а також значне уповільнення частоти серцевих скорочень, можливе пригнічення AV-провідності, погіршення серцевої недостатності. При комбінованій терапії раптова відміна цих засобів може підвищити ризик рефлекторної гіпертензії.
-       Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В): підвищують гіпотензивний ефект
ß-блокаторів та є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).
Антиаритмічні препарати І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на AV-провідність та  інотропну функцію міокарда.
Усі показання.
-       Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): негативний вплив на
AV-провідність.
-       Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину, наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ризик розвитку серцевої недостатності. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
-       Антихолінестеразні засоби (в тому числі такрин): збільшення часу AV-провідності та підвищення ризику брадикардії.
-       β-блокатори місцевої дії (зокрема ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можуть підсилювати дію бісопрололу.
-       Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: посилюється дія цих препаратів. Бісопролол може маскувати ознаки гіпоглікемії. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних ß-блокаторів.
-       Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): знижують частоту серцевих скорочень, збільшують час AV-провідності. 
-       Засоби для анестезії: підвищують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії.
-       Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): знижують гіпотензивний ефект бісопрололу.
-       Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.
-       β-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знижувати терапевтичний ефект обох препаратів.
-       Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (адреналін, норадреналін), підвищують артеріальний тиск та підсилюють явища переміжної кульгавості. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних ß-блокаторів.
-       Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини та інші антигіпертензивні препарати: підвищують ризик гіпотензії.
-       Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності.
-       Аміфостин: підвищення гіпотензивної активності.
-       Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект ß-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
-       Парасимпатоміметики: може збільшуватися час атріовентрикулярної провідності та підвищується ризик брадикардії.
Дозволені комбінації.
-       Мефлохін: зростання ризику брадикардії.
-       Кортикостероїди: можливе зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію в організмі.
-       Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект ß-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
  Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бісопролол – селективний блокатор ß1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну та антиангінальну дії. Механізм антигіпертензивної дії полягає у зниженні хвилинного об'єму серця, зменшенні симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченні вивільнення реніну нирками. Антиангінальна дія пов'язана з блокадою ß1-адренорецепторів, що призводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо препарат добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько 90 %. Зв'язування з білками плазми становить близько 30 %. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Загальний кліренс бісопрололу становить
15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення, 10-12 годин, препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому препарату.
Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. Близько 50 % метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Решта 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Через приблизно однакову участь нирок та печінки у виведенні цього препарату, хворим із нирковою або печінковою недостатністю дозу коригувати не потрібно. Кінетика бісопрололу лінійна і не залежить від віку.
  Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:  
таблетки по 5 мг – блідо-жовті із вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «5» та лінією розлому з одного боку.
таблетки по 10 мг – бежеві з вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «10» та лінією розлому з одного боку.
            Термін придатності. 3 роки.
  Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
  Упаковка. По 10 таблеток в блістері. По 3 або 5 блістерів у картонній коробці.
  Категорія відпуску.
За рецептом.
    Виробник.
Виробник: Меркле ГмбХ, Німеччина.
Заявник: ратіофарм ГмбХ, Німеччина.
    Місцезнаходження.
Меркле ГмбХ: Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.
Меркле ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм, Німеччина.
ратіофарм ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079, Ульм, Німеччина.
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх