Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Берлитион 300 ед 12 мл №5

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Концентрат
  • Кол-во в упаковке 5 Количество в упаковке
  • Объем 12 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Дозировка 300 ед Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке

БЕРЛИТИОН® 300 ЕД
р-р д/ин. 300 ЕД амп. 12 мл, № 5

Кислота тиоктовая    300 ЕД

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Фармакодинамика. α-Липоевая кислота (DL-5-(1,2-дитиолан-3-ил)-валериановая кислота) — витаминоподобное вещество, которое эндогенно образуется в организме. Как кофермент участвует в окислительном декарбоксилировании α-кетокислот. При экспериментальном сахарном диабете α-липоевая кислота приводит к снижению уровня глюкозы в крови и повышению содержания гликогена в печени, а у человека — к изменению концентрации пировиноградной кислоты в сыворотке крови.
Обусловленная сахарным диабетом гипергликемия приводит к отложению глюкозы на матричных протеинах кровеносных сосудов и образованию конечных продуктов прогрессирующего гликозилирования, в результате чего уменьшается эндоневральный кровоток, возникает эндоневральная ишемия и увеличивается образование свободных радикалов, повреждающих периферический нерв. Применение α-липоевой кислоты приводит к уменьшению образования продуктов гликозилирования, улучшению эндоневрального кровотока, повышению содержания антиоксиданта глутатиона, что обусловливает улучшение функции периферических нервов при сенсорной диабетической полинейропатии, а именно: уменьшается выраженность боли, жжение, ощущение онемения и «ползания мурашек» в конечностях. Применение α-липоевой кислоты также улучшает функцию печени при ее повреждениях.
Фармакокинетика. После перорального применения α-липоевая кислота быстро всасывается в ЖКТ. Вследствие значительного эффекта первичного прохождения через печень абсолютная биодоступнисть α-липоевой кислоты по сравнению с в/в введением составляет 20%. В связи с быстрым распределением в тканях период полувыведения у человека составляет 25 мин, а общий клиренс в плазме крови — 10–15 мл/мин/кг массы тела. Максимальное содержание в плазме крови, составляющее 4 мкг/мл, достигается через 30 мин после перорального приема 600 мг α-липоевой кислоты. В конце 30-минутной инфузии 600 мг α-липоевой кислоты ее содержание в плазме крови составляет приблизительно 20 мкг/мл. 80–90% α-липоевой кислоты выделяется почками в виде метаболитов. Биотрансформация происходит путем окислительного сокращения боковой цепи и/или путем S-метилирования соответствующих тиолов.

ПОКАЗАНИЯ: профилактика и лечение диабетической и алкогольной полинейропатии; заболевания печени, а именно острый гепатит различной этиологии легкой или средней тяжести, хронический гепатит и цирроз печени.

ПРИМЕНЕНИЕ: Диабетическая и алкогольная полинейропатия.
Препарат Берлитион 300 капсулы, Берлитион 300 ораль — в форме таблеток, покрытых оболочкой, принимают внутрь по 2 капсулы 1 раз в сутки; препарат Берлитион 600 капсулы — по 1 капсуле 1 раз в сутки за 30 мин до первого приема пищи.
При тяжелом течении заболевания в течение первых 1–2 нед лечения применяют комбинированное введение препарата (в/в и перорально): утром в/в введение 24 мл/сут препарата Берлитион 600 ЕД в форме концентрата для приготовления р-ра для инфузий или 12–24 мл р-ра препарата Берлитион 300 ЕД в форме концентрата для приготовления р-ра для инфузий, а вечером — принимают препарат в виде капсул или таблеток Берлитион 300 или 600 мг.
Для разведения препарата Берлитион 300 или 600 ЕД используют только 0,9% р-р натрия хлорида. Содержимое ампулы разводят 250 мл этого р-ра и вводят в/в в течение не менее 30 мин. Р-р препарата необходимо защищать от воздействия солнечного света (например обернуть флакон алюминиевой фольгой). При соблюдении этого условия раведенный р-р может сохраняться на протяжении 6 ч. Для дальнейшего лечения применяют по 300–600 мг α-липоевой кислоты в виде таблеток или капсул Берлитион 300 или 600 мг. Курс лечения — не менее 2 мес, при необходимости его можно проводить 2 раза в год.
В/м вводить Берлитион 300 ЕД можно путем проведения инъекций в дозе не выше 2 мл; места в/м инъекций следует постоянно менять. Курс лечения — 2–4 нед. В качестве поддерживающей терапии показан пероральный прием Берлитион 300 ораль по 1–2 таблетки в сутки в течение 1–2 мес.
Заболевания печени. Препарат назначают в соответствии с вышеприведенной схемой в дозе 600–1200 мг α-липоевой кислоты в сутки, в зависимости от тяжести состояния и лабораторных показателей функционального состояния печени пациента.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к α-липоевой кислоте и другим компонентам препарата. В связи с отсутствием клинического опыта не рекомендуется назначать препарат детям, а также в период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: для оценки частоты возникновения побочных действий была взята за основу такая классификация: очень часто: ≤1/10; часто: ≤1/100, но 1/10; иногда: ≤1/1000, но 1/100; редко: ≤1/10 000, но 1/1000; очень редко, в том числе единичные случаи: ≤1/10 000.
Реакции в месте введения: сообщения были очень редко.
Реакции повышенной чувствительности: аллергические реакции со стороны кожи в виде крапивницы, зуда, экземы и кожной сыпи, а также системные аллергические реакции вплоть до шока.
Нарушения со стороны ЦНС: очень редко — изменение вкусовых ощущений; судороги, диплопия после в/в введения.
Со стороны системы кроветворения: очень редко после в/в введения — пурпура и тромбоцитопатии.
Побочные явления общего характера: после быстрого в/в введения препарата возникают ощущение тяжести в голове и диспноэ, которые проходят самостоятельно. В отдельных понижается уровень сахара в крови в связи с повышением интенсивности усвоения глюкозы, что может сопровождаться симптомами, подобными симптомам гипогликемии — головокружение, потливость, головная боль и нарушение зрения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: в период лечения Берлитионом категорически запрещается употребление алкоголя, поскольку этанол и его метаболиты снижают терапевтическую эффективность препарата, а также в связи с риском возникновения и прогрессирования полинейропатии. Под влиянием α-липоевой кислоты может усиливаться гипогликемизирующее действие инсулина или пероральных антидиабетических средств, поэтому на начальной стадии лечения Берлитионом следует проводить более частый контроль уровня сахара в крови. В отдельных случаях с целью предупреждения появления симптомов гипогликемии может понадобиться снижение дозы инсулина или дозы перорального антидиабетического средства.
Особые мероприятия безопасности. При парентеральном применении α-липоевой кислоты отмечали реакции гиперчувствительности вплоть до развития анафилактического шока, поэтому пациенты требуют соответствующего медицинского наблюдения. В случае появления ранних симптомов, например зуда, тошноты, общего недомогания, следует немедленно прекратить введение препарата.
Применение в период беременности или кормления грудью. В период беременности или кормления грудью препарат назначают только по строгим показаниями и под контролем врача. Сведений относительно проникновения α-липоевой кислоты в грудное молоко нет.
Дети. Дети и подростки в возрасте младше 18 лет исключаются из числа пациентов, для лечения которых применяют препарат Берлитион, в связи с отсутствием достаточного опыта применения.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами: отсутствует.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: α-липоевая кислота образует комплексные соединения с металлами (например с цисплатином), поэтому не рекомендуется ее одновременное применении с цисплатином, препаратами железа, магния, а также с молочными продуктами, в связи с содержанием в них кальция. Цисплатин не следует назначать одновременно с применением Берлитиона из-за снижения его действия под влиянием α-липоевой кислоты.
α-Липоевая кислота способна образовывать с сахарами, содержащимися в некоторых инфузионных р-рах плохо растворимые комплексные соединения, поэтому препарат несовместим с р-рами фруктозы, глюкозы и др., а также с р-рами препаратов, о которых известно, что они вступают в реакцию с SH-группами или дисульфидными мостиками.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: при передозировке могут появиться тошнота, рвота и головная боль. При применении α-липоевой кислоты в очень высоких дозах (10–40 г), в сочетании с алкоголем, отмечали тяжелую интоксикацию, в некоторых случаях с летальным исходом. Клиническая картина интоксикации в начале проявляется психомоторным возбуждением или затмением сознания, в дальнейшем приобретает течение с приступами генерализованных судорог и развитием лактатацидоза. Вследствие такой интоксикации могут быть гипогликемия, шок, рабдомиолиз, гемолиз, диссеминированное внутрисосудистое свертывание крови, угнетение функции костного мозга и мультиорганная недостаточность. Лечение интоксикации проводят по общим принципам: вызывают рвоту, промывают желудок, применяют сорбенты. При необходимости проводят симптоматическую терапию. В настоящее время данных о целесообразности проведения гемодиализа, методов гемоперфузии или гемофильтрации в рамках форсированного выведения α-липоевой кислоты нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре не выше 30 °С. С целью защиты содержимого от действия света ампулы следует хранить в картонной коробке. Приготовленный р-р для инфузий годен к применению на протяжении 6 ч при условии его защиты от действия света.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Концентрат
  • Кол-во в упаковке 5 Количество в упаковке
  • Объем 12 мл Объем препарата, смотреть на упаковке
  • Дозировка 300 ед Количество лекарства в препарате
  • Рецептурный отпуск Только с рецептом Требование к отпуску товара в аптеке
  • Производитель Берлін Хемі АГ, Німеччина Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация A16A X01 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)


 

Склад:

діюча речовина: 1 ампула по 12 мл концентрату для розчину для інфузій містять етилендіамінової солі тіоктової кислоти 388 мг, що відповідає 300 мг тіоктової кислоти;  

допоміжні речовини: пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси. Код АТС A16A X01.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання. Парестезії при діабетичній полінейропатії.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тіоктової кислоти або до будь-якого іншого компонента        препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослим. При інтенсивних парестезіях рекомендується внутрішньовенне введення     препарату у дозі від 12 мл (1 ампула берлітіонÒ 300 ОД) до 24 мл (2 ампули берлітіонÒ            300 ОД) на добу, що відповідає 300-600 мг тіоктової кислоти на добу. Препарат          застосовати протягом 2-4 тижнів на початковій стадії лікування. Вміст ампули розводити            у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду та вводити внутрішньовенно, причому тривалість інфузії має становити не менше 30 хвилин. Через чутливість діючої речовини до світла      розчин для інфузії готують безпосередньо перед введенням та захищають від дії світла за допомогою алюмінієвої фольги. Приготовлений розчин для інфузій можна                       зберігати протягом 6 годин за умови захисту від дії світла.

Для подальшої терапії застосовують пероральні форми препарату берлітіонÒ у дозі 300-         600 мг тіоктової кислоти на добу.

 

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи та органів зору: в окремих випадках спостерігалися    зміни або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання, підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, судоми, порушення зору та двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

 

 

З боку травного тракту: в окремих випадках при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, що минали самостійно.

З боку системи кровотворення: в окремих випадках спостерігалися петехіальні        крововиливи у слизові оболонки/шкіру, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція,                 геморагічний висип (пурпура), тромбофлебіт.

Метаболічні порушення: внаслідок поліпшеного засвоєння глюкози у деяких випадках        може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява симптомів подібних до гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.

З боку імунної системи: у поодиноких випадках спостерігалися шкірні висипання,     кропив'янка, свербіж, екзема, а також системні реакції аж до розвитку анафілактичного       шоку.

З боку серцево-судинної системи: при швидкому внутрішньовенному введенні можуть спостерігатися біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.

Інші. У поодиноких випадках були повідомлення про реакції у місці введення та          слабкість.

 

Передозування.

При передозуванні можуть з’явитися нудота, блювання і головний біль. При застосуванні    дуже високих доз, від 10 до 40 г тіоктової кислоти, у поєднанні з алкоголем,         спостерігається тяжка інтоксикація, що може спричинити летальний наслідок. Клінічна   картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості і в подальшому перебігає з нападами генералізованих судом і розвитком лактатацидозу. Наслідками інтоксикації можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз,       гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, пригнічення кісткового мозку        та мультиорганна недостатність.

Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію (> 80 мг/кг маси тіла тіоктової кислоти) показана негайна госпіталізація та проведення загальноприйнятих заходів (наприклад блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля). Лікування нападів генералізованих судом, лактатацидозу та інших наслідків інтоксикацій, що загрожують      життю хворого, має бути орієнтовано на сучасні принципи інтенсивної терапії та      проводитися симптоматично. До цього часу даних про доцільність застосування        гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації, у рамках форсованого виведення тіоктової кислоти немає.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування тіоктової кислоти у період вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних. Даних щодо проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому застосовувати її у період годування груддю не рекомендується.

 

Діти.

берлітіонÒ 300 ОД не призначений для лікування дітей через відсутність досвіду         клінічного застосування.

 

Особливості застосування.

Головний чинник ефективного лікування діабетичної полінейропатії це оптимальна       корекція рівня цукру в крові хворого. При лікуванні хворих на цукровий діабет, особливо         на початку лікування, необхідний частий контроль глюкози крові. У деяких випадках            необхідно скоригувати дози протидіабетичних засобів для запобігання гіпоглікемії. Під           час лікування полінейропатії, завдяки регенераційним процесам, можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Вживання алкоголю може зменшити ефективність препарату, тому рекомендується утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом.

Препарат є світлочутливим, тому флакони слід діставати з упаковки тільки безпосередньо      перед застосуванням.

Певними обмеженнями для внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є     літній вік (старше 75 років).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час застосування препарату необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортними засобами і занять іншими потенційно небезпечними видами          діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних    реакцій, оскільки можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи та         органів зору.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином), тому препарат може знижувати ефект цисплатину.

З молекулами цукру (наприклад з розчином левулози) тіоктова кислота утворює        важкорозчинні комплексні сполуки.

Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом з металами (препаратами заліза, магнію).

Тіоктова кислота може посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів, тому, особливо на початку лікування тіоктовою кислотою,          показаний регулярний контроль рівня цукру в крові. Для запобігання появи симптомів гіпоглікемії в окремих випадках може виникнути необхідність у зниженні дози інсуліну             та/або перорального протидіабетичного засобу.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тіоктова кислота – це речовина подібна до вітамінів, але яка утворюється в організмі і    виконує функцію кофермента при окислювальному декарбоксилуванні a-кетокислот. Спричинена цукровим діабетом гіперглікемія призводить до відкладання глюкози на      матричних протеїнах кровоносних судин та утворенню кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання. Цей процес призводить до зменшення ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, пов’язаного з підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, які пошкоджують нерв, а також до збіднення у периферичних нервах такого антиоксиданту як глутатіон. У 1995 році було проведене багатоцентрове    плацебоконтрольоване дослідження, направлене на вивчення ефективності застосування тіоктової кислоти для симптоматичного лікування діабетичної полінейропатії, в якому          були отримані дані про сприятливі ефекти тіоктової кислоти на такі досліджувані            симптоми, як парестезії, відчуття печіння, оніміння та біль.

Фармакокінетика.

Тіоктова кислота високою мірою піддається ефекту першого проходження через печінку.         У системній біодоступності присутні значні індивідуальні коливання. Тіоктова кислота біотрасформується шляхом окислювання бокового ланцюга та кон’югації і 80-90 % її метаболітів виводяться через нирки. Період напіввиведення тіоктової кислоти становить           25 хвилин, а загальний кліренс у плазмі крові – 10-15 мл/хв/кг. Після 30 хвилинної інфузії        600 мг тіоктової кислоти її вміст у плазмі крові становить близько 20 мкг/мл. У сечі знаходиться лише незначна кількість виведеної інтактної речовини.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого або жовтуватого кольору.

 

 

 

 

Несумісність.

берлітіонÒ 300 ОД несумісний з розчинами глюкози, розчином Рінгера, а також із            розчинами, що вступають у реакцію з SH-групами або дисульфідними містками.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання.

Для захисту від дії світла ампули зберігати у картонній коробці.

 

Упаковка.

Ампула з коричневого скла, що містить 12 мл концентрату для розчину для інфузій; по 5        або по 10 ампул у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Заявник.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ

Місцезнаходження. Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

 

Виробник.

Кінцеве пакування, контроль та випуск серій:

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Місцезнаходження. Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.


#6623
19.08.2016
Назначал сосудистый хирург, после того как прокапалась стало действительно легче в ногах. В дальнейшем ещё доктор назначил и капсулы.
Оцените отзыв: 0
#6454
11.08.2016
Сахарный диабет 2 типа..стаж 23года.Делали капельницу две недели (берлитион 300)..чувствуется положительный эффект.
Оцените отзыв: 0
Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

С этим товаром рекомендуем
Наверх