Поиск
Поиск
0 Корзина Ваша корзина пуста

кОРЗИНА

Ваша корзина пуста
Рекомендуем вам посмотреть наш каталог и выбрать те медикаменты, которые вас заинтересуют. Мы умеем доставлять их в рекордно короткие сроки

Амлипин №30

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Производитель Лабораторія Бейлі-Креат, Франція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C09B B03 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

Таблетки Амлипин № 30 выступают комбинированным антигипертензивным медикаментом, использующимся для стабильного снижения артериального давления, посредством влияния на разные механизмы гипертонии. За счет удачного сочетания амлодипина (блокатор каналов кальция селективный) с лизиноприлом (АПФ-ингибитор) проявляется целенаправленное терапевтическое действие медикамента. 

Фармакологические свойства 

Амлодипин обладает гипотензивным и антиангинальным эффектом: 

  • расширяет периферические и коронарные артерии и артериолы;
  • при стенокардии снижает выраженность миокардной ишемии;
  • снижает потребность в кислороде миокарда;
  • минимизирует сердечную постнагрузку;
  • уменьшает ОПСС;
  • предотвращает развитие констрикции коронарных артерий;
  • снижает потребление нитроглицерина и частотность приступов стенокардии.


Кроме того, амлодипин не провоцирует резких скачков артериального давления, снижает фракцию выброса левого желудочка и толерантность к физической нагрузке. Снижает гипертрофированность миокарда, обладает кардиопротекторным и антиатеросклеротическим эффектом при ишемии сердца.
Лизиноприл снижает периферическое общее сопротивление сосудов, давление в капиллярах легкого, артериальное давление. Не воздействует на частотность сердечного ритма, при этом увеличивает минутный объем и усиливает почечный кровоток. Длительное применение медикамента приводит к снижению гипертрофированности стенок артерий и миокарда резистивного типа. При гипергликемии лизиноприл помогает восстановить работу эндотелия. Также лизиноприл:


  • снижает артериальное давление и периферическое общее сопротивление сосудов; 
  • минимизирует преднагрузку и давление в капиллярах легких;
  • провоцирует увеличение МОК и рост толерантности миокарда в отношении нагрузок у пациентов с сердечной хронической недостаточностью;
  • расширяет больше артерии, чем вены;
  • снижает гипертрофию артериальных стенок и миокарда при продолжительном применении;
  • оптимизирует кровоснабжение миокарда, пораженного ишемией;
  • продляет жизнь пациентам с сердечной хронической недостаточностью;
  • снижает прогрессию дисфункциональности левого желудочка у пациентов после инфаркта миокарда без клинических признаков сердечной недостаточности. 

Особенности применения лекарства

Используют таблетки Амлипин согласно инструкции при артериальной гипертензии, а также при ишемии миокарда, обусловленной стенокардией. Как гласит описание, Амлипин принимается перорально по одной таблетке не чаще одного раза в сутки. Если существует потребность, на что указывают и отзывы о Амлипине, возможно повышение дозировки препарата к двум таблеткам в сутки. Принимается Амлипин после или же во время еды. 


Осторожности при приеме Амлипина следует придерживаться при:

  • нарушенной функциональности печени; 
  • сердечной хронической недостаточности; 
  • стенозе аортального устья; 
  • Противопоказан прием Амлипина при: 
  • нарушениях работы почек;
  • угрозе возникновения нарушений гемодинамики в связи с приемом вазодилататоров; 
  • остром инфаркте миокарда; 
  • лактации и беременности; 
  • компонентной непереносимости. 

Аналоги


Аналогами медикамента Амлипин могут выступать разные по стоимости, но схожие по действию и по назначению лекарства, к примеру, такие как:

  • Нифедипин;
  • Каптопрес;
  • Амлодипин;
  • Трифас 10; 
  • Лозап плюс;
  • Бисопролол;
  • Лизиноприл; 
  • Верапамил.

Как выгодно купить Амлипин. Цена и качество

Купить Амлипин №30 в Украине, включая города Киев, Днепр, Харьков, Одесса, Львов, Николаев и многих других можно в нашей интернет-аптеке. Цена на Амлипин №30 при этом будет везде одинаковая.

Основные физико-химические свойства:
  • Форма выпуска Таблетки
  • Кол-во в упаковке 30 Количество в упаковке
  • Производитель Лабораторія Бейлі-Креат, Франція Компания или группа компаний, которая произвела препарат на собственных мощностях или по лицензии
  • Классификация товара Лекарственные средства - общий режим Тип товара, режим отпуска, хранения и транспортировки
  • АТС-Классификация C09B B03 Анатомо-терапевтическо-химическая классификация (АТХ) это международная система классификации лекарственных средств. Латинское название - Anatomical Therapeutic Chemical (ATC)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМЛІПІН

(AMLIPIN)

 

Склад:

діючі  речовини: amlodipine, lizinopril;

1 таблетка містить амлодипіну (у формі амлодипіну бесилату) 5 мг, лізиноприлу (у формі лізиноприлу дигідрату) 5 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; кальцію гідрофосфат; лактоза, моногідрат; повідон; магнію стеарат; натрію крохмальгліколят (тип А);

склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид червоний (Е 172), пропіленгліколь.

 

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) у комбінації з блокаторами кальцієвих каналів.

Код АТХ С09В В03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія.

 

Протипоказання.

-          Підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ);

-          підвищена чутливість до похідних дигідропіридину та інших складових частин препарату;

-          підвищена чутливість до будь-яких допоміжних речовин препарату;

-          тяжка гіпотензія;

-          наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку після прийому інгібітору АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;

-          з боку гемодинаміки - виражений стеноз аорти або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія, кардіогенний (серцевий) шок;

-          серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів);

-          нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);

-          вагітність і період годування груддю;

-          дитячий вік (ефективність і безпека препарату невідомі).

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослим Амліпін застосовують внутрішньо. Приймають по 1 таблетці 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. При необхідності добову дозу можна збільшити вдвічі. Максимальна добова доза для дорослих – 20 мг.

 

Побічні реакції.

Побічні дії звичайно минущі і маловиражені, тому переривати курс терапії доводиться рідко.

Найчастіше зустрічалися головний біль, кашель і запаморочення.

Інколи, внаслідок гіперчутливості може розвинутись ангіоневротичний набряк з набряканням обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно припинити застосування препарату, хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.

За системами органів і за частотою появи (дуже поширені: ≥10 %; поширені: ≥1 % - <10 %; непоширені: ≥0,1 % - <1 %; рідко поширені: ≥0,01 % - <0,1 %; дуже рідко поширені:
<0,01 %) побічні ефекти лізиноприлу і амлодипіну можуть бути наступні:

 

Системи органів

Частота появи

Побічні ефекти, пов’язані з лізиноприлом

 

Побічні ефекти, пов’язані з амлодипіном

Кров і лімфатична  система

Дуже рідко поширені

Пригнічення функції кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія, лімфоаденомопатія

Тромбоцитопенія

З боку імунної системи

Дуже рідко поширені

Аутоімунні розлади

Підвищена чутливість

З боку обміну речовин

Дуже рідко поширені

Гіпоглікемія

Гіперглікемія

З боку психіки

Непоширені

Лабільність настрою, порушення сну

Лабільність настрою, безсоння, непритомність

Рідко поширені

Психічні розлади, дратівливість

 

З боку нервової системи

Поширені

Запаморочення, головний біль

Сонливість, запаморочення, головний біль

Непоширені

Вертиго, парестезія, порушення смакових відчуттів

Синкопе, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпостезія, парестезія

Дуже рідко поширені

Сплутаність свідомості, депресія, непритомність

Периферична нейропатія

З боку органа зору

Непоширені

 

Розлади зору

З боку органа слуху

 

 

Шум у вухах

З боку серця

Поширені

 

Прискорене серцебиття

Непоширені

Інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття

 

Дуже рідко поширені

 

 

Інфаркт міокарда, аритмія (включаючи шлункову тахікардію і мерехтіння передсердь)

Судинні розлади

Поширені

Ортостатична гіпотензія

Почервоніння обличчя (припливи)

Непоширені

Інсульт, феномен Рейно

Артеріальна гіпотензія

Дуже рідко поширені

 

Васкуліт

Респіраторні розлади

Поширені

Кашель

 

Непоширені

Риніт

Задишка, риніт

Дуже рідко поширені

Бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит

Кашель

З боку шлунково-кишкового тракту

Поширені

Діарея, блювання

Біль в животі, нудота

Непоширені

Біль в животі, нудота, розлади шлунка

Блювання, диспепсія, порушення функції кишечнику, сухість у роті

Рідко поширені

Сухість у роті

 

Дуже рідко поширені

Панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк

Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко поширені

Печінкова недостатність,  гепатит, холестатична жовтяниця

Гепатит, жовтяниця, холестаз

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Непоширені

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика  або гортані; висип, свербіж

Алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип

Рідко поширені

Псоріаз, кропив’янка, алопеція

 

Дуже рідко поширені

Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритрема, пухирчатка, підвищене потовиділення, лімфоцитома шкіри.

Синдроми можуть включати один або декілька нижче перерахованих симптомів: гарячковий стан, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивні  АНК (антитіла до   нуклеїнових кислот), підвищена ШОЕ, еозинофілія або лейкоцитоз, висип, фоточутливість або інші шкірні прояви

 

Мультиформна еритрема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка

З боку опорно- рухового апарату

Непоширені

 

Артралгія, міалгія, судоми м’язів, біль у спині

 

З боку нирок і сечовивідної системи

Поширені

Порушення функції нирок

 

Непоширені

 

Розлади сечовиділення, ніктурія, підвищення частоти сечовипускання

Рідко поширені

Уремія

 

Дуже рідко поширені

Олігурія/анурія

 

З боку репродуктивної системи і  молочних залоз

 

Непоширені

Імпотенція

Імпотенція, гінекомастія

Рідко поширені

Гінекомастія

 

Загальні розлади

Поширені

 

Периферичні набряки, втома

Непоширені

Втома, астенія, біль у грудній клітці

Біль у грудній клітці, відчуття  дискомфорту, астенія, погіршення самопочуття, лейкопенія

 

Лабораторні параметри

Непоширені

Підвищення рівня сечовини у крові, підвищення рівня креатиніну, гіперкаліємія, підвищення рівня печінкових ферментів

Зменшення або збільшення маси тіла

Рідко поширені

Зниження рівня гемоглобіну і  гематокриту, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія

 

Дуже рідко поширені

 

Підвищення печінкових ферментів

 

 

Передозування

Передозування може призвести до вираженого розширення периферичних судин, яке може супроводжуватись надмірним зниженням артеріального тиску, серцево-судинним шоком, дисбалансом електролітів, нирковою недостатністю, гіпервентиляцією, тахікардією, прискореним серцебиттям, брадикардією, запамороченням, занепокоєнням та кашлем. У таких випадках необхідно проводити симптоматичне лікування, необхідно надати хворому горизонтальне положення на спині, здійснювати контроль роботи серця, контролювати артеріальний тиск і показники обміну електролітів та обміну води, а також провести корекцію цих показників у разі потреби. При тяжкій гіпотензії треба надати хворому горизонтальне положення з піднятими кінцівками і призначити внутрішньовенне введення розчинів для інфузії, але при неефективності цієї терапії необхідно давати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо не протипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих канальців можна вводити внутрішньовенно кальцію глюконат.

У зв’язку з тим, що всмоктування амлодипіну є тривалим, промивання шлунка може бути ефективним.

Лізиноприл можна видаляти з організму гемодіалізом, але амлодипін через велику здатність з’єднуватись з білком не піддається гемодіалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують.

 

Діти.

Не застосовують.

 

Особливості застосування.

Гіпотензія.

Може спостерігатися значна симптоматична гіпотензія у хворих з гіпонатріємією та/або гіповолемією у зв’язку з прийомом діуретиків або від втрати великої кількості рідини з іншої причини (інтенсивне потовиділення, тривале блювання, діарея). З появою гіпотензії хворому необхідно надати горизонтальне положення, у разі потреби вводити рідину (розчин для інфузії 0,9 %  розчину натрію хлориду).

До початку курсу терапії необхідно скоригувати гіпонатріємію або гіповолемію і при застосуванні перших доз препарату необхідно стежити за впливом препарату на артеріальний тиск.

При цереброваскулярних захворюваннях та ішемічній хворобі серця слід врахувати те, що значне зниження тиску крові може призвести до мозкового інсульту або інфаркту міокарда.

У випадку мітрального стенозу аорти або обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії як і всі препарати, що розширюють судини, Амліпін необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів при наявності звуження устя кровоносних судин та із стенозом мітрального клапана.

Порушення функції нирок.

Невелике тимчасове підвищення рівня сечовини в крові й креатиніну може спостерігатися у випадку недіагностованих судинних змін у нирці, особливо на фоні одночасного проведення лікування діуретиками. У випадку значного зниження функції нирок (кліренс креатиніну (КК) < 30 мл/хв) потрібна підвищена обережність і контроль ниркової функції.

При стенозі ниркової артерії (двобічного або при єдиній нирці якщо є звуження устя ниркової артерії), за наявності гіпонатріємії та/або гіповолемії, а також у разі зниження обсягу циркулюючої крові лізиноприл може призвести до зниження функції нирок з наступним розвитком гострої ниркової недостатності, яка після переривання терапії є оборотною.

Ангіоневротичний набряк.

При прийомі будь-якого препарату групи інгібіторів АПФ, як і при прийомі лізиноприлу, може виникати ангіоневротичний набряк з набряком обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно перервати прийом препарату і хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.

Якщо набряк розвивається на обличчі, губах і кінцівках, він, як правило, спонтанно минає, але на зниження інтенсивності його ознак добре впливає застосування антигістамінних препаратів.

Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може призвести до фатального кінця. Набряк язика, надгортанника або гортані може призвести до закупорення дихальних шляхів, тому треба негайно здійснювати такі терапевтичні заходи: ввести підшкірно 0,1 % розчин адреналіну в дозі 0,3-0,5 мл (0,3-0,5 мг) або 0,1 мл (0,1 мг) повільно внутрішньовенно, після чого треба ввести глюкокортикоїд і антигістамінний препарат під контролем життєво важливих функцій хворого.

Інтестинальний ангіоневротичний набряк відмічався дуже рідко у пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами АПФ. Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з або без нудоти та блювання); в деяких випадках не спостерігалося перед цим ангіневротичного набряку обличчя, та рівень С-1 естерази був в нормі. Діагностика ангіоневротичного набряку повинна включати комп’ютерну томографію або УЗ-діагностику, або огляд хірурга, симптоми повинні зникнути після припинення застосування інгібіторів АПФ. Інтестинальний ангіоневротичний набряк повинен розглядатися при діагностиці у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та скаржаться на біль у животі.

Анафілактичні реакції при проведенні гемодіалізу.

Проведення гемодіалізу мембраною з поліакрил-нітрилу (наприклад AN 69) хворому, що одержує інгібітор АПФ, може призвести до анафілактичного шоку, тому слід уникати їх одночасного застосування. Слід застосовувати фільтр іншого типу або призначати антигіпертензивний препарат іншої групи.

Анафілактичні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності.

Рідко пацієнти, які отримували лікування інгібіторами АПФ при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності, відмічали загрозливі для життя анафілактичні реакції. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором АПФ перед кожним проведенням аферезу.

Десенсибілізація до перетинчатокрилих комах (отрута бджоли, оси).

У деяких випадках, коли хворий приймав інгібітор АПФ і проводилася десенсибілізація до перетинчатокрилих комах (отрута бджоли, оси), була відмічена анафілактична реакція. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором АПФ.

Гепатотоксичність.

Дуже рідко приймання інгібіторів АПФ супроводжувалось синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і призводив до миттєвого некрозу печінки та іноді смерті. Механізм цього синдрому не виявили. Пацієнтам, які приймають Амліпін, у яких розвивається жовтяниця, або відмічається підвищення печінкових ферментів необхідно припинити приймання препарату та звернутися по медичну допомогу.

При ураженні печінки час напіввиведення амлодипіну збільшується. У зв’язку з тим, що немає точних даних, препарат пацієнтам з ураженням печінки треба застосовувати з обережністю, з індивідуальною оцінкою користі і ризику терапії.

Гематологічна токсичність.

Дуже рідко нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігались у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших  ускладнюючих факторів нейтропенія зустрічається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз зникають після відміни лікування інгібіторами АПФ. Апліпін слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з колагенними судинними захворюваннями, що отримують імунодепресивну  терапію, лікування  алопуринолом або прокаїнамідом, або мають комбінацію цих ускладнюючих факторів, особливо якщо вже існують порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалась серйозна інфекція, яка іноді не відповідала на інтенсивне лікування антибіотиками. Якщо Амліпін застосовується у таких пацієнтів, рекомендується проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів, та  пацієнти повинні бути проінформовані про будь-які ознаки інфекції.

У зв’язку з тим, що однозначно не можна виключити можливість агранулоцитозу, періодично треба контролювати картину крові.

Кашель.

Як правило, кашель спостерігається при лікуванні інгібіторами АПФ. Він сухий, постійний та зникає після відміни терапії інгібіторами АПФ.

Хірургічне втручання, анестезія: при великих операціях або при застосуванні засобів для наркозу, що спричинюють гіпотензію, лізиноприл гальмує компенсаторне вивільнення ангіотензину-II. Гіпотензію, що відзначається в цьому випадку, відповідно до описаного механізму можна усунути введенням 0,9 % розчину натрію хлориду.

Літній вік.

При застосуванні стандартної дози обох активних інгредієнтів в осіб літнього віку спостерігався вищий рівень цих інгредієнтів у плазмі крові, тому дозу препарату цим хворим треба встановлювати з обережністю, хоча значної різниці в ефективності не відмічалося у молодих і літніх хворих.

Гіперкаліємія.
Підвищення рівня калію у сироватці крові було виявлено у деяких пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ. До пацієнтів з ризиком розвитку гіперкаліємії відносяться люди з порушенням функції нирок, цукровим діабетом, гострою серцевою недостатністю, зневодненням, метаболічним ацидозом або супутнім застосуванням калійзберігаючих діуретиків, добавок калію або замінників, які містять солі калію або будь-якої іншої речовини, яка зумовлює  збільшення рівня калію у сироватці крові. Якщо необхідно застосовувати супутні вищезазначені засоби, рекомендується проводити регулярний контроль рівня калію в сироватці крові.

Грейпфрутовий сік не змінював фармакокінетику амлодипіну.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Застосування препарату (особливо на початку лікування) може впливати на здатність керувати транспортними засобами та виконувати небезпечні види робіт, тому до визначення індивідуальної реакції від подібної діяльності слід утриматися.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, які пов’язані з лізиноприлом.

Речовини, які підвищують рівень калію: калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, амілорид, тріамтерен), добавки калію або замінники, які містять солі калію, що можуть підвищити рівень калію. Гепарин може призвести до гіперкаліємії у поєднанні з інгібіторами АПФ, особливо у хворих з печінковою недостатністю. Якщо необхідно застосовувати супутні вищезазначені засоби з лізиноприлом, рекомендується  проводити регулярний контроль рівня калію в крові і функціональних показників нирок.

Діуретики: при застосуванні лізиноприлу з діуретиками антигіпертензивний ефект посилюється та спостерігається різке зниження артеріального тиску. Лізиноприл знижує виділення калію при одночасному застосуванні з діуретиками.

Інші антигіпертензивні засоби: одночасне застосування цих препаратів може підсилювати гіпотензивний ефект Амліпіну.

Одночасне застосування з нітрогліцерином або іншими вазодилататорами може ще більше знизити кров’яний тиск.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, засоби для наркозу, анестезії, наркотичні засоби при застосуванні одночасно з інгібіторами АПФ підсилюють гіпотензивний ефект.

Етанол підсилює гіпотензивний ефект.

Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти (системні кортикостероїди) можуть призвести до підвищення ризику появи лейкопенії при застосуванні з інгібіторами АПФ.
Антациди  знижують біодоступність при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ.

Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Антидіабетичні: епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсуліни, пероральні протиглікемічні засоби) може призвести до посилення  цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей ефект зазвичай виникає протягом перших тижнів комбінованого лікування, а також у хворих з нирковою недостатністю.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ): при довгостроковому застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів, у тому числі і ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу) може знижуватись антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Нестероїдні протизапальні засоби і інгібітори АПФ дають адитивний ефект підвищення калію у сироватці крові і це може призвести до погіршення функції нирок. Цей ефект оборотний. Рідко може виникнути гостра печінкова недостатність, особливо у хворих з порушеннями функції нирок, таких як пацієнти літнього віку або при  зневодненні.

Літій: лізиноприл може знижувати ступінь виділення літію, тому рівень літію в плазмі крові треба регулярно контролювати.

Золото: нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи припливи, запаморочення, артеріальну гіпотензію, яка може бути тяжкою) можуть виникати частіше при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів ін’єкційного золота, наприклад натрію ауротіомаляту.

 

Взаємодії, які пов’язані з амлодипіном.

Інгібітори CYP3A4: дослідження у хворих літнього віку показали, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, ймовірно, через CYP3A4 (збільшується концентрація в плазмі крові приблизно на 50 % та зростає ефект амлодипіну). Можливість того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем, не може бути виключена. Потрібна обережність при сумісному застосуванні з амлодипіном.

Індуктори CYP3A4: сумісне застосування з протисудомними препаратами (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцином, лікарськими засобами, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до зменшення концентрації амлодипіну в плазмі крові. Лікарю необхідно бути обережним при сумісному застосуванні та наглядати за пацієнтом.

Інше: у якості монотерапії застосування амлодипіну є безпечним спільно з  тіазидними діуретиками, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, антацидними лікарськими засобами (алюмінію гідроокис, гідроксид магнію, диметикон), циметидином, нестероїдними  протизапальними засобами, антибіотиками і пероральними  протидіабетичними засобами.

Силденафіл не впливав на фармакокінетику амлодипіну, але при комбінованому застосуванні амлодипіну і силденафілу кожен з препаратів незалежно один від одного виявив гіпотензивний ефект.

Амлодипін  істотно не впливає на фармакокінетику циклоспорину, аторвастатину.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амліпін – комбінований антигіпертензивний препарат, фармакологічні властивості якого зумовлені поєднанням властивостей амлодипіну (селективний блокатор кальцієвих каналів) та лізиноприлу (інгібітор АПФ).

Блокуючи повільні кальцієві канали мембрани, амлодипін запобігає трансмембранному надходженню іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком’язові клітини судин. Під його дією знижується тонус судин (артеріол) та периферичний судинний опір. За рахунок розширення артеріол та зниження постнавантаження амлодипін чинить антиангінальну дію. У зв’язку з тим, що він не спричиняє розвиток рефлекторної тахікардії, при його застосуванні знижується потреба міокарда в кисні. Амлодипін розширює як інтактні, так і патологічно змінені коронарні судини, покращуючи перфузію міокарда; не має несприятливих метаболічних ефектів.

Лізиноприл знижує рівень ангіотензину II та альдостерону в плазмі крові та одночасно підвищує рівень брадикініну, який має судинорозширювальний ефект.

Під дією лізиноприлу знижується загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), АТ, тиск в легеневих капілярах; лізиноприл не впливає на частоту серцевого ритму, при цьому можливе збільшення хвилинного об’єму та посилення ниркового кровотоку. Лізиноприл зменшує альбумінурію завдяки зниженню АТ, а також в результаті покращення гемодинаміки гломерулярного апарату та його тканинної структури. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. У хворих з гіперглікемією лізиноприл сприяє відновленню порушеної функції ендотелію.  

 

Фармакокінетика.

Після застосування внутрішньо амлодипін повільно та майже повністю (90 %) всмоктується зі ШКТ. Сmax досягається через 6-10 годин. Період напіввиведення в середньому становить 35-50 годин.

Лізиноприл добре абсорбується з травного тракту незалежно від прийому їжі. Біодоступність – 25-50 %. Сmax досягається через 6 годин. Період напіввиведення становить 12 годин. Тривала циркуляція в організмі обох діючих речовин уможливлює прийом препарату 1 раз на добу.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від червоного до темно-рожевого кольору з гравіруванням “AMLP” з одного боку та рискою з іншого.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºC у сухому та недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері.

3 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Заявник. «УОРЛД МЕДИЦИН ЛТД».

 

Виробник.

«ЛАБОРАТОРІЯ БЕЙЛІ-КРЕАТ», Франція.

 

Місцезнаходження.

Франція, Шмен де Нуізмен Z.I. де 150 Арпен, 28500 Вернуйє-Франс.


Оставить отзыв
Как вы оцениваете этот товар?

Оставить вопрос
Как вы оцениваете этот товар?

Наверх